Постанова

від 01.06.2022 по справі 910/18952/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2022 р. Справа№ 910/18952/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022

у справі № 910/18952/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД"

про стягнення 110 933,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (далі - ТОВ "Модус, ЛТД", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД" (далі - ТОВ "АВ ЛТД", відповідач) про стягнення 110 933,11 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 03/12/03К від 03.12.2019 в частині повної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо поставки відповідачеві товару.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "АВ ЛТД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що не отримував копії позовної заяви та ухвали суду, що є порушенням норм процесуального права; суд першої інстанції не встановив особу підписанта, долучених до позовної заяви накладних.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АВ ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21; розгляд апеляційної скарги ТОВ "АВ ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; ТОВ "Модус, ЛТД" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18952/21.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (продавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД" (покупець за договором, відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 03/12/03К2019 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар відповідно до рахунків продавця, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець зобов`язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим договором.

Покупець набуває права власності на отриманий товар і несе пов`язаний з цим ризик (загибелі, псування тощо) з моменту фактичної передачі йому товару згідно документів на ТМЦ (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі ТМЦ та ін.), скріпленими підписами сторін (п. 1.3. договору).

Сторони здійснюють взаємні розрахунки, що складаються з вартості товару за номенклатурою, а також відсотків за право користування товарним кредитом. Сторони узгодили, що сума товарного кредиту складає 200 000,00 грн (пункти 3.1., 3.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору покупець зобов`язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця повну вартість проданого товару (партії товару), у тому числі з урахуванням вимог ст. 3.2. цього договору, в термін 30 календарних днів з моменту фактичної передачі йому товару (партії товару).

Оплата, зроблена протягом терміну, вказаного у п. 3.4., вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються. При здійсненні оплати після терміну, вказаного у п. 3.4., така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом (у розумінні пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 р. І Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями) у розмірі 2 % за кожні 7 календарних днів прострочення. У такому разі, при здійсненні розрахунків між сторонами у першу чергу продавцю відшкодовуються, а покупцю зараховуються сума відсотків за право користування товарним кредитом, у другу чергу - договірна неустойка (пеня), передбачена п. 5.2. договору, у третю чергу - безпосередньо сума заборгованості за проданий товар (партію товару) (п.п. 3.5., 3.6. договору).

Договір набирає чинності в момент його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме розірвання або перегляду умов договору, то договір вважається продовженим ще на один рік з можливістю внесення змін чи доповнень (пункти 6.1., 6.2. договору).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 190 599,75 грн згідно наступних накладних: №КС-РН-00720 від 28.08.2020 року на суму 59 740,22 грн; №КС-РН-00053 від 02.10.2020 року на суму 22 100,18 грн; №КС-РН-00106 від 05.10.2020 року на суму 9 100,22 грн; №КС-РН-00825 від 30.11.2020 року на суму 5 030,99 грн; №КС-РН-00770 від 23.12.2020 року на суму 12 620,14 грн; №КС-РН-00238 від 16.01.2021 року на суму 39 416,23 грн; №КС-РН-00430 від 25.01.2021 року на суму 384,00 грн; №КС-РН-00052 від 02.07.2021 року на суму 15 201,25 грн; №КС-РН-00586 від 21.07.2021 року на суму 16 911,78 грн; №КС-РН-00479 від 18.08.2021 року на суму 10 094,74 грн.

Товар було отримано відповідачем, про що містяться відповідні відмітки на вказаних накладних (підпис та відтиск печатки відповідача в графі отримав(ла)).

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача становить 110 933,11 грн.

Посилаючись на наявність непогашеної заборгованості відповідача за вказаним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 110 933,11 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення ТОВ "Модус, ЛТД" та ТОВ "АВ ЛТД" договору від 03.12.2019 № 03/12/03К2019 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного сторонами договору від 03.12.2019 № 03/12/03К2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 190 599,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Умовами пункту 3.1 договору сторони узгодили, що оплата за товар проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури та здійснюється наступним чином: 100 % передплати з моменту виставлення рахунку-фактури.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань з оплати товару, у зв`язку з чим сума основного боргу ТОВ "АВ ЛТД" перед ТОВ "Модус, ЛТД" становить 110 933,11 грн.

Водночас судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача в частині неповідомлення останнього про розгляд даної справи, а також неотримання позовної заяви, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з доданими до неї документами була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02091, м. Київ, Дарницький район, вулиця Тростянецька, будинок 49, квартира 118, що підтверджується долученими до позовної заяви оригіналом опису вкладення у цінний лист за № 6116611287291 та накладною за № 6116611287291.

Вказані докази є належними та допустимими на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Відповідно до частин 8-9 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 запропоновано відповідачу у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 була надіслана відповідачеві 25.11.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД": 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, кв. 118, про що свідчить відмітка, проставлена на ухвалі канцелярією суду.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, у разі надіслання судових рішень за належною адресою, зокрема за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і не повернення такого підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Приписами п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

З аналізу статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, вбачається, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі та для вчинення відповідних дій (подання відзиву на позовну заяву) за належною адресою залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

З огляду на наведене, враховуючи, що судом першої інстанції здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про встановлений строк для подання відзиву, а саме, шляхом направлення відповідної ухвали за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи та встановлений йому строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав дійсну можливість ознайомитись з судовими рішеннями щодо нього в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено особу, яка підписала видаткові накладні від імені відповідача, відхиляться колегією суддів, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні накладні були підписані неуповноваженою особою відповідачем не подано. Водночас встановлення вказаних обставин не входять в предмет доказування з огляду на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до договору настав, доказів повної оплати поставленого товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 110 933,11 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову повністю.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/18952/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18952/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз