Рішення
від 25.05.2022 по справі 902/58/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2022 р. Cправа № 902/58/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (вул. Преображенська, буд. 5/2, м. Київ, 03037)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (вул. В. Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 28 328,46 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" про стягнення заборгованості в сумі 28 328,46 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 26 000,00 грн, інфляційних збитків в розмірі 603,20 грн, подвійної облікової ставки в розмірі 1470,96 грн та 3% річних в розмірі 254,30 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 7826 на створення і передачу науково-технічної продукції від 18.05.2021.

Ухвалою суду від 25.01.2022 позовну заяву Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 620-116 від 27.01.2022, що надійшла до суду 01.02.2022, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/58/22 в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 01.03.2022.

17.02.2022 до суду надійшло клопотання відповідача б/н та дати (вх. № 01-34/1603/22) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати (вх. № 01-34/1604/22), де відповідач наводить свої заперечення проти позовних вимог посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання (надсилання) позивачем відповідачу науково-технічної продукції а також актів здавання-приймання продукції (робіт).

22.02.2022 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив б/н від 22.02.2022 (вх. № 01-34/1773/22) з наведенням заперечень щодо доводів відповідача.

Ухвалою суду від 29.03.2022 відкладено підготовче засідання на 21.04.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 26.05.2022, про що 21.04.2022 постановлено відповідну ухвалу.

24.05.2022 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 24.05.2022 представника позивача - адвоката Фаренюка Г.Г. про відкладення розгляду справи з підстав введення на території України воєнного стану та значною віддаленістю між місцезнаходженням представника та приміщенням суду.

26.05.2022 до суду надійшло клопотання б/н від 26.05.2022 за підписом представника відповідача - адвоката Рєзніка А.О. про перенесення розгляду справи на іншу дату з підстав його зайнятості в іншому судовому процесі.

На визначену судом представники сторін не з`явились.

Розглядаючи клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Таким чином, враховуючи вищенаведене законодавство, відсутність підстав для обмеження повноважень судів, органів та установ системи правосуддя щодо захисту судом конституційних прав і свобод людини і громадянина у період воєнного стану в Україні, як це визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану", зважаючи на засади розумності строків розгляду справи судом, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 195 ГПК України, яка визначає, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, та з огляду на те, що суд позбавлений процесуальної можливості згідно вказаної статті відкласти розгляд справи (ухвалою суду від 21.04.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/58/22 та призначено справу до судового розгляду по суті), викладення сторонами своїх позицій по суті справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача.

Відсутні підстави і для задоволення клопотання представника відповідача, позаяк відсутність представника учасника, відповідно до положень ст. 202 ГПК України, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Поміж з тим суд зауважує, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності представників сторін.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 26.05.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 між Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (позивач, за Договором Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОХІМІНВЕСТ» (відповідач, за Договором Замовник) укладено Договір № 7826 на створення і передачу науково-технічної продукції (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника виконати та передати йому роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Встановити принципову можливість згідно ДСТУ Б В.2.7-171:2008 застосування побічного продукту виробництва в якості пластифікуючої добавки для бетонів (вплив 3-х різних дозувань в бетонну суміш па її рухливість і міцність бетону па 3, 7, 28 добу)» (надалі - «Роботи»), а Замовник зобов`язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

За змістом п. 2.1. Договору вимоги до роботи або науково-технічної продукції, що є предметом Договору, викладені у Технічному завданні на створення науково-технічної продукції, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №2 до Договору).

Зміст та обсяги робіт в цілому, склад і терміни виконання етапів визначаються Календарним планом, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №3 до Договору). (п. 2.2. Договору)

Терміни початку та закінчення робіт (етапів робіт) за Договором встановлюються, виходячи з моменту надання Замовником вихідних даних, що обумовлені Технічним завданням (Додаток №2 до Договору), та перерахування авансу, передбаченого п.3.2 Договору. При недотриманні зазначених умов відповідно подовжуються терміни початку та завершення робіт (етапів робіт), передбачених Календарним планом до Договору. (п. 2.3. Договору)

Відповідно до п. 2.5. Договору приймання і оцінка результатів робіт здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), зазначеного в п. 2.1 цього Договору з урахуванням положень розділу 4 цього Договору. У разі виявлення, за результатами приймання, необхідності доопрацювання документації із зміною окремих параметрів розробки на відміну від виданого технічного завдання на створення продукції, ці роботи виконуються за додатковою угодою.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна вартість Робіт відповідно до цього Договору та Протоколу погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору) становить 38333,33 грн. 33, крім того ПДВ 20% - 7666,67 грн., всього з ПДВ 46000,00 грн..

Після підписання Договору Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання Договору та отримання рахунку-фактури перерахувати на рахунок Виконавця аванс у розмірі 30% загальної вартості Робіт, що становить 11500,00 грн., крім того ПДВ 20% - 2300,00 грн., всього з ПДВ 13800,00 грн..

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок здавання та приймання робіт, та визначили наступне: після завершення етапів робіт Виконавець надає Замовнику Акт здавання-приймання продукції (робіт) на відповідні етапи у 2-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами Договору за виконаним етапом на українській мові (п. 4.1.); Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів і дня одержання Акта здавання- приймання продукції (робіт) та Звітних матеріалів, зазначених Календарним планом цього Договору (Додаток №3 до Договору), зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт здавання-приймання та оплатити його протягом 5 банківських днів (п. 4.2.); у разі вмотивованої відмови Замовника від підписання акта здавання-приймання Сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (п. 4.3.); у випадку не підписання Замовником протягом 10 (десяти) робочих днів Акту здавання-приймання робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт після закінченню строку, вказаного у Договорі, Акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті (п. 4.5.)

Відповідно до п. 6.1.1. Договору Виконавець зобов`язаний виконати роботи відповідно до погодженого із Замовником Технічного завдання (Додаток №2 до Договору) та Календарного плану (Додаток №3 до Договору) і передати Замовникові результат у строк, встановлений Договором.

Пунктом 6.2.3. Договору Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи, а також роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені Договором результати.

За змістом п. 7.3. Договору, за затримку оплати за виконані роботи Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 9.1. Договору)

За наявними матеріалами справи 01.06.2021 відповідачем, згідно платіжного доручення № 222 сплачено позивачу суму авансового платежу в розмірі 13 800,00 грн.

За доводами позивача, які знайшли свої підтвердження у матеріалах справи, на виконання умов Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи по визначенню пластифікуючого ефекту добавки на бетонну суміш при постійному В/Ц (1 етап) та визначенню впливу добавки на міцність бетону при стиску на 3, 7, 28 добу тверднення (оптимальний вміст добавки) при постійному В/Ц (2 етап), про що сторонами підписано Акт № 1 від 16.07.2021 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором № 7826 від 18.05.2021.

Вартість робіт за Актом № 2 здавання-приймання науково-технічної документації склала 20 000,00 грн.

16.07.2021 відповідачем, згідно платіжного доручення № 281, здійснено платіж на суму 6 200,00грн.

В подальшому, 03.09.2021 позивачем складено Акт № 2 здавання-приймання науково-технічної документації за Договором № 7826 від 18.05.2021 про 3, 4, та 5 етапах робіт, а саме: визначенню водоредукуючого ефекту добавки на бетонну суміш; визначенню впливу добавки на міцність бетону при стиску на 3, 7, 28 добу тверднення (оптимальний вміст добавки) при водоредукуючому ефекті; висновок щодо впливу добавки на властивості бетонної суміші і бетону - вид добавки (суперпластифікуюча або платифікуюча, суперводоре-дукуюча або водоредукуюча, уповільнювач або прискорювач тверднення).

Вартість робіт за Актом № 2 здавання-приймання науково-технічної документації склала 26 000,00 грн.

Позивач стверджує, що Технічне завдання у вигляду звіту разом з Актом здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 03.09.2021 супровідним листом № 218-1619 від 03.09.2021 направлено відповідачу Новою поштою, які останнім отримано 07.09.2021.

Проте, у погоджений сторонами строк Замовник не підписав Акт здавання-приймання робіт №2 та не надіслав вмотивованої відмови у прийнятті робіт, тобто не виконав своїх зобов`язання за Договором.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості виконаних робіт на суму 26 000,00 грн.

Таким чином виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами підписаного між сторонами Договору № 7826 від 18.05.2021 на створення і передачу науково-технічної продукції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підписаний між сторонами Договір № 7826 від 18.05.2021 на створення і передачу науково-технічної продукції за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що спірним є надання послуг за Актом здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 03.09.2021 .

Так, позивач стверджує, що 06.09.2021 на виконання умов Договору Виконавець своєчасно та професійно виконав вищезазначені роботи, відповідно до Технічного завдання , і направив їх Замовнику у вигляді звіту та Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 03.09.2021 (у двох примірниках) разом із супровідним листом № 218-1619 від 03.09.2021 Новою поштою, на підтвердження чого надає експрес-накладну № 59000727559936 від 06.09.2021.

Тоді як відповідач заперечує факт отримання означених документів, та наголошує, що надані позивачем докази не підтверджують направлення на адресу відповідача акту здавання-приймання науково-технічної документації та технічного завдання, позаяк вказане позивачем поштове відправлення не містить опису вкладення.

Надаючи оцінку доводам сторін та наданих ними доказів, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що приймання і оцінка результатів робіт здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток №2 до Договору, зазначеного в п. 2.1. Договору з урахуванням положень 4 цього Договору.

Технічним завданням погоджено вимоги щодо вигляду Науково-технічної продукції, яка передається Замовнику після завершення виконання робіт за Договором, та визначено що Науково-технічна продукція передається Замовнику в 2 (двох) примірниках на паперовому носії.

Супровідним листом № 218-1619 остаточний звіт та Акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 2 від 03.09.2021 (у двох примірниках) були направлені відповідачу шляхом надсилання документів Новою поштою згідно експрес-накладної № 59000727559936 від 06.09.2021. (а.с. 20)

07.09.2021 вищезгадані документи було отримано відповідачем, що підтверджується роздруківкою із додатку Нової пошти (а.с. 21)

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відсутність опису вкладення при поштовому відправленні 06.09.2021, на переконання суду, не підтверджує доводів відповідача щодо ненаправлення позивачем Науково-технічної продукції та Акту приймання-приймання продукції, як те визначено Договором.

Суд зважає, що внаслідок документообміну шляхом надсилання документів Новою поштою без опису вкладення Сторонами підписано Акт № 1 від 16.07.2021.

Поміж з тим слід зауважити, що відповідачем не заперечується отримання від позивача 07.09.2021 поштового відправлення. При цьому, в матеріалах справи відсутні, і відповідачем не надано будь-яких звернень, претензій, тощо відносно невиконання позивачем зобов`язань за Договором, що визначені в Акті №2 від 03.09.2021.

Отже, суд вважає більш вірогідним факт одержання 07.09.2021 відповідачем Науково-технічної продукції та Акту приймання-приймання продукції № 2 від 03.09.2021.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня одержання Акта здавання-приймання продукції (робіт) та Звітних матеріалів, зазначених Календарним планом цього Договору (Додаток №3 до Договору), зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт здавання-приймання та оплатити його протягом 5 банківських днів.

З урахуванням п. 4.2. Договору відповідач до 14.09.2021 (включно) мав підписати обидва примірники Акту, скріпити їх своєю печаткою і один примірник Акту повернути Виконавцю або, направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту здавання-приймання продукції. Однак, відповідач знехтував даним пунктом Договору.

За змістом п. 4.5. Договору, у випадку не підписання Замовником протягом 10 (десяти) робочих днів Акту здавання-приймання робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт після закінченню строку, вказаного у Договорі, Акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті.

Виходячи з положень наведеного пункту Договору, Акт № 2 вважається підписаним 17.09.2021, тому останнім днем на оплату наданих послуг було 24.09.2021.

Тоді як відповідачем не проведено розрахунки за надані послуги за Договором в повному обсязі, і станом на день ухвалення рішення в даній справі, послуги на суму 26 000,00 грн. є неоплаченими.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 26 000,00 грн. боргу за Договором.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1470,96 грн - пені, у вигляді подвійної облікової ставки, 603,20 грн - інфляційних збитків та 254,30 грн - 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до 6.1. Договору, за затримку оплати за виконані роботи Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного Договору та чинного законодавства України.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (вул. В. Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 35165147) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (вул. Преображенська, буд. 5/2, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 02495431) 26 000 грн. 00 коп. - боргу; 254 грн. 30 коп. - 3% річних; 1 470 грн. 96 коп. - пені; 603 грн. 20 коп. - інфляційних збитків; та 2 481 грн. 00 коп. - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ndibk@ndibk.gov.ua; представника позивача - office@ndibk.gov.ua; відповідача - office@biohim.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 червня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Преображенська, буд. 5/2, м. Київ, 03037)

3 - відповідачу (вул. В. Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

Дата ухвалення рішення25.05.2022
Оприлюднено24.06.2022

Судовий реєстр по справі —902/58/22

Ухвала від 12.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Судовий наказ від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Судовий наказ від 07.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Постанова від 27.09.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 20.09.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 02.08.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Судовий наказ від 22.06.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Рішення від 25.05.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 22.05.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні