Рішення

від 10.02.2022 по справі 910/15118/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2022Справа № 910/15118/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи Головного управління Національної поліції у м.Києві (вул. Володимирська 15, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТУЛС" (вул. Володимира Покотила 7/2, Київ, 03148, код ЄДРПОУ 41799981)

про стягнення 51 394, 56 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТУЛС" (далі - відповідач) про стягнення 51 394, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було виконано взаєморозрахунки за договором підряду №658 ВПЗ від 19.11.2019 у повному обсязі, втім за результатами проведеного аудиторською групою позивача аудиту виявлено низку порушень з боку відповідача, що призвели до втрат державних коштів та встановлено завищення обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 51 396, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15118/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.09.2021 надсилалась відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Володимира Покотила 7/2, Київ, 03148, проте повернена на адресу суду.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 між Головним управлінням національної поліції у м. Києві (далі - замовник, позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТУЛС" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 658ВПЗ ( далі - договір), за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, ДК 021:2015-45300000-0 (Будівельно-монтажні роботи (Поточний ремонт приміщень Святошинського УП ГУНП у м. Києві за адресою вул. Перемоги, 109) здати по об`єкту замовнику в строк, обумовлений у договорі, а замовник зобов`язується передати підрядникові проєктну документацію (дефектні акти), прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Замовник передає підрядникові фронт робіт, проєктну документацію (дефектні акти) та іншу інформацію щодо об`єкта, необхідну для здійснення робіт підрядником за умовами договору (п. 1.2. договору).

Роботи виконуються з матеріалів і засобами підрядника. Підрядник гарантує відповідність якості матеріалів і засобів, які використовуються для робіт, вимогам державних стандартів, технічних умов та інших нормативних актів та відповідності маркам виробника та гарантійний строк не менше 5 років з дня підписання акту наданих послуг (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 20.12.2019 до договору договірна ціна становить 439 260, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 73 210, 00 грн.

Договірна ціна може бути переглянута сторонами виключно шляхом укладення та підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод до цього договору (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.2 договору роботи вважаються виконаними з дати підписання Акту прийомки виконаних робіт по формі КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору замовник перераховує підряднику за виконання підрядних робіт кошти на підставі Акту прийомки виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Підрядник зобов`язаний згідно з п. 5.1.7 договору виконати весь обсяг робіт якісно і в погоджений сторонами термін, не допускати відхилень від проєктної документації (дефектних актів), наданої замовником, а згідно з п. 5.1.9 договору за свій рахунок усувати недоліки виконаних неякісно і з відхиленням від проєктної і технічної документації (дефектних актів), робіт, які можуть бути виявлені замовником при їх прийнятті та погоджені до підписання.

Замовник зобов`язаний згідно п. 5.3.3. договору здійснювати оплату робіт, виконаних підрядником по договору, в розмірах і в строки, передбачених договором, в разі відсутності претензій та зауважень у замовника відносно якості виконаних підрядником робіт, а згідно п. 5.3.4. не пізніше 3-х (трьох) робочих днів після отримання від підрядника актів прийомки виконаних робіт по формі КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, направити комісію для приймання виконаних робіт, забезпечити приймання робіт та при відсутності зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт підписати акти прийомки виконаних робіт по формі КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Замовник згідно п. 5.3.5. протягом 5 робочих днів з дня одержання передати підряднику підписані Акти по формі КБ-2в та Довідки по формі КБ-3 або, у випадку наявності зауважень, надати письмову мотивовану відмову у підписанні зазначених вище документів.

У разі одержання такої відмови сторонами укладається двосторонній акт з переліком зауважень, необхідних доробок та термінів їх виконання. Після повного усунення підрядником всіх заявлених недоліків та перевірки робіт уповноваженим представником замовника, підрядник повторно готує акт виконаних підрядних робіт та передає їх замовнику (п. 6.4. договору).

Згідно п. 6.7. договору при виникненні спору між сторонами за обсягом та якістю виконаних робіт сторони призначають незалежну будівельну експертизу. Оплату роботи експертів проводить сторона-ініціатор проведення експертизи з наступним правом стягнення суми оплати з винної сторони.

Відповідно до п. 11.2. договору строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання (п. 11.1.) та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору відповідачем виконано погоджені роботи на загальну суму 439 260, 00 грн, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 від 20.12.2019, який підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплено печатками.

Платіжним дорученням №9748 від 23.12.2019 позивач перерахував відповідачу 439 260, 00 грн за поточний ремонт приміщень згідно акту №1 від 20.12.2019.

В той же час, 30.10.2020 відділом внутрішнього аудиту Головного управління Національної поліції у місті Києві Національної поліції України було складено аудиторський звіт №33/4 про результати проведення планового внутрішнього аудиту з питань правильності застосування державних будівельних норм, повноти виконання ремонтно-будівельних робіт, фактичної наявності та правильності списання будівельних матеріалів та товарно-матеріальних цінностей при проведенні ремонтно-будівельних робіт за період діяльності з 01.10.2019 по 30.09.2020.

У вказаному звіті за результатами проведеного планового внутрішнього аудиту встановлено низку порушень, що призвели до втрат, зокрема по об`єкту "Поточний ремонт приміщень Святошинського УП ГУНП у м. Києві за адресою вул. Перемоги, 109" встановлено завищення ТОВ "ТРЕЙД ТУЛС" обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 51, 39 тис. грн.

На підставі викладеного 16.11.2020 Управлінням логістики та матеріального забезпечення Головного управління Національної політики у місті Києві Національної поліції України на адресу ТОВ "ТРЕЙД ТУЛС" було направлено лист №2701/125/21/01-2020 з пропозицією ознайомитися з висновками аудиторського звіту в термін до 19.11.2020, надати пояснення, та вимогою повернути грошові кошти, зокрема в сумі 51 394, 56 грн, або виконати ремонтні роботи на вказану суму.

Позаяк, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завищення вартості виконаних робіт, що є порушенням п.6.4.7. ДСТУ Б Д.1.-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 51 394, 56 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Окремим видом договору підряду є договір будівельного підряду.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4, статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому, за умовами п. 5.3.4. договору позивач протягом 3 робочих днів після отримання від відповідача акту прийомки виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт по формі був зобов`язаний направити комісію для приймання виконаних робіт, забезпечити приймання робіт та при відсутності зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт підписати акти прийомки виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

У випадку наявності зауважень, відповідно до умов п. 5.3.5. договору, позивач був зобов`язаний надати письмову мотивовану відмову у підписанні зазначених вище документів, на підставі якої та згідно умов п. 6.4. договору сторони мали укласти двосторонній акт з переліком зауважень, необхідних доробок та термінів їх виконання.

Втім, матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності зауважень з боку позивача щодо виконаних відповідачем робіт до моменту їх прийняття.

20.12.2019 між сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 439 260, 00 грн без зауважень.

На підставі цього акту у терміни, передбачені договором, позивачем була здійснена оплата виконаних та прийнятих будівельних робіт в сумі 439 260,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2019 сторонами погоджено (зменшено) нову договірну ціну, яка склала 439 260, 00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, зобов`язання сторін за договором є виконаними у повному обсязі.

Не беруться судом до уваги і доводи позивача щодо порушення пункту 6.4.7. ДСТУ Б Д.1.-1:2013 "Правил визначення вартості будівництва" (далі - правила).

За змістом пункту 6.4.7. ДСТУ Б Д.1.-1:2013 "Правил визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, чинного на час виникнення спірних правовідносин, незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми № 2-КБв "Акт приймання виконаних будівельних робіт» та форми № КБ-3" довідка про вартість виконаних робіт та витрати", які були оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.

Отже, даним пунктом правил передбачено можливість уточнення вартості виконаних підрядних робіт у попередніх періодах виключно за наявності безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, доказів чого суду не надано.

При цьому, наданий позивачем аудиторський звіт №33/4 від 30.10.2020 не може бути належним та допустим доказом порушення умов договору, зокрема визначення договірної ціни.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 853 Цивільного кодексу України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

З переліку виявлених, на думку позивача, недоліків суд не вбачає жодного, який є прихованим і не міг би бути встановлений при звичайному способі прийняття будівельних робіт, а відтак у відповідності до ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавлений права посилатися на недоліки роботи.

Також суд зазначає, що наданий позивачем аудиторський звіт №33/4 від 30.10.2020 не є висновком за результатом проведення експертизи у розумінні ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України, оскільки не містить всіх необіжних реквізитів, передбачених п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - інструкція), затвердженої наказом Міністерством юстиції України №53/5 від 08.10.1998, зокрема: категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки), переліку питань, які поставлено на вирішення експертизи, даних про експерта (експертів): прізвище, ім`я та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії; попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України тощо.

Надаючи оцінку аудиторському звіту №33/4 від 30.10.2020, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за визначенням, наведеному в пункті 1 ст. 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Згідно з п. 6 вказаної статті аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього закону.

Відповідно до вимог, встановлених ч. 1 ст. 10. Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", аудитор та суб`єкт аудиторської діяльності мають право надавати послуги з аудиту, огляду фінансової звітності та виконувати інші завдання з надання впевненості, за умови що такий аудитор, суб`єкт аудиторської діяльності, його власники (засновники, учасники), посадові особи та працівники незалежні від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, не брали участі у підготовці та прийнятті управлінських рішень такої юридичної особи. Вимога щодо забезпечення незалежності поширюється на звітний період фінансової звітності, що підлягає перевірці, та період надання послуг з аудиту такої фінансової звітності.

Забороняється надання аудиторських послуг, у разі якщо аудитор, суб`єкт аудиторської діяльності, його ключові партнери з аудиту, його власники (засновники, учасники), посадові особи і працівники та інші особи, залучені до надання таких послуг, а також близькі родичі та члени сім`ї зазначених осіб перебували протягом періодів, зазначених у частині першій цієї статті, у трудових, договірних або інших відносинах з юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, що можуть призвести до конфлікту інтересів (п. 3 ч. 4 ст. 10. Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність").

В той же час, аудиторський звіт № 33/4 від 30.10.2020 за результатами проведення планового внутрішнього аудиту з питань правильності застосування державних будівельних норм, повноти виконання ремонтно-будівельних робіт, фактичної наявності та правильності списання будівельних матеріалів та товарно-матеріальних цінностей при проведенні ремонтно-будівельних робіт за період діяльності з 01.10.2019 по 30.09.2020, складений співробітниками позивача - Головним управлінням внутрішнього аудиту Національної поліції України, а тому не може мати об`єктивний характер, не відповідає вимогам ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність", не є висловленням незалежної об`єктивної думки, окрім того не є первинним документом та не носить обов`язковий характер, а відтак у даному випадку не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванянням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному та відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА