Рішення

від 01.06.2022 по справі 910/1576/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2022Справа № 910/1576/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР" (м. Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт ТД" (м. Київ)

про стягнення 96 667,01 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт ТД" стягнення 96 667,01 грн вартості оплаченого позивачем та непоставленого відповідачем товару.

Ухвалою від 08.02.22. позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

09.02.22. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.22. відкрито провадження у справі №910/1576/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Копія означеної ухвали направлялась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте відповідний поштовий конверт повернувся до суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/1576/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання цього договору позивач платіжними дорученнями №7056 від 11.03.20. на суму 96.000,00 грн та № 7077 від 24.03.20. на суму 96.000,00 грн сплатив відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 192.000,00 грн у якості передоплати за товар - триетаноламін.

ТОВ "Хімпродукт ТД" поставило ТОВ "Юпітер" товар на загальну суму 110.400,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 117 від 13.05.20.

За доводами позивача, не спростованими в установленому законом порядку відповідачем, решту товару на суму 81.600,00 грн поставлено не було.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 1022 від 22.11.21. про повернення коштів у розмірі 81.600,00 грн, яка відповідачем була отримана 21.12.21., проте залишена без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки товару в спрощений спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу в розмірі 81.600,00 грн, позивачем також пред`явлено до стягнення з відповідача 10.979,76 грн інфляційних втрат та 4.087,25 грн 3 % річних, нарахованих за період з 01.06.20. по 31.01.22.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд відзначає, що з моменту отримання від позивача грошових коштів у відповідача виник обов`язок з постачання товару, тобто негрошове зобов`язання.

У той же час після отримання вимоги ТОВ "Юпітер" про повернення коштів (28.12.21.) у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення суми передоплати.

Датою початку прострочення цього грошового зобов`язання, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, є 05.01.22.

Отже, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних слід здійснювати за період з 05.01.22. по 31.01.22. (кінцева дата згідно з розрахунком позивача).

За розрахунком суду, в означений період сума інфляційних втрат складає 489,60 грн, 3% річних - 181,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 81.600,00 грн попередньої оплати, 489,60 грн інфляційних втрат та 181,08 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку із їх безпідставністю. Відтак суд задовольняє позовні вимоги частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт ТД" (01015, місто Київ, вул. Лаврська, будинок 14; ідентифікаційний код 42829000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР" (65012, місто Одеса, провулок Мукачівський, будинок 8; ідентифікаційний код 19370805) 81.600 (вісімдесят одну тисячу шістсот) грн 00 коп. попередньої оплати, 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. інфляційних втрат, 181 (сто вісімдесят одну) грн 08 коп. 3% річних та 2.111 (дві тисячі сто одинадцять) грн 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко