Рішення

від 02.06.2022 по справі 910/1910/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2022Справа № 910/1910/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргоніум" (м. Київ)

про стягнення 303.285,08 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САССК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргоніум" про стягнення 303.285,08 грн, з яких: 205.800,00 грн основного боргу, 77.160,00 грн штрафу та 20.298,08 грн 50% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 01/10/2019 від 01.10.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.22. відкрито провадження у справі №910/1910/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Копія означеної ухвали направлялась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте відповідний поштовий конверт повернувся до суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/1910/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введення та продовження воєнного стану), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.19. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 01/10/2019 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Підрядник зобов`язався виконати роботи з виготовлення та монтажу конструкції для гардеробу, та перегородок в зоні лобі в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 22, що належить Замовнику.

Конструкція для гардеробу та перегородки виготовляються Підрядником згідно розробленої Підрядником та погодженої Замовником технічної документації (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору його загальна ціна становить 385.800,00 грн.

Пунктом 3.2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.09.20.) сторони домовились, що до кінця березня 2020 року Замовник сплачує авансовий платіж у розмірі 205.800,00 грн з ПДВ.

Пунктом 2. додаткової угоди № 2 від 22.09.20. до Договору сторони підтвердили факт узгодження технічної документації на перегородки та отримання Підрядником авансового платежу у повному обсязі 10.03.20.

Пунктом 4.1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.09.20.) погоджено строк виконання робіт з виготовлення та монтажу перегородок - не пізніше 30.11.20.

Після виконання робіт Підрядник протягом 3 календарних днів надає Замовнику Акт, який, підписаний сторонами, є підставою для здійснення розрахунків з Виконавцем (п. п. 4.2., 4.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання належним чином уповноваженими на те особами та діє до 31.12.20. (пункт 11.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 16.12.19.).

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не було виконано передбачені Договором роботи з виготовлення та монтажу перегородок згідно з п. 4.1.2.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, строки виконання робіт з виготовлення та монтажу перегородок погоджені сторонами в п. 4.1.2. Договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "САССК" вказує, що означені роботи відповідачем виконані не були.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За правилами ч. 2 ст. 883 Кодексу, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Пунктом 7.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.09.20.) сторони встановили, що у випадку недодержання строку виконання робіт, передбаченого п. 4.1. цього Договору, з обставин, незалежних від Замовника, Підрядник зобов`язаний протягом 7 днів з дати отримання відповідної вимоги Замовника:

(а) виплатити Замовнику штраф у розмірі 20% від загальної ціни Договору, зазначеної в п. 2.1.; та

(б) повернути авансовий платіж Замовнику в повному обсязі (незалежно від суми витрат, фактично здійснених Підрядником на виконання Договору).

Після повернення авансового платежу зобов`язання сторін щодо виконання робіт припиняються, без відшкодування будь-яких збитків Підрядника.

У випадку прострочення Підрядником свого зобов`язання з повернення авансового платежу, на прострочену суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховуються 50% річних.

13.10.21. позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 006, в якій у зв`язку з невиконанням робіт з виготовлення та монтажу перегородок вимагав повернути суму авансового платежу в розмірі 205.800,00 грн, та сплатити штраф у розмірі 77.160,00 грн (20% від загальної ціни Договору).

25.11.21. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 7 від 22.11.21., в якій у зв`язку з невиконанням робіт з виготовлення та монтажу перегородок вимагав повернути суму авансового платежу в розмірі 205.800,00 грн, платити штраф у розмірі 77.160,00 грн (20% від загальної ціни Договору), та сплатити 50% річних за прострочення зобов`язання з повернення авансового платежу, що складає 4.510,68 грн.

Вказані вимоги та претензія відповідачем залишені без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем робіт за Договором з виготовлення і монтажу перегородок, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача 205.800,00 грн авансового платежу та 77.160,00 грн штрафу, відповідно до п. 7.1. укладеного між сторонами правочину.

У той же час щодо вимоги про стягнення з відповідача 50% річних за час прострочення виконання зобов`язань з повернення авансового платежу, суд встановив наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.1. Договору сторони встановили, що Підрядник зобов`язаний повернути авансовий платіж Замовнику в повному обсязі (незалежно від суми витрат, фактично здійснених Підрядником на виконання Договору) протягом 7 днів з дати отримання відповідної вимоги Замовника. У випадку прострочення цього зобов`язання на прострочену суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховуються 50% річних.

При цьому строк дії Договору встановлений сторонами до 31.12.20. (пункт 11.1.), і на час направлення вимоги про повернення авансу (13.10.22.) даний Договір припинив свою дію.

Наслідком припинення дії Договору в даному випадку є неможливість застосування його умов до зобов`язань, які виникли після його закінчення (у даному випадку - зміна передбаченого ст. 625 ЦК України розміру відсотків річних).

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.18. у справі № 910/7981/17 та від 18.11.19. у справі № 910/16750/18.

Проте в даному випадку позивач просить суд застосувати умови Договору, після його закінчення, до порушення, яке мало місце після припинення дії Договору, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи наведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині повернення авансового платежу та сплати штрафу. Водночас відсутні підстави для нарахування відповідачу 50% річних згідно з п. 7.1. Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач жодних доказів на спростування вимог і тверджень позивача суду не надав; будь-яких заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 205.800,00 грн авансового платежу та 77.160,00 грн штрафу є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 20.298,08 грн 50% річних належить відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45.494,79 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45.494,79 грн на підставі: Договору про надання правової допомоги №07/09/2021, укладеного 07.09.21. між позивачем та адвокатом Кіріною Вікторією Артурівною, та додаткової угоди № 1 від 20.09.21. до вказаного Договору.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 20.09.21. до Договору про надання правової допомоги №07/09/2021 передбачено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги, визначеної п. 1 цієї угоди, складає суму в гривні, еквівалентну 1.434,00 євро.

За умовами п. 3 цієї угоди 50% від зазначеної суми сплачуються протягом 3 банківських днів з моменту її підписання, 50% - протягом 3 банківських днів після підписання акту надання правової допомоги.

Гонорар адвоката в гривні визначається по курсу НБУ на день підписання акту наданої правової допомоги.

Судом встановлено, що пунктом 1 зазначеної додаткової угоди передбачено надання адвокатом послуг, серед іншого, з підготовки та подання даної позовної заяви до Господарського суду міста Києва, так і ряду інших послуг, пов`язаних з поданням відповідачем зустрічного позову, оскарження судових рішень та ін.

З огляду на те, що дана справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що виключило необхідність прибуття у судові засідання, враховуючи відсутність будь-яких інших вчинених позивачем процесуальних дій в межах даного судового провадження, з урахуванням відсутності підписаного між сторонами акту наданих послуг, суд вбачає за можливе здійснити розподіл витрат на правову допомогу адвоката в межах фактично сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 22.558,68 грн (платіжне доручення № 27883 від 20.09.21.).

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 22.558,68 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

У той же час відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21.048,75 грн.

У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргоніум" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 148/1, н/п 257 /в літері А/; ідентифікаційний код 39573138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 22; ідентифікаційний код 30180471) 205.800 (двісті п`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. авансового платежу, 77.160 (сімдесят сім тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. штрафу, 21.048 (двадцять одну тисячу сорок вісім) грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 4.244 (чотири тисячі двісті сорок чотири) грн 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко