Рішення

від 02.06.2022 по справі 910/2459/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2022Справа №910/2459/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг", м. Київ

про стягнення 55 278, 17 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг" (відповідач) безпідставно набутого майна (грошових коштів) в розмірі 55 278, 17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 21.02.2022 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492083468 отримав ухвалу суду від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі 25.04.2022.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 10.05.2022 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168), продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року та законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2021 о 12:40 год., громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. Успенська, 7, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Kia Optima», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

23.11.2021 водій автомобіля «Kia Optima», д.н.з. НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 21.11.2021 та проханням здійснити відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг".

24.12.2021 позивачем прийнято рішення щодо виплати відповідачу страхового відшкодування за шкоду у зв`язку з ДТП, яка мала місце 21.11.2021 з вини водія ОСОБА_1 (водій автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 ) та перераховано на рахунок відповідача страхове відшкодування в розмірі 55 278, 17 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №61230 від 24.12.2021.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси №266/23657/21 від 18.01.2022 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутності в його діях адміністративного правопорушення.

У зв`язку з вищезазначеним, 03.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про повернення грошових коштів, в якій зазначив, що у зв`язку з закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 12 КУпАП за відсутності в його діях адміністративного правопорушення, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг" кошти без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу, яка була отримана відповідачем 07.02.2022 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта"(поштове відправлення №0314820482829).

Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг" безпідставно набуте майно (грошові кошти) в порядку ст .1212 ЦК України в розмірі 55 278, 17 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Одним із видів обов`язкового страхування, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вже було зазначено, постановою Приморського районного суду міста Одеси №266/23657/21 від 18.01.2022 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутності в його діях адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти встановлені постановою Приморського районного суду міста Одеси №266/23657/21 від 18.01.2022, яка набрала законної сили, повторного доведення не потребують.

Враховуючи, що провадження у справі №266/23657/21 було закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, вказана підстава закриття провадження є такою, яка спростовує факт наявності вини ОСОБА_1 в скоєнні ДТП 18.01.2022.

За таких обставин, ДТП, що сталася 18.01.2022, не є страховою подією в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки, матеріали справи не містять інших доказів, щодо доведення вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, суд зазначає, що обов`язок позивача щодо виплати страхового відшкодування відповідачу не настав, а тому й підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на встановлення обставини перерахування позивачем відповідачеві страхового відшкодування у розмірі 55 278, 17 грн та, а відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним вимог претензії №1 від 03.02.2022, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (грошові кошти) в розмірі 55 278, 17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути безпідставно набуте майно (грошові кошти) в розмірі 55 278, 17 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 55 278, 17 грн, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач звертаючись до суду з даним позовом, просив зазначити в рішенні про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення зобов`язання на його користь на суму заборгованості 55 278, 17 грн з 11.02.2022 до моменту виконання судового рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Так, згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Отже, законодавством передбачено, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, а не інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав щодо зазначення у рішенні нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Суд вважає за доцільне зауважити, що аналіз змісту наведених положень Господарського процесуального кодексу свідчить, що застосування даної норми є правом а не обов`язком суду, саме на суд покладено обов`язок встановлення вірності нарахованих платежів, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання, тому, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» (клієнт) та адвокат Шиліним Володимиром Анатолійовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги від 12.06.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах з позовами до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до клієнта, а також за позовами клієнта до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь яких інших осіб, а також у досудових справах, пов`язаних із врегулюванням страхових випадків.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Проте, як вбачається, в матеріалах справи відсутні такі докази як детальний опис робіт (наданих послуг), акт прийому-передачі виконаних робіт та платіжне доручення, які б підтверджували понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велком Адвертайзінг" (код ЄДРПОУ 43632487, адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (код ЄДРПОУ 31650052, адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17) безпідставно набуте майно (грошові кошти) в розмірі 55 278, 17 грн (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 17 коп. ) та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС. МОРОЗОВ