Постанова

від 25.05.2022 по справі 2-219-2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 2-219-2010

провадження № 61-21153св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янська», Станція швидкої допомоги м. Слов`янська - окремий структурний підрозділ Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Виконавчий комітет Слов`янської міської ради, Профспілковий комітет Станція швидкої допомоги м. Слов`янська - окремий структурний підрозділ Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,

третя особа - головний лікар Станції швидкої допомоги м. Слов`янська Зуйко Валерій Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2021 року у складі судді Проніна С. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-219-2010 за нововиявленими обставинами.

Заяву мотивували тим, що рішенням від 09 грудня 2010 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області відмовив ОСОБА_1 в поновленні на роботі з тих підстав, що згідно з медичною картою № 2882/03 стаціонарного хворого та епікриз-виписки з цієї медичної карти вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні м. Слов`янська з 11 серпня до 15 вересня 2003 року з діагнозом гострий поліморфний психічний розлад без симптомів шизофренії. Це захворювання згідно з Міжнародною статистичною кваліфікацією хвороб відноситься до гострих психічних розладів.

У період з 08 до 18 жовтня 2007 року після проходження обов`язкового періодичного медогляду ОСОБА_1 встановили діагноз: інфантильний розлад особистості, що теж відноситься до психічних розладів.

Цей діагноз став підставою для її звільнення з роботи за станом здоров`я 09 вересня 2008 року.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська» (далі - КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська»), за участю третіх осіб: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська - окремий структурний підрозділ Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання недійсною довідки довільної форми від 18 жовтня 2007 року № 1975, виданої ОСОБА_1 за місцем її роботи за результатами обстеження і лікування в КЛПЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська» в період із 08 до 18 жовтня 2007 року; визнання недостовірною інформації відповідача у його відповідях від 23 січня 2015 року № 61 та від 10 травня 2018 року № 1070 на запити позивача щодо видачі лікарняного листа за час обстеження в лікарні; анулювання у пункті 14 медичної карти № 467/07 запису: видана довідка з 08 жовтня 2007 року до 18 жовтня 2007 року; визнання неправомірними дії адміністрації психіатричної лікарні м. Слов`янська в частині відмови у видачі листка непрацездатності за період обстеження і лікування в умовах стаціонару в період із 08 до 18 жовтня 2007 року; зобов`язання КЗОЗ Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янська видати ОСОБА_1 лікарняний лист непрацездатності за місцем її роботи за період обстеження і лікування в психіатричній лікарні в умовах стаціонару з 08 до 18 жовтня 2007 року, в пункт 14 медичної карти № 467/07 із історії хвороби за 2007 року внести запис: видати лист тимчасової непрацездатності з 08 до 18 жовтня 2007 року.

Рішенням від 10 серпня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у справі № 243/289/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постановою від 23 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд та постановою від 07 червня 2021 року Верховний Суд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року залишили без змін.

Під час ухвалення рішення у справі № 243/289/19 суд дослідив медичні документи за час обстеження та лікування позивача в психіатричній лікарні в умовах стаціонару з 08 до 18 жовтня 2007 року, а саме: медичну довідку довільної форми від 18 жовтня 2007 року, видану їй лікарнею за результатами обстеження в умовах стаціонару з 08 до 18 жовтня 2007 року, медичну картку № 467/07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 за 2007 рік та епікриз-виписку з цієї медичної картки. Тобто суд в рішенні встановив нові обставини, які існували на час її звернення з позовом у справі № 2-219-2010 та які не були відомі позивачу.

Вважали, що істотними обставинами, які не встановлювались судом першої інстанції при розгляді цивільної справи № 2-219-2010 та не були і не могли бути відомі позивачу - це є обставини з відомостей медичної картки № 467/07 стаціонарного хворого, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, на звороті титульної сторінки медичної картки у графі 14, 15, 17.

З урахуванням цих відомостей з медичної картки № 467/07, суд у справі № 243/289/19 дійшов висновку, що під час обстеження в період з 08 до 18 жовтня 2007 року втрати працездатності у ОСОБА_1 не встановлено і вона повинна стати до праці 18 жовтня 2007 року за місцем роботи про що зазначено лікарем в пункті 14 медичної карти 467/07 стаціонарного хворого.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 243/289/19 дійшов висновку, що встановлення діагнозу інфантильний розлад особистості не тягне за собою встановлення позивачу стійкої або тимчасової втрати працездатності.

Заявники вважали, що саме ці обставини є нововиявленими, так як вони не були дослідженні судом під час розгляду цивільної справи № 2-219-2010 та не могли бути відомі позивачу, оскільки встановлені в рішенні Верховного Суду від 07 червня 2021 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 01 вересня 2021 року Слов`янський міськрайонним суд Донецької області у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-219-2010 за нововиявленими обставинами відмовив.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що заявники не зазначили обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особам, які звертаються із заявою, оскільки при ухваленні рішення у справі № 2-219-2010 суд дослідив медичну картку № 467/07 та при ухваленні рішення взяв цю медичну картку до уваги.

ОСОБА_1 вже зверталась до суду та ухвалою від 06 липня 2015року Слов`янський міськрайонним суд Донецької області відмовив їй у відкритті провадження, що свідчить саме про те, що ОСОБА_1 були відомі обставини, викладені у заяві, а тому вони не можуть бути нововиявленими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 17 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишив без задоволення, ухвалу Слов`янського міськрайонного суду від 01 вересня 2021 року змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року набрало законної сили 16 травня 2011 року, а заявники звернулися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в липні 2021 року, тобто після сплину десяти років з дня набрання рішення законної сили та з пропуском встановленого пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України строку.

Розглядаючи заяву по суті, суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та не врахував, що з дня набрання законної сили рішенням суду пройшло більше трьох років і ці строки відповідно до положень частини третьої статті 424 ЦПК України не можуть бути поновлені, не зважаючи навіть на наявність поважних причин.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, проте це не призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 17 січня 2022 року Верховний Суд поновив строк касаційного оскарження, відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 19 травня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 зазначають неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 261, 267 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Касаційну скаргу мотивували тим, що позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав; рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року ґрунтувалося на недопустимих доказах, а саме: медичної картки № 2882/03 і епікризу виписці з історії хвороби за 2003 рік, які надані відповідачем без згоди позивача, суди не розглянули по суті заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, безпідставно застосували позовну давність для відмови у задоволенні вимог заяви, що фактично порушує доступ до суду, суперечить усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заяви та клопотання

У лютому 2022 року до суду надійшло клопотання про витребування з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільних справ № № 2-3267-2008, 22-3432-2008, 243/289/19 та господарської справи № 2/106пн.

Враховуючи те, що до повноважень Верховного Суду не входить встановлення обставин, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням від 09 грудня 2010 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янська», Станції швидкої допомоги м. Слов`янська - окремого структурного підрозділу КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Виконавчого комітету Слов`янської міської ради, Профспілкового комітету Станція швидкої допомоги м. Слов`янська - окремого структурного підрозділу КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», за участю третьої особи - головного лікаря Станції швидкої допомоги м. Слов`янська Зуйка В. Л., про поновлення на роботі.

Під час розгляду справи суд дослідив медичну картку № 467/07.

Ухвалою від 16 травня 2011 року Апеляційний суд Донецької області рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року залишив без змін.

Ухвалою від 06 липня 2015 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року за нововиявленими обставинами відмовив у відкритті провадження у зв`язку з тим, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року набрало законної сили 16 травня 2011 року, а заявник звернулась із заявою про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 07 травня 2015 року, тобто після трьох років з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням від 10 серпня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в задоволенні позову ОСОБА_1 до КПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», «КЛПЗ «Станції швидкої допомоги», виконкому Слов`янської міської ради, до профспілкового комітету КЛПЗ «Станції швидкої допомоги», третя особа: головний лікар КЛПЗ «СШМД м. Слов`янська Зуйко В. Л. про визнання незаконним та скасування висновку від 18 серпня 2008 року № 962 КЛПЗ «ОПЛ міста Слов`янська», визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовив.

Постановою від 23 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд та постановою від 07 червня 2021 року Верховний Суд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року залишили без змін.

Заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 28 липня 2021 року подана до суду першої інстанції з порушенням строків, встановлених пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є порушення судом апеляційної інстанції статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що заявники не зазначили обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особам, які звертаються із заявою, оскільки при ухваленні рішення у справі № 2-219-2010 суд дослідив медичну картку № 467/07 та при ухваленні рішення взяв цю медичну картку до уваги.

ОСОБА_1 вже зверталась до суду та ухвалою від 06 липня 2015 року Слов`янський міськрайонним суд Донецької області відмовив їй у відкритті провадження, що свідчить саме про те, що ОСОБА_1 були відомі обставини, викладені у заяві, а тому вони не можуть бути нововиявленими.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що з дня набрання законної сили рішенням суду пройшло більше трьох років і ці строки відповідно до положень частини третьої статті 424 ЦПК України не можуть бути поновлені, не зважаючи навіть на наявність поважних причин.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, про те це не призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками судів у повному обсязі враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Главою 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом пункту 1 частини другої, частини третьої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Виходячи з наведеного, незалежно від поважності причин пропуску строку для звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, такий строк не підлягає поновленню, оскільки є присічним.

Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 16 травня 2011 року, звернулися 28 липня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України.

Питання правової природи та правових наслідків спливу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку з наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема у постановах Верховного Суду 16 вересня 2021 року у справі № 2-170/11 (провадження № 61-8547св21), від 06 грудня 2021 року у справі № 2-2109/11 (провадження № 61-15456св21), зазначено, що за змістом пункту 1 частини другої, частини третьої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. Виходячи з наведеного, незалежно від поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, такий строк не підлягає поновленню, оскільки є присічним.

Таким чином, суд першої інстанції помилково відкрив провадження за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, не взяв до уваги, що заявниками пропущено трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, який є присічним і поновленню не підлягає, а тому слід було відмовити у відкритті провадження.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення суду першої інстанції слід змінити, оскільки такі процесуальні дії як та відмова у відкритті провадження, залишення без розгляду та відмова у задоволенні заяви мають різне процесуальне значення.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Колегія суддів також зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, пункти 37-38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року).

Статтею 126 ЦПК України визначені наслідки пропуску процесуальних строків.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 16 травня 2011 року, подана після спливу більше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, не врахувавши, що визначені в частині другій статті 424 ЦПК України строки не можуть бути поновлені, та вирішив заяву по суті, а суд апеляційної інстанції, встановивши зазначені порушення норм процесуального права, помилково залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зазначене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та залишення Верховним Судом заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням наведених вище норм права, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені обставини подачі відповідної заяви після спливу більше трьох років, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та залишити заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Керуючись статтями 126, 400, 406, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-219-2010 за нововиявленими обставинами залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук