Рішення

від 01.06.2022 по справі 140/2466/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2466/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦКОМУНТЕХ» до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦКОМУНТЕХ» (далі ТзОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/003435.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що з метою здійснення основного виду діяльності придбало колісний транспортний засіб спеціального призначення сміттєвіз, марки IVECO, модель EUROCARGO ML 190EL30/P. Зазначений транспортний засіб позивачем заявлено до митного оформлення згідно з УКТ ЗЕД за кодом 8705908090, що класифікується як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення». Однак, під час здійснення контролю правильності класифікації товару відповідач самостійно класифікував задекларований товар тa прийняв оскаржуване рішення про визначення коду товару, який митний орган класифікував за кодом 8704239900, як вантажний автомобіль.

Позивач дане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає положенням Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», Поясненням до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності щодо правил класифікації товарів. При цьому вказує, що придбаний ним транспортний засіб є транспортним засобом спеціального призначення, а тому повинен класифікуватись в товарній позиції 8705, що в свою чергу також підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи №344 від 28 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 березня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ТзОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» не визнав, посилаючись на те, що згідно пояснень до товарної позиції 8704, до неї включаються, серед іншого, машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи нi. Згідно опису графи 31 поданої митної декларації пред`явлений до митного контролю транспортний засіб призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів. На автомобіль встановлений пресувальний пристрій та підйомний механізм. Враховуючи технічні характеристики, вищевказаний автомобіль, який є транспортним засобом спеціального призначення, класифікується в товарній позиції 8704 УКТЗЕД, оскільки не виконує нетранспортні функції з прибирання доріг та призначений виключно для перевезення вантажів-побутового сміття.

Враховуючи вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення митниці від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021 є таким, що прийняте у повній відповідності дo приписів чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

28 квітня 2022 року до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав власну правову позицію з підстав та мотивів, висловлених в позовній заяві.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року між TзOB «Спецкомунтех» (покупець) та WestAutoTrade Sp. Z o.o (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №41/1-2021, згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар автомобіль вантажний сміттєвіз IVECO EUROCARGO, ZCFA1VM1402594718, 2012 року випуску. Загальна вартість договору складає 15 850,00 євро (а. с. 12).

Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу №41/1-2021 товар поставляється на умовах DAP Ягодин. Згідно з пунктом 5.2 договору покупець здійснює оплату в євро шляхом перерахування грошей на рахунок продавця у формі передоплати або оплати по факту на протязі 180 днів після доставки.

На виконання умов вказаного договору згідно з рахунком-фактурою від 24 листопада 2021 року №FV0013/11/2021 позивачу було поставлено товар - сміттєвоз марки IVECO EUROCARGO, 190EL30/P, ZCFA1VM1402594718, 2012 року випуску, за ціною 15 850,00 євро (а. с. 13).

З метою проведення митного оформлення уповноваженою особою товариства до Волинської митниці було подано МД від 06 грудня 2021 року №UA205140/2021/103921, в якій заявлено товар №1 - моторні транспортні засоби спеціального призначення б/в: марка - IVECO, модель: EUROCARGO ML 190EL30/P, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, №кузова ZCFA1VM1402594718, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм двигуна 5880 см.куб., потужність двигуна 220 кВт., колісна формула 2x6, загальна кількість місць, включаючи водія 2; категорія Т3 за документами виробника: N3; маса в разі максимального завантаження - 19700 кг. Тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів. На автомобіль встановлено пресувальний пристрій SEMAT та підйомний механізм SEMAT. Виробник: «IVECO». Торговельна марка: «IVECO».

Ціна товару 15 850 євро, митна вартість 488 619,05 грн.

В графі 33 митної декларації вказано код даного товару відповідно до УКТ ЗЕД 8705908090, що класифікується як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення» (а. с. 10).

Разом із вказаною МД до митного оформлення надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 05 листопада 2021 року №41/1-2021, рахунок-фактура від 24 листопада 2021 року №FV0013/11/2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 червня 2019 року №2019CV63574, платіжний документ, що підтверджує сплату вартості товару покупцем від 10 листопада 2021 року №Р2111108759007; митну декларацію країни відправлення від 02 грудня 2021 року №21PL301010Е1370325, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу від 03 грудня 2021 року №UA.005.128778-21; лист ТзОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» щодо технічних характеристик задекларованого ТЗ від 03 грудня 2021 року б/н, які зазначені в графі 44 МД.

Волинською митницею прийнято рішення від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021 про визначення коду товару, в якому визначено ввезений позивачем товар як «машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні», а також для графи 33 ВМД визначено код товару як 8704239900 (а. с. 8).

Також, Волинською митницею прийнято картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/003435 від 07 грудня 2021 року. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення ЕМД до прийнятого рішення про визначення коду товару від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021. Правильно заповнити графи 31, 33, 44, 47 в ЕМД (а. с. 9).

Митне оформлення для випуску у вільний обіг товару за кодом УКТЗЕД що визначений оскаржуваним рішенням було здійснено за МД від 28 грудня 2021 року №205140/2021/117131 (а. с. 11).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 (далі - Постанова №428).

Пунктом 2, 3 Постанови №428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Митний тариф України встановлюється Законом України «Про Митний тариф України» від 04 червня 2020 року №674-IX. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).

Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

На виконання положень статті 68 Митного кодексу України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», наказом Державної митної служби України від 14 липня 2020 року №256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Натомість, щодо товарної позиції 8705 (моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі), то до цієї товарної позиції включається ряд видів транспортних засобів, спеціально сконструйованих або пристосованих для розміщення різних пристроїв, які надають їм можливості виконувати визначені нетранспортні функції; тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

До цієї товарної позиції включаються: (1) Автомобілі вантажні аварійні, що являють собою автомобільні шасі з підлогою або без неї та обладнані підіймальними пристроями, такими як неповоротні крани, козли, блоки чи лебідки, і призначені для підіймання і буксирування транспортних засобів в аварійному стані. (2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, з приводом від двигуна автомобіля (наприклад, пожежні автомобілі). (3) Вантажні автомобілі, обладнані драбинами або підіймальними платформами для ремонту контактних підвісних мереж, вуличного освітлення і т.п.; вантажні автомобілі з регульованою стрілою і платформою для кінознімального чи телевізійного устаткування. (4) Вантажні автомобілі, застосовувані для очищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадочних смуг і т.п. (наприклад, автомобілі для прибирання доріг (підмітальні машини), автомобілі-розкидувачі, комбіновані підмітально-мийні машини та асенізаційні машини). (5) Снігоочисні та снігоприбиральні машини з умонтованим устаткуванням; тобто автомобілі, створювані винятково для снігоприбирання і, як правило, з турбінами, обертальними лопатками і т.п., з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. В усіх випадках змінне снігоочисне або снігоприбиральне обладнання всіх типів не включається до цієї товарної позиції (товарна позиція 8430), незалежно від того, подане воно змонтованим на автомобілі чи ні. (6) Вантажні автомобілі-розкидувачі всіх видів з нагрівальним устаткуванням або без нього, з устаткуванням для розподілу гудрону або гравію, для сільськогосподарських цілей і т.п. (7) Автокрани, не призначені для перевезення вантажів, які складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлена кабіна і поворотний кран. Проте вантажні автомобілі з самонавантажувальними пристроями не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 8704). (8) Автобурові (тобто вантажні автомобілі, обладнані вишкою в комплекті з краном, лебідками та іншими пристроями для буріння і т.п.). (9) Вантажні автомобілі, обладнані штабелеукладачами (тобто рухомою платформою, виконаною рухомою на вертикальній основі, і яка, як правило, має привід від двигуна автомобіля). Проте до цієї товарної позиції не включаються самозавантажні автомобілі, обладнані лебідками, підіймальними пристроями і т.п., але призначені переважно для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). (10) Автобетономішалки, що складаються з кабіни та автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону. (11) Пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються з вантажного автомобіля, на якому змонтований електрогенераторний агрегат, з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. (12) Автомобілі радіологічні (з рентгенівськими установками) (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором рентгенівського устаткування). (13) Пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою. (14) Автомобілі-прожектори, що мають прожектор, змонтований на автомобілі, причому живлення звичайне здійснюється від генератора, який має привід від двигуна автомобіля. (15) Автофургони для позастудійного радіомовлення та телемовлення. (16) Автофургони телеграфні, радіотелеграфні чи радіотелефонні, приймальні та передавальні; радіолокаційні автоустановки. (17) Іподромні автофургони, обладнані лічильними машинами для автоматичного підрахунку виграшів на перегонах. (18) Пересувні лабораторії (наприклад, для контролю експлуатаційних характеристик сільськогосподарських машин). (19) Випробувальні вантажні автомобілі з реєструвальними приладами для визначення тягових зусиль автомобілів, які буксирують їх. (20) Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістозамішувач, піч і т.п.); польові кухні. (21) Автомобілі-майстерні, обладнані різними верстатами та інструментом, зварювальними пристроями тощо. (22) Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Судом встановлено, що при поданні декларантом позивача митної декларації від 06 грудня 2021 року №UA205140/2021/103921 в графі 33 МД код товару зазначено 8705908090, що згідно з УКТЗЕД класифікується, як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення». У свою чергу, Волинська митниця прийняла оскаржуване рішення про визначення коду товару, відповідно до якого імпортований автомобіль класифіковано за кодом 8704239900 згідно з УКТЗЕД як моторний транспортний засіб для перевезення вантажів, з повною масою транспортного засобу понад 20 т, що використовувалися, інші з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням.

Однак, суд не погоджується із такою класифікацією спірного товару митницею з наступних підстав.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи від 28 квітня 2020 року №344, складеного судовим експертом Стасюком О.В., який був попереджений про кримінальну відповідальність згідно з вимогами статті 384 КК України за завідомо неправдивий висновок, транспортний засіб марки IVECO, модель: EUROCARGO ML 190EL30/P, календарний рік виготовлення - 2012, №кузова НОМЕР_1 , належить до колісних транспортних засобів спеціального призначення. Характеристики колісного транспортного засобу з технічної точки зору, відповідають товарному коду 8705908090 УКТЗЕД (а. с. 22-24).

Крім того, митним органом країни експорту (Республіки Польща) даний автомобіль теж класифіковано в товарній позиції 8705.

Доводи відповідача, що згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вищевказаний транспортний засіб слід класифікувати за кодом 8704 (моторний транспортний засіб для перевезення вантажів), суд вважає безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність віднесення позивачем вказаного транспортного засобу згідно призначення і особливостей конструкції до колісного транспортного засобу спеціального призначення.

Таким чином, враховуючи досліджені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Волинська митниця оскаржуваним рішенням про визначення коду товару від 07 грудня 2021 року №KT-UA205000-0049-2021 безпідставно класифікувала такий товар у товарній позиції 8704 згідно з УКТЗЕД «моторні транспортні засоби для перевезення вантажів». Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2021/003435 від 07 грудня 2021 року теж є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність рішення про визначення коду товару від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 грудня 2021 року№UA205140/2021/003435, відтак оскаржувані рішення про визначення коду товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року №01/01-12, додаткова угода від 21 лютого 2021 року №4/01/01-12 до вказаного договору, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 21 лютого 2021 року №4/01/01-12, квитанція від 21 лютого 2021 року №4/01/01-12 (а. с. 82-86).

Як вбачається із додаткової угоди від 21 лютого 2021 року №4/01/01-12 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021 та акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 01 грудня 2021 року №1/01/01-12 позивачу були надані наступні роботи (послуги): консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції 2 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення митного органу про визначення коду товару 5 000,00 грн; участь у судовому розгляді справи 3 000,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10 000,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні,на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару є спором немайнового характеру незначної складності, а консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції та підготовка та подання позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Окрім того суд враховує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, а відтак така послуга як участь у судовому розгляді справи фактично не надана.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 4 962,00 грн згідно з квитанцією від 17 березня 2022 року №61242339 (а. с. 43).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 9 962,00 грн, з них: судовий збір 4 962,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування рішення Волинської митниці Державної митної служби України про визначення коду товару від 07 грудня 2021 року №КТ-UA205000-0049-2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 грудня 2021 року №UA205140/2021/003435.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 9 962,00 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 41898871).

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер