Рішення

від 01.06.2022 по справі 200/18050/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2022 року Справа№200/18050/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП Будівництво» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

13 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП Будівництво» (далі позивач, ТОВ «ВАП БУД») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Укртрансбезпека), в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки від 30 листопада 2021 року № 283918 про застосування до ТОВ «ВАП БУД» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

20 грудня 2022 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30 листопада 2021 року начальник Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Самофалов В.А. виніс постанову № 283918 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344) та на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону застосував до ТОВ «ВАП БУД» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Позивач вважає цю постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Позивач стверджує, що вантажні перевезення здійснювались в межах України і є внутрішніми, а тому відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у ТОВ «ВАП БУД» документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, і, як наслідок, про наявність підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.

Позивач зазначає, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Таким чином, в даному випадку інструментом контролю робочого часу і часу відпочинку водія на автомобілі «Renault Premium 460 DXI» , р/н НОМЕР_1 , є індивідуальна контрольна книжка водія, яка на момент здійснення перевірки була наявна у водія, заповнена згідно з вимогами законодавства та належним чином посвідчена.

Позивач наголошує, що в акті № 284802 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадові особи відповідача не конкретизували, який саме маршрут виконував автомобіль «Renault Premium 460 DXI», р/н НОМЕР_1 . Відповідачем не була встановлена протяжність маршруту для визначення обов`язковості обладнання транспортного засобу тахометром.

Доводить, що в даному випадку індивідуальна контрольна книжка водія є належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, оскільки в останній міститься інформація про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв, що фіксується і тахографом.

На цих підставах позивач просить задовольнити позов.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП Будівництво» (ідентифікаційний код: 41969479) зареєстроване як юридична особа 28 лютого 2018 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений відповідний запис.

Основний вид господарської діяльності: код КВЕД 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845) зареєстрована як юридична особа 03 червня 2015 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

В структуру Укртрансбезпеки входить Східне міжрегіональне управління без статусу юридичної особи.

13 березня 2020 року ТОВ «ВАП БУД» як орендар та ОСОБА_1 як орендодавець уклали договір оренди (найму) транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Федосенко А.Є. 13 березня 2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 144.

За умовами цього Договору орендодавець передав орендарю у строкове платне користування належні йому на праві приватної власності транспортні засобі, в тому числі спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е Renault Premium 460 DXI, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 1442 від 07 лютого 2020 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 07 лютого 2020 року ТСЦ 1442 (п. 1 Договору).

27 жовтня 2021 року о 13 годині 00 хвилин посадові особи Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 620 км на підставі направлення на перевірку від 25 жовтня 2021 року № 014606 провели перевірку транспортного засобу марка Renault, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 (документ, що посвідчує особу водія посвідчення водія НОМЕР_6 ТСЦ 1443 від 13 травня 2018 року).

За результатами перевірки складений акт № 284802 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В цьому акті посадові особи Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зазначили, що «під час перевірки виявлено порушення абз. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р., п.3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р., під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленими особистою карткою водія до цифрового тахографа, роздруківки на паперовому носії обліку праці та відпочинку за 27.10.2021 р., чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлені особиста картка водія до цифрового тахографа, роздруківка на паперовому носії обліку праці та відпочинку за 27.10.2021 р., передбачені п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р., п. 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р».

У зв`язку з цим ТОВ «ВАП БУД» було викликано на 30 листопада 2021 року на комісію з розгляду справ Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

30 листопада 2021 року начальник Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Самофалов В.А. розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «ВАП БУД» та прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 283918.

Постанова обґрунтована тим, що ТОВ «ВАП БУД» на автомобільній дорозі М-14 (620 км) 27 жовтня 2021 року о 13 годині 00 хвилин допустило порушення ст. 48 Закону № 2344, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону, а тому вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу надіслана на адресу позивача 03 грудня 2021 року рекомендованою поштовою кореспонденцією та вручена адресату 08 грудня 2021 року, про що свідчить конверт, в якому здійснено поштове відправлення, та дані онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Трекінг» щодо поштового відправлення № 8753701667791.

Крім того, позивач надав суду витяг з Індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 , посвідчення водія: серія НОМЕР_6 , перевізник ТОВ «ВАБ БУД» на 2021 рік.

Витяг з Індивідуальної контрольної книжки водія містить інформацію за період з 18 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2021 року включно.

Зокрема, 27 жовтня 2021 року водій ОСОБА_2 на транспортному засобі з реєстраційним номером НОМЕР_1 виконував перевезення за маршрутом «Донське Бердянськ Донське»; показники одометра: початковий 892788, кінцевий 893050, загальний пробіг 262 км; початок робочої зміни 06 година 00 хвилин, тривалість перерви між періодами керування за зміну з 10 години 00 хвилин до 11 години 00 хвилин, кінець робочої зміни 15 годин 00 хвилин; підпис водія.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 02 жовтня 2021 року.

Згідно з абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджене Положення про Державну інспекцію з безпеки на транспорті (далі Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пп. пп. 2, 15, 27, 54, 58, 62 п. 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

П. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 169-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби.

Зокрема внаслідок реорганізації шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області утворено Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

В подальшому на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурі підрозділу апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби.

Так, внаслідок реорганізації шляхом поділу Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в структурі підрозділу апарату Укртрансбезпеки утворені Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій області та Відділ державного нагляду (контролю) у Луганській області.

Ст. 5 Закону № 2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Ч. 14 ст. 6 Закону № 2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 1567 діяв в редакції від 26 серпня 2020 року.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

П. 12 Порядку № 1567 установлено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених п. 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Вичерпний перелік питань, які перевіряються під час рейдової перевірки, визначений п. 15 Порядку № 1567.

Зокрема, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 26 Порядку 3 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, у спірних правовідносинах Укртрансбезпека в особі структурного підрозділу її апарату здійснювала державний контроль у сфері автомобільного транспорту шляхом проведення рейдової перевірки.

Для вирішення публічно-правого спору, що виник між сторонами, суду належить з`ясувати, чи допустило ТОВ «ВАП БУД» як автомобільний перевізник порушення вимог ст. 48 Закону № 2344, і, як наслідок, чи були підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що постановою від 30 листопада 2021 року № 283918 до ТОВ «ВАП БУД» на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 застосований адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Адміністративно-господарський штраф застосований за порушення позивачем ст. 48 Закону № 2344.

В акті від 27 жовтня 2021 року № 284802 посадові особи Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зазначили, що «ТОВ «ВАП БУД» допущено порушення абз. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р., п.3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р., а саме під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленими особистою карткою водія до цифрового тахографа, роздруківки на паперовому носії обліку праці та відпочинку за 27 жовтня 2021 року», чим порушено ст. 48 Закону № 2344.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Ст. 34 Закону № 2344 визначає вимоги до автомобільного перевізника.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2344 серед іншого автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначені ст. 48 Закону № 2344.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Суд зауважує, що ст. 48 міститься в главі 8 «Загальні положення щодо перевезення вантажів» розділу ІІІ «Внутрішні перевезення вантажів» Закону № 2344.

Отже, ст. 48 Закону № 2344 визначені документи, на підставі яких виконуються внутрішні вантажні перевезення, тобто перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні.

Ст. 2 Закону № 2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що відбулась 27 червня 1979 у м. Женева, ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом України від 06 березня 2008 року № 129-VІ і застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції № 153 компетентні власті чи органи в кожній країні:

а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями;

b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

Згідно з п. 2 ст. 10 Конвенції № 153 кожен роботодавець:

а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього;

b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

П. 3 ст. 10 Конвенції № 153 передбачено, що традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Згідно з вимогами ст. 11 Конвенції № 153 компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають:

а) відповідну систему інспекції, яка включає проведення контролю на підприємствах і на дорогах;

b) відповідні санкції на випадок недотримання вимог цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 12 Конвенції № 153 положення цієї Конвенції здійснюються через закони або постанови, якщо вони не здійснюються через колективні угоди або арбітражні рішення, чи в будь-який інший спосіб відповідно до національної практики.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, (далі Порядок № 340).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 340 діяв у редакції від 04 жовтня 2016 року.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3 Положення № 340).

Облік робочого часу регламентований розділом VІ Положення № 340.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.2 Положення № 340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

За правилами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385

(далі Інструкція № 385)

За визначенням, наведеним в п. 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому

Проаналізувавши наведені вище правові норми, Верховний Суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17, від 04 липня 2019 року № 823/328/17, від 20 травня 2020 року у справі № 804/5737/16.

З огляду на викладене суд погоджується з аргументами позивача про те, що в даному випадку інструментом контролю робочого часу і часу відпочинку водія на автомобілі «Renault Premium 460 DXI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є індивідуальна контрольна книжка водія, яка є належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, оскільки в останній міститься інформація про рух транспортного засобу та про певні періоди роботи його водіїв, що фіксується і тахографом.

На переконання суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення ТОВ «ВАП БУД» вимог ст. ст. 34, 48 Закону № 2344, п. 6.1 Положення № 340, п. 3.3 Інструкції № 385, та наявність підстав для застосування до цього суб`єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.

Як наслідок, постанова Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30 листопада 2021 року № 283918 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн (платіжне доручення від 09 грудня 2021 року № 319).

Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.

Суд дійшов висновку, що про задоволення позовних вимог, а тому судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП Будівництво» (ідентифікаційний код: 41969479, місцезнаходження: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Первомайська, буд. 229) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 41969479; місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 листопада 2021 року № 283918 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП Будівництво» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 02 червня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко