Рішення

від 23.05.2022 по справі 380/4312/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

справа №380/4312/21

провадження № П/380/4375/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп`як О.О.,

за участю секретаря судового засідання Раєнко О.В.,

за участі:

позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

«Визнати бездіяльність депутатки Миколаївського районної ради Львівської області Сорочак Люби Іванівни протиправною;

Відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 , людині похилого віку моральну шкоду, за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 900 мільйонів гривень.».

В обґрунтування позову позивач вказав, що звернувся до відповідача із повторним запитом про надання публічної інформації. Проте відповідач не надав відповідь на повторний запит на отримання інформації з дня отримання запиту. Як стверджує позивач, на день звернення до суду з цим позовом відповідь на запит він так і не отримав. Позивач вважає, що ненадання відповідачем запитуваної інформації суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на отримання інформації. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без його участі (том 1 а.с.186).

Відповідач заперечив проти позовних вимог позивача, вважають такі не вмотивованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак не підлягають до задоволення. Просять справу розглядати без їхньої участі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає:

Ухвалою судді від 26 березня 2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 заяву ОСОБА_1 визнано необґрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., від 15 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Карп`як О.О. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., від 26.03.2021 у справі № 380/4312/21 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

На виконання ухвали судді від 26 березня 2021 року позивач подав заяву від 13 квітня 2021 про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 16 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 «Про визнання заяви ОСОБА_1 , про відвід судді Карп`як О.О., необґрунтованою.» у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, повернуто позивачу.

Ухвалою від 31 травня 2021 року зупинено провадження у справі №380/4312/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, - до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., від 26.03.2021 у справі № 380/4312/21 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 14 вересня 2021 року поновлено провадження в адміністративній справі № 380/4312/21 за позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 14.09.2021 продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 30 вересня 2021 року о 10:00, витребувано у відповідача докази отримання запиту ОСОБА_1 від 05.10.2020 та докази надання відповіді на такий запит.

Ухвалою від 26 жовтня 2021 року повернуто без розгляду заяви позивача про постановлення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної ради про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди.

Ухвалою від 26 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою від 26 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 14.12.2021 зупинено провадження у справі- до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі № 380/4312/21 про залишення без руху позовної заяви та ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 у справі № 380/4312/21 про відкриття спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 01 квітня 2022 року поновлено провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 05.10.2020 звернувся до депутата Миколаївської районної ради Львівської області Сорочак Л.І., із повторним запитом. У запиті, зокрема, йшлося, про надання для ознайомлення ОСОБА_1 з рішенням Дроговизької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону», «Стрільбищез» («Біля печер»).

Вважаючи, що на повторний запит від 05.10.2020 відповідачем не надано належної відповіді, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі - Закон України «Про доступ до публічної інформації»).

Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Дослідивши повторний запит позивача, суд оцінює такий як запит на інформацію, відповідно та в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Як видно зі змісту запиту, позивач просить надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», «Біля печер»). Окрім цього, про результати розгляду запиту позивач просив повідомити за вказаним номером телефону.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації розглянути запит та надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не повідомлено (зокрема, засобами телефонного зв`язку, як про це прохав позивач) про результати розгляду запиту.

Суд зазначає, що розпорядник інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.

Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 2.1 Постанови).

Визначене поняття "суб`єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв`язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (ст. ст. 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.

Крім того, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є розпорядниками публічної інформації - народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо.

За викладених обставин, належними відповідачами у справах за позовами щодо доступу до публічної інформації є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування, а не посадові особи таких органів.

Суд зауважує, що депутат сільської ради не є розпорядником публічної інформації.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів розгляду повторного запиту ОСОБА_1 , на доступ до публічної інформації від 05.10.2020 року, який отримав ОСОБА_2 , (05.10.2021), та не повідомив про причини ненадання відповіді на такий запит, не надано і до суду, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Стрийської районної ради Львівської області правонаступника Миколаївської районної ради.

Стосовно правонаступництва Миколаївської районної ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 1, 2, 3 пункту 6-2 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій»:

6-2. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони);

2) не пізніше завершення другої сесії районної ради, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація районних рад ліквідованих районів шляхом приєднання до районної ради, розміщеної в адміністративному центрі новоутвореного району, а у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, - утворення районних рад як юридичних осіб;

3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом;

Відповідно до абзацу 6 підпункту 13 пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», Верховна Рада України постановляє утворити:

Стрийський район (з адміністративним центром у місті Стрий) у складі територій Гніздичівської селищної, Грабовецько-Дулібівської сільської, Жидачівської міської, Журавненської селищної, Козівської сільської, Миколаївської міської, Моршинської міської, Новороздільської міської, Розвадівської сільської, Сколівської міської, Славської селищної, Стрийської міської, Тростянецької сільської, Ходорівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 13 пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», ліквідовано: у Львівській області: Бродівський, Буський, Городоцький, Дрогобицький, Жидачівський, Жовківський, Золочівський, Кам`янка-Бузький, Миколаївський, Мостиський, Перемишлянський, Пустомитівський, Радехівський, Самбірський, Сколівський, Сокальський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський, Яворівський райони.

Рішення ІІ сесії VІІІ скликання Стрийської районної ради від 22 грудня 2020 року № 9 «Про початок реорганізації Сколівської, Жидачівської та Миколаївської районних рад Львівської області шляхом приєднання до Стрийської районної ради Львівської області»

Відповідно до п.п. 13 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» Миколаївський район ліквідовано, а згідно з абз. 5 пп. 13 п. 1 даної постанови утворено Стрийський район, до складу якого серед інших також включено територію ліквідованого Миколаївського району.

Відтак, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності Миколаївської районної ради Львівської області щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05.10.2020 року. Відтак позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок Державного бюджету моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 900 мільйонів гривень.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як встановлено зі змісту цього позову, позивач в обґрунтування стягнення компенсації за моральну шкоду посилається на те, що ненадання інформації та відповіді депутаткою районної ради Миколаївського району Львівської області ОСОБА_3 , нанесено людині похилого віку, пенсіонеру моральної шкоди, яка полягає в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.

Поряд із тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок поведінки відповідача, яку позивач вважає протиправною, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і діями відповідача.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

При зверненні до суду з адміністративним позовом судовий збір позивачем сплачено не було.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 16.04.2021 про відкриття провадження у справі, відстрочено сплату судового збору за подання до суду даної позовної заяви до ухвалення рішення у справі.

Нормами ч. 2 ст. 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги, за подання яких позивач не звільнений від сплати судового збору, фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту, то суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 908,00 грн. за одну позовну вимогу немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 133, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської районної ради Львівської області щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05.10.2020 року.

3. У задоволенні інших вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийської районної ради Львівської області (вул. С. Бандери, 28, м. Стрий, Львівська область, 82400) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.06.2022 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна