Ухвала

від 15.06.2006 по справі 20-7/095

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/095

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"15" червня 2006 р.  16-30 справа № 20-7/095

                                                                                                                                                    каб.308

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Арістової І.Ю.,

розглянувши матеріали

За адміністративним          Колективного підприємства “Редакція газети “Слава Севастополя”

позовом          (99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 5)

представник позивача          Заєць Сергій Анатолійович

по довіреності                    (99011, м. Севастополь, вул. Четвертакова, 11-3)

до відповідача                    Севастопольської міської Ради

                    (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

представник відповідача          Близнюк Олена Анатоліївна

по довіреності                    (99011, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16-47)

про:           - визнання факту порушення Севастопольською міською Радою ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод;

          - визнання нечинними п. 2.2 та п. 2.3 рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005”;

          в порядку ст.ст.51, 111 КАС України, позивач уточнив позовні вимоги:

про          - визнання рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005” таким, що не відповідає вимогам ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод;

          - визнання нечинними п.п.2.2. та 2.3. рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005”;

Обставин справи:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про:

-          визнання факту порушення Севастопольською міською Радою ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод;

-          визнання нечинними п. 2.2 та п. 2.3 рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005”, з посиланням на порушення ст. 19 Конституції України, Постанову Верховної ради України від 17.11.2005 № 3100-ІV “Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2006 року”.

Позивач вважає, що рішення ухвалено за межами компетенції відповідача; тягар доведення покладається на відповідача, який має зазначити певну норму, що наділяє його відповідними повноваженнями; рішення прийнято з питання, яке не було внесено в повістку порядку денного відповідного засідання; в період передвиборчих перегонів, в той час коли діяла тимчасова заборона на перевірку засобів масової інформації згідно постанови Верховної Ради України від 17.11.2005 № 3100-IV “Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2006 року”, є незаконним; таке втручання не було необхідним в демократичному суспільстві, не відповідає вимогам ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Заявою (вх.№ 11939) позивач в порядку ст.ст.51, 111 КАС України уточнив позовні вимоги, просить визнати рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005” таким, що не відповідає вимогам ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод та визнати нечинними п.п.2.2. та 2.3. рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005” (т.1 а.с.94-96).

Заявою (вх.13044) позивач доповнив обґрунтування позовних вимог посиланням на конкретні судові справи Європейського суду: рішення Європейського Суду у справі “Українська Прес-Група” проти України” від 29.03.2005, аналогічну думку висловлено у справі Лінгенс проти Австрії. Вважає, що оскаржене рішення є реакцією на публікацію критичних статей щодо Севастопольської міської Ради або окремих депутатів; очікування, що Севастопольська міська Рада набуде прав співзасновника газети “Слава Севастополя”, примушує журналістів більш обережно ставитися до критики на адресу відповідача; проведення перевірки прокуратурою створює значні незручності у роботі редакції та певні негативні очікування; перспектива поновлення Севастопольської міської Ради у правах співзасновника є серйозним стримуючим фактором щодо бажання журналіста критикувати свого можливого майбутнього роботодавця (т.1 а.с.106-108).

Відповідач в відзивах на позов (вх.№№ 8448, 1140, 13043) вважає, що вимога про встановлення факту порушення Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод суперечить ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, не входить в адміністративну юрисдикцію суду, провадження по справі просить припинити з посиланням на ст.ст.21, 157 Кодексу адміністративного судочинства України; вимоги про визнання нечинними пунктів 2.2, 2.3 рішення не визнає по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що пункт 2.2. оскаржуваного рішення стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.12.2004, що набрало законної сили, відповідно до якого Севастопольську міську Раду поновлено в правах засновника газети “Слава Севастополя”, а стосовно п.2.3. оскаржуваного рішення це доручення голові міської Ради було ним виконано 18.01.2006 та не може розглядатися, як положення, що порушує права позивача, так як прокуратура є незалежним органом від органів влади та місцевого самоврядування, відповідно до ст.7 Закону України “Про прокуратуру” втручання органів місцевого самоврядування в діяльність прокуратури забороняється, а звернення посадових осіб до прокурора не може містити будь-яких вказівок чи вимог відносно результатів їх розгляду (т.1 а.с.17, 45-46).

Підготовче провадження та попередні засідання по справі 04.04.2006, 25.04.2006 та 10.05.2006 відкладалися у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог, витребування доказів, з'ясування питань, в порядку, передбаченому ст.ст.110-121 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд 18.06.2006 був відкладений, 07.06.2006 в судовому засіданні оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

·          20.12.2005 Севастопольською міською Радою на ХІХ сесії XXIV скликання пунктом 2 рішення № 4209 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської ради з перевірки заяв в засобах масової інформації голови Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської ради № 3734 від 04.10.2005” на підставі ст.ст.48, 71 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст.9 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст.277 Цивільного кодексу України, доручено, зокрема, голові Севастопольської міської Ради Борисову В.М.:

2.1. Звернутися до прокуратури м. Севастополя про притягнення Іванова С.А. до відповідальності, в тому числі кримінальної, за порушення вимог законів щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності, місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб;

2.2. Прийняти негайні заходи по вступу Севастопольської міської ради в права засновника газети “Слава Севастополя”;

2.3. Звернутися до прокуратури м. Севастополя про проведення перевірки законності реєстрації газети “Слава Севастополя+” (т.1 а.с.12-13).

Позивач просить визнати нечинними п.п.2.2, 2.3 вказаного рішення.

·          18.01.2006 Голова Севастопольської міської Ради направив прокурору м. Севастополя лист на виконання рішення Севастопольської міської Ради від 20.12.2005 № 4209 з проханням в порядку нагляду здійснити перевірку законності реєстрації друкованого засобу масової інформації –газети “Слава Севастополя+”; в листі вказано, що реєстрація даного засобу масової інформації здійснена особами, які входять до складу засновників газети “Слава Севастополя” і мала своєю метою перешкоджати виданню та поширенню існуючого печатного органу (т.1 а.с.55);

·          31.01.2006 виконуючий обов'язок прокурора Ленінського району м. Севастополя направив головному редактору газети “Слава Севастополя+” вимогу на підставі ст.ст.8, 20 Закону України “Про прокуратуру” у зв'язку з проведенням перевірки в строк до 06.02.2006 направити документи про реєстрацію газети “Слава Севастополя+” (т.1 а.с.14);

·          Друкований засіб масової інформації –газету “Слава Севастополя” зареєстровано за номером 94 в Севастопольській міській державній адміністрації 25.10.1999, її засновниками є Колективне підприємство “Редакція газети “Слава Севастополя” та об'єднання громадян “Асоціація журналістів “Слава Севастополя” (т.1 а.с.36);

·          Друкований засіб масової інформації –газету “Слава Севастополя+” зареєстровано за номером 1070 Серія КМ в Республіканському комітеті з інформації Автономної Республіки Крим 22.12.2004 з отриманням відповідного Свідоцтва. Її засновником є колективне підприємство “Редакція газети “Слава Севастополя” (т.1 а.с.37);

·          Колективне підприємство “Редакція газети “Слава Севастополя” зареєстровано 09.04.1998 в Севастопольській міській державній адміністрації. Статут затверджено загальними зборами колективу 08.04.1998, перереєстровано 24.09.1999 (т.1 а.с.20-26);

·          14.12.2004 рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя позов Севастопольської міської Ради до Колективного підприємства “Редакція газети “Слава Севастополя”, Об'єднання громадян “Асоціація журналістів “Слава Севастополя”, Севастопольської міської державної адміністрації про визнання незаконним рішення про зміну співвласників, скасування державної реєстрації друкованого засобу масової інформації задоволено:

визнано незаконними і скасовані:

-          рішення Ради засновників редакції газети “Слава Севастополя” від 02.04.1998 про зміну складу засновників;

-          рішення Севастопольської міської державної адміністрації в особі прес-служби від 02.04.1998, 16.04.1998 та 25.10.1999;

визнано недійсними та скасовані:

-          свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації серії СВ № 068 від 02.04.1998 та 16.04.1998;

-          свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації серії СВ № 94 від 25.10.1999;

Севастопольську міську Раду поновлено в правах співзасновника газети “Слава Севастополя” –визнано за Севастопольською міською Радою корпоративні права як засновника газети “Слава Севастополя”;

В задоволенні зустрічного позову Колективного підприємства “Редакція газети “Слава Севастополя” до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації відмовлено з посиланням на пункти Статуту, установчого договору редакції газети “Слава Севастополя” від 30.06.1993 та законодавство, яке діяло в період реєстрації, перереєстрації редакції газети та на день прийняття рішення (т.1 а.с.47-51).

·          20.10.2005 ухвалою апеляційного суду м. Севастополя зазначене вище рішення залишено без змін. Рішення набрало законної сили з 20.10.2005 (т.1 а.с.52-54).

·          04.10.2005 рішенням Севастопольської міської Ради ХХІV скликання ХІХ сесії № 3734 “Про створення тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради з перевірки заяв в засобах масової інформації голови Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування” створено тимчасову контрольну комісію з перевірки заяв в засобах масової інформації голови Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., пунктом 2 якого доручено тимчасовій комісії розглянути матеріали, що опубліковані в засобах масової інформації, провести перевірку викладених фактів та дати їм відповідну оцінку; звіт про результати роботи та пропозиції тимчасової контрольної комісії надати на пленарне засідання міської Ради до 01.11.2005 (т.1 а.с.56).

·          Згідно з витягом з фонограми пленарного засідання міської Ради ХХІV скликання від 20.12.2005 з питання “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради з перевірки заяв до засобів масової інформації голови Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються землекористування” комісія запропонувала наступне:

-          опублікувати в засобах масової інформації матеріали Тимчасової контрольної комісії за результатами перевірки заяв Іванова С.А., що стосуються питання землекористування в м. Севастополі; запропонувати Іванову С.А. принести публічні вибачення міській Раді, депутатам, посадовим особам Ради за розповсюдження недостовірної інформації в порядку ст.277 Цивільного кодексу України;

-          звернутися до прокуратури м. Севастополя про порушення кримінальної справи щодо Іванова С.А. та посадових осіб газети “Слава Севастополя” за фактом наклепу відносно міської Ради та депутатів;

-          в порядку ст.72 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст.9 Закону України “Про місцеві адміністрації” виказати недовіру голові Іванову С.А.;

-          поінформувати президента України Ющенко В.А. про результати роботи тимчасової контрольної комісії (т.1 а.с.72-92).

·          Питання про розгляд Звіту тимчасової контрольної комісії включено в повістку порядку денного для розгляду 20.12.2005 в день та час розгляду (т.2 а.с.9).

Питання, по яким прийняті рішення в п.п.2.2., 2.3. не обговорювалися, окрім виступу депутатів Тарасюк, Рожманова, де вони зазначили наступне: що є читачами газети “Слава Севастополя”, що ця газета читається “від корки до корки”; щодо прийняття негайних засобів до вступу Севастопольської міської Ради до засновників редакції газети, то ніхто не заважає створити конкуренцію газеті “Слава Севастополя+” та перемогти на рівні професіоналізму.

Була пропозиція Рожманова виключити пункт, що стосується газети “Слава Севастополя”, так як повинні прийняти рішення тільки по результатам роботи комісії (т.1 а.с.79, 81).

Питання, пов'язані з вступом позивача в права засновника редакції газети “Слава Севастополя” та про перевірку законності реєстрації газети “Слава Севастополя+” в повістку порядку денного сесії не включались.

Правовідносини сторін регулюються ст.ст.32, 124, 144 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.2, 7, 8, 11, 21, 34, 37  Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, ст.ст. 1, 45-1, 47, 48 Закону України “Про інформацію”, Ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Постановою Верховної Ради України “Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2006 року” № 3100-IV від 17.11.2005.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні врегульовані  ст.ст.32, 124 Конституції України, Законом України “Про інформацію”, Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Статтями 2, 7, 8, 11, 21 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю.

Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.

Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить:

- громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;

- юридичним особам України та інших держав;

- трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його засновником.

Особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання, вважаються його співзасновниками.

Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації.

Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст.ст. 34, 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до статті 9 Закону України "Про інформацію" мають право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об'єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Громадяни України мають право на інформацію.

Ст. 1 Закону України “Про інформацію” встановлено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно ст.ст. 45-1, 47, 48 Закону України “Про інформацію” цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена.

Забороняються втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні зокрема таких порушень, як:

- примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної інформації, а також цензура.

В разі вчинення державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування та їх посадовими особами, а також політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, засобами масової інформації, державними організаціями, які є юридичними особами, та окремими громадянами протиправних діянь, передбачених цим Законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду.

У разі незадоволення скарги, поданої до органу вищого рівня, заінтересований громадянин або юридична особа мають право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду.

Ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіо-, теле- або кінопідприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Суд вважає, що діюче законодавство України дає можливість кожній особі яка вважає, що якась публікація зачіпає її честь, гідність, неправдива чи недостовірна в судовому порядку вимагати її спростування, заявляючи відповідний позов.

Звернення в органи прокуратури з листом, що містить відповідні коментарі, не є допустимим в демократичному суспільстві та суперечать ст.32 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Не позбавлені такої можливості і депутати Севастопольської міської Ради та Севастопольська міська Рада, які вважали, що заява і публікація Іванова С.А. не відповідають дійсності.

Спосіб до якого вдалася Севастопольська міська Рада при прийнятті п.п.2.2. та 2.3. рішення, полягає в тому, що відповідач втручається у свободу слова в такій формі, не передбаченій діючим законодавством України, не є необхідним у демократичному суспільстві; оскаржуване рішення посягає на право громадськості мати об'єктивну інформацію про роботу Севастопольської міської Ради і  направлене на обмеження публікацій та заяв, що стосуються Севастопольської міської ради та депутатів.

Пункти 2.2., 2.3 рішення не відповідають питанню, яке було включено в порядок денний.

Рішення в частині п.2.2. не прийнято на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 20.10.2005, так як прийнято без включення цього питання для розгляду в порядок денний без його обговорення та обґрунтування необхідності його прийняття, прийнято в контексті обговорення публікацій заяв Іванова С.А., тому з цих підстав підлягає визнанню нечинним.

Крім того, для виконання рішення суду не потрібно додатково приймати рішення сесії міської Ради через 2 місяці після набрання ним законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Порядок виконання судових рішень врегульований в Законі України “Про виконавче провадження”.

Суд не вбачає порушень в п.п.2.2., 2.3., ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, так як стаття стосується випадків втручання держави прямо чи опосередковано в діяльність засобів масової інформації.

В даному випадку рішення прийнято Севастопольською міською Радою, яка є органом місцевого самоврядування, до органів державної влади не відноситься, між сторонами є публічно-правовий спір, який триває не один рік, між колективним підприємством “Редакція газети “Слава Севастополя” та Севастопольською міською Радою, пов'язаний з реалізацією та втратою прав засновника цього підприємства.

Позивачем ототожнюються державні органи і органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні визнається та гарантується ст.ст. 6, 140-146 Конституції України, Законом України “Про місцеве самоврядування”.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлені повноваження органів місцевого самоврядування з 53 пунктів, в тому числі:

-          утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

-          заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників.

Посилання позивача на ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод безпідставне, тому вимога про визнання рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005” таким, що не відповідає вимогам ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, задоволенню не підлягає.

Рішення в цілому, крім п.п.2.2. та 2.3. не стосується позивача та його прав, тому він є неналежним позивачем, його права рішенням в цілому не порушуються та не зачіпаються, так як в ньому мова йде про Іванова С.А. і його заяви в засобах масової інформації.

Посилання на два рішення Європейського Суду також безпідставне, так як в них мова йде про публікації конкретних журналістів, а не про засіб масової інформації, який опублікував  їх матеріали.

Предметом позову в даній справі є рішення органу місцевого самоврядування, пов'язане з порядком реєстрації і діяльністю засобу масової інформації, який опублікував заяви посадової особи: Іванова С.А., з яким Севастопольська міська Рада та депутати не згодні.

Пункти 2.2. та 2.3. підлягають визнанню нечиними, однак з підстав невідповідності їх діючому законодавству України.

Крім того, постановою Верховної Ради України “Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2006 року” № 3100-IV від 17.11.2005, Кабінету Міністрів України запропоновано вжити заходів щодо припинення перевірок відповідними службами виконавчої влади і державних установ засобів масової інформації з 1 грудня 2005 року на час проведення передвиборної кампанії по виборах народних депутатів України, а також виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних і міських голів, рекомендовано Державній податковій адміністрації України відмінити графіки перевірок засобів масової інформації на період передвиборної кампанії по виборах народних депутатів України, а також виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних і міських голів у 2006 році.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд вважає, що відповідач не надав належних доказів, які б спростували твердження позивача, що п.п.2.2. та 2.3. рішення направлені на обмеження свободи слова та перешкоджають поширенню інформації, що є порушенням ст.451 Закону України “Про інформацію”.

Все вище перелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог та неспроможність заперечень відповідача частково.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині визнання п.2.2. та 2.3. рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 нечинними, як такі, що суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до ст.ст.87, 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню з відповідного місцевого бюджету м. Севастополя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32, 124, 144 Конституції України, ст.ст.2, 7, 8, 11, 21, 34, 37  Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, ст.ст. 1, 45-1, 47, 48 Закону України “Про інформацію”, ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Постановою Верховної Ради України “Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2006 року” № 3100-IV від 17.11.2005, ст. ст. 51, 69, 70, 71, 79, 87, 94, 98, 110, 111, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,  –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинними п.п.2.2., 2.3. рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005”, як такі, що суперечать діючому законодавству України.

3.          В визнані рішення Севастопольської міської Ради № 4209 від 20.12.2005 “Про результати роботи тимчасової контрольної комісії Севастопольської міської Ради по перевірці заяв у засобах масової інформації голови  Севастопольської міської державної адміністрації Іванова С.А., що стосуються питань землекористування, створеної рішенням Севастопольської міської Ради № 3734 від 04.10.2005”, таким, що не відповідає вимогам ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, відмовити.

4.          Повернути Колективному підприємству “Редакція газети “Слава Севастополя” (99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 5, ідентифікаційний код 02473665, п/р № 260053011106 в СД АКБ Укрсоцбанк м. Севастополь, МФО 324195) з відповідного місцевого  бюджету м. Севастополя державне мито в розмірі 3,40грн.

Наказ видати після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                              Г.П. Ілюхіна

Постанова складена

в повному обсязі

20.06.2006 15-40

Довідки про рух справи надаються Державним підприємством “Судовий інформаційний центр” за телефоном 8(0692) 54-34-91.

Розсилка:

1. КП “Редакція газети “Слава Севастополя” (99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 5)

2. Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

3. Справа