Постанова

від 31.05.2022 по справі 280/5548/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/5548/20(суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 280/5548/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП» 17 серпня 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 17.04.2020 року податкові повідомлення-рішення:

- №0004820507, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання 1625278,00 грн та штрафні санкції 812639,00 грн;

- №0004830507, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання 2912118,00 грн та штрафні санкції 1456059,00 грн;

- №0004840507, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 198746,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами викладені у акті №107/08-01-05-07/38520499 від 12.03.2020 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що «у сукупності доказів вбачається здійснення «контрагентамипостачальниками» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «НКМ ГРУПП»», досліджені судом документи не підтверджують факту проведення господарських операцій та містять недоліки при їх складанні. «Позивачем на підтвердження виконання господарських договорів, реальність яких не визнається відповідачем, не надано документів, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі звертає увагу на наявність всіх обов`язкових реквізитів в первинних документах позивача складених у зв`язку з здійсненням фінансово-господарських операцій та у зв`язку з цим не погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо «критичного ставлення» до цих документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НКМ Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість за січень, червень жовтень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ РЕЙКА (код ЄДРПОУ 42408360) у січні 2019 року, ТОВ КАВІСТА (код ЄДРПОУ 41003453) у червні 2019 року, ТОВ ФОРМЕСТА (код ЄДРПОУ 42534261) у липні 2019 року, ТОВ МІКСТОРА (код ЄДРПОУ 42493084) у вересні 2019 року, ТОВ БУД-СТРОМ (код ЄДРПОУ 42534502) у серпні та жовтні 2019 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року та 3 квартали 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 107/08-01-05-07/38520499 від 12.03.2020, згідно з яким перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

1) заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету, на загальну суму 2912118 грн., в т.ч. за період: за червень 2019 року 130000 грн., за липень 2019 року 280 000 грн., за серпень 2019 року 726118 грн., за вересень 2019 року 471000 грн, за жовтень 2019 року 1305000 грн;

2) завищення від`ємного значення з податку на додатну вартість за січень 2019 року на суму 198746 грн. та п. 44.1 ст. 44, .п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 3 квартали 2019 року на суму 1 625278 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, ТОВ НКМ Груп подало заперечення на акт перевірки вих. № 217 від 20.05.2020, на які ГУ ДПС у Запорізькій області надано відповідь про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки № 107/08-01-05-07/38520499 від 12.03.2020, контролюючим органом відносно ТОВ НКМ Груп прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020р.:

№0004820507 про донарахування податку на прибуток у сумі 1625278 грн та штрафних санкцій у розмірі 812639 грн;

№0004830507 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2255278 грн та штрафних санкцій у розмірі 563819,5 грн;

№0004840507 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2912118 грн та штрафних санкцій у розмірі 1456059 грн;

№ 00019580705 на підставі якого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 198746 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують виконання господарських договорів реальність яких не визнається відповідачем, а до інших документів позивача наявних в матеріалах справи він ставиться «критично».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у письмовій формі уклав договори з наступними підприємствами:

1. 24 грудня 2018 року з ТОВ «РЕЙКА» договір субпідряду № 024/12-1/2018, згідно з яким контрагент зобов`язався виконати роботи з комплектування, збирання та підготовки до монтажу обладнання позивача (т.1 а.с.215-216).

За результатами виконаних робіт сторонами договору складені наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.01.2019 № РЕ-0000026, РЕ-0000027 РЕ-0000028, РЕ-0000029, РЕ-0000030, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) в яких зазначено види виконаних робіт, їх кількість, місце їх виконання та вартість (т.1 а.с.217 221,222-225,226).

Оплата робіт підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 05 лютого 2019 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, договором про відступлення права вимоги від 28.10.2019 р. №028/10-1/2019, платіжними дорученням № 865 від 13.11.2018 року та № 876 від 15.11.2019 року (т.1 а.с.245-250).

Контрагентом на адресу позивача складено та зареєстровано в Реєстрі податкові накладні (т.1 а.с.229 - 238).

2. 14 травня 2019 року з ТОВ КАВІСТА м. Маріуполь (субпідрядник) договір на виконання субпідрядних робіт № 014/05-1/19 від 14.05.2019 з комплектування, збирання та підготовки до монтажу обладнання Замовника. Згідно з цим договором комплекс робіт виконується субпідрядником із залученням субпідрядних організацій. Пунктом 3.1 Договору визначено, що роботи виконуються для ПП Компанія Надежда, м. Ізюм. 17.05.2019 між сторонами підписана додаткова угода № 1 від 17.05.2019, де зазначено, що роботи виконуються для ТОВ СН Груп, м. Ізюм (т.2 а.с.20-23).

20.05.2019 року договір на виконання субпідрядних робіт № 020/05-1/19 з комплектування, збирання та підготовки до монтажу обладнання Замовника. Згідно з цим договором комплекс робіт виконується субпідрядником із залученням субпідрядних організацій. Пунктом 3.1 Договору визначено, що роботи виконуються для ПП Компанія Надежда, м. Ізюм. 23.05.2019 між сторонами підписана додаткова угода № 1 від 23.05.2019, де зазначено, що роботи виконуються для ТОВ СН Груп, м. Ізюм (т.2 а.с.34-36).

За результатами виконаних робіт сторонами цих договорів складені наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.06.2019 № КА-048, КА-049, КА-050 від 11.06.2019, № КА-059, КА-060, акти приймання-передачі матеріалів для монтажу від 20.05.2019 року, акти приймання-передачі готових вимірювальних комплексів від 10.06.2019 року (т.2 а.с.23-25,37-38,39,40,41).

Оплата робіт підтверджується платіжними дорученнями № 248 від 20 червня 2019 року, № 481 від 04 вересня 2019 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, договором про відступлення права вимоги від 25.09.2019 р. №025/09/2019, платіжним дорученням № 607 від 02.10.2019 року (т.2 а.с.47-51).

Контрагентом на адресу позивача складено та зареєстровано в Реєстрі податкові накладні (т.2 а.с.42-44).

3. 02 липня 2019 року з ТОВ ФЕРМЕСТА (субпідрядник) договори на виконання субпідрядних робіт № 002/07-1/19 та № 002/07-2/19 з комплектування, збирання та підготовки до монтажу обладнання замовника (т.2 а.с.94-95, 125-126).

За результатами виконаних робіт сторонами цих договорів складені наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2019 № ФО-115, № ФО-116, № ФО-117, № ФО-118, № ФО-119, від 30.07.2019 № ФО-127, № ФО-128, акти приймання-передачі матеріалів для монтажу від 02.07.2019 року, акти приймання-передачі виробничої площадки для проведення робіт від 02.07.2019 року, акти приймання-передачі вимірювальних комплексів від 22.07.2019 року та від 30.07.2019 року (т.2 а.с. 96-104,127-132).

Оплата за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями № 375 від 08.08.2019 року, № 654 від 10.10.2019 року, №707 від 22.10.2019 року, договором відступлення права вимоги №026/09/2019 від 26.09.2019, платіжним дорученням №608 від 02.10.2019 року, №659 від 11.10.2019 року, №708 від 21.10.2019 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (т.2 а.с.120-124, 139-141).

Контрагентом на адресу позивача складено та зареєстровано в Реєстрі податкові накладні (т.2 а.с.105-114,133-136).

4. 27 серпня 2019 року з ТОВ МІКСТОРА договір поставки продукції та 03 вересня 2019 року з ТОВ МІКСТОРА (субпідрядник) договір на виконання субпідрядних робіт № 003/09-1/19 та №002/07-2/19 з комплектування, збирання та підготовки до монтажу обладнання замовника та специфікацію № 1 до нього (т.2 а.с.168-169, 218-221).

За результатами виконаних робіт сторонами цих договорів складені наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.09.2019 № МІ-000099, № МІ-0001000, № МІ-000101, від 24.09.2019 № МІ-000109, від 25.09.2019 № МІ-000111, № МІ-000113, № МІ-000114, акти приймання-передачі матеріалів для збирання вимірювальних комплексів від 03.09.2019 р. та від 05.09.2019 року, акти приймання-передачі виробничої площадки для проведення робіт від 03.09.2019 р. та від 05.09.2019р., акти приймання-передачі вимірювальних комплексів від 17.09.2019р. та від 24.09.2019 р., видаткові накладні від 06.09.2019р. № МІ-0000179, від 26.09.2019р. №МІ-0000196, № МІ-0000197, №МІ-0000198, № МІ-0000199, товарно-транспортні накладні від 06.09.2019 р. №22, від 26.09.2019р. №28 (т.2 а.с. 170-186, 217,222,223-224, 225-228,229-230).

Оплата за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями №711 від 22.10.2019 року, №762 від 29.10.2019 року, №841 від 11.11.2019 року, № 1105 від 27.12.2019 року та платіжними дорученнями № 564 від 23.09.2019р., №653 від 10.10.2019 р, №1104 від 27.12.2019 р, даними оборотно-сальдової відомості (т.2 а.с.211-214, т.3 а.с.6-11).

Контрагентом на адресу позивача складено та зареєстровано в Реєстрі податкові накладні (т.2 а.с.187-202,231-240).

5. 15 липня 2019 року з ТОВ БУД-СТРОМ (субпідрядник) договори, та специфікації до них, на виконання субпідрядних робіт № 015/07-1/19 та №015/07-2/19 та договір від 18.07.2019 р. №018/07-1/19 з виконання будівельно-монтажних робіт з впровадження системи обліку нафтопродуктів при відпуску в автоцистерни на нафтобазі та договори поставки продукції від 05 серпня 2019 року №005/08-1/19 та 09 серпня 2019 року №009/08-1/19 з ТОВ БУД-СТРОМ (постачальник) щодо поставки продукції (т.3 а.с.59-61,77-79,94-96,123-125, т.4 а.с.6-12,39-41).

За результатами виконаних робіт сторонами цих договорів складені наступні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт від 13.08.2019 № 013/08-3/2019, № 013/04-3/2019, № 013/08-1/2019, № 013/08-2/2019, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.10.2019 року № БС-0000223, № БС-0000223 № БС-0000237, від 15.10.2019 р. № БС-0000259 - № БС-0000270, акт приймання-передачі матеріалів для збирання вимірювальних комплексів від 16.09.2019 р., акт приймання-передачі виробничої площадки для проведення робіт від 16.09.2019 р., акти приймання-передачі вимірювальних комплексів від 07.10.2019р. та від 15.10.2019 р., видаткові накладні від 12.08.2019р. № БС-0000097, № БС-0000098, № БС-0000099, від 13.08.2019 р № БС-0000100, від 14.08.2019 р № БС-0000103, від 15.08.2019 р № БС-0000104, товарно-транспортні накладні від 12.08.2019р. №18, від 13.08.2019р. №19, від 14.08.2019р. №21, від 15.08.2019р. №22 (т.3 т.4)

Оплата за виконані роботи та отримані товари підтверджується платіжними дорученнями № 656 від 11.10.2019 року, №657 від 11.10.2019 року, №782 від 01.11.2019, №11 від 09.01.2020р, №18 від 10.01.2020р, № 19 від 10.01.2020р, № 34 від 16.01.2020р, № 35 від 16.01.2020 р, № 63 від 21.01.2020р, № 75 від 24.01.2020р, №76 від 24.01.2020р, №99 від 29.01.2020р, договором відступлення права вимоги №012/03-1/2020 від 12.03.2020р, платіжними дорученнями № 223 від 18.03.2020 року, № 470 від 02.09.2019 року, №708 від 22.10.2019 року, №763 від 29.10.2019 року, №771 від 30.10.2019 року, №841 від 11.11.2019 року, №1106 від 27.12.2019 року, №3 від 03.01.2020 року, №706 від 22.10.2019 року (т.3 а.с.239-246, т.4 1-5,33-39).

Крім того, сторонами зазначених договорів субпідряду складено проектно-кошторисну документацію, а саме локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-2, договірна ціна на будівельно-монтажні роботи, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат до договорів від 15.07.2019 №015/07-1/19, №015/07-2/19, від 18.07.2019р. №018/07-1/19.

Контрагентом на адресу позивача складено та зареєстровано в Реєстрі податкові накладні (т.3 а.с.74-75,92-93,121-122,158-211, т.4 а.с.21-28, 50-53).

Придбаний у зазначених контрагентів товар позивачем було використано в межах господарської діяльності, а саме під час виконання договорів щодо поставки обладнання або виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт для різних замовників, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та первинними документами складеними на підтвердження виконання умов цих договорів.

Між тим в акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення позивачем зазначених господарських операцій у зв`язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій (т.1 а.с.126).

При цьому заперечуючи щодо можливості виконання контрагентами позивача робіт (послуг), а саме монтажних та пусконалагоджувальних робіт та поставки товарів, відповідачем не з`ясовано стан об`єктів на яких виконувалися роботи, які зазначені в актах виконаних робіт щодо реальності їх виконання.

Крім того звертає увагу на себе те, що, висновки відповідача щодо відсутності фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій тобто відсутності об`єктів на яких виконувалися роботи, протирічать висновкам щодо відсутності ділової мети та розумних економічних причин для здійснення цих господарських операцій, що можливо лише за наявності таких об`єктів, однак з виконанням на них робіт без ділової мети та розумних економічних причин.

Враховуючи викладе, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій позивача та його контрагентів, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, виконання робіт (послуг) повну або часткову оплату їх вартості, використання придбаного у власній господарській діяльності.

Також слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у зазначених контрагентів позивача матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності не ґрунтується на доказах та не спростовують обставин можливості виконання контрагентом умов договорів поставки або виконання робіт (послуг) за власний рахунок або за рахунок тимчасового залучення ресурсів інших осіб.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо доводів відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, щодо відсутності в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначення осіб, що склали ці акти, детального опису робіт та їх обсягу, терміну виконання робіт, витраченого часу та трудових ресурсів, не можливості встановлення місце складання цих актів та висновків суду першої інстанції щодо критичного ставлення до таких доказів враховуючи те, що в них зазначена кількість робіт 1 грн., акти складено в один день та на однакове найменування робіт та вартість, прізвища посадових осіб, що підписали та склали ці акти відсутні слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон 996) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, перелічений вище відповідачем перелік реквізитів не є обов`язковим для первинних документів відповідно до вимог Закону №996, а отже зазначені доводи відповідача щодо наявності в первинних документах позивача істотних недоліків є безпідставним.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять повні данні осіб які їх затвердили та підписали, у зв`язку з цим не зазначення повторно прізвища, ім`я та по-батькові цих осіб біля їх підписів під актами не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції. Також в актах зазначено які саме роботи виконано та на яку загальну суму. Складання актів в один день не є їх дефектом. Зазначення в актах 1 грн. замість 1 шт. згідно з поясненнями представника позивача є лише опискою.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що первинні документи позивача, оформлені в рамках господарських відносин не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст. 44, 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону 996, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 24.05.1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, зазначені первині документи позивача є такими, що підтверджують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає правильними доводи позивача з посиланням на ч. 1 ст. 838 ЦК України, відносно того, що позивач відносно субпідрядника виступає як замовник, тому позивач правильно зазначив сторону у договорі субпідряду.

Щодо посилань відповідача, які врахував суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення, щодо наявності податкової інформації відносно контрагентів позивачів, згідно з якою вони немають банківських рахунків, згідно з актом перевірки відносяться до осіб які раніше «здійснювали «пересорт» товару», їх працівники є фігурантами кримінальних справ, слід зазначити, що відповідачем не було надано суду будь-яких інших доказів ніж податкова інформація наведена в акті перевірки, між тим при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками операції, на підставі якої і сформовані дані податкового обліку. В договорах укладених позивачем зі своїми контрагентами зазначені банківські реквізити рахунків цих контрагентів та банківськими документами, копії яких наявні в матеріалах справи підтверджується оплата за цими реквізитами.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову, між тим суд першої інстанції вирішив цей спір з порушенням положень цієї норми та виходячи з наявності у позивача обов`язку надати докази по справі в тому числі щодо отримання контрагентами коштів позивача в якості оплати виконаних робіт та постави товарів. Проте, у разі наявності сумніву щодо здійснення позивачем належної оплати отриманого за господарськими договорами укладеними з його контрагентами, суд першої інстанції повинен був згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України, запропонувати позивачу надати суду певні докази цього, однак не зробив це, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи ухвал суду першої інстанції з цього приводу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач, на думку апеляційного суду, зазначений обов`язок не виконав, а отже позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на це, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача 52550 грн судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову та апеляційної скарги, виходячи з розрахунку 21020 грн. + 31530 грн = 52550 грн (т.1 а.с.35, т.5 а.с.75).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови якою позов слід задовольнити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП» задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №280/5548/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020 року: №0004820507, №0004830507, №0004840507.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НКМ ГРУП» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 52550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 01 червня 2022 року.

Повне судове рішення складено 02 червня 2022 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко