Постанова

від 01.06.2022 по справі 826/10447/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10447/18 Головуючий у І інстанції - Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у не розгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України строку скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» від 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245 366,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби № 11374/6/99-99-11-01-01-25 від 30.03.2018 року «Про розгляд скарг»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, прийнятого внаслідок документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дісіес Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року та яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245 366,00 (двісті сорок п`ять тисяч триста шістдесят шість) грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дісес Україна» за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, проведеною ГУ ДФС у м. Києві, винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 року № 0005551402, яке оскаржено Позивачем у адміністративному порядку до ДФС.

За наслідками розгляду скарги Позивача рішенням ДФС від 30.11.2016 року № 2579916/99-99-11-01-01-25 скаргу Позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із рішенням ДФС, ТОВ «Дісіес Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 826/825/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України № 2579916/99-99-11-01-01-25 від 30.11.2016 р. «Про розгляд скарги» про залишення скарги ТОВ «Дісіес Україна» без розгляду.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути скаргу ТОВ «Дісіес Україна», подану 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.04.2018 року Позивачу стало відомо, що рішенням ДФС від 30 березня 2018 року № 11374/6/99-99-11-01-01-25 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Дісіес Україна» від 10.10.2016 року.

Разом з тим, оскільки, судом покладено на ДФС обов`язок розглянути скаргу ТОВ «Дісіес Україна», строк її розгляду, з урахуванням пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, розпочався 19.02.2018 року, тому скарга мала б бути розглянута ДФС до 10.03.2018 року.

Проте, у вказаний строк на адресу ТОВ «Дісіес України» рішення про розгляд скарги Позивача від 10.10.2016 року не надходило, про продовження строку розгляду скарги Позивачу не повідомлено.

Таким чином, Позивач вважає, що в порядку пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України скаргу на податкове повідомлення-рішення задоволеною, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у не розгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України строку скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» від 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.09.2016 року № 0005551402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245 366,00 грн.

В решті відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційних скаргах Відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві, Державна податкова служба України зазначають, що доводи Позивача про розгляд скарги на виконання рішення суду до 10.03.2018 року є суб`єктивною думкою, оскільки в даному випадку норми Податкового кодексу України, вказані Позивачем у позові, застосовуються лише під час адміністративного оскарження, в той час як застосування 20-денного строку, обчислюваних у календарних днях, можливо лише за наявності отримання ДФС скарги, а не рішення суду.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, представником Позивача - адвокатом Котенко Русланою Володимирівною подано заяву про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника, в якій вона просить розглянути дану справу та ухвалити судове рішення за відсутності Позивача та його представника за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі учасники справи скористались своїми правами для подачі відзиву, у зв`язку з чим, в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, без участі Позивача та його представника - адвоката Котенко Руслани Володимирівни.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідачі у своїх апеляційних скаргах оскаржують судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідачів, дослідивши доводи апеляційних скарг та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено Акт перевірки № 381/26-15-14-02-02/35556564 від 12.09.2016 р. (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 166755,00 грн.

На підставі Акта перевірки 27 вересня 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005551402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 166755,00 грн., а також застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78591,00 грн.

10.10.2016 року ТОВ «Дісіес Україна» подано скаргу до ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2016 року № 0005551402.

Рішенням ДФС «Про розгляд скарги» від 30 листопада 2016 року № 26799/6/99-99-11-01-01-25 залишено без розгляду скаргу та клопотання про долучення матеріалів до скарги ТОВ «Дісіес Україна» (вх. № 24562/6 від 11.10.2016 року та № 24970/6 від 17.10.2016 року) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 вересня 2016 року № 0005551402 та повернуто їх.

Вважаючи рішення ДФС протиправним, ТОВ «Дісіес Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 826/825/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України № 2579916/99-99-11-01-01-25 від 30.11.2016 р. «Про розгляд скарги» про залишення скарги ТОВ «Дісіес Україна» без розгляду.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути скаргу ТОВ «Дісіес Україна», подану 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням ДФС про результати розгляду скарги від 30 березня 2018 року № 11374/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.09.2016 року № 0005551402, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що скаргу від 10.10.2016 року ДФС розглянуто з порушенням строку, встановленого положеннями Податкового кодексу України, що свідчить про протиправну бездіяльність ДФС та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ГУ ДФС у м. Києві, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність постанови суду, якою скасовано рішення ДФС від 30.11.2016 року № 26799/6/99-99-11-01-01-25 «Про розгляд скарги», строк у 20 календарних днів, встановлений абзацом 1 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, слід розраховувати в даному конкретному випадку не з дня, наступного за днем отримання скарги ДФС, а з дня, наступного за днем набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі № 826/825/17 - з 19.02.2018 року.

Отже, рішення ДФС за результатами розгляду скарги Позивача на податкове повідомлення-рішення мало бути прийнято та направлено ТОВ «Дісіес Україна» у строк до 12.03.2018 року (оскільки 11.03.2018 року є вихідним днем).

Проте рішення ДФС № 11374/6/99-99-11-01-01-25 прийнято 30.03.2018 року та отримано Позивачем 04.04.2018 року, тобто, з порушенням строку розгляду скарг, встановленим податковим законодавством України.

Будь-яких доказів продовження строків розгляду скарги Позивача ДФС не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав вважати бездіяльність ДФС щодо не розгляду скарги Позивача у строк, встановлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України протиправною, та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, які підлягають задоволенню.

Крім того, в силу положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, зазначена бездіяльність ДФС має своїм наслідком як задоволення скарги Позивача від 10.10.2016 року (вх. ДФС № 24562/6 від 11.10.2016 року та № 24970/6 від 17.10.2016 року), так і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2016 року № 0005551402, яке також є предметом оскарження у цій справі.

Таким чином, не підлягає задоволенню позовна вимога Позивача про визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, оскільки фактично предмет спору, яким є податкове повідомлення-рішення, відсутній та з 12.03.2018 року не породжує будь-яких правових наслідків для Позивача.

Також, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби від 30.03.2018 року № 11374/6/99-99-11-01-01-25 «Про розгляд скарг», оскільки оскаржуване рішення ДФС не створює для Позивача правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Як визначено пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до вимог пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податку має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 55.2 ст. 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 визначено, що Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є Державна фіскальна служба України (далі - ДФС).

Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.16 ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Так, 10.10.2016 року ТОВ «Дісіес Україна» звернулося до ДФС, як контролюючого органу вищого рівня, зі скаргою (вх. ДФС 24562/6 від 11.10.2016 року) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.09.2016 року № 0005551402.

Таким чином, з дня отримання ДФС скарги Позивача - 11.10.2016 року, розпочалася процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, тобто, рішення контролюючого органу, яким визначено грошове зобов`язання.

Згідно з п. 56.4. ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до п. 56.7 ст. 56 ПК України у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Рішенням ДФС «Про розгляд скарги» від 30.11.2016 року № 26799/6/99-99-11-01-01-25 залишено без розгляду скаргу та клопотання про долучення матеріалів до скарги ТОВ «Дісіес Україна» (вх. № 24562/6 від 11.10.2016 року та № 24970/6 від 17.10.2016 року) на податкове повідомлення-рішення та повернуто їх.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 826/825/17, рішення контролюючого органу вищого рівня ДФС, яким повернуто ТОВ «Дісіес Україна» скаргу на податкове повідомлення-рішення, скасовано та зобов`язано ДФС розглянути скаргу.

Згідно з п. 56.17 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Оскільки рішення ДФС «Про розгляд скарги» від 30.11.2016 року № 26799/6/99-99-11-01-01-25 скасовано в судовому порядку, відповідне рішення контролюючого органу вищого рівня, яким звершується процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.09.2016 року № 0005551402, відсутнє.

Таким чином, процедура адміністративного оскарження Позивачем податкового повідомлення-рішення поновлена із набранням законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 826/825/17, а саме з 19.02.2018 року - днем ухвалення постанови Київським апеляційним адміністративним судом у вказаній справі.

Отже, для Державної фіскальної служби України з 19.02.2018 року поновлено дію положень пункту 56 ПК України щодо процедури та строків розгляду скарги платника податків на рішення контролюючого органу - податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 року № 0005551402.

Згідно з п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

В матеріалах справи відсутнє рішення контролюючого органу про продовження строку розгляду скарги Позивача.

Згідно з п. 56.13 ст. 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, рішення ДФС за результатами розгляду скарги Позивача на податкове повідомлення-рішення мало бути прийнято та направлено ТОВ «Дісіес Україна» у строк до 12.03.2018 року (11.03.2018 року є вихідним днем).

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішення ДФС № 11374/6/99-99-11-01-01-25 прийнято 30.03.2018 року та отримано Позивачем 04.04.2018 року, тобто, з порушенням строку розгляду скарг, встановленим податковим законодавством України.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання бездіяльності ДФС щодо не розгляду скарги Позивача у строк, встановлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України протиправною, з чим погоджується колегія суддів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 560/3048/19 та від 22 вересня 2021 року у справі № 400/2282/19.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачами в доводах апеляційних скарг жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів вказує, що апеляційні скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзивах на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги Відповідачів не містять.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: А.Ю. Кучма

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.06.2022 року.