Рішення

від 25.05.2022 по справі 906/42/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/42/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Шмойлова Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Ластівка"

про стягнення 13153,10 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Ластівка" 13153,10 грн, з яких: 9597,58 грн боргу за надані послуги, 2548,16 грн інфляційних, 1007,36 грн 3% річних.

Ухвалою від 24.01.2022 позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків, виявлених у позовній заяві.

Ухвалою від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 15.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

З огляду на неприпиняючі повітряні удари ворога у місті Житомир та в Житомирській області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, також враховуючи перебування судді Вельмакіної Т.М. у відпустці, справа в судове засідання 15.03.2022 не вносилася.

Ухвалою від 08.04.2022 суд призначив судове засідання на 26.05.2022 о 12:00.

19.05.2022 на адресу суду, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 08.04.2022, яка направлялася відповідачу.

25.05.2022 до суду від позивача надійшла заява від 24.05.2022 вих. №1/60, згідно з якою позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Оскільки направлена відповідачу судом поштова кореспонденція повернулася без вручення адресату, з метою перевірки інформації щодо його місця знаходження, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого вбачається, що адреса відповідача - 10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Корольова, буд. 132, кім. 2700, тобто відповідає зазначеній судом на вказаному поштовому відправленні.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвали суду від 08.04.2022, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів відповідача.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представників сторін та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" (далі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (далі - замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, а саме: за замовленням відповідача, позивач надав послуги по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу марки Skoda, модель Superb Classic 1,9 TDI/96kW, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 на загальну суму 19597,58 грн, про що сторонами підписано акт виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 на суму 19597,58 грн (а.с. 8).

Позивач стверджує, що прийняв роботи, підписав акт виконаних робіт та отримав транспортний засіб з ремонту та обслуговування директор Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Ластівка" Єщенко А.М., згідно з довіреністю №1 від 07.08.2018 (а.с. 9).

Оскільки 07.09.2018 відповідач здійснив лише часткову оплату грошових коштів за обслуговування автомобіля, згідно рахунку-фактури №000173077 від 07.08.2018 у розмірі 10000,00 грн (а.с.305), позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1/18 від 17.01.2019 з проханням провести повний та остаточний розрахунок, сплативши заборгованість за отримані послуги у сумі 9597,58 грн (а.с. 15).

Вказана претензія, згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідачем отримана 08.02.2019 (а.с. 16).

Зважаючи на те, що відповідь на претензію відповідач позивачу не надав, оплату заборгованості не здійснив, позивач 03.12.2021 направив на адресу відповідача лист від 01.12.2021 вих.№1/745/2, з проханням сплатити заборгованість в сумі 9597,58 грн в семиденний строк з дати отримання листа. Вказаний лист повернувся на адресу позивача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 17-20).

Так як відповідач розрахунки за надані послуги по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу здійснив частково, заборгувавши 9597,58 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 2548,16 грн інфляційних та 1007,36 грн 3% річних, які нарахував за період з 14.08.2018 по 17.01.2022 на суми боргу, які існували у відповідні дати зазначеного періоду.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами договірних відносин), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, акт виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 на суму 19597,58 грн (а.с.8), підписаний позивачем та відповідачам, згідно з довіреністю №1 від 07.08.2018 (а.с. 9), свідчить про укладення сторонами договору у спрощений спосіб.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що наданий позивачем акт виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 на суму 19597,58 грн (а.с. 8), підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів. Згідно з вказаним актом, претензії до виконаних робіт у відповідача відсутні.

За наведеного, суд дійшов висновку, що акт виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 свідчить про здіснення сторонами у справі господарської операції на зазначену у ньому суму.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна порядковий номер 488, складена на підставі акта виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 на суму 19597,58 грн, та 07.08.2018 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1, реєстраційний номер документа 9178515533 (а.с. 10-12).

Тобто, факт надання послуг позивачем відповідачу та обов`язок останнього провести розрахунки на зазначену в акті виконаних робіт №ТО180014522 від 07.08.2018 суму, підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що 07.09.2018 відповідач здійснив часткову оплату грошових коштів за обслуговування автомобіля, згідно рахунку-фактури №000173077 від 07.08.2018 у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2018 №305 (а.с. 14). Зазначений відповідачем у призначенні платежу рахунок - фактура міститься у матеріалах справи (а.с. 13), його загальна сума становить 19597,58 грн (а.с. 13).

З огляду на викладене, станом на час розгляду справи в суді відповідач не розрахувався за надані послуги на суму 9597,58 грн (19597,58 грн - 10000,00 грн).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Враховуючи зазначене, оскільки строк (термін) виконання обов`язку щодо проведення розрахунків за надані послуги сторони не встановлений, суд керується приписами ч.2 ст. 530 ГПК України.

Зважаючи на те, що надіслана на адресу відповідача претензія №1/18 від 17.01.2019, згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідачем отримана 08.02.2019 (а.с. 16), у останнього виник обов`язок здійснити розрахунки у повному обсязі у строк до 15.02.2019, тобто через сім календарних днів з дня отримання (08.02.2019) ним претензії.

За вказаного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9597,58 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За розрахунком позивача (а.с. 5), 3% річних останнім нараховано за наступні періоди:

- з 14.08.2018 по 06.09.2018 на суму боргу 19597,58 грн. у розмірі 38,66 грн;

- з 07.09.2018 по 17.01.2022 на суму боргу 9597,58 грн у розмірі 968,70 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивач при його здійсненні не врахував ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому невірно визначив початок періоду нарахування 3% річних, оскільки вірним є нарахування з 16.02.2019 на суму боргу 9597,58 грн, так як строк сплати заборгованості настав 15.02.2019, тобто через сім календарних днів з дня отримання (08.02.2019) відповідачем претензії №1/8 від 17.01.2019.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 16.02.2019 по 17.01.2022 на суму боргу 9597,58 грн, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 840,91 грн. У стягненні 166,45 грн 3% річних слід відмовити, тому що у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 4), суд встановив, що позивач при його здійсненні не вірно визначив початок періоду нарахування - вересень 2018, тоді як вірним є нарахування з березня 2019, оскільки строк сплати заборгованості настав 15.02.2019, а прострочення відбулося з 16.02.2019.

Здійснивши перерахунок інфляційних за період з березня 2019 по грудень 2021 на суму боргу 9597,58 грн, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 1766,72 грн. У стягненні 781,44 грн інфляційних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкційі нформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 9597,58 грн основного боргу, 1766,72 грн інфляційних, 840,91 грн 3% річних. У стягненні 781,44 грн інфляційних та 166,45 грн 3% річних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Корольова, буд. 132, кім. 2700, ід. код 40926339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" (03062, м.Київ, Святошинський район, просп. Перемоги, буд., ід. код 32384972):

- 9597,58 грн основного боргу;

- 1766,72 грн інфляційних;

- 840,91 грн 3% річних;

- 2302,20 грн судового збору.

3. В стягненні 781,44 грн інфляційних та 166,45 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.06.22

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам - рек.

- ІНФОРМАЦІЯ_1