Рішення

від 02.06.2022 по справі 922/359/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/359/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартрок-Сервіс", місто Харків, до Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", місто Харків, про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартерок-Сервіс", місто Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова», м. Харків, про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 1716-2-ХКБМ від 15.01.2021року в сумі 68 000,00гривень.

03 лютого 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/359/22, розгляд якої ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов. 17 лютого 2022 року до Господарського суду Харківської області від відповідача, Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова", надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи ухвалою суду від 21 лютого 2022 року. У відзиві відповідача визнає наявність заборгованості по договору поставки № 1716-2-ХКБМ від 15.01.2021 року у сумі 68 000,00грн. та просить закрити провадження у справі № 922/359/22 через проведення оплати, а також повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплачено при подачі позовної заяви. Відповідач, на підтвердження відсутності суми заборгованості у розмірі 68 000,00 грн. за договором поставки № 1716-2-ХКБМ від 15.01.2021 року до відзиву додає платіжні доручення № 628 від 14.02.2022 року на суму 4 000,00 грн., № 629 від 14.02.2022 року на суму 20 000,00 грн., № 630 від 14.02.2022 року на суму 40 000,00 грн., № 631 від 14.02.2022 року на суму 4 000,00грн. Позивачем не реалізовано право на представлення заперечень з приводу доводів, викладених у відзиві, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлєно певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого 248 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15 січня 2021 року між Держаним підприємтсвом "Харківське конструкторське бюро машинобудування імені О.О.Морозова" (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартерок-Сервіс" (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 1716-2-ХКБМ (далі за текстом договір), за умовами якого постачальник зобов`язується партіями, відповідно до заявок покупця, поставляти покупцю у власність генератор СА15051R у кількості 26 шт. (далі за текстом - товар), код ДК 021:2015:31120000-3 "Генератори (дизельний генератор)", а покупець зобов`язується прийняти та сплатити його на умовах, визначенніх цим договором (пункт 1.1. договору). Ціна за одиницю товару складає 8 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%: 1 333,33 грн. Загальна сума договору складає 208 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%: 34 666,67коп. (пункт 4.1. договору). Оплата здійснюється за кожну окрему поставлену партію товару відповідно до заявки у наступному порядку, а саме: аванс , у розмірі 50% від загальної суми, вказаної у заявці, протягом 10 робочих днів з моменту направлення заявки; балансовий платіж, у розмірі 20% від загальної суми, вказаної у заявці, протягом 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної на усю партію товару, поставленої відповідно до заявки; кінцевий розрахунок, у розмірі 30% від загальної суми, вказаної у заявці, протягом 30 робочих днів після отримання коштів від Генерального замовника, але не пізніше 31.10.2021 року. Оплата здійснюється покупцем (відповідачем) у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (позивача) на підставі заявки, акту приймання-передачі або видаткової накладної на партію товару (п.п. 4.4., 4.4.1., 4.4.2., 4.4.3. , 4.5. договору). Пунктом 8.3. договору передбачено, що покупець за кожен день прострочення платежу зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Однак, позивач, враховуючи той факт, що відповідач є державним підприємством, не вважає за необхідне застосовувати стягнення з відповідача неустойки (пені) або розраховувати інфляційні витрати иа 3% річних. Виконуючи обумовлені сторонами договору зобов`язання, позивачем поставлено товар, а відповідачем отримано означений товар на загальну суму 136 000,00грн., що підтверджується видатковии накладними № 284 від 02.03.2021 р., № 987 від 17.05.2021 р., № 1273 від 17.06.2021 р., № 1867 від 27.08.2021 р., які містяться в матеріалах справи. Згідно матеріалів справи, відповідачем за отриманий товар було сплачено 68 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 967 від 10.02.2021 р., № 2395 від 27.04.2021 р., № 3508 від 03.06.2021 р., № 5377 від 16.08.2021 р. за договором поставки 1716-2-ХКБМ. Враховуючи те, що на станом на 10.11.2021 року відповідачем було перераховано позивачу 68 000,00грн. за договором поставки № 1716-2-ХКБМ від 15.01.2021 р., залишок заборгованості за поставлений товар складає 68 000,00грн., тобто відповідачем порушені договірні зобов`язання, а саме не виконано п. 4.4.3 договору - не сплачено за поставлений йому товар в установлений строк до 31.10.2021р. У зв`язку з чим 10.11.2021 року на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки № 1716-2-ХКБМ від 15.01.2021 р.. згідно якої позивач вимагав від відповідача виконати належним чином зобов`язання за договором та перерахувати на його рахунок заборгованість у розмірі 68 000,00грн у строк до 31.11.2021 р. Як вказує позивач, відповідачем не було вчинено жодних активні дій, щодо покладених на нього зобов`язань стосовно оплати поставленої продукції в розмірі 68 000,00 грн., у зв`язку з чим підприємство-позивача було змушено звернутись до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 62 7 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На виконання умов укладеного договору між сторонами була проведена господарська операція, а саме позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар, що підтверджується видатковими накладними № 284 від 02.03.2021 р., № 987 від 17.05.2021 р., № 1273 від 17.06.2021 р., № 1867 від 27.08.2021 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Підписання сторонами, як того вимагають умови договору, видаткової накладної є доказом проведення між сторонами договору господарської операції по поставці товару та відсутності претензій по кількості та якості щодо поставленого товару. Вказані документи є підтвердженням добросовісного виконання позивачем договірних зобов`язань по поставці товару.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.4. договору передбачено поетапне здійснення оплати за поставленний товар, а саме: авансовий платіж у розмірі 50% від загальної суми заявки, до здійснення постачання товару протягом 10 робочих днів з моменту направлення заявки, надалі - 20% від загальної суми заявки протягом 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної та кінцевий розрахунок у розмірі 30% від загальної суми заявки протягом 30 робочих днів після отримання коштів від Генерального замовника, але не пізніше 31.10.2021 р.

Отже, внаслідок виконання постачальником визначених умовами договору дій (поставка продукції), у замовника виникає зустрічний обов`язок оплатити продукцію у строки визначені договором тобто до 31 жовтня 2021 року.

Однією із основних умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідач визнав суму наявної заборгованості та сплатив за договором поставки № 1716-2- ХКБМ від 15.01.2021 року у розмірі 68 000,00 грн. та сплатив існуючу заборгованість, після подання позовної заяви позивачем до Господарського суду Харківської області, що підтверджується платіжними дорученнями № 628 від 14.02.2022 р. на суму 4 000,00 грн., № 629 від 14.02.2022 р. на суму 20 000,00 грн., № 630 від 14.02.2022 р. від 14.02.2022 р. на суму 40 000,00 грн. та № 631 від 14.02.2022 р. на суму 4 000,00грн.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява 38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 68 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (які містяться в матеріалах справи та зазначені вище судом), внаслідок чого відповідач клопоче перед судом про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 26 січня 2021 року у справі № 910/15374/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20). Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 456/647/18, від 20 вересня 2021 року у справі 638/3792/20. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем під час судового розгляду сплачено заборгованість, яку заявлено у позовній заяві щодо погашення заборгованості у розмірі 68 000,00 грн. за договором поставки № 1716-2-ХКБМ від 15 січня 2021 року. Однак, враховуючи що таку сплату проведено після відкриття провадження у справі, провадження не може бути закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок виконання відповідачем заявлених до нього вимог в частині сплати основного боргу за договором поставки, суд приходить до висновку, що провадження у справі не може бути закрите з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки з наведеної правової підстави вбачається, що вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні), що зумовлює відмову у задоволенні клопотання відповідача. Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, так як відповідачем погашено наявну основну заборгованість, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення цієї суми заборгованості.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати незалежно від результатів вирішення спору. Як констатовано судом, спір доведено до суду через неправомірність дій відповідача, що є підставою для застосування п. 9 ст. 129 ГПК України шляхом покладення саме на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 9 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126, ідентифікаційний код юридичної особи 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартерок-Сервіс" (61082, місто Харків, проспект Петра Григоренка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 43456127) 2 481,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "03" червня 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко