Рішення

від 30.05.2022 по справі 126/636/22

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/636/22

Провадження № 2/126/441/2022

"31" травня 2022 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Позовна заява обґрунтована тим, що ним на належній йому земельній ділянці, з кадастровим номером 0520410100:00:004:0101, яка розташована в АДРЕСА_1 , було побудовано будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Після завершення будівництва, він звертався для оформлення побудови, однак йому в усній формі було відмовлено, оскільки перед початком будівництва не було подано декларації, що розцінюється органами державної влади як самочинне проведення будівництва.

Позивачем було доручено проведення будівництва будівельній бригаді, тому він не знав і не міг знати про необхідність подання документів про початок будівництва, оскільки вважав це обов`язком осіб, які були безпосередньо зайнятті на будівництві.

Відповідно до проведеного інженером, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , технічного обстеження об`єкта житлового будинку (літ А), навісу (літ а) та гаража (літ Б) по АДРЕСА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Оскільки проведена побудова житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним протипожежним нормам, а тому позивач вважає, що має право на захист його права шляхом визнання права власності на вказану будівлю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача по справі - Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, надав до суду клопотання, в якому позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером 0520410100:00:004:0101, яка розташована в АДРЕСА_1 , було побудовано будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Після завершення будівництва, він звертався для оформлення побудови, однак йому в усній формі було відмовлено, оскільки перед початком будівництва не було подано декларації, що розцінюється органами державної влади як самочинне проведення будівництва.

Позивачем було доручено проведення будівництва будівельній бригаді, тому він не знав і не міг знати про необхідність подання документів про початок будівництва, оскільки вважав це обов`язком осіб, які були безпосередньо зайнятті на будівництві.

Відповідно до проведеного інженером, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , технічного обстеження об`єкта житлового будинку (літ А), навісу (літ а) та гаража (літ Б) по АДРЕСА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Оскільки проведена побудова житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам, а тому позивач вважає, що має право на захист його права шляхом визнання права власності на вказану будівлю.

20.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України з заявою про надання роз`яснення щодо введення в експлуатацію об`єкта нерухомості, побудованого без дозвільних документів. Однак, в позасудовому порядку не зміг вирішити дане питання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Частина 2 цієї норми передбачає особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Виняток з загального правила набуття права власності на новостворене майно особою, яка його створила, передбачений, зокрема ч. 2 ст. 376 ЦК України.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи №6-1328цс15, зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року. Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцию, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова) роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно з пунктом 12 вказаної Постанови у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п. 22 Постанови)

Відповідно до п. 14 Постанови на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України та ст. 376 Цивільного Кодексу України, суд,

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право приватної власності на самочинне будівництво, а саме: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею, 47,4 кв.м., позначений літерою «А» з господарськими будівлями та спорудами: навісом «а», гаражем «Б», воротами «1», огорожею «2», огорожею «3», який розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. І. Губко