Рішення

від 25.05.2022 по справі 372/1743/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1743/21

Провадження № 2-142/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О.В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивачка звернулась до суду зі позовом до відповідачів, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 18.02.2021 року та реєстраційний запис про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 02.04.2021 року №57442018 та реєстраційний запис про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, яким зареєстровано за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку, визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку та стягнути із відповідачів судовий збір та судові витрати.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 14.05.2021 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,12 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0160, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована: Обухівська міська рада, Обухівський район, Київська область.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 04.08.2021 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

22.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив від представниці Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Горбатюк І.М., в якому остання просила розглядати справу без її участі, відмовити у задоволенні позовних вимогах з наступних підстав. Оскаржуваний наказ Головного управління є ненормативним актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже не підлягає скасуванню. Також зазначила, що Головне управління не має повноважень щодо виконання жодної позовної вимоги, вказаної у даному позові.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивачки ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №123 від 27.02.2006 року позивачка набула у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, що розташована на території Української міської ради для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0085.

На вказану земельну ділянку позивачем отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №658737, який зареєстровано 07.11.2006 року, у відповідній Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №1334.

Зазначене доводиться державним актом на право приватної власності на земельну ділянку.

Отже, починаючи з 07.11.2006 року у позивачки виникло право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, що розташована на території Української міської ради з кадастровим номером 3223151000:04:065:0085, яка позивачці була передана у приватну власність для ведення садівництва.

У 2021 році позивачка, як власниця вказаної земельної ділянки, вирішила розпорядитися цією земельною ділянкою шляхом відчуження.

В ході оформлення документів для продажу об`єкту нерухомості встановлено, що в державному земельному кадастрі на земельну ділянку позивача було накладено іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:065:0160.

У зв`язку з цим позивачка звернулася із вимогами отримати пояснення до відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Листом від 08.04.2021 року №49/102-21 позивачці надано інформацію про те, що відповідно до картографічних матеріалів державного земельного кадастру на території місця розташування земельної ділянки позивача (кадастровий номер 3223151000:04:065:0085) існує накладання на земельну ділянку, яка на даний час є власністю відповідачки ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0160).

Окрім цього, позивачкою встановлено наступні обставини.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 05.02.2021 року видано наказ №186-УБД, яким передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 3223151000:04:065:0160), яка розташована на території Української міської ради.

Так, у п.2 цього наказу вказано, що ця земельна ділянка передається у приватну власність відповідача ОСОБА_2 із земель державної власності.

У подальшому 02.04.2021 року ОСОБА_2 укладає договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:065:0160 продана ОСОБА_3 .

Зі змісту договору купівлі-продажу (п.1.2.) вбачається, що право власності на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2 було зареєстроване 18.02.2021 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу, Київської області Корнієвською Н.В. номер запису про право власності: 40689605, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231.

02.04.2021 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Король P.A. здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності: 41312238, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231.

Позивачка, як власниця пірної земельної ділянки не надавала в будь-якій формі згоди та не вчиняля будь-яких дій, які свідчать про її волевиявлення на відчуження цієї земельної ділянки на користь будь-яких осіб, у тому числі осіб, які є відповідачами у цьому спорі.

Таким чином земельна ділянка, яка є предметом цього спору вибула з володіння позивачки поза її волею і тим самим зі сторони відповідачів було порушено право власності позивача на спірну земельну ділянку. Порушене право власності підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 2006 рік) визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після і одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 84 Земельного кодексу України, визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу вимог зазначеної норми закону, а також ст.ст.15-1, 118, 122, Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів має повноваження розпоряджатися виключно землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов висновку на підставі досліджених доказів, про наявний факт порушення права власності позивачки на земельну ділянку, яке безумовно підлягає відновленню у встановленому законом порядку. Однак, із врахуванням вимог законодавства, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, відхиливши деякі запропоновані позивачкою способи захисту.

Так, щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №186-УБД від 05.02.2021 року, слід зазначити наступне.

Оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №186-УБД від 05.02.2021 року є ненормативним актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже не підлягає скасуванню.

Відповідно до практики Верхового Суду така дія не буде ефективним способом захисту, адже задоволення такої позовної вимоги не призведе до відновлення права володіння відповідною земельною ділянкою та не є нерозривно пов`язаною із вимогою про визнання договору-купівлі-продажу недійсним або витребуванням земельної ділянки на користь позивача.

Разом з тим, суд не заперечує позицію позивача щодо незаконності вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оскільки таке рішення за умови невідповідності закону не тягне за собою правових наслідків, на які вони спрямовані.

У зв`язку із зазначеним суд приходить до висновку про відмову у позові в цій частині.

Щодо заявленої вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 18.02.2021 року та реєстраційного запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:065:0160, суд зазначає наступне.

По-перше, ВС звернув увагу на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду ВС від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 стосовно того, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

По-друге, стосовно скасування вищевказаного рішення від 18.02.2021 року слід зазначити наступне. В даний час такий спосіб захисту є неактуальним, не призведе до відновлення порушених прав, оскільки відповідне рішення відсутнє в реєстрі нерухомого майна в зв`язку із подальшою реєстрацією спірної земельної ділянки за відповідачкою ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Щодо вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02.04.2021 року слід зазначити наступне. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В зв`язку із тим, що суд раніше в цьому рішення вже прийшов до висновку про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 186-УБД від 05.02.2021 року, очевидно, що всі наступні правочини, вчинені на підставі цього наказу, є недійсними.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 цього Кодексу).

Пунктом "в" ч.2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Сторона позивача заперечує дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 02.04.2021 року між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Відповідно до абзаців 2,3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування запису про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

З урахуванням цього, у відповідності до вимог законодавства, суд вважає за можливе скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 02.04.2021 року №57442018 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, який вчинено приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Король P.A. номер запису про право власності: 41312238, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231, яким зареєстровано за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,12 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0160, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231).

На думку суду, це буде належним способом захисту порушеного права власності позивача на спірну земельну ділянку.

Як вже зазначалось раніше, позивачка має право власності на земельну ділянку, набуте на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №123 від 27.02.2006 року та державного акту серії ЯД №658737, і вказані правовстановлюючі документи є чинними на момент розгляду справи в суді.

У в`язку із чим, у суду відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Стосовно вимоги позивачки щодо витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 387 ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 р. у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно.

У справі відсутній необхідний елемент віндикаційного позову - індивідуально визначене майно.

У даному випадку відсутні підстави вважати, що земельні ділянки є ідентичними, оскільки присутнє неспівпадіння кадастрових номерів та площ земельних ділянок.

У зв`язку із вищевикладеним, хоча загалом обставини справи і вимагають обрання саме такого способу захисту порушених прав позивачки, проте суд не може задовольнити таку вимогу, оскільки кадастрові номери та площі земельних ділянок не співпадають при доведеному факті їх перетину.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки у розмірі 1006 грн. 92 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 02.04.2021 року №57442018 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, який вчинено приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Король P.A. номер запису про право власності: 41312238, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231, яким зареєстровано за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,12 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0160, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2021 року, укладений між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:065:0160, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2297731132231).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору при подачі позову у розмірі 1 006 грн. 92 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька