Постанова

від 01.06.2022 по справі 2-1876/2008

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2161/22 Справа № 2-1876/2008 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , заступник начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзула Сергій Олександрович, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , заступник начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзула Сергій Олександрович.

Скарга мотивована тим, він є власником нерухомого майна, зокрема: земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:1295, площею 8,0792 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23160547; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі пилорами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Він мав намір провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, проте йому було відмовлено у вчиненні реєстраційної дії через те, що на нерухоме майно накладено обтяження у вигляді трьох арештів.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманих шляхом формування інформаційних довідок № 270623053 від 16 серпня 2021 року та № 270619941 від 16 серпня 2021 року є дійсними арешти нерухомого майна ОСОБА_1 : 1) зареєстровано 26.01.2007 о 11:43:09 годині за № 4406701 реєстратором: Друга павлоградська державна нотаріальна контора, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 114, 095-108-74-41 на підставі ухвали № 2-1876/07 від 29.12.2006 року, Павлоградський міськрайонний суд, вих. № 328 від 23.01.2007. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; 2) зареєстровано 06.03.2007 16:37:30 годині за № 4601632 реєстратором: Друга павлоградська державна нотаріальна контора, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 114, 095-108-74-41 на підставі постанови про арешт майна боржника AM № 112173 від 01.03.2007, ВДВС Павлоградського ДУЮ. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; 3) зареєстровано 13.06.2008 о 08:51:21 годині за № 7385533 реєстратором: Друга павлоградська державна нотаріальна контора, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 114, 095-108-74-41 на підставі постанови про арешт майна боржника AM № 112393 від 04.06.2008, Павлоградське РУЮ ВДВС. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Дізнавшись про накладені арешти на своє нерухоме майно, він звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області для отримання копії матеріалів справи № 2-1876/2008 з метою подальшого звернення з ними до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

26 липня 2021 року він отримав копію ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року у справі № 2-1876/2008, якою суд зняв арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого згідно довідки БТІ є ОСОБА_1 .

За інформацією від працівників суду всі інші матеріали справи № 2-1876/2008 знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Після того він звернувся до Другої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, де отримав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія AM № 112393 від 04 червня 2008 року, на підставі якої було накладено арешт на усе майно боржника, реєстраційний номер обтяження 7385533. З вказаної постанови вбачається, що арешт на майно накладено в рамках виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1876/2008.

16 серпня 2021 року він звернувся до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з вимогою про зняття арештів з нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 4406701, реєстраційний номер обтяження 4601632, реєстраційний номер обтяження 7385533.

20 серпня 2021 року він повторно звернувся до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття арешту з його нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 7385533.

Листом заступника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзули С.А. вих. № 34/73041 від 20 серпня 2021 року заявника повідомлено про те, що на даний час відсутні виконавчі провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 . Зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 7385533, державна виконавча служба не має право згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Надати більш детальну інформацію не має можливості у зв`язку зі спливом трирічного строку зберігання виконавчих проваджень.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, отриманих шляхом формування інформаційної довідки № 271035082 від 18 серпня 2021 року є дійсним арешт усього майна ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер обтяження 7385533. Арешти з нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер обтяження 4406701 та реєстраційний номер обтяження 4601632 було знято посадовими особами Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Скаржник вважав, що відмова заступника начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзули С.А. щодо зняття арешту з усього його майна є протиправною.

Крім того, скаржник зазначав, що арешт на усе майно боржника накладався в рамках виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1856 від 16 березня 2007 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Виконавчий лист був повністю ним виконаний, про що він вказував у заяві від 20 серпня 2021 року, проте дана інформація було залишено поза увагою під час надання відмови у знятті арешту з усього майна ОСОБА_1 .

При цьому, в ухвалі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року у справі № 2-1876/2008 зазначено: "Суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки на даний час відпала необхідність у заходах забезпечення позову, тому що відповідачем ОСОБА_1 борг сплачено в повному розмірі згідно довідки, виданої Відділом державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області".

Таким чином, встановлений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області в ухвалі від 26 вересня 2011 року у справі № 2-1876/2008 факт сплати ОСОБА_1 боргу в повному обсязі є преюдиційним по відношенню до правовідносин, що є предметом цієї скарги. Тобто, є обов`язковим для його врахування судом під час розгляду даної скарги.

Посилаючись на те, що протиправною бездіяльністю посадових осіб, яка полягає у не знятті арешту з усього майна, порушуються його права як власника на вільне володіння та користування цим майном, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з усього його майна; зобов`язати посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ № 112393 від 04 червня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 7385533.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції установлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1856 від 16 березня 2007 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 7385533 (а.с.21).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року по цивільній справі № 2-1876/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, знято арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого згідно довідки БТІ є ОСОБА_1 (а.с.17).

Вказаною ухвалою суд встановив, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 . На даний час відпала необхідність у заходах забезпечення позову, оскільки відповідачем ОСОБА_1 борг сплачено в повному обсязі, що підтверджується довідкою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття вказаного арешту (а.с.18).

Листом заступника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзули С.А. вих. № 34/73041 від 20 серпня 2021 року заявника повідомлено про те, що на даний час відсутні виконавчі провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 . Зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 7385533, державна виконавча служба не має право згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Надати більш детальну інформацію не має можливості у зв`язку зі спливом трирічного строку зберігання виконавчих проваджень (а.с.19).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на все майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року (а.с.20).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання протиправної бездіяльності заступника начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзули С.О., яка полягає у не знятті арешту з усього майна боржника, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено право заступника начальника скасовувати арешт майна, накладений державним виконавцем.

Також, суд вважав, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено скасування арешту майна, який було накладено в ході примусового виконання рішення після закриття виконавчого провадження.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, що діяв на час вчинення виконавчих дій (далі - Закон № 606-XIV) регулює порядок здійснення виконавчого провадження, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (стаття 17 Закону № 606-XIV).

Права та обов`язки державного виконавця визначені в статті 18 Закону № 606-XIV, відповідно до якої виконавець зобов`язаний здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (стаття 56 Закону № 606-XIV).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час здійснення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Статтею 60 Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, якою врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, не передбачено право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець позбавлений права самостійно зняти арешт, накладений на майно боржника.

Частиною п`ятою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час здійснення виконавчих дій) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав та свобод учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах свої повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною другої статті 49 Закону № 606-XIV у випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Частинами першою та другою статті 50 Закону № 606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Пунктом 15 розділу VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 16.08.2021 року зареєстровано 26.01.2007 року державним реєстратором: Друга павлоградська державна нотаріальна контора за №4406701 обтяження: арешт нерухомого майна - будинку, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду від 29.12.2006 року за №2-1876/07.

Крім того, відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 16.08.2021 року зареєстровано 06.03.2007 року державним реєстратором: Друга павлоградська державна нотаріальна контора за №4401632 обтяження: арешт нерухомого майна - будинку, домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника, АМ №112173, 01.03.2007 року ВДВС Павлоградського ДУЮ на виконання ухвали Павлоградського міськрайонного суду від 29.12.2006 року за №2-1876/07 (а.с.16).

Також, судом апеляційної інстанції установлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1856 від 16 березня 2007 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу 175 440,00 грн., було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 7385533 (а.с.20,21). У постанові встановлено, що боржник заборгованість сплатив частково.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року по цивільній справі № 2-1876/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, знято арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого згідно довідки БТІ є ОСОБА_1 (а.с.17).

Вказаною ухвалою суд встановив, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 . Суд вважав, що на даний час відпала необхідність у заходах забезпечення позову, оскільки відповідачем ОСОБА_1 борг сплачено в повному обсязі, що підтверджується довідкою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.113).

Ухвала місцевого суду від 26 вересня 2011 року була виконана, арешт накладений на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 - знято.

Однак, відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 18.08.2021 року залишається дійсним обтяження на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 зареєстроване 13.06.2008 року за № 7385533 державним реєстратором: Другою павлоградською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1856 від 16 березня 2007 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу 175 440,00 грн., якою було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 7385533 (а.с.20).

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття вказаного арешту (а.с.18).

Листом заступника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзули С.А. вих. № 34/73041 від 20 серпня 2021 року заявника повідомлено про те, що на даний час відсутні виконавчі провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 . Зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 7385533, державна виконавча служба не має право згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Надати більш детальну інформацію не має можливості у зв`язку зі спливом трирічного строку зберігання виконавчих проваджень (а.с.19).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на все майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року (а.с.20).

Виходячи з викладеного, встановивши, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1856 від 16 березня 2007 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, закінчено саме у зв"язку зі сплатою боргу боржником у повному обсязі, що було встановлено ще місцевим судом на підставі довідки виданої Відділом державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області. У зв"язку з чим, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року було знято арешт з нерухомого майна. Вказана ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області набула законної сили, не була оскаржена та була виконана, що підтверджено матеріалами справи. Тому, встановивши усі обставини у справі та враховуючи усе вищевикладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зняття державним виконавцем відділу, в якому перебувало виконавче провадження, арешту накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року на все майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем було порушено вимог закону, у зв"язку з чим, його бездіяльність щодо не зняття арешту з майна боржника на час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження була протиправною, а тому вимоги скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи скаргу в частині зобов`язання посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ № 112393 від 04 червня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 7385533, колегія суддів виходить з наступного.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК 2004 року, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, за встановлених обставин цієї справи, питання щодо зняття арешту з майна боржника належить виключно до повноважень саме державного виконавця, який постановою від 04 червня 2008 року наклав арешт на все майно ОСОБА_1 а тому суд не може зобов`язувати таких осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , визнавши протиправною бездіяльність державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 7385533. У задоволенні іншої частини вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , заступник начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гідзула Сергій Олександрович - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного в рамках виконавчого провадження постановою Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ № 112393 від 04 червня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 7385533.

У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко