Постанова
від 14.02.2022 по справі 910/5408/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. м.Київ Справа№ 910/5408/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 15.02.2022:

від позивача: Денисюк М.О., від відповідача: Ганчар І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 21.09.2021 (повний текст складено та підписано 01.10.2021)

на додаткове рішення Господарського суду м. Києва

від 02.11.2021 (повний текст складено та підписано 11.11.2021)

у справі № 910/5408/21 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс"

про стягнення 1 905 758,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДАП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Актівіс" про стягнення 1 905 758,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за Генеральним договором про надання послуг від 10.08.2020, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1640818,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 37952,15 грн, 3% річних у розмірі 10384,36 грн та збитки у розмірі 216603,33 грн.

Проте, позивач, обґрунтовуючи заявлений позов стверджував, що ним відповідно до вимог Договору було належним чином виконано вказані в Акті наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021 року роботи, однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг) - не виконав.

Також, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язання за Договором, у позивача сформувалась заборгованість перед незалежними підрядниками, які були ним залучені з метою виконання передбачених умовами Договору завдань, у зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1640818,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 37952,15 грн, 3% річних у розмірі 10384,36 грн та збитки у розмірі 216603,33 грн.

Короткий зміст відзиву на позов

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних ним в позові обставин, зокрема, надані позивачем роздруківки електронного листування - не неналежними доказами; сторони не визнали жодного переліку завдань на грудень 2020 року, не розглянути приблизні підрахунки часових рамок надання послуг, усі визначені Договором послуги були надані станом на листопад 2020 року, жодні послуги у грудні 2020 року не надавалися; Акт наданих послуг за грудень 2020 року надіслано позивачем з порушенням визначеного строку; позивач належним чином не повідомив відповідача про залучення незалежних підрядників, тому витрати, пов`язані з їх залученням мають бути покладені на позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Актівіс" про стягнення 1 905 758,80 грн. - задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" заборгованість у розмірі 1 640 818 (один мільйон шістсот сорок тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 893 (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 5 664 (п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 25 115 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн 66 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21 доручено здійснювати нарахування трьох відсотків річних на суму непогашеної заборгованості в розмірі 1 640 818 (один мільйон шістсот сорок тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747), з 02.04.2021 до моменту виконання цього рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що:

- доказів того, що відповідачем в межах передбаченого Договором строку були надані позивачу зауваження до якості чи обсягу наданих Послуг, матеріали справи не містять, тому з огляду на встановлені обставини надання позивачем відповідачу передбачених Договором документів на підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) протягом грудня 2020 року у встановленому Договором порядку, враховуючи також інші наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт виконання позивачем передбачених Договором обов`язків щодо виконання робіт (надання послуг) у сфері інформаційних технологій, зважаючи, що відповідач протягом визначеного Договором строку не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначені Актом наданих послуг № 5 від 03.02.2021 роботи прийняті відповідачем без зауважень, а, відтак, строк виконання зобов`язання щодо сплати коштів у розмірі 1 640 818,96 грн є таким, що настав;

- матеріали справи № 910/5408/21 не містять доказів сплати коштів у розмірі 1 640 818,96 грн, а також доказів відсутності у відповідача обов`язку щодо їх сплати, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ІДАП" в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 640 818,96 грн.;

- щодо вимог про стягнення 37 952,15 грн інфляційних втрат та 10 384,36 грн 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних є період з 19.02.2021 (перший день прострочення) по 01.04.2021 (як визначено у позові позивачем), тому зробивши перерахунок, прийшов до висновку, що вимоги про стягнення 37 952,15 грн інфляційних втрат та 10 384,36 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 27 893,92 грн та 5 664,20 грн відповідно.

- щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 216603,33 грн, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено наявність у діях відповідача, які полягали у невиконанні визначених Договором зобов`язань, усього складу цивільного правопорушення (зокрема, вини та наявності причинно-наслідкового зв`язку), як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 216603,33 грн збитків.

Враховуючи приписи ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 02.04.2021 і до моменту виконання рішення за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

- щодо заяви позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції констатує, що можливість зазначення у рішенні нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, чинним процесуальним законодавством не передбачена, з огляду на що, у задоволенні заяви позивача у вказаній частині судом першої інстанції відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (19.10.2021 звернулось до суду апеляційної інстанції) з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції вказував на те, що:

- висновки суду першої інстанції про реальне надання послуг за Генеральним договором на підставі лише встановлення факту надсилання з простроченням Акту наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021 - є формалізованими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в січні 2021 Виконавець, у строк, визначений п. 3.1. Генерального договору, не надіслав Акт здачі-приймання послуг за грудень 2020, що свідчить про те, що він не скористався своїм правом засвідчити факт виконання ним послуг за Генеральним договором у грудні 2020. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції встановив обставину надання послуг за Генеральним договором в грудні 2020 за результатами дослідження єдиного неналежного доказу - не підписаного відповідачем Акту наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021, надісланого позивачем з простроченням понад 2 місяці лише після повідомлення відповідачем про розірвання Генерального договору з причин та підстав неналежного виконання зобов`язань за Генеральним договором;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про призначення в рамках даної справи судової експертизи та зазначивши «при цьому, зібрані в межах справи № 910/5408/21 докази дозволяють встановити обставини, що входять до предмета доказування без призначення судової експертизи» (стр. 5 абз.1);

- суд першої інстанції не дослідив вирішальну для предмету доказування в рамках даної справи обставину - факт реального надання послуг в грудні 2020 за Генеральним договором, а докази, надані позивачем, як електронні, не відповідають ані вимогам процесуального законодавства до електронних доказів, ані доводять зазначену обставину. Надані позивачем, як електронні докази, роздруківки електронного листування є неналежними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю електронного цифрового підпису, як обов`язкового реквізиту електронного документа;

- суд першої інстанції без зазначення мотивів відхилив доводи відповідача про те, що послуги в грудні 2020 за Генеральним договором не надавались і відповідач повідомив у спосіб, визначений п. 15.2 Генерального договору про це позивача, а наявними в матеріалах справи доказами ця обставина не підтверджується;

- суд першої інстанції вважав встановленою обставину реального надання послуг у грудні 2020 за Генеральним договором на підставі лише викладу обставин справи позивачем, котрі останній не довів, а в оскаржуваному рішенні обставину надання послуг за Генеральним договором за грудень 2020 судом встановлено з єдиного доказу, а саме з Акту наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021 до Генерального договору, який надісланий позивачем з простроченням понад 2 місяці після повідомлення відповідачем позивачу у спосіб, визначений Генеральним договором про ненадання послуг в грудні 2020, будь-яких інших доказів, які б доводили факт надання послуг суд першої інстанції не досліджував.

При цьому, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, надаючи перевагу доводам позивача та відхиляючи заперечення і доводи відповідача суд першої інстанції не зазначив мотивів такого відхилення та надав перевагу доводам позивача, надавши їм заздалегідь встановленої сили без необхідності дослідження та спростування доводів відповідача, чим порушив не лише вимоги щодо оцінки доказів й встановлення їх вірогідності, а й порушив принцип рівності сторін.

Короткий зміст заперечень позивача проти доводів апеляційної скарги

16.12.2021 позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДАП") через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Заперечення позивача проти доводів апеляційної скарги зводяться до того, що:

- позивач звертає увагу суду, що за твердженнями відповідача суд першої інстанції нібито не встановив низку фактичних обставин справи, зокрема щодо реального надання послуг позивачем відповідачеві у грудні 2020 року, проте позивач вказує, цей аргумент не спростовує правильність підходу суду першої інстанції до встановлення фактичних обставин справи. Оскільки, позивач заявив вимогу щодо стягнення з відповідача суму заборгованості з оплати послуг, тому першочерговому з`ясуванню підлягали обставини того, чи (і) виник у відповідача відповідний обов`язок з їх сплати, та (іі) чи цей обов`язок було виконано.

Суд першої інстанції на підставі положень Генерального договору та Технічного завдання правильно встановив, що виникнення обов`язку з оплати послуг залежить від висловлення чи невисловлення замовником (відповідачем) зауважень щодо послуг у визначений строк після надходження йому акта наданих послуг від виконавця (позивача). Позивач неодноразово повідомляв відповідача про зміст та обсяг наданих послуг - шляхом направлення рахунку і звіту (05.01.2021, 04.02.2021), а також акта наданих послуг (04.02.2021), але жодного разу після отримання цих документів у паперових та електронних примірниках відповідач не скористався своїм правом висловити конкретні зауваження щодо наданих послуг. Це стало підставою для правильного висновку суду про виникнення у нього обов`язку оплатити ці послуги;

- відповідач також посилається на норму статті ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України щодо призначення експертизи у разі спору між замовником і підрядником «з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин», однак ця норма також не підлягає застосуванню, адже, відповідач не скористався своїм правом заявити про конкретні недоліки, а тому між ним і позивачем не могло виникнути жодного спору про такі недоліки;

- відповідач в апеляційній скарзі покладається на те, що він нібито заявив про недоліки наданих послуг шляхом направлення повідомлення від 05.01.2021, а тому, на його думку, обов`язку зі сплати цих послуг у нього не виникло, проте цей аргумент не може бути прийнятий, оскільки відповідач не посилався на цей аргумент у своєму відзиві на позовну заяву, а тому згідно зі статтею ч.4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України втратив право посилатися на нього у подальшому судовому розгляді (у тому числі в апеляційному суді. Крім того, відповідач направив своє повідомлення про розірвання договору 05.01.2021 о 15 год 32 хв, у той час як отримав рахунок і звіт про витрачений час 05.01.2021 лише о 21 год 34 хв. хронологічно, його зауваження щодо змісту послуг не могли передувати власне отриманню інформації від позивача про те, які послуги були надані. Відповідач під час судового розгляду жодного разу не скористався своїм правом зазначити про конкретні недоліки, зауваження щодо наданих послуг і запропонувати способи їх усунення, тому висновок суду першої інстанції з цього питання був правильним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. Відповідач не може посилатися на порушення строку направлення акта наданих послуг позивачем як на звільнення від обов`язку сплатити за отримані ним послуги;

- відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що позивач нібито направив йому акт наданих послуг з порушенням строку, встановленого у Генеральному договорі, на його думку, це свідчить про те, що позивач відмовився від свого права повідомити відповідача про надані послуги, і, як наслідок, вимагати їх оплати, проте позивач не погоджується з даним доводом, оскільки позивач повідомив відповідача про надані послуги відповідно до погодженого сторонами ТЗ та навіть якщо припустити, що позивач надав відповідачеві акт наданих послуг несвоєчасно, це не впливає на обов`язок відповідача оплатити надані йому послуги. У даному разі позивач повідомив відповідача про обсяг та зміст наданих останньому послуг 05.01.2021 у повній відповідності з вимогами ТЗ, несвоєчасне направлення акта здачі-приймання наданих послуг не впливає на обов`язок відповідача оплатити надані йому послуги;

- відповідач стверджує, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, нібито побудувавши свій висновок про те, що позивач надавав відповідачеві послуги протягом грудня 2020 року, на тому, що відповідач не може спростувати ці обставини. На думку відповідача, такий підхід становить застосування концепції «негативного доказу», проте позивач не погоджується з цим твердженням, адже суд першої інстанції застосував правильний стандарт доказування під час розгляду справи;

- відповідач стверджує про те, що частина з поданої позивачем інформації не може вважатися електронним доказом, проте позивач не погоджується з даною позицією, оскільки, натомість відповідач взагалі не надав жодних доказів, які б підтверджували його позицію чи спростовували позицію позивача з цих питань. Він лише висловлював незгоду з версією позивача, не обґрунтовуючи і не доводячи свою власну версію подій.

Позивач не може погодитися з цим аргументом, адже позиція відповідача ґрунтується на хибному ототожненні «електронного доказу» та «електронного документа». Позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції подав низку електронних доказів, а саме: листування позивача та відповідача електронною поштою; листування у робочому чаті у месенджері Telegram за участі представників і консультантів позивача та контактної особи відповідача; дані з системи управління проектам Jira щодо надання послуг відповідачеві; лоти доступу до вихідного коду програмного забезпечення на платформі GitLab; відомості про IP-адреси, з яких отримувався доступ до вихідного коду. Ці докази у сукупності доводили, що послуги у грудні 2020 року дійсно надавалися, і відповідач достеменно знав про це, скеровував роботу позивача і отримував результати, проте позивач не заперечує, що докази, які відповідач намагається оскаржити в апеляційній скарзі, не були електронними документами. Водночас, вони становили «інформацію в електронній (цифровій) формі» і тому були електронними доказами у розумінні ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, а листування електронною поштою та у месенджері Telegram охоплюється одним з видів електронних доказів, що прямо згаданий у статті 96 Господарського процесуального кодексу України - а саме, «текстові, мультимедійні та голосові повідомлення».

- Акт наданих послуг від 03.02.2021 - є належним доказом у справі, оскільки Акт від 03.02.2021 підтверджував виникнення у відповідача обов`язку сплатити за зазначені у ньому послуги (за умов невисловлення ним зауважень щодо таких послуг) відповідно до умов укладеного між сторонами Генерального договору і ТЗ. Реальність надання послуг не входила до предмету доказування у цій справі. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач сам називає цей акт належним доказом (с. 11, абз. 9), що свідчить про суперечливість його позиції у цій частині.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на відзив

04.01.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано заперечення на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Скаржник у поданому запереченні на відзив зазначає, що:

- позивач помилково зазначає, що повідомлення відповідача від 05 січня 2021 не містило «ані зауважень щодо обсягу, змісту чи якості наданих позивачем послуг, ані згадок про невиконання позивачем своїх зобов`язань за Генеральним договором», оскільки вказане повідомлення містило заперечення проти факту надання послуг в грудні 2020, що доводиться текстом зазначеного повідомлення, зокрема: «на поточну дату відсутні узгоджені та підписані Технічні завдання згідно п. 1.3. вказаного Договору, тому припинення договору не потребує розрахунків», що свідчить повною мірою про те, що Відповідач не вважав наданими будь-які послуги за Генеральним договором за грудень 2020 та висловив свої заперечення;

- позивач обґрунтовано зазначає про необхідність встановлення обставини щодо виникнення у відповідача необхідності оплати послуг за Генеральним договором, однак, ця обставина перебуває в тісній і закономірній залежності від встановлення обставини фактичного (реального) надання таких послуг, а обов`язок оплатити послуги у відповідача виникає, як наслідок здійснення факту надання таких послуг позивачем, тому встановлення цього факту є ключовим для вирішення справи;

- відповідач висловив свої заперечення проти факту надання послуг за грудень 2020, направивши 05 січня 2021, за місяць до надсилання позивачем Акту наданих послуг №5 від 03 лютого 2021, - повідомлення про розірвання Генерального договору, зазначивши, що відповідач не вважає наданими будь-які послуги за Генеральним договором за грудень 2020, а Акт наданих послуг за грудень 2020 надіслав у спосіб, який абсолютно протирічить тій поведінці, як він надсилав акти приймання-передачі послуг за вересень-листопад 2020;

- посилання позивача на те, що правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду у від 05 липня 2019 у справі № 910/4994/18 не підлягає застосуванню в силу різних фактичних обставин справи є помилковою, адже висновок суду про те, що «Сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах» стосувався не виключно тих правочинів дійсність яких оспорена (зокрема заявлено про їх фіктивність), а, взагалі, правовідносин, що виникають з договорів про надання послуг;

- скаржник вказує, що заперечення позивача про те, що «хронологічно, його зауваження щодо змісту послуг не могли передувати власне отриманню інформації від позивача про те, які послуги були надані» було б справедливим, якби зауваження відповідача стосувались змісту чи обсягу послуг, проте зауваження ж відповідача стосувались факту їх ненадання в грудні 2020, як такого, а тому не має жодного значення для оцінки цієї обставини, як доказу надання заперечень відповідачем щодо факту надання послуг в грудні 2020, - надсилання після таких заперечень рахунків чи звітів про витрачений час, а суд першої інстанції не робив жодних висновків з цього приводу, оскільки не досліджував обставину реального надання позивачем послуг, що й стало однією з підстав апеляційного оскарження;

- позивач також видає факт надсилання рахунку за факт підтвердження надання послуг, однак скаржник зазначає, що вказане суперечить пункту 3.2. Генерального договору, згідно з яким підтвердженням надання послуг та їх приймання є підписання акту, отже, намагаючись довести безумовний обов`язок відповідача оплатити послуги за грудень 2020 за Генеральним договором без необхідності доведення обставин реального надання таких послуг, позивач фактично змінює свої підстави позову;

- скаржник вказує, що суд не досліджував жодного доказу, наданого позивачем в обґрунтування факту надання послуг в грудні 2020, а тому висновок, що ця обставина досліджена є хибним, а відповідач в усіх заявах по суті спору зазначав, що всі документи, надані позивачем, як електронні докази, котрими він обґрунтовує факт надання послуг в грудні 2020, є неналежними. Позивач, в свою чергу, не надав жодних доказів, котрі б переважили доводи відповідача, щодо надання заперечень проти факту надання послуг в грудні 2020 за Генеральним договором. Відповідач заявляв про неналежність всіх документів, поданих, як електронні докази позивачем, однак, вказані заперечення не взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення без зазначення мотивів;

- стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги скаржник зазначає, що надано Договір про надання правової допомоги від 12 березня 2021 з Додатком № 2 від 24 листопада 2021, котрий містить перелік з 5-ти послуг, які позивач іменує професійною правничою допомогою і які оцінює за фіксованим гонораром в розмірі 2000 євро, що еквівалентно 60 470, 80 гривень:

- щодо послуги «комунікація з замовником та надання усних консультацій по справі» скаржник вважає, що ця послуга не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, оскільки, не наведено обґрунтування необхідності надання такої послуги, як усний висновок, та не визначено зміст такого висновку і його значення для цієї справи на стадії апеляційного розгляду;

- щодо послуги «підготовка, друк і завірення копій документів (додатків) для подання до суду та відправка документів іншій стороні по справі скаржник вважає, що ця послуга, визначена відповідачем, як професійна правнича допомога, не вимагає спеціальних знань в галузі права, а тому не може бути розцінена, як професійна правнича допомога, надана адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- щодо послуги «пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування, законодавства у спірних правовідносинах» позивач в п. 2 Додатку № 1 від 12 березня 2021 до Договору про надання правової допомоги вже зазначав про надання цієї послуги, як правничої допомоги при підготовці позову і зверненні з ним до суду, а зазначені витрати повною мірою були відшкодовані позивачу додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2021;

Враховуючи, обґрунтовані заперечення щодо зазначених 3-х (трьох послуг, як таких, що не е професійною правничою допомогою скаржник вважає, що розмір судових витрат на них в цій частині підлягає відмові у задоволенні в розмірі 1200 евро, що згідно офіційного обмінного курсу НБУ, еквівалентно 36 984 (тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні.

Скаржник просить суд у разі ухвалення рішення на користь ТОВ «ІДАП»: відмовити у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 євро, що еквівалентно 36 984 (тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні, решту заявлених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно зменшити до 400 євро, що еквівалентно, згідно офіційного обмінного курсу НБУ, 12 328 (дванадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень загалом.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 87 440 (вісімдесят сім тисяч чотириста сорок) грн 96 коп.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зазначаючи про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу не наводить належних аргументів та не надає жодних доказів, які б доводили таку неспівмірність, зокрема, доказів, що підтверджували б завищення адвокатом вартості години роботи та часу для підготовки процесуальних документів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку процесуальних документів у даній справі, участь адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 99524,40 грн є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Також, не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" 03.12.2021 (згідно поштового трекера на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 та ухвалити нове рішення, яким частково (пропорційно) зменшити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІДАП" витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до відшкодування.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що скаржник зазначає, що до позову не додано будь-якого детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, при цьому, надаючи докази оплати витрат на професійну правничу допомогу, позивач не надавав будь-якого детального опису послуг, які є правничою допомогою. Після ухвалення рішення у справі №910/5408/21 позивачем направлено до суду клопотання від 27.09.2021 про долучення доказів до матеріалів справи щодо розміру судових витрат, а саме: акту надання послуг №23 від 22.09.2021, який містив опис послуг з професійної правничої допомоги значно ширший, аніж визначений у п. 2 Додатку до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021, тому, як зазначає скаржник, у суду першої інстанції були відсутні будь-які процесуальні підстави для долучення до матеріалів справи, після ухвалення рішення по суті, як доказу, - акту надання послуг №23 від 22.09.2021, який не є доказом, що доводить розмір витрат на професійну правничу допомогу і оцінювати його, як належний доказ при ухваленні оскаржуваного рішення.

Акт надання послуг від №23 від 22.09.2021 містить ширший перелік послуг, аніж Договір про надання правової допомоги від 12.03.2021 з Додатком, що є намаганням позивача видати його за детальний опис робіт (послуг) з правничої допомоги, який необхідно було подати суду до ухвалення рішення по суті, тому враховуючи наявні у справі докази, подані з дотриманням процесуального законодавства.

На думку скаржника, Договір про надання правової допомоги від 12.03.2021 з Додатком та відповідні платіжні доручення, є обставинами щодо обсягу наданих послуг, розміру їх вартості та його співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконаних робіт (надання послуг), ціною позову та (або) значенням справи для сторони необхідно встановлювати саме з цих доказів.

Договір про надання правової допомоги від 12.03.2021 з Додатком не містить зазначення часу, який витрачено адвокатом позивача на ті чи інші послуги, тому враховуючи відсутність в матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), як професійної правничої допомоги встановити з наявних в матеріалах справи доказів обставини реально затраченого часу на надання правничої допомоги неможливо.

Скаржник зазначає, що він довів обґрунтовану неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, як того вимагає ч.ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що відповідачем не виконано цей процесуальний обов`язок є безпідставними.

В свою чергу, у п. 3 Додатку до Договору про правову допомогу від 12.03.2021 визначено, що гонорар є фіксованим, тому скаржнику не зрозуміло з яких, наявних у справі доказів, суд визначив вартість години роботи адвоката позивача, адже сам позивач такої інформації не надавав, оскільки правова допомога позивачу, взагалі, не оплачується погодинно.

Отже, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що відповідач повинен був надати якісь докази, що підтверджували б завищення адвокатом вартості години роботи та часу для підготовки процесуальних документів, адже у відповідача, враховуючи обставини справи, не виник обов`язок спростовувати такий довід.

Позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати на правничу допомогу підлягають частковому (пропорційному) зменшенню внаслідок їх неспівмірності та невідповідності принципу розумності та реальності адвокатських витрат.

Враховуючи вищевикладене, скаржник зазначає, що неспівмірність наданих послуг з професійної правничої допомоги складності справи, часу, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ціні позову та (або) значенню справи для сторони, не відповідності їх розміру критеріям розумності та реальності витраченого адвокатом часу можна зробити висновок, що при ухваленні оскаржуваного рішення у суду першої інстанції були достатні процесуальні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу пропорційно ціні предмету спору, складності справи та реально наданим і підтвердженим належними доказами послуг, які є за своєю правовою природою є професійною правничою допомогою.

Короткий зміст заперечень позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП") проти доводів апеляційної скарги на додаткове рішення

12.01.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення від Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДАП", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції що, Акт приймання-передання наданих послуг є допустимим доказом на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу, оскільки він безпосередньо фіксує вартість послуг, що були надані у ході виконання договору про правову допомогу, а посилання відповідача на те, що суд першої інстанції мав би встановлювати розмір витрат виходячи лише з договору, додатку до нього та платіжних доручень, є хибним, адже Господарський процесуальний кодекс України не обмежує сторони у виборі способів доказування розміру судових витрат, зокрема конкретних типів документів, які мають бути подані для підтвердження розміру таких витрат.

Також зазначає, що акт було складено і підписано сторонами лише 22.09.2021, тобто після ухвалення рішення у справі 21.09.2021, тому його подання до завершення судових дебатів було об`єктивно неможливим, адже згідно з умовами договору про надання правової допомоги (пункт 4.1.2.) та додатку до нього (пункти 1, 2) акт підписується лише після надання правової допомоги щодо супроводу інтересів замовника у цій судовій справі в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДАП" вказує, що надано детальний опис наданих послуг у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, а законодавство не містить жодної норми, яка б зобов`язувала подати детальний опис послуг щодо надання правової допомоги разом з пред`явленням позову, позовна заява має містити лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Крім того, акт приймання-передання наданих послуг, як було обґрунтовано вище, є допустимим доказом, при чому, те, що в акті міститься інформація не лише про розмір, але і про обсяг (детальний опис) наданих послуг, свідчить лише про те, який обсяг та зміст послуг надав виконавець позивачеві, як замовнику за договором, детальний опис послуг, наведений в акті, повністю узгоджується з погодженими сторонами в договорі та додатку до нього видами правової допомоги, що мали надаватися позивачеві.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що скаржник не навів жодного аргументу щодо того, що будь-який з видів послуг, згаданий в акті, виходить за межі попередньо погодженого сторонами предмета та обсягу таких послуг, тому підстави вважати, що позивач не дотримався вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України у частині подання детального опису послуг - відсутні.

Усі види діяльності, зазначені в акті, були необхідними для надання правової допомоги позивачеві, а відповідач в апеляційній скарзі намагається заперечити, що певні послуги, зазначені в акті, належать до правової допомоги, кожна з наведених відповідачем складових є об`єктивно необхідною для підготовки до розгляду справи, яка прямо згадана у статті 126 Господарського процесуального кодексу України, як складова витрат на професійну допомогу, комунікація, аналіз практики та оформлення документів не були самостійними послугами, а є лише складовими інших послуг.

Відповідач також не довів неспівмірності вартості наданих послуг за будь-яким з критеріїв, що визначені ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга на додаткове рішення не спростовує правильність і законність додаткового рішення суду першої інстанції, на думку позивача, вона підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення - без змін.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на відзив апеляційної скарги на додаткове рішення

24.01.2022 відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано заперечення на відзив апеляційної скарги на додаткове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс", яке прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Скаржник у поданому запереченні на відзив зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" вважає Акт приймання-передачі недопустимим доказом обсягу наданих послуг оскільки, позивач подав його після ухвалення рішення у справі, а ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість подання після ухвалення рішення виключно доказів, які доводять розмір витрат на професійну правничу допомогу, а не доказів, які доводять обсяг таких послуг та затрачений на них час.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що пунктом 4.1.2. Договору про надання правової допомоги передбачено, що акт приймання передачі є доказом належного надання послуг з правової допомоги, отже позивачем фактично були оплачені послуги, в обсязі визначеному саме в п. 2 Додатку до Договору про надання правової допомоги, і саме цей доказ, Договір про надання правової допомоги визначає обсяг послуг, які були надані позивачу, як професійна правнича допомога, а платіжні доручення розмір таких витрат, Акт приймання-передачі доводить лише факт прийняття позивачем послуг.

Скаржник вказує, що після ухвалення рішення у справі, позивачем направлено до суду клопотання від 27.09.2021 про долучення доказів до матеріалів справи Акту приймання-передачі, який містив опис послуг з професійної правничої допомоги значно ширший, аніж визначений у п. 2 Додатку до Договору про надання правової допомоги, тому позивач здійснює підміну понять, намагаючись розшири процесуальне право сторони щодо надання доказів.

Зокрема, на думку скаржника, позивач не наводить конкретну норму процесуального права, котра б надавала йому можливість надати після ухвалення рішення у справі будь-які докази, які доводять саме обсяг послуг з професійної правничої допомоги та час, затрачений на їх надання, а ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість надання після ухвалення рішення у справі виключно доказів, які доводять розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи позивача, що умови Договору про надання правової допомоги передбачали можливість підписання акту після закінчення розгляду справи, можуть бути лише підставами для поновлення процесуальних строків в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України для надання доказів, котрі доводять обсяг послуг з професійної правничої допомоги та час витрачений на їх надання, якщо позивач мав намір їх обґрунтовувати саме Актом приймання-передачі, однак, відповідних клопотань позивач не заявляв і процесуальний строк для надання доказів суд поновити не просив.

Скаржник зазначає, що доводи позивача про те, що в нього відсутній процесуальний обов`язок подати детальний опис послуг, котрі є професійною правничою допомогою разом із позовом та/або до ухвалення рішення по суті, за умови відповідної заяви є такими, що суперечать загальному порядку надання доказів, визначених ст. 80, ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає процесуальну можливість надання після ухвалення рішення лише доказів, що доводять розмір витрат на професійну правничу допомогу, а не детального опису самих послуг з професійної правничої допомоги.

На думку скаржника, позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому (пропорційному) зменшенню внаслідок їх не співмірності та невідповідності принципу розумності та реальності адвокатських витрат.

Короткий зміст додаткових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" щодо заперечень відповідача на відзив на апеляційну скаргу

24.01.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" додаткові пояснення щодо заперечень відповідача на відзив апеляційної скарги, яке прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Позивач зазначає, що електронне повідомлення від 05.01.2021 не свідчить про незгоду відповідача з фактом надання послуг у грудні 2020 року, оскільки відповідач посилається на речення, що на поточну дату відсутні узгоджені та підписані Технічні завдання згідно п.1.3 вказаного договору, тому припинення договору не потребує розрахунків, вважаючи, що воно становить заперечення проти факту надання послуг в грудні 2020, проте, якщо розглядати це речення з точки зору його безпосереднього змісту, то вивести з нього явну незгоду відповідача з будь-чим просто неможливо.

На думку позивача, електронне повідомлення від 05.01.2021 не може бути доказом ненадання послуг у грудні 2020 року, оскільки це повідомлення неможливо тлумачити навіть, як незгоду з наданням послуг у 2020 році, тому відповідно не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, а відповідач не наводить аргументи, пов`язані з цим повідомленням, у ході розгляду справи судом першої інстанції, що позбавляє його можливості наводити ці аргументи підчас апеляційного розгляду

На позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідач свідомо ігнорує докази, які свідчать, що послуги протягом грудня 2020 року надавалися, а позивач все ж надав до суду докази, які в сукупності дозволяють однозначно встановити, що послуги у цей період надавалися, проте у запереченнях на відзив відповідач зазначив, що всі документи, які подані позивачем, як електронні докази, котрими він обґрунтовує факт надання послуг в грудні 2020, є неналежними, адже з них не може встановити такі обставини. Відповідач послідовно стверджує, що факт надання послуг входить до предмета доказування у цій справі, але він не навів жодного аргументу, який міг би довести, що подані позивачем докази за їх змістом неспроможні підтвердити цей факт, так як не навів будь-яких доводів щодо недостовірності поданих позивачем доказів.

Відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження так і не надав жодних доказів, які могли б переважити подані позивачем докази стосовно реальності господарських відносин між сторонами спору протягом грудня 2020 року, а суд першої інстанції, у своєму рішенні, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку, що надання послуг у грудні 2020 року мало місце.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що посилання та спеціальні норми Технічного завдання щодо порядку сповіщення замовника про виконані послуги нібито є зміною підстав позову, але цей аргумент є явно безпідставним, адже позивач у суді першої інстанції посилався як на Генеральний договір, так і на Технічне завдання до нього, й обидва цих документи були предметом правової оцінки суду.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що після надсилання відповідачем проекту додаткової угоди про розірвання Генерального договору у січні 2021 року, між сторонами не відбулося жодних перемовин з цього питання, проте це твердження є також необґрунтованим, оскільки під час судового розгляду у суді першої інстанції позивач надав суду докази, які свідчать, що позивач запропонував відповідачеві змінити текст додаткової угоди, вказавши у ній суму заборгованості на момент припинення відносин, ця пропозиція була оформлена у вигляді протоколу розбіжностей. Таким чином, перемовини між сторонами щодо умов припинення Генеральної угоди все ж мали місце, хоч вони і не змогли остаточно врегулювати спір.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" на клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат

25.01.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП", яке прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Позивач зазначає, що у клопотанні відповідача відсутні заперечення щодо витраченого часу та обсягу на надання правової допомоги, як і посилань на неспівмірність витрат з ціною позову або значенням справи для сторони, тому залишається лише один критерій неспівмірності, який мав на увазі відповідач, а саме складність справи і наданих адвокатом послуг, проте, як можна встановити зі змісту заперечень відповідача, він жодним чином не пов`язує свої припущення та доводи щодо неспівмірності розміру правової допомоги зі складністю справи.

У свою чергу, відповідач у своєму клопотанні жодним чином не довів, що будь- яких з трьох видів діяльності, на який він посилається, об`єктивно не є чи не може бути необхідним для надання професійної правової допомоги позивачеві, позиція відповідача прямо суперечить нормі статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за якою витрати на професійну правничу допомогу включають, серед іншого, витрати щодо підготовки до розгляду справи.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні будь-які підстави не враховувати такі види діяльності, як комунікація з клієнтом, аналіз судової практики чи оформлення процесуальних документів, під час розподілу судових витрат.

Також, позивач вказує щодо відсутності підстав для зменшення розміру судових витрат, оскільки відповідач заявляє про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат у частині, яку він на власний розсуд оцінив з 800 євро до 400 євро, у зв`язку з неспівмірністю розміру витрат зі складністю спору, ціною позову, обсягом наданих послуг і затраченого часу.

Більше того позивач зазначав, що детальний опис складових правової допомоги, а відповідно вартість кожної складової в загальній вартості, надасть після винесення рішення по справі, тому у цьому контексті важливо зауважити, що за ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування неспівмірності витрат покладається на сторону, що заявляє про їх зменшення, але відповідач у своєму клопотанні взагалі не обґрунтував, у чому ж, на його думку, полягає ця неспівмірність, як визначається розмір вартості кожного елементу правової допомоги, який підлягає зменшенню.

Відповідно на думку позивача, подане клопотання у цій частині є явно необґрунтованим, а в суду апеляційної інстанції відсутні будь-які підстави для задоволення клопотання в цій частині.

З огляду на викладене, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу від 28.12.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" має право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору у розмірі 42 879,57 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21, яке оскаржується у повному обсязі, докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження листом з описом вкладеного: позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП) 02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 12, офіс 177.

05.11.2021, тобто у визначений судом строк, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника засобами поштового зв`язку надійшло клопотання (на виконання ухвали від 25.10.2021 про залишення без руху), до якої долучено платіжне доручення №820 від 05.11.2021 про сплату судового збору у розмірі 42 879,57 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження листом з описом вкладеного: позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП) 02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 12, офіс 177.

У зв`язку із перебування судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 08.11.2021 по 19.11.2021 на лікарняному, вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5408/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021, розгляд справи призначено на 27.01.2022.

Не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" 03.12.2021 (згідно поштового трекера на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 та ухвалити нове рішення, яким частково (пропорційно) зменшити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІДАП" витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до відшкодування.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5408/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21, в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 у справі 910/5408/21 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 в судовому засіданні 27.01.2022.

27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 справу №910/5408/21 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2021 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2022.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 15.02.2022 з`явились представники позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП") та відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс").

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 15.02.2022 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційних скаргах, просив суд задовольнити апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а у задоволенні заяв позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Представник позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП"), заперечував проти доводів апеляційних скарг на рішення та на додаткове рішення, просив апеляційні скарги - відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Актівіс" (відповідач, Замовник) укладено Генеральний договір про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає та оплачує послуги у сфері інформаційних технологій, які можуть включати (але не обмежуються цим) розробку програмного забезпечення, тестування, керування, консультування, управління проектами, оптимізацію швидкодії, системну інтеграцію та інші послуги у сфері інформаційних технологій, погоджені Сторонами (надалі - "Послуги"), Виконавець надає Послуги через залучення своїх працівників та/або незалежних підрядників (надалі разом іменуються "Консультанти").

Послуги надаються відповідно до положень Генерального договору та окремих Технічних завдань (надалі - "ТЗ"), які містять перелік Послуг, їх опис, строки, вартість надання Послуг, плани, процеси, ціни, тарифи та інші вимоги, погоджені Сторонами. Послуги надаються тільки після підписання відповідних ТЗ у формі додатків до Генерального договору, які складають його невід`ємну частину. Послуги можуть включати надання визначених кінцевих результатів, таких як програмне забезпечення, комп`ютерний код, документація та дані (надалі разом іменуються "Результати"). Передання Результатів та прийняття Послуг регламентується згідно з ТЗ та попередньо досягнутими домовленостями між Сторонами (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець надає Послуги за цінами та тарифами, встановленими у відповідних ТЗ, та відповідно до положень Генерального договору. У будь-якому випадку вартість однієї години роботи Виконавця не може перевищувати 32 долари США за курсом Національного банку України, встановленого на день виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, ціна Генерального договору становить загальну вартість усіх Послуг, фактично наданих за генеральним договором.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що замовник оплачує Послуги на підставі рахунків, наданих Виконавцем згідно з відповідним ТЗ.

Згідно з п. 2.4 Договору, будь-які витрати та кошти, які мають бути понесені Виконавцем у зв`язку з наданням Послуг, та які не включаються до винагороди Виконавця, повинні бути попередньо погоджені із Замовником через e-mail.

Положеннями пункту 2.7 Договору визначено, що всі суми, які мають бути сплачені Виконавцю за Генеральним договором, підлягають сплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку, але не раніше отримання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг та відсутності у Замовника обґрунтованих зауважень щодо наданих Послуг.

Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору, не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати фактичного надання Послуг Виконавець направляє Замовнику для підписання Акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках, по одному для кожної Сторони.

Замовник, у випадку відсутності чітких та обґрунтованих зауважень до якості наданих Послуг після їх фактичного повного надання Виконавцем, зобов`язаний прийняти Послуги та засвідчити таке прийняття підписанням обох отриманих від Виконавця примірників відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання від Виконавця відповідних примірників Актів здачі-приймання наданих послуг.

В разі, якщо надані Послуги, на думку Замовника, не відповідають умовам Генерального договору та відповідного ТЗ, Замовник має право відмовитись від підписання наданих йому примірників Акту здачі-приймання наданих послуг. В такому випадку він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від Виконавця примірників Актів здачі-приймання наданих послуг відправити Виконавцю електронною поштою на вказану в Генеральному договорі електронну адресу в письмовому вигляді чіткі та обґрунтовані зауваження щодо наданих Послуг та перелік доробок, які потрібно виконати для усунення недоліків.

Цей Генеральний договір набуває чинності з Дати набрання сили та залишається чинним до кінця строку його дії або до його припинення. Припинення Генерального договору автоматично спричиняє негайне припинення дії усіх ТЗ (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 15.2 Договору, кожна Сторона надсилає усі запити та обговорює Послуги та усі фінансові питання/питання виставлення рахунків, технічні та інші питання тільки через уповноважених посередників іншої Сторони та за допомогою авторизованих засобів комунікації.

Уповноважені особи Замовника та їх контактна інформація: office@ukractivitis.com

Уповноважені особи Виконавця та їх контактна інформація: office@idapgroup.com, maria.vashenko@idapgroup.com

Пунктом 1.1 Технічного завдання № 1 (Додаток № 1 до Генерального договору про надання послуг від 10 серпня 2020 року) визначено, що Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає наступні Послуги: бізнес аналіз та керування проектом, комп`ютерне програмування (розробка програмного забезпечення), тестування програмного забезпечення, створення UI/UX дизайну, послуги DevOps спеціалісту.

Якщо це необхідно для надання Послуг, а інше не передбачене у цьому ТЗ, додаткові технічні деталі і специфікації Послуг, кінцевих Результатів, графіки зустрічей і розробки, деталі щодо критеріїв приймання та тестування, та інші необхідні деталі, за винятком застосовних цін та тарифів, можуть бути сповіщені та погоджені Сторонами електронною поштою, факсом або іншим зручним способом, погодженим Сторонами (п. 1.2 Технічного завдання № 1).

Пунктом 2.2 Технічного завдання № 1 визначено, що послуги повинні бути надані протягом періоду, що поділяється на Спрінти. "Спрінт" - це повторюваний період часу (два тижні), протягом якого Виконавець та Консультанти виконують певні Завдання, сформовані із загального опису Послуг, передбаченого у пункті 1.1. цього ТЗ. Спрінти повинні відповідати часовим рамкам, встановленим для надання рахунків відповідно до пункту 4.3. цього ТЗ.

Незалежно від прийняття Результатів, Виконавець надає Замовнику рахунки кожного місяця з моменту початку надання послуг (п. 4.3 Технічного завдання № 1).

Позивачем в обгрунтування своїх вимог наголошувалось на тому, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не було здійснено оплату вартості наданих послуг за період з 1 грудня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 1 640 818,96 грн., на підтвердження факту надання яких позивач, як на докази, надав до матеріалів справи:

-Акт наданих послуг № 5 від 03.02.2021, в якому зазначено, що за даним актом позивач надав наступні послуги: консультування з питань інформатизації (бізнес аналіз), проектування (UІ/UX) програмного рішення, комп`ютерне програмування (bakend), консультування з питань інформатизації (керування проектом), оброблення даних , розміщення інформації та веб-узлах і пов`язана з ними діяльність (DevOps послуги), загальна вартість послуг вказана в сумі 1 640 8181,96 грн.;

- а також, за твердженнями позивача, електронними доказами: письмове листування представників позивача та відповідача в особі головного технічного директора Єфіменка Дмитра ,передачі результатів в месенджері Телеграмм, описами задач, час, витрачений консультантами та підрядниками Позивача на виконання конкретних завдань по проекту Actinia зазначається в робочому середовищі Jira. Зокрема за грудень 2020 року час фіксувався по наступним задачам: [AC-4] Daily - IDAP-Jira (2_25_2021 2_19_12 РМ)[AC-5] Meetings with customer - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_03 PM), [AC-16] DevOps - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_26 PM), [AC-23] Architecture planning - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_07 PM), [АС-25] Планирование и отчеты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_01_56 PM), [AC-81] Communication with the 5SYS Team - IDAP-Jira (2_25_2021 6_10_03 PM), [AC-84] Research_Dev - IDAP-Jira (2_25_2021 6_02_26 PM), [AC-106] Код ревью - IDAP-Jira (2_25_2021 6_04_26 PM), [AC-109] Спринт ревью и демо - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_31 РМ), [АС-276] Участие в рабочих встречах (Lime, BIS, WOG, Brander и т.д.) - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_46 РМ), [АС-315] K8S - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_27 РМ), [АС-475] Получить требования по модулю интеграции - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_08 РМ), [АС-540] Имплементировать request_response методов portmone - IDAP-Jira, (2_25_2021 6_19_17 РМ), 1- ^С-581 - сдогенерация на основе xml - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_59 РМ), [АС-605] Кодогенератор для структуры микросервиса - IDAP-Jira (2_25_2021 б_23_42 РМ), [АС-632] ТС for logging web-users activity - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_45 PM), AC-653] BE_ Повторная отсылка приглашения - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_05 PM), [AC-657] CTS_ Написать интеграционные тесты на grpc сервис - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_23 РМ), [АС-662] BE. Заявка. Добавить CRUD методы для комментария - IDAP-Jira 2_25_2021 6_18_51 РМ), [АС-680] BE Portmone - Интеграционные тесты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_09_36 РМ), [АС-692] ВА_ Справочники и переходы к детальной информации платежу - IDAP-Jira 2_25_2021 6_22_04 РМ), [АС-701] CTS_ Добавить новые методы из спцификации сваггер - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_41 РМ), [АС-714] Инициализация заявки [Сущность, метод, репозитории] - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_19 РМ), [АС-779] ВЕ_ Portmone - GRPC спецификация - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_09 РМ), [АС-805] Создание команды регистрации. - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_31 РМ), [АС-809] ВЕ_ Portmone - Трансформаторы из API сущностей в GRPC - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_35 РМ);

- інформацією про лоти та їхні архіви, які містять інформацію про дату вчинення конкретної операції, назву самої операції і здійснювалось з серверу Відповідача за IP адресою НОМЕР_1 та IP адресами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 технічного директора Відповідача ОСОБА_1 за грудень 2020 року;

- логами завантаження на платформі Gitlab за грудень 2020 року, згідно яких з IP адрес НОМЕР_1 серверу Відповідача та IP адрес НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 ,вчинялись певні операції .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стосовно оспорюваного рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором і в частині правового регулювання спірних правовідносин мають застосовуватися норми щодо договору підряду.

З даними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає, що до спірних правовідносин учасників в контексті існуючого спору підлягають застосуванню норми щодо надання послуг, обумовлені у Главі 63 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем в обгрунтування своїх вимог наголошувалось на тому, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не було здійснено оплату вартості наданих послуг за період з 1 грудня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 1 640 818,96 грн., на підтвердження факту надання яких позивач, як на докази, надав до матеріалів справи:

- а також, за твердженнями позивача, електронними доказами: письмове листування представників позивача та відповідача в особі головного технічного директора Єфіменка Дмитра, передачі результатів в месенджері Телеграмм, описами задач, час, витрачений консультантами та підрядниками Позивача на виконання конкретних завдань по проекту Actinia зазначається в робочому середовищі Jira. Зокрема за грудень 2020 року час фіксувався по наступним задачам: [AC-4] Daily - IDAP-Jira (2_25_2021 2_19_12 РМ)[AC-5] Meetings with customer - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_03 PM), [AC-16] DevOps - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_26 PM), [AC-23] Architecture planning - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_07 PM), [АС-25] Планирование и отчеты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_01_56 PM), [AC-81] Communication with the 5SYS Team - IDAP-Jira (2_25_2021 6_10_03 PM), [AC-84] Research_Dev - IDAP-Jira (2_25_2021 6_02_26 PM), [AC-106] Код ревью - IDAP-Jira (2_25_2021 6_04_26 PM), [AC-109] Спринт ревью и демо - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_31 РМ), [АС-276] Участие в рабочих встречах (Lime, BIS, WOG, Brander и т.д.) - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_46 РМ), [АС-315] K8S - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_27 РМ), [АС-475] Получить требования по модулю интеграции - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_08 РМ), [АС-540] Имплементировать request_response методов portmone - IDAP-Jira, (2_25_2021 6_19_17 РМ), 1- ^С-581 - сдогенерация на основе xml - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_59 РМ), [АС-605] Кодогенератор для структуры микросервиса - IDAP-Jira (2_25_2021 б_23_42 РМ), [АС-632] ТС for logging web-users activity - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_45 PM), AC-653] BE_ Повторная отсылка приглашения - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_05 PM), [AC-657] CTS_ Написать интеграционные тесты на grpc сервис - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_23 РМ), [АС-662] BE. Заявка. Добавить CRUD методы для комментария - IDAP-Jira 2_25_2021 6_18_51 РМ), [АС-680] BE Portmone - Интеграционные тесты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_09_36 РМ), [АС-692] ВА_ Справочники и переходы к детальной информации платежу - IDAP-Jira 2_25_2021 6_22_04 РМ), [АС-701] CTS_ Добавить новые методы из спцификации сваггер - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_41 РМ), [АС-714] Инициализация заявки [Сущность, метод, репозитории] - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_19 РМ), [АС-779] ВЕ_ Portmone - GRPC спецификация - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_09 РМ), [АС-805] Создание команды регистрации. - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_31 РМ), [АС-809] ВЕ_ Portmone - Трансформаторы из API сущностей в GRPC - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_35 РМ);

Ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Ст. 907 Цивільного кодексу України визначає, що Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідивши Акт наданих послуг № 5 від 03.02.2021 ан суму 1 640 818,96 грн., суд апеляційної інстанції встановив, що його підписано в односторонньому порядку зі сторони виконавця ТОВ «ІДАП» директором Черніковим О.В., та посвідчено печаткою позивача. Відповідачем вказаний акт не підписано і печаткою не посвідчено, і відповідач заперечував прийняття послуг за вказаним актом та , відповідно, відсутність обов`язку щодо їх оплати.

В свою чергу, суд першої інстанції, пославшись на приписи ст. 853 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що з огляду на встановлення обставини надання позивачем відповідачу передбачених Договором документів на підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) протягом грудня 2020 року у встановленому Договором порядку, враховуючи також інші наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт виконання позивачем передбачених Договором обов`язків щодо виконання робіт (надання послуг) у сфері інформаційних технологій, зважаючи, що відповідач протягом визначеного Договором строку не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначені Актом наданих послуг № 5 від 03.02.2021 роботи прийняті відповідачем без зауважень, а, відтак, строк виконання зобов`язання щодо сплати коштів у розмірі 1 640 818,96 грн є таким, що настав.

Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними доводами суду першої інстанції не погоджується та вважає їх такими, що зроблені при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами дослідження матеріалів справи, до спірних правовідносин учасників в контексті існуючого спору підлягають застосуванню норми щодо надання послуг, обумовлені у Главі 63 Цивільного кодексу України, оскільки дослідивши Акт наданих послуг № 5 від 03.02.2021, судом встановлено, що у ньому зазначено, що за даним актом позивач надав наступні послуги: консультування з питань інформатизації (бізнес аналіз), проектування (UІ/UX) програмного рішення, комп`ютерне програмування (bakend), консультування з питань інформатизації (керування проектом), оброблення даних , розміщення інформації та веб-узлах і пов`язана з ними діяльність (DevOps послуги), загальна вартість послуг вказана в сумі 1 640 8181,96 грн., а отже, фактично між сторонами в контексті ініційованого спору виник спір щодо надання, отримання і підтвердження факту отримання саме послуг, перелік яких наведено і у вказаному акті, що обумовлює застосування норм права, які регулюють саме надання послуг, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України.

Отже, застосування судом першої інстанції приписів ст. 853 Цивільного кодексу України , які регулюють правовідносини підряду - є помилковим.

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, встановленому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже оцінивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності, з урахуванням зокрема і вищенаведених вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання позивача, як на підставу задоволення позовних вимог і, відповідно, як на підставу підтвердження факту надання послуг на суму 1 640 818,96 грн. у грудні 2020 року за Актом № 5 від 03.02.2021 року, на електронні докази: письмове листування представників позивача та відповідача в особі головного технічного директора Єфіменка Дмитра ,передачі результатів в месенджері Телеграмм, описами задач, час, витрачений консультантами та підрядниками Позивача на виконання конкретних завдань по проекту Actinia зазначається в робочому середовищі Jira. Зокрема за грудень 2020 року час фіксувався по наступним задачам: [AC-4] Daily - IDAP-Jira (2_25_2021 2_19_12 РМ)[AC-5] Meetings with customer - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_03 PM), [AC-16] DevOps - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_26 PM), [AC-23] Architecture planning - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_07 PM), [АС-25] Планирование и отчеты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_01_56 PM), [AC-81] Communication with the 5SYS Team - IDAP-Jira (2_25_2021 6_10_03 PM), [AC-84] Research_Dev - IDAP-Jira (2_25_2021 6_02_26 PM), [AC-106] Код ревью - IDAP-Jira (2_25_2021 6_04_26 PM), [AC-109] Спринт ревью и демо - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_31 РМ), [АС-276] Участие в рабочих встречах (Lime, BIS, WOG, Brander и т.д.) - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_46 РМ), [АС-315] K8S - IDAP-Jira (2_25_2021 6_03_27 РМ), [АС-475] Получить требования по модулю интеграции - IDAP-Jira (2_25_2021 6_18_08 РМ), [АС-540] Имплементировать request_response методов portmone - IDAP-Jira, (2_25_2021 6_19_17 РМ), 1- ^С-581 - сдогенерация на основе xml - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_59 РМ), [АС-605] Кодогенератор для структуры микросервиса - IDAP-Jira (2_25_2021 б_23_42 РМ), [АС-632] ТС for logging web-users activity - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_45 PM), AC-653] BE_ Повторная отсылка приглашения - IDAP-Jira (2_25_2021 6_23_05 PM), [AC-657] CTS_ Написать интеграционные тесты на grpc сервис - IDAP-Jira (2_25_2021 6_22_23 РМ), [АС-662] BE. Заявка. Добавить CRUD методы для комментария - IDAP-Jira 2_25_2021 6_18_51 РМ), [АС-680] BE Portmone - Интеграционные тесты - IDAP-Jira (2_25_2021 6_09_36 РМ), [АС-692] ВА_ Справочники и переходы к детальной информации платежу - IDAP-Jira 2_25_2021 6_22_04 РМ), [АС-701] CTS_ Добавить новые методы из спцификации сваггер - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_41 РМ), [АС-714] Инициализация заявки [Сущность, метод, репозитории] - IDAP-Jira 2_25_2021 6_20_19 РМ), [АС-779] ВЕ_ Portmone - GRPC спецификация - IDAP-Jira (2_25_2021 6_21_09 РМ), [АС-805] Создание команды регистрации. - IDAP-Jira (2_25_2021 6_05_31 РМ), [АС-809] ВЕ_ Portmone - Трансформаторы из API сущностей в GRPC - IDAP-Jira (2_25_2021 6_19_35 РМ), інформацією про лоти та їхні архіви, які містять інформацію про дату вчинення конкретної операції, назву самої операції і здійснювалось з серверу Відповідача за IP адресою НОМЕР_1 та IP адресами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 технічного директора Відповідача ОСОБА_1 за грудень 2020 року, логами завантаження на платформі Gitlab за грудень 2020 року, згідно яких з IP адрес НОМЕР_1 серверу Відповідача та IP адрес НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 ,вчинялись певні операції - є необґрунтованими і відхиляються, оскільки вказані докази не є належними та допустимими в розумінні ст. 5, ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» за відсутності електронного цифрового підпису саме уповноваженої особи, ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують саме факт надання послуг за Договором у грудні 2020 року на заявлену до стягнення суму. Окрім того, вказані позивачем не було доведено належними засобами доказування, що вказані у вищенаведених доказах (як електронних, так і їх паперових роздруківках) відомості по-перше, є взагалі послугами, а по-друге, входять до обсягу послуг, які саме позивачем зафіксовані у Акті № 5 від 03.02.2021, тобто, позивачем, як стороною, яка повинна довести свої вимоги за позовом, не було доведено, що ним було надано відповідачу визначений актом обсяг послуг на заявлену до стягнення суму саме у спірний період. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів і того, що письмове листування представників позивача та відповідача в особі головного технічного директора Єфіменка Дмитра ,передачі результатів в месенджері Телеграмм, описами задач, час, витрачений консультантами та підрядниками Позивача на виконання конкретних завдань по проекту Actinia зазначається в робочому середовищі Jira - є послугами, які обумовлені саме укладеним Договором, так і послугами, які надані в рамках описаного у Акті № 5, і що їх вартість складає саме заявлену до стягнення суму.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 3.1 Договору, не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати фактичного надання Послуг Виконавець направляє Замовнику для підписання Акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках, по одному для кожної Сторони. Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено до оплати вартість послуг за період з 01.12.2020 по 30.12.2020, а тому відповідний Акт (у 2-х примірниках) мав бути ним направлений відповідачу у строк, визначений п. 3.1 Договору, чого позивачем здійснено не було, адже відповідний Акт, на якому ґрунтуються вимоги позивача, датовано останнім 03.02.2021.

В свою чергу, пунктом 15.2 Договору визначено, що кожна Сторона надсилає усі запити та обговорює Послуги та усі фінансові питання/питання виставлення рахунків, технічні та інші питання тільки через уповноважених посередників іншої Сторони та за допомогою авторизованих засобів комунікації. Уповноважені особи Замовника та їх контактна інформація: office@ukractivitis.com. Уповноважені особи Виконавця та їх контактна інформація: office@idapgroup.com, maria.vashenko@idapgroup.com.

При цьому, надане позивачем до матеріалів справи листування вбачається, що у листах, датованих 05.01.2021, 26.01.2021 відсутні відомості про надсилання саме Акту № 5 з визначеним обсягом послуг за грудень 2020 року, які відсутні і достовірно підтверджені відомості про надсилання додатків у вигляді відповідного Акту разом з вказаними листами, і вказані листи, які і лист від 04.02.2021, жодним чином не посвідчені в розумінні ст. 5, ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» за відсутності електронного цифрового підпису саме уповноваженої особи, а отже не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, наявний у справі рахунок - фактура № 5 від 05.01.2020 на суму 1 640 818,96 грн., як і повідомлення про розірвання договору - не належними та допустимими доказами, що підтверджують саме факт надання позивачем і , відповідно, підтвердження отримання відповідачем надання послуг за спірний період на заявлену до стягнення суму, адже вказаний рахунок , з урахуванням п. 2.7 Договору, є необхідним для здійснення лише оплати, але лише після отримання відповідного Акту надання послуг відповідачем та відсутності у останнього заперечень. При цьому, відсутність таких заперечень, на думку суду апеляційної інстанції, мала б підтверджуватись саме підписанням відповідачем поданого йому на узгодження Акту, чого ним здійснено не було і в матеріалах справи відповідні докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - відсутні, і відповідач заперечував як сам факт надання визначеного обсягу послуг, зазначеного у акті, так і сам факт отримання такого Акту у порядку і строки встановлені договором, а також заперечував і факт підписання такого Акту, з огляду на те, що у січні 2021 року відповідач заявив про розірвання договору в порядку, обумовленому п. 15.2 договору, з тих підстав, що сторонами не було узгоджено будь-яких ТЗ згідно п. 1.3 Договору, у т.ч. і за спірний місяць.

Довод скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про призначення в рамках даної справи судової експертизи та зазначивши «при цьому, зібрані в межах справи № 910/5408/21 докази дозволяють встановити обставини, що входять до предмета доказування без призначення судової експертизи» - судом апеляційної інстанції відхиляється саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у цій частині суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними доказами, виходячи з предмету доказування у справі: наявність або відсутність заборгованості за Договором.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи, дослідивши усі наявні у справі докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов`язок перед позивачем щодо оплати послуг у сумі 1 640 818,96 грн. за Актом № 5 від 03.02.2021, оскільки позивачем не було доведено належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського кодексу України як факт надання таких послуг на заявлену до стягнення суму за Актом № 5 від 03.02.2021 у грудні 20202 року, так і факт їх прийняття у визначеному Актом обсязі (який зафіксовано у тексті вказаного акту) відповідачем в порядку, обмовленому Договором (п. 3.1-3.5 Договору) та у відповідності до ст. ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Також, оскільки матеріалами справи не підтверджується і факт прострочення виконання відповідачем обов`язку з виконання грошового зобов`язання перед позивачем за Договором, а тому відсутні і обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних - також задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача по договору 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних, з встановленням формули подальшого нарахування показників - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених вимог в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 216603,33 грн, суд першої інстанції обгрунтовано з посиланням на приписи ст. ст. 22 ЦК України, ст. ст. 49, 224, 225 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено наявність у діях відповідача, які полягали у невиконанні визначених Договором зобов`язань, усього складу цивільного правопорушення (зокрема, вини та наявності причинно-наслідкового зв`язку), як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 216603,33 грн збитків, що було обгрунтовано здійснено судом першої інстанції, а також відмовлено і у встановленні нарахування інфляційних втрат.

Стосовно додаткового рішення суду першої інстанції

Також, розглянувши вимоги апеляційної скарги додаткове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Нормами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 210 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими доказами, поясненнями учасників справи. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскаржуваним додатковим рішенням судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 87 440,96 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу у заявленому обсязі.

В свою чергу, частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що що вимоги позивача про стягнення з відповідача по договору 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, а отже, задоволенню не підлягають, а тому й витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем і не підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача.

.У зв`язку з наведеним, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 - підлягає скасуванню в апеляційному порядку з покладенням витрат на професійну правничу допомогу на позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційних скаргах на рішення та додаткове рішення, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (окрім доводу про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про призначення в рамках даної справи судової експертизи), рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних, з встановленням формули подальшого нарахування показників та додаткове рішення суду першої інстанції, - ухвалені при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції у рішенні та додатковому рішенні - не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення про стягнення 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних, з встановленням формули подальшого нарахування показників, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення в частині стягнення 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних, з встановленням формули подальшого нарахування показників та оскаржуване додаткове рішення - підлягають скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 640 818,96 грн. заборгованості, 37 952,15 грн. інфляційних втрат та 10 384,36 грн. 3% річних, з встановленням формули подальшого нарахування показників, а також з покладенням судових витрат на правову допомогу у розмірі 99 524,00 грн., понесені на стадії розгляду справи в суді першої інстанції - на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДАП". В решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5408/21 в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 216603,33 грн. та встановлення нарахування інфляційних втрат - підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення 42 879 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 57 коп., а судовий збір за подачу позову залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5408/21 - скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення 1 640 818,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 37 952,15 грн, 3% річних у розмірі 10 384,36 грн. і в частині наказу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення здійснювати нарахування трьох відсотків річних на суму непогашеної заборгованості в розмірі 1 640 818 грн 96 коп., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП", з 02.04.2021 до моменту виконання цього рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, - скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" про стягнення 1640818,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 37952,15 грн, 3% річних у розмірі 10384,36 грн. та здійснення їх нарахування за встановленою формулою - відмовити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5408/21 в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 216603,33 грн. та встановлення нарахування інфляційних втрат - залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/5408/21 - скасувати.

Судові витрати на правову допомогу у розмірі 99 524,00 грн., понесені на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДАП".

5. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДАП".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення 42 879 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 57 коп.

7. Матеріали справи 910/5408/21 повернути до Господарського суду міста Києва,доручивши останньому видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту: 02.06.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.02.2022
Оприлюднено	24.06.2022
Номер документу	104632862
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Разіна Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.02.2022 по справі 910/5408/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/5408/21

Постанова
від 14.02.2022 по справі 910/5408/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД