Рішення

від 05.06.2022 по справі 902/227/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2022 р. Cправа № 902/227/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (вул. Соборна, 227д, м. Рівне, 33000) в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (пров Героїв небесної сотні, 18, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400)

до: Малого приватного підприємства "Машсервіс" (вул. Пушкіна, буд. 45, смт Дашів, Гайсинський р-н (Іллінецький р-н), Вінницька обл., 22740)

про стягнення 27122,34 грн.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" з вимогою до Малого приватного підприємства "Машсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 27122,34 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №76 від 18.05.2021 в частині повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 06.04.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/227/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена на зазначені в позовній заяві електронні адреси прокуратури і позивача2 та позивачу1 і відповідачу засобами поштового зв`язку, яка отримана відповідачем особисто 12.05.2022 згідно Трекінгу з сайту Укрпошта наявного в матеріалах справи.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Уповноваженим державою органом управління, тобто Міністерством оборони України та уповноваженого державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів, тобто Державним підприємством «Шепетівський військовий лісгосп» не вжито належних заходів, в межах своїх повноважень, щодо стягнення наявної заборгованості за договором купівлі-продажу №76 від 18.05.2021, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку щодо захисту своїх майнових інтересів, Рівненська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері уповноважена вжити заходи представницького характеру відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Сам факт бездіяльності Міністерства оборони України та Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави. Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивачів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

Між Державним підприємством «Шепетівський військовий лісгосп» (далі - позивач2, в договорі Продавець) і Малим приватним підприємством "Машсервіс" (далі - відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №76 від 18.05.2021 (далі - Договір) відповідно до п 1.1. якого Продавець зобов`язується в строк, визначений п. 4.1. розділу 4 Договору, передати (поставити) Покупцеві лісопродукцію (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Кількість Товару, одиниця виміру, ціна, вид, асортимент, місце передачі Товару та загальна вартість партії Товару, що підлягає передачі Покупцю, відповідно до цього Договору, визначаються в Специфікаціях та/або видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), які видаються на Товар (п. 3.1. Договору).

Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем у вигляді 100% попередньої оплати, на підставі виставленого Продавцем рахунку, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або шляхом внесення коштів в касу Продавця (п. 3.5. Договору).

Продавець зобов`язується передати Покупцеві товар до 31.12.2021 р.(п. 4.1. Договору).

Передача-приймання Товару за якістю та кількістю провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця за місцем отримання Товару (п. 4.3. Договору).

Одночасно з Товаром Продавець передає Покупцю - видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) на Товар (п. 4.4. Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору купівлі продажу позивачем2 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 42122,34 грн., а саме згідно товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс): серія МОА №400275 від 24.06.2021 на суму 5831,93 грн, серія МОА №400290 від 30.06.2021 на суму 20837,38 грн, серія МОА №400289 від 30.06.2021 на суму 7339,84 грн та серія МОА №400288 від 30.06.2021 на суму 8113,19 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату товару 29.06.2021 на суму 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №323 від 29.06.2021 з призначення платежу за лісоматеріал.

22.02.2022 позивачем2 на адресу відповідача була направлена претензія № 99з вимогою виконати свої зобов`язання за договором в семиденний строк. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції претензія отримана відповідачам за довіреністю, разом з тим дата вручення на повідомленні відсутня.

За твердженням прокурора відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався тому на день подачі позову до суду за відповідачем рахується заборгованість за товар в сумі 27122,34 грн., що і стало підставою звернення прокурора до суду про стягнення даної заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача2 по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем частково не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги прокурора про стягнення з відповідача боргу за отриманий товар в розмірі 27122,34 грн. правомірними та обґрунтованими.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених прокурором позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Машсервіс" (вул. Пушкіна, буд. 45, смт Дашів, Гайсинський р-н (Іллінецький р-н), Вінницька обл., 22740, код ЄДРПОУ 24899593) на користь Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (пров Героїв небесної сотні, 18, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400, код ЄДРПОУ 43075760) 27122,34 грн. - боргу за отриманий товар.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Машсервіс" (вул. Пушкіна, буд. 45, смт Дашів, Гайсинський р-н (Іллінецький р-н), Вінницька обл., 22740, код ЄДРПОУ 24899593) на користь Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (вул. Соборна, 227д, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 38326057) витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: прокуратури rv@vpzhr.gp.gov.ua, позивача2 lisgospv@ukr.net.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06 червня 2022 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратурі (вул. Соборна, 227д, м. Рівне, 33000)

3 - позивачу1 (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

4 - позивачу2 (пров Героїв небесної сотні, 18, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400)

5 - відповідачу (вул. Пушкіна, буд. 45, смт Дашів, Гайсинський р-н (Іллінецький р-н), Вінницька обл., 22740)