Рішення

від 30.05.2022 по справі 927/1310/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2022 року м. Чернігів справа № 927/1310/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» 17508, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 279 (apteka65@emitent.net.ua)про зобов`язання вчинити дії

за відсутності представників сторін, які в судове засідання не з`явились

В судовому засіданні 31.05.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» про зобов`язання вчинити дії, якою позивач просить зобов`язати відповідача надати на ознайомлення документацію товариства, а саме: баланси та звіти про фінансові результати, податкові декларації, виписки із рахунків банків, список майна, що перебуває на балансі товариства, перелік кредиторів та дебіторів із розшифровкою заборгованості, договору (у т.ч. договір оренди приміщень товариства), список матеріально-відповідальних осіб із розшифровкою майна, за яке відповідає кожен, за останні три роки з моменту звернення з вимогою - 23.09.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що на її думку, відповідач не виконує покладений на нього діючим законодавством України (Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про акціонерні товариства») обов`язок щодо надання на вимогу акціонера інформації про діяльність товариства; як наслідок - порушеним є право позивачки як акціонера, який володіє 31,8812% статутного капіталу акціонерного товариства, на отримання та володіння інформацією щодо діяльності останнього.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2022:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 25 січня 2022 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.01.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивачки про проведення призначеного на 25.01.2022 підготовчого засідання за її відсутності та за відсутності її повноважного представника; одночасно позивачка повідомила про підтримання заявлених нею позовних вимог.

Вказана вище ухвала суду від 28.12.2021, що направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

25 січня 2022 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10 лютого 2022 року; одночасно:

повідомлено позивачку про призначення судового засідання, а також про те, що у разі її неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від неї надійде заява про розгляд справи за її відсутності і її нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказана вище ухвала суду від 25.01.2022, що направлялась на адресу позивачки, не вручена під час доставки: інші причини.

07.02.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 05.02.2022 представника ОСОБА_1 - адвоката Стоян М.М. про участь в призначеному на 10.02.2022 підготовчому засіданні в режимі відеоконференції; однак остання була залишена судом без розгляду як така, що не підписана електронним підписом її автора (лист суду від 07.02.2022 № 927/1310/21/245/22).

09.02.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 08.02.2022 позивачки про проведення призначеного на 10.02.2022 підготовчого засідання за її відсутності та за відсутності її повноважного представника; одночасно позивачка повідомила про підтримання заявлених нею позовних вимог.

Ухвала суду від 25.01.2022, що направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24 лютого 2022 року.

Разом з тим, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

За наявною на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області інформацією, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області.

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей» відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Господарського суду Чернігівської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 25 квітня 2022 року.

Враховуючи наведене вище, призначене на 24.02.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2022:

призначено судове засідання на 17 травня 2022 року;

повідомлено позивачку про призначення судового засідання, а також про те, що у разі її неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від неї надійде заява про розгляд справи за її відсутності і її нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Позивачка належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення призначеного на 17.05.2022 судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400054046342, однак не скористалась своїм процесуальним правом на участь у ньому.

Оскільки в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення призначеного на 17.05.2022 судового засідання, з метою всебічного та об`єктивного вирішення спору по суті, а також дотримання принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, 17 травня 2022 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 31 травня 2022 року, одночасно:

повідомлено позивачку про призначення судового засідання, а також про те, що у разі її неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від неї надійде заява про розгляд справи за її відсутності і її нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Згідно засвідчених судом витягів з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказана вище ухвалу суду від 17.05.2022 не була вручена сторонам під час доставки: інші причини.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 31.05.2022 судовому засіданні сторони не скористались.

При цьому, суд в даному випадку вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Таким чином, звертаючись в даному випадку з позовом, позивачка мала бути зацікавленою в інформації стосовно стадії її розгляду, яка, згідно наведених вище приписів діючого законодавства України, є відкритою і вільною у доступі. Натомість ОСОБА_1 не виявила жодної зацікавленості з даного приводу, за отриманням усної або письмової інформації стосовно стадії розгляду поданого ним позову до суду не зверталась.

Щодо відповідача, то як вже було вказано вище, неодноразові поштові відправлення, адресовані товариству, повертались до суду. Отже, судом було вжито всіх необхідних заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Таким чином, ухвалюючи дане рішення суд враховує, що згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема розумність строків розгляду справи судом.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Аптека № 65 «Панацея» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 26.11.1996, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10621200000000109.

Загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» (протокол № 16 від 12.02.2011) затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» (нова редакція) (надалі - Статут), з якого вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Аптека № 65 «Панацея» - це нова назва Закритого акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея», раніше іменованого як Закрите акціонерне товариство «Панацея», що було засноване членами трудового колективу аптеки № 65 - структурного підрозділу Державного комунального підприємства «Фармація» на основі викупленого приміщення та майна аптеки № 65 за договорами купівлі-продажу між товариством покупців-членів колективу аптеки № 65 та представництвом Фонду державного майна України в м. Прилуки, зареєстрованими за № З-2506 та З-2505 від 29 серпня 1996 року в Прилуцькій державній нотаріальній конторі.

Закрите акціонерне товариство «Панацея» було зареєстроване рішенням виконкому Прилуцької міської Ради народних депутатів від 26.11.1996 № 624, перереєстроване в зв`язку зі зміною назви на Закрите акціонерне товариство «Аптека № 65 «Панацея» згідно з рішенням виконкому Прилуцької міської Ради народних депутатів від 27.03.1997 № 169.

Згідно ст. 8, 9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. Цінні папери за порядком їх розміщення або видачі поділяються на емісійні або неемісійні. Емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску цінних паперів стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов`язання (емітента). До емісійних цінних паперів належать, зокрема акції.

Акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є виключно акціонерне товариство. Акції існують виключно в електронній формі. Акціонерне товариство розміщує лише іменні акції. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Статтями 2, 3, 4 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Статтею 6 Статуту передбачено, що статутний капітал АТ становить 55550 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень. Статутний капітал АТ поділено на акції однакової номінальної вартості. Усі акції є простими іменними. Статутний капітал АТ складається виключно з простих іменних акцій та поділених на 5555 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) простих іменних акцій, кожна з яких номінальною вартістю 10 (десять) гривень.

Акції АТ розподіляються між Засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки. Купуватись та продаватись на біржі. Особи, які набули право власності на акції Товариства, набувають статусу акціонерів (учасників) Товариства. Кожною простою акцією АТ її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання інформації про господарську діяльність АТ.

Як вбачається з матеріалів справи (виписка про стан рахунку в цінних паперах на 07.10.2021 (вих. № 2021/10/07-01 від 07.10.2021)), ОСОБА_1 є акціонером Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» (депозитарний код рахунку в цінних паперах 402669-UA10702167), портфель ЦП депонента:

код ЦП (ISIN): UA4000151484,

найменування емітента ЦП: ПрАТ «Аптека № 65 «Панацея»,

код за ЄДРПОУ емітента ЦП: 22819338,

вид, тип, форма випуску ЦП, серія випуску (за наявності): акція проста бездокументарна іменна,

балансовий рахунок, відомості про обмеження: 410000 не обтяжені зобов`язаннями,

кількість ЦП, шт: 1771,

номінальна вартість одного ЦП: 10,00 UAN,

загальна номінальна вартість ЦП: 17 710,00 UAN,

% статутного капіталу: 31.8812.

Враховуючи наявність передбаченого Статутом права на отримання інформації про господарську діяльність товариства, позивачка звернулась до відповідача із запитом (від 23.09.2021) щодо надання для ознайомлення в оригіналах та виготовлення копій, фотокопій фінансово-господарської документації товариства, в т.ч., але не виключно, за останні три роки:

баланси та звіти про фінансові результати,

податкові декларації,

виписки із рахунків банків,

список майна, що перебуває на балансі Товариства,

перелік кредиторів та дебіторів із розшифровкою заборгованості,

договори,

список матеріально-відповідальних осіб із розшифровкою майна, за яке відповідає кожен.

Даний запит був направлений відповідачу 23.09.2021, що підтверджується відповідним фіскальним чеком; повторно запит (від 22.10.2021) аналогічного змісту був направлений відповідачеві 22.10.2021 (фіскальний чек від 22.10.2021). Однак як свідчать матеріали справи і як зазначає в позові позивачка такі запити були їй повернуті за закінченням терміну зберігання.

Ухвалюючи дане рішення, суд виходить з наступного:

за змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині другій статті 16 ЦК України та в частині другій статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 914/346/20 (914/564/21).

За приписами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Відповідно до статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16-23 частини першої статті 77 цього Закону, а акціонеру, який володіє значним пакетом акцій, - також доступ до будь-яких інших документів товариства, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність цього товариства. У разі якщо в зазначених документах наявна інформація з обмеженим доступом, акціонерне товариство та акціонер зобов`язані забезпечувати дотримання режиму користування та розкриття такої інформації, встановленого законом.

Як зазначено у частині другій вказаної статті протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов`язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За надання копій документів товариство може стягувати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою, до моменту надання таких документів. Будь-який акціонер, за умови повідомлення виконавчого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів, має право на ознайомлення з документами, передбаченими частиною першою цієї статті, у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час. Виконавчий орган товариства має право обмежувати строк ознайомлення з документами товариства, але в будь-якому разі строк ознайомлення не може бути меншим 10 робочих днів з дати отримання товариством повідомлення про намір ознайомитися з документами товариства. Акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про діяльність товариства за згодою виконавчого органу товариства або у випадках і порядку, передбачених статутом або рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Частина третя вказаної статті визначає, що публічне акціонерне товариство зобов`язане мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6, 10, 11, 13 (крім документів, що містять конфіденційну інформацію), 14 - 20 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 та частини п`ятої статті 45 цього Закону.

Акціонерне товариство зобов`язане розкривати інформацію відповідно до законів України, що передбачено частиною п`ятою статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства".

При цьому, за змістом статті 78 Закону України "Про акціонерні товариства", яка відсилає до статті 77 вказаного Закону, акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до таких документів: статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір (пункт 1); положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні положення товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них (пункт 2); положення про кожну філію та кожне представництво товариства (п. 3); принципи (кодекс) корпоративного управління товариства (пункт 5); протоколи загальних зборів (пункт 6); матеріали, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів (пункт 7); протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу (пункт 8); протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора товариства (пункт 9); висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора (аудиторської фірми) товариства (пункт 10); річну фінансову звітність (пункт 11); документи звітності, що подаються відповідним державним органам (пункт 13); проспект цінних паперів або рішення про емісію цінних паперів, а також свідоцтво про реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства (пункт 14); особливу інформацію про товариство згідно з вимогами законодавства (пункт 16); звіти наглядової ради (у разі її створення) (пункт 17); звіти виконавчого органу (пункт 18); звіти ревізійної комісії (ревізора) (у разі її створення) (пункт 19); положення про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу публічного акціонерного товариства (пункт 20); звіти про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу публічного акціонерного товариства (пункт 21); документи, на підставі яких визначена ринкова вартість відповідно до статті 8 цього Закону (пункт 22); інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу (пункт 23).

Отже, праву учасника на одержання інформації кореспондує обов`язок товариства надати учаснику відповідну інформацію на його вимогу.

Оскільки отримання акціонером зазначеної інформації від товариства є необхідним для реалізації ним своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні акціонерним товариством, то невиконання акціонерним товариством свого обов`язку з надання акціонеру товариства на його вимогу для ознайомлення документів, передбачених положеннями закону та статуту, можуть бути визнані порушенням права акціонера товариства на інформацію.

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України згадані права акціонера підлягають захисту шляхом спонукання товариства до виконання його обов`язку - надання відповідної інформації.

Вищевикладене відповідає сталій і послідовній практиці Верховного Суду (постанови від 18.04.2018 у справі № 910/6029/17, від 04.09.2019 у справі № 921/213/18, від 12.11.2019 у справі № 921/560/18).

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 908/2690/20 та від 01.12.2021 у справі № 908/58/21.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію», статтею 5 якого передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», значний пакет акцій - пакет із 5 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

Як свідчать матеріали справи і як вже було вказано вище, позивачка є власником значного пакету акцій - пакету з 1771 простої бездокументарної іменної акції, що становить 31.8812% статутного капіталу товариства, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства» має доступ (окрім документів, визначених пунктами 1-3, 5-11, 13, 14, 16-23 частини першої статті 77 цього Закону) до будь-яких інших документів товариства, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність цього товариства.

Як вже було зазначено вище, позивачка, як акціонер відповідача, з метою реалізації нею своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні акціонерним товариством, неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати інформацію про господарську діяльність юридичної особи, однак запитувані документи надані не були, докази протилежного в матеріалах справи відсутні; як наслідок - порушеним є право ОСОБА_1 як акціонера на отримання інформації про діяльність товариства.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи із змісту ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи відповідні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені вище обставини, встановлені під час вирішення даного спору, свідчать про наявність порушеного права позивачки та правових підстав для звернення останньої до суду з цим позовом про спонукання відповідача до виконання дій - надання відповідної інформації та документів для ознайомлення; як наслідок - позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачкою було сплачено 2 270,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даним позовом, позивачка здійснила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім судового збору, включає витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн., які очікує понести згідно Договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного 10.12.2021 між позивачкою (Клієнт) та ОСОБА_2 (Адвокат) та за умовами якого розмір гонорару за складання проекту позовної заяви становить 2 000,00 грн. і оплачується Клієнтом не пізніше 06 січня 2022 року.

Разом з тим, на день ухвалення даного рішення докази такої оплати, як і будь-який акт про надання правничої допомоги, що дали би змогу встановити розмір таких витрат та факт їх понесення, позивачкою до суду подані не були, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) в даному випадку господарським судом не вирішується.

При цьому, позивачка не позбавлена права звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Аптека № 65 «Панацея» (17508, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 279; код 22819338) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на ознайомлення документацію товариства, а саме: баланси та звіти про фінансові результати, податкові декларації, виписки із рахунків банків, список майна, що перебуває на балансі товариства, перелік кредиторів та дебіторів із розшифровкою заборгованості, договору (у т.ч. договір оренди приміщень товариства), список матеріально-відповідальних осіб із розшифровкою майна, за яке відповідає кожен, за останні три роки з моменту звернення з вимогою - 23.09.2021

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аптека № 65 «Панацея» (17508, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 279; код 22819338) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022.

Суддя А.С.Сидоренко