Ухвала

від 31.05.2022 по справі 924/558/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/558/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Емальзбутпроект" і ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Грязнов В.В., Василишин А.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо - Торгова компанія "Булат - Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Емальзбутпроект"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди

за участю: позивача: Кармаліта Т.В. (адвокат), відповідача: Венгер Д.О. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватне підприємство "Виробничо - Торгова компанія "Булат - Сервіс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Емальзбутпроект" (далі - відповідач), згідно з яким, просило усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3044 кв.м., кадастровий номер 6810100000:24:001:0105, шляхом зобов`язання відповідача демонтувати тимчасові споруди - металевий ангар закритого типу, площею 93,4 кв.м. (далі - металевий ангар) та приміщення площею 27 кв.м. (далі - приміщення).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав займає земельну ділянку шляхом розміщення на ній тимчасових споруд, чим порушує права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2021 (суддя Димбовський В.В.), у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача демонтувати металевий ангар відмовлено, в частині позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача демонтувати приміщення провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів, що відповідач порушив його права, як землекористувача, що виключає правові підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача демонтувати металевий ангар. В частині вимоги про зобов`язання відповідача демонтувати приміщення, суд вказав на те, що воно було демонтовано відповідачем, внаслідок чого предмет спору у цій частині припинив своє існування.

2.3. Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, вказане рішення суду скасовано в частині відмови у позові щодо зобов`язання відповідача демонтувати металевий ангар, та в цій частині прийнято нове, яким позов задоволено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд виходив з того, що позивачем доведено вчинення відповідачем перешкод у використанні належної позивачу земельної ділянки шляхом розміщення на ній металевого ангару, який перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача на підставі договору. В іншій частині позову, апеляційний погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16, у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 906/554/18, від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19, від 04.02.2020 у справі № 905/798/19.

3.3 У касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі - третя особа) просить вище вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.4 На обґрунтування касаційної скарги третя особа послалася на те, що постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Третя особа зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 28.05.2018 у справі № 915/101/15, від 26.12.2019 у справі № 364/515/19, від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 11.08.2021 у справі № 906/554/18, від 19.02.2020 у справі № 913/271/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.3 У даній справі, судові рішення які переглядаються у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій розглянули спір про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача демонтувати металевий ангар та приміщення, а позов обґрунтовано тим, що відповідач розмістив на орендованій позивачем земельній ділянці металевий ангар, у зв`язку з чим чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

4.4 Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.09.2017 між відповідачем та третьою особою був укладений договір підряду, за умовами якого відповідач виготовив комплект металоконструкцій навісу закритого типу, площею 93,4 кв.м, який був прийнятий третьою особою 30.10.2017 за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг).

4.5 30.10.2017 між відповідачем та третьою особою був укладений договір відповідального зберігання та підписано акт приймання - передачі, відповідно до яких, третя особа передала, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання комплект металоконструкцій навісу закритого типу, площею 93,4 кв.м, розмістивши його на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:24:001:0049, яка належала відповідачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХМ 74 від 07.06.1994.

4.6 Також встановлено, що рішенням позачергової тридцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 24.12.2019 № 26 відповідачу була погоджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:24:001:0049 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:24:001:0106 та 6810100000:24:001:0105.

4.7 06.02.2020 між Хмельницькою міською радою та позивачем був укладений договорів оренди землі № 55/01, за умовами якого позивач та на підставі акта приймання - передачі, прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:24:001:0105, яка розташована у м.Хмельницькому, по вул.Чорновола, 129/2.

4.8 Суди встановили, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:24:001:0105 частково розміщено металевий ангар, що не заперечує відповідач та третя особа.

4.9 Позивач звертався до відповідача із листами щодо звільнення земельної ділянки від металевого ангару, але відповідач відмовив, пославшись на те, що він не є власником цього майна.

4.10 За цих обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині зобов`язання відповідача демонтувати металевий ангар, оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачу земельною ділянкою, яка знаходиться у нього в оренді на підставі договору оренди землі.

4.11 У касаційних скаргах відповідач та третя особа, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд у постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.12 У справі № 653/1096/16-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду у від 04.07.2018) судами розглянуто спір про виселення відповідачів із службової квартири без надання іншого житлового приміщення та зобов`язати знятися з реєстраційного обліку.

4.13 У справі № 905/1552/16 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018) судовий спір стосувався необхідності відведення земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

4.14 У постанові Верховний Суд від 11.08.2021 у справі № 906/554/18, скасував рішення попередніх судових інстанцій та направив справу на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції не встановлював наявності доказів на підтвердження неможливості усунення допущених відповідачем порушень та проведення перебудови, а також доказів, що знесення самочинного будівництва є єдиним способом захисту порушених прав позивача.

4.15 Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19, переглянув судові рішення, де предметом спору були позовні вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, скасування рішень про державну реєстрацію.

4.16 У справі № 905/798/19 (постанова від 04.02.2020) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову, предметом якого були вимоги про встановлення платного особистого строкового земельного сервітуту для розміщення та експлуатації групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про анулювання паспорта прив`язки групи стаціонарних земельних споруд та зобов`язання повернути земельну ділянку, учасники справи не оскаржували судові рішення у цій частині до суду касаційної інстанції.

4.17 Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вбачається, що судами розглянуто спір про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки і висновок щодо презумції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України судом зроблено стосовно вирішення спору у частині позовних вимог до поручителя.

4.18 У справі № 355/385/17 (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019) судами розглянуто спір про визнання події із звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників страховим випадком, визнання права на відшкодування за договором, стягнення страхового відшкодування, стягнення компенсації моральної шкоди.

4.19 У справі № 915/101/15 (постанова Верховного Суду від 28.05.2018) предметом позову є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання знести самочинно збудовані будівлі і споруди.

4.20 Безпідставними є також доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 364/515/19, від 11.08.2021 у справі № 906/554/18, від 19.02.2020 у справі № 913/271/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439-16-ц та № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.

4.21 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилалися заявники у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.22 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційними скаргами заявників підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.23 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Емальзбутпроект" і ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 924/558/21, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді В.Ю. Уркевич

Є.В. Краснов