Рішення

від 06.06.2022 по справі 905/2206/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2022 Справа №905/2206/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовною заявою: Фермерського господарства Максімус-1, м.Сіверськ, Бахмутський район, Донецька область

до відповідача: Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, с.Званівка, Бахмутський район, Донецька область

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 20984,15грн.

Суть справи:

Позивач, Фермерське господарство Максімус-1, м.Сіверськ, Бахмутський район, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької область, с.Званівка, Бахмутський район, Донецька область про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в загальній сумі 20984,15грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставне перерахування платіжним дорученням №184 від 17.05.2019 на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 17270,08грн., проте відповідач відмовився повернути безпідставно набуті кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 20984,15грн., в тому числі: 17270,08грн. основна заборгованість, 2419,53грн. інфляційні збитки, 1294,54грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався та заперечення на позов не подав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частинною 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

Платіжним дорученням №184 від 17.05.2019 Фермерське господарство Максімус-1 перерахувало на користь Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької область 17270,08грн. В графі «призначенні платежу» зазначено: «*;101;24060300; умовно недоотримана орендна плата за сільгоспугіддя за 2019р.

На підтвердження інформації про зарахування грошових коштів у розмірі 17270,08грн. на рахунок Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, Фермерським господарством Максімус-1 до суду надано лист Управління Державної казначейської служби України у м.Бахмуті від 23.11.2021 №02-32/1922.

Позивач зазначає, що Господарський суд Донецької області в рішенні від 12.10.2020 у справі №905/1037/20 встановив, що правової підстави для перерахування Фермерським господарством Максімус-1 платіжним дорученням №184 від 17.05.2019 коштів в сумі 17270,08грн. не було. Тобто, грошові кошти в сумі 17270,08грн. отримані Званівською сільською радою Бахмутського району Донецької області, на переконання позивача є безпідставно набутим майном.

03.06.2021 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 17270,08грн. Проте, відповідачем відповідь на вказаний лист не надано, кошти не повернуто.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з позовом до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про стягнення з останньої, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, грошових коштів у сумі 20984,15грн., а також інфляційних збитків в сумі 2419,53грн. та 3% річних в сумі 1294,54грн.

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам суд виходить з такого:

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається із матеріалів справи та як зазначено Господарським судом Донецької області в рішенні від 12.10.2020 у справі №905/1037/20, 17.05.2019 Фермерське господарство Максімус-1 перерахувало на рахунок Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області грошові кошти у розмірі 17270,08грн, що підтверджується платіжним дорученням №184 від 17.05.2019 із призначенням платежу: «*;101;24060300; умовно недоотримана орендна плата за сільгоспугіддя за 2019р..

Зарахування на рахунок Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області грошових коштів в сумі 17270,08грн. з призначенням платежу «*;101;24060300; умовно недоотримана орендна плата за сільгоспугіддя за 2019р. підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у м.Бахмуті від 23.11.2021 №02-32/1922.

В рішенні Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №905/1037/20 встановлено, що відомостей щодо того, що вказана сума коштів сплачена відповідачем в рахунок відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,5646 га або згідно протоколу про адміністративне правопорушення №180-ДК/0055/П/07/01/-19 від 10.07.2019, постанови про накладання адміністративного стягнення №180-ДК/048По/08/01/-19 від 10.07.2019 та повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №180/ДК/0027ШК/11/01/-19 від 10.07.2019 платіжне доручення №184 від 17.05.2019 не містить. З огляду на зазначене Фермерським господарством «Максімус-1» не доведено факт сплати грошових коштів у розмірі 17270,08грн. саме в рахунок погашення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд у даній справі дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 17270,00грн. отримані Званівською сільською радою Бахмутського району Донецької області від позивача за відсутності правової підстави, тому їх може бути витребувано згідно з положеннями статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Відповідач в свою чергу вказаних обставин не заперечив та не спростував, доказів повернення позивачу коштів не надав.

В зв`язку з тим, що відповідач не повернув помилково перераховані грошові кошти, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 2419,53грн. за період червень 2019 рік жовтень 2021 рік та 3% річних в сумі 1294,54грн. за період з 20.05.2019 по 17.11.2021.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно із статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, здійснюються нарахування відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За результатами проведеного судом власного перерахунку 3% річних, розмір цих вимог становить 1294,55грн. (за період з 20.05.2019 по 17.11.2021), тоді як позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1294,54грн.

Враховуючи, що суд при ухваленні рішення не виходить за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1294,54грн.

Таким чином позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Що ж стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Позивачем нараховані інфляційні збитки в сумі 2419,53грн.

За результатами проведеного судом власного перерахунку інфляційних втрат, розмір цих вимог становить 2380,47грн. (за період червень 2019 року жовтень 2021 рік), що менше ніж заявлено до стягнення позивачем.

Таким чином позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2380,47грн.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення Ліга Закон.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена у додатковій постанові від 24.06.2019 №904/64/18).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Як зазначено вище, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, суд враховує, що підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв`язку між сплаченими (або належними до сплати) замовником спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження судової справи.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5200,00грн. до суду надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4790 від 28.02.2017, ордер серії ДН №144399 від 03.06.2021, копію договору №85 від 03.06.2021 про надання правничої допомоги, копію рахунку-фактури №509/07 від 14.07.2021, платіжне доручення №1455 від 10.11.2021.

З наданих документів вбачається, що 03.06.2021 між адвокатом Деменковою Є.С. та Фермерським господарством «Максимус-1», як клієнтом, укладено договір №85 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 3.1. договору гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому видів правової допомоги на умовах і в порядку що визначені договором.

Відповідно до пункту 3.2. договору, гонорар складає 7420,00грн., який складається з 5200,00грн. гонорар адвоката, 2270,00 судовий збір.

Клієнт сплачує гонорар у день укладання договору на підставі рахунку адвоката, який адвокат направляє клієнту електронною поштою (пункт 3.6. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до фактичного виконання взятих на себе зобов`язань і припиняється 31.12.2022 (пункт 4.1. договору).

За приписами частини 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався своїм правом на надання своїх доводів і заперечень на клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в т.ч. клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, беручи до уваги обставини даної справи щодо часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені Фермерським господарством Максімус-1 підлягають стягненню з відповідача в сумі 5190,32грн.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства Максімус-1, м.Сіверськ, Бахмутський район, Донецька область до відповідача Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької область, с.Званівка, Бахмутський район, Донецька область про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в загальній сумі 20984,15грн., в тому числі: 17270,08грн. основна заборгованість, 2419,53грн. інфляційні збитки, 1294,54грн. - 3 % річних, задовольнити частково.

Стягнути з Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (84528, Донецька обл., Бахмутський р-н, село Званівка(пн.), проспект Перемоги, будинок 1; код ЄДРПОУ 04341074 на користь Фермерського господарства Максімус-1 (84522, Донецька обл., Бахмутський р-н, місто Сіверськ(пн.), вулиця Шосейна, будинок 29; код ЄДРПОУ 34433392) 17270,08грн. безпідставно набутих коштів, 1294,54грн. 3% річних, 2380,47грн. інфляційні втрати, судовий збір в сумі 2265,77грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 5190,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 07.06.2022.

Суддя М.О. Лейба