Рішення

від 05.06.2022 по справі 910/972/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2022Справа № 910/972/22Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗОЗ" про стягнення 40 295,48 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗОЗ" (далі - Фірма) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 40 295,48 грн, з яких: 37 674,00 грн - основний борг, 2 621,48 грн - три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Павленко Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року перебував на лікарняному.

7 лютого 2022 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі № 910/972/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

4 травня 2022 року до суду від Товариства надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.

Крім того, ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Фірма у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляла.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 лютого 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/972/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03051, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду 14 квітня 2022 року без вручення Фірмі у зв`язку з відсутністю останньої за вказаною адресою місцезнаходження.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди у період з 7 лютого 2020 року по 13 лютого 2020 року Товариство поставило Фірмі товари на суму 50 317,68 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладними-специфікаціями: від 7 лютого 2020 року № 36213 на суму 10 272,00 грн, від 10 лютого 2020 року № 36243 на суму 10 489,68 грн, від 12 лютого 2020 року № 36441 на суму 18 000,00 грн та від 13 лютого 2020 року № 36548 на суму 11 556,00 грн.

7 червня 2021 року відповідачем було здійснено повернення товару на суму 12 643,68 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами від вказаної дати: № 3 на суму 7 704,00 грн та № 4 на суму 4 939,68 грн.

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками наведених юридичних осіб без зауважень та вказівок на недоліки товару.

Таким чином, у зв`язку з поверненням поставленого товару на суму 12 643,68 грн загальна суму неоплаченого товару становить 37 674,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з несплатою коштів за поставлений товар, 12 січня 2022 року позивач направив на адресу місцезнаходження Фірми претензію від цієї ж дати № 23, що підтверджується копіями: опису вкладення у цінний лист № 0315300138587, накладної та фіскального чеку від вказаної дати та номером, які знаходяться в матеріалах справи. У цій претензії Товариство вимагало сплату коштів за поставлений товар у семиденний строк з моменту її отримання у загальному розмірі 80 327,30 грн, в яку включено заборгованість за спірними накладними-специфікаціями.

Однак зазначена вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов`язані з поставкою товару.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 37 674,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Фірми про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 621,48 грн трьох процентів річних, нарахованих за періоди з 9 березня 2020 року по 20 січня 2021 року на відповідні суми прострочених останнім платежів згідно з наданим позивачем розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту наданих позивачем накладних-специфікацій вбачається, що в цих документах сторонами чітко визначено строк оплати, а саме: від 7 лютого 2020 року № 36213 на суму 10 272,00 грн - до 9 березня 2020 року, від 10 лютого 2020 року № 36243 на суму 10 489,68 грн - до 18 лютого 2020 року, від 12 лютого 2020 року № 36441 на суму 18 000,00 грн - до 23 лютого 2020 року, та від 13 лютого 2020 року № 36548 на суму 11 556,00 грн - до 15 березня 2020 року.

Водночас судом встановлено, що при здійсненні нарахувань по трьом процентам річних позивачем було неправильно визначено початкову дату прострочення з оплати товару, що зумовило збільшення періодів нарахування.

Судом здійснено перерахунок цієї компенсаційної виплати та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 2 613,89 грн трьох процентів річних, з яких: 575,11 грн нараховані на суму боргу в розмірі 10 272,00 грн за період з 10 березня 2020 року по 20 січня 2022 року, 604,49 грн нараховані на суму боргу в розмірі 10 489,68 грн за період з 19 лютого 2020 року по 20 січня 2022 року, 692,60 грн нараховані на суму боргу в розмірі 18 000,00 грн за період з 24 лютого 2020 року по 6 червня 2021 року, 100,37 грн нараховані на суму боргу в розмірі 5 356,32 грн за період з 7 червня 2021 року по 20 січня 2022 року, 641,32 грн нараховані на суму боргу в розмірі 11 556,00 грн за період з 16 березня 2020 року по 20 січня 2022 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 7,59 грн трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗОЗ" (03051, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40; ідентифікаційний код 38612647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" (18018, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Максима Залізняка, будинок 165А; ідентифікаційний код 38935759) 37 674 (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 00 коп. основної заборгованості, 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн 89 коп. трьох процентів річних та 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 6 червня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко