Рішення

від 06.06.2022 по справі 910/2838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022Справа № 910/2838/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсвіт»

про стягнення 785 068,40 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсвіт» про стягнення 785 068,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено позивачу заборгованість за поставлений товар відповідно до видаткової накладної РН-0051645 від 13.12.2021 та тим що відповідачем не виконано умови Договору поставки товарів №460 від 13.12.2021 щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 785 068,40 грн, з якої основний борг у розмірі 713 434,46 грн, 3% річних - 2 761,36 грн, інфляційні втрати - 10 678,09 грн, штраф - 48 253,04 грн та пеня - 9 941,45 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/2838/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсвіт» (відповідач, покупець) було досягнуто домовленості щодо здійснення поставки товару.

Згідно Рахунку-фактури №СФ-0091235 від 09.12.2021 вартість товарів: кабель силовий мідний 3х1,5; кабель силовий мідний 3х2,5 складає всього з ПДВ 230 904,07. Рахунок дійсний до плати протягом 1-ї доби.

Відповідно до Видаткової накладної №РН-0051645 від 13.12.2021, підписаної обома сторонами без зауважень, постачальник передав, а покупець отримав: кабель силовий мідний 3х1,5; кабель силовий мідний 3х2,5, на загальну суму 230 904,07 грн з ПДВ.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Також, між ТОВ «Укренерго-Альянс» та ТОВ «Сантехсвіт» укладено Договір поставки товарів №460 від 13.12.2021 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати Покупцю у власність визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно сплатити на користь Постачальника його вартість.

Згідно п. 1.3. Договору кількість, асортимент, одиниці виміру та вартість Товару на кожну окрему партію поставки за цим Договором визначається та погоджується Сторонами у рахунках-фактурах, та/або окремих додатка Специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Замовлення надсилає Покупцю рахунок-фактуру, складений з урахуванням його Замовлення, із зазначенням асортимент, кількості та ціни Товару, який може бути поставлений. Сторони домовились, що у випадку, якщо Постачальник протягом зазначеного терміну не надасть Покупцю рахунок-фактуру не буде означати, що Замовлення не погоджене і поставка по ньому здійснюватися не буде, без будь-яких санкцій для Постачальника (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна за одиницю Товару визначається у рахунках-фактурах та/або у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору і погоджується Сторонами попередньо.

Згідно п. 5.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичної поставки Товару.

Покупець зобов`язується проводити оплату відповідно до розділу 5 даного Договору. Прийняти Товар поставлений Постачальником за якістю і комплектністю (п.п. 6.2.1. та 6.2.2. Договору).

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу передачі позивачем та отриманням відповідачем товару, а також зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку про укладення сторонами договорів поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Видаткової накладної №РН-0053643 від 23.12.2021, підписаної обома сторонами без зауважень, постачальник передав, а покупець отримав: провід мідний ШВВП 3х1,5; провід мідний ШВВП 3х2,5; кабель силовий мідний 3х2,5, на загальну суму 482 530,39 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача листом №01-01.22 від 05.01.2022 щодо порушення зобов`язань, із вимогою про сплату заборгованості на суму 230 904,07 грн.

У відповідь на звернення позивача відповідачем було надано Гарантійний лист № б/н від 13.01.2022, у якому відповідач гарантував позивачу здійснити оплату за товар у повному обсязі згідно рахунку №СФ-0091235 від 09.12.2021 на загальну суму 230 904,07 грн до 31.01.2022 включно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено позивачу заборгованість за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № РН-0051645 від 13.12.2021 та №РН-0053643 від 23.12.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 785 068,40 грн, з якої основний борг у розмірі 713 434,46 грн, 3% річних - 2 761,36 грн, інфляційні втрати - 10 678,09 грн, штраф - 48 253,04 грн та пеня - 9 941,45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсвіт» було досягнуто домовленості щодо здійснення поставки товару.

Відповідно до Видаткової накладної №РН-0051645 від 13.12.2021, яка підписана сторонами без зауважень, позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 230 904,07 грн з ПДВ.

Також, судом було встановлено, що між ТОВ «Укренерго-Альянс» та ТОВ «Сантехсвіт» укладено Договір поставки товарів №460 від 13.12.2021 відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати Покупцю у власність визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняті Товар та своєчасно сплатити на користь Постачальника його вартість.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем, відповідно до Видаткової накладної №РН-0053643 від 23.12.2021, яка підписана сторонами без зауважень, поставлено відповідачу товар загальною вартістю 482 530,39 грн з ПДВ.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 713 434,46 грн.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно п. 5.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичної поставки Товару.

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати товару за Видатковою накладною №РН-0051645 від 13.12.2021, є таким що настав 13.12.2021; строк виконання зобов`язань з оплати товару за Видатковою накладною №РН-0053643 від 23.12.2021, є таким що настав 06.01.2022 (останній день для здійснення оплати).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 713 434,46 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 713 434,46 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 48 253,04 грн та пеню у розмірі 9 941,45 грн за період з 07.01.2022 по 14.02.2022 через невиконання відповідачем зобов`язань за Договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі порушення Покупцем свого обов`язку щодо оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на час такого прострочення, від вартості поставленої партії Товару за кожний день прострочення оплати, а за прострочення оплати понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми боргу.

Перевіривши розрахунок пені за період з 07.01.2022 по 14.02.2022 щодо суми заборгованості у розмірі 482 530,39 грн, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення 9 941,45 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, ураховуючи, що прострочення сплати заборгованості за поставлений товар на суму 482 530,39 грн перевищує 30 днів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 48 253,04 грн штрафу (10% від 482 530,39) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 272,90 грн. та 3% річних у розмірі 1 546,74 грн за період з 07.01.2022 до 14.02.2022 щодо суми заборгованості 482 530,39 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 4 405,19 грн та 3% річних у розмірі 1 214,62 грн за період з 13.12.2021 по 14.02.2022 щодо суми заборгованості 230 904,07 грн.

Всього позивач заявлено з відповідача до стягнення 3% річних у сумі 2 761,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 678,09 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних щодо суми заборгованості 482 530,39 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 272,90 грн. та 3% річних у розмірі 1 546,74 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, разом з тим, суд не погоджується з визначеним позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних щодо суми заборгованості 230 904,07 грн.

Так, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, строк виконання зобов`язань з оплати товару за Видатковою накладною №РН-0051645 від 13.12.2021 на суму 230 904,07 грн, є таким що настав 13.12.2021.

При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем, у якому грошовий обов`язок мав бути виконаний, та протягом періоду існування прострочення такого обов`язку.

Відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 14.12.2021 (перший день прострочення виконання зобов`язань з оплати) по 14.02.2021 (як визначено у позові позивачем) щодо суми заборгованості 230 904,07 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 405,19 грн підлягають задоволенню повністю, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 214,62 грн підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 195,64 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсвіт» ( 04136, місто Київ, вул.Виговського Івана, будинок 3; ідентифікаційний код: 41786218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» ( 04080, місто Київ, вул.Турівська, будинок 19Б; ідентифікаційний код: 36471838) основний борг у розмірі 713 434 (сімсот тринадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 46 коп., 3% річних у розмірі 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 09 коп., штраф у розмірі 48 253 (сорок вісім тисяч двісті п`ятдесят три) грн 04 коп., пеню у розмірі 9 941 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одну) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 11 775 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева