Рішення

від 07.12.2021 по справі 910/13430/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2021Справа № 910/13430/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАВТО ЛТД"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "КОНТРАКТОВА",

про звернення стягнення на предмет застави,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 08.12.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАВТО ЛТД" про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний предмет рухомого майна був відчужений на користь третіх осіб без згоди заставодержателя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/13430/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, підготовче засідання призначено на 15.09.2021, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

13.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

За наслідками судового засідання 15.09.2021 суд ухвалив Відкласти підготовче засідання у справі на 11.10.2021.

Судове засідання, відкладене на 11.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. на лікарняному.

Ухвалою від 21.10.2021 після виходу судді з лікарняного підготовче засідання у справі було призначено на 08.11.2021.

За наслідками судового засідання 08.11.2021 судом була постановлена у3хвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.12.2021.

Сторони не скористались своїм правом взяти участь в судовому засіданні 08.12.2021, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010 між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова» (далі - Позичальник, Товариство) було укладено Договір кредитної лінії № 116 (далі - кредитний договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Позичальнику надали відновлювальну кредитну лінію.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору видача кредиту здійснюється окремими кредитними траншами на підставі поданих Позичальником заявок та укладених між сторонами окремих додаткових угод до Кредитного договору.

26.12.2011 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова» було укладено договір застави транспортних засобів № 116-З.

Відповідно до договору про внесення змін № 2 до договору застави транспортних засобів № 116-3 від 28.03.2013, предметом забезпечення за цим договором є наступні транспортні засоби: вантажний бетонорозмішувач 65210 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_21; НОМЕР_22; вантажний самоскид 6520 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_23, НОМЕР_24; вантажний самоскид 6520 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; вантажний бетонорозмішувач 65201 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_25; НОМЕР_26; вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_3 , НОМЕР_27; вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_4 ; НОМЕР_28; вантажний бетонорозмішувач 6520 АБС-9ДА КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_29; НОМЕР_30; вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_5 ; НОМЕР_31; вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_32; НОМЕР_33; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_6 ; НОМЕР_34; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 р.в.; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 р.в.; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_35; НОМЕР_36; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_37; НОМЕР_38; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_17 ; НОМЕР_18 ; вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 6520 АБС-9ДА, 2008 р.в.; НОМЕР_39; НОМЕР_40; вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_19 ; НОМЕР_41; Екскаватор Hyundai R-200 W-7, 2008 р.в., НОМЕР_20 , № НОМЕР_42.

14.08.2019 відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом № UKR-2019-03, до якого включені, у тому числі, права вимоги ГІАТ «Діамантбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Контрактова» за наступними договорами: договором кредитної лінії № 116 від 29.09.2010; договором застави майнових прав № 116 від 29.09.2010; договором поруки № 116/4 від 15.08.2012, договором застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.2011.

Відповідно до результатів проведення відкритих електронних торгів, що були оформлені протоколом №UKR-2019-03 від 14.08.2019 року, переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС».

За результатами проведення торгів між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» був укладений договір № UKR-2019-03 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19.09.2019 (далі - договір відступлення права вимоги).

Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору (далі - Основні договори, Права вимоги). Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договором застави транспортних засобів, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з договором про відступлення права вимоги Банком відступлено, а Новим кредитором набуто всі права вимоги Банку, що виникли та існували на день відступлення за: договором кредитної лінії № 116 від 29.09.2010; договором застави майнових прав №116 від 29.09.2010; договором поруки № 116/4 від 15.08.2012.

Згідно з пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги права вимоги вважаються переданими Новому кредитору з моменту укладення цього Договору про відступлення права вимоги.

Також, 19.09.2019 між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором застави.

За вищезазначеним договором про відступлення прав вимоги за договором застави ПАТ «Діамантбанк» відступлено, а Компанією набуто всі права вимоги ПАТ «Діамантбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА» за договором застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Юр-Капіносом А.Є., зареєстровано в реєстрі за № 7562. Після укладення зазначеного договору відповідні зміни щодо обтяжувача було внесено до ДРОРМ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 910/23377/17 від 05.12.2019 установлено, що згідно договору про відступлення права вимоги Банком відступлено, а Новим кредитором набуто всі права вимоги Банку, що виникли та існували на день відступлення за: договором кредитної лінії № 116 від 29.09.2010; договором застави майнових прав № 116 від 29.09.2010; договором поруки № 116/4 від 15.08.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3493/20 від 17.07.2020 встановлено, що заборгованість по тілу кредиту за договором кредитної лінії № 116 становить 23 866 960,64 грн. Також, даним рішенням встановлено розмір заборгованості за тілом кредиту згідно останнього ліміту станом на 28.01.2018 у розмірі 20 294 650,49 грн.

Відповідно до умов договору застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.2011, одним із предметів забезпечення виступає вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229, 2007 р.в.; номерний знак: НОМЕР_17 ; номер шасі: НОМЕР_18 (далі - спірний транспортний засіб).

11.01.2021 Компанія, як новий Заставодержатель звернувся із запитом до Головного сервісного центру МВС із запитом щодо надання інформації про транспортні засоби, які належать ТОВ «ЛК «Контрактова» та є заставним майном ТОВ «ФК «ГЕЛІОС».

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС від 25.01.2021 за вих. № 31/51аз, Компанії стало відомо, що ТОВ «ЛК «Контрактова» було відчужено частину транспортних засобів, що перебували у заставі Банку.

З метою отримання інформації про документи та підстави, що стали підставою для перереєстрації транспортного засобу, що перебуває у заставі, а також інформації про нові номерні знаки, ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» звернулось із запитами до Головного сервісного центру МВС та Начальника Територіального сервісного центру МВС № 8046.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС від 27.05.2021 за вих. № 31/761аз, ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» стало відомо, що 02.02.2016 Регіональним сервісним центром МВС в місті Києві № 8046, було проведено перереєстрацію транспортного засобу КАМАЗ 53229, 2007 р.в.; номер: НОМЕР_17 ; номер шасі НОМЕР_18 на нового власника Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАВТО ЛТД» за договором купівлі-продажу.

Обтяження щодо спірного транспортного засобу ПАТ «Діамантбанк» було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ) 05.01.2012, термін дії обтяження діяв до 27.12.2016, що підтверджується відповідним витягом № 34455030 та № 34536021, відповідно відчуження спірного транспортного засобу відбулось за наявності обтяження у ДРОРМ та відсутності письмової згоди Заставодержателя, що зумовило звернення із даним позовом до суду, в межах якого позивач просить суд звернути стягнення на спірній транспортний засіб.

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом на дання відзиву та заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та па умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до норм статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 610, 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 572 ЦК України унормовано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) мас право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до приписів статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до статті 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (стаття 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право Звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 ЦК України).

Так, пунктом 4.1. договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі настання будь-якого з наступних випадків: у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині в строки, передбачені Кредитним договором (в тому числі й у випадках невиконання (неналежного виконання) зобов`язання при реалізації заставодержателем права дострокового виконання зобов`язання); у випадку якщо заставодавець порушив будь-який з обов`язків, що визначені в пунктах 3.3.1. - 3.3.10 цього договору; у випадку якщо заставодавець порушив будь-яку з гарантій/запевнень заставодавця, наведених в цьому договорі; у випадку використання отриманих кредитних коштів позичальником не за призначенням; у випадку порушення заставодавцем відповідних умов зберігання або експлуатації предмета застави в залежності від того, зменшено чи ні вартість предмету застави (підстава - висновок заставодержателя про перевірку стану предмета застави і умов його зберігання і експлуатації); в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 4.4. договору застави передбачено, що при настанні хоча б одного з випадків, передбачених п. 4.1. цього Договору, заставодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет застави: відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або в інший спосіб, повідомивши про це Заставодавця у порядку, передбаченому ст. 8.2 цього договору.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється па підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, 29.05.2020 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення щодо об`єктів обтяження за договором застави транспортних засобів №116-З, в тому числі й спірного транспортного засобу. Наведене підтверджуєтеся витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.05.2020 № 65992247.

За наведених обставин, у зв`язку з невиконанням Товариством зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору, позивач як заставодержатель за договором застави вправі задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок застави за договором застави способами, що визначені Цивільним кодексом України та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в тому числі за рішенням суду.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Частиною 4 статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до норм статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.6 договору застави встановлено, що заставодавець протягом дії цього договору без попередньої письмової згоди Заставодержателя не має права відчужувати предмет застави.

Згідно з пунктом 8.4 договору застави діє до остаточного виконання зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконані, у Товариства наявні невиконані зобов`язання за кредитним договором перед Компанією.

Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Також, відповідно до Розділу 3.3. договору застави, заставодавець зобов`язаний отримати письмову згоду заставодержателя на вчинення дій, що пов`язані із зміною права власності на предмет застави, а також на передачу предмету застави в оренду, лізинг, суборенду.

Банком згода на відчуження вантажного бетонозмішувача КАМАЗ 53229, 2007 р.в.; номерний знак: НОМЕР_17 ; помер шасі: НОМЕР_18 не надавалась.

Заставодавець, як власник предмета застави, вправі за погодженням із заставодержателем відчужити заставлене майно на користь третьої особи. При цьому, відчуження заставодавцем предмета застави без згоди заставодержателя не має наслідком припинення права застави, як права заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно, оскільки така підстава для припинення застави відсутня в переліку відповідно до частини 1 статі 28 Закону України «Про заставу».

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження. виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Статтею 27 Закону України «Про заставу» унормовано, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (частина 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортною засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомою майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Оскільки відчуження транспортного засобу відбулось без згоди Банку та за наявності обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому зазначене обтяження зберігає свою силу і для нового власника. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 23.01.2019 у справі № 464/3790/16ц (провадження № 14-468цс18), від 02.03.2020 у справі № 461/11912/15-ц (провадження № 61-1890св20).

Відтак, факт набуття у власність відповідачем спірного транспортного засобу, жодним чином не свідчить про припинення дії чи то зміни умов договору застави транспортних засобів №116-3 від 26.12.2011. При здійсненні процедури набуття у власність відповідного майна Відповідача не було позбавлене можливості з`ясувати та перевірити наявність обтяження щодо рухомого майна.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, згідно з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, зокрема Витягів № 34455030 від 27.12.2011 року та № 34536021 від 05.01.2012 року, зазначено, що зареєстровано обтяження щодо наступного рухомого майна, а саме: КАМАЗ 53229, 2007 року; номерний знак НОМЕР_17 ; шасі - НОМЕР_18 з терміном дії по 27.12.2016, у силу приписів статті 27 Закону України «Про заставу» застава транспортного засобу зберігає свою силу для відповідача, оскільки відчуженим спірного транспортного засобу відбулось під час дії обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Згідно звіту в стислій формі про оцінку майна № 07-210720-004 щодо автомобіля марки КАМАЗ модель: 53229, реєстраційний номер: НОМЕР_17 , що проведена ТОВ «ЛАРТЕКО», ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» надано висновок про вартість майна, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу становить 272 292,19 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Компанії про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню за ринковою вартістю транспортного засобу, тобто за ціною 272 292,19 грн.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Компанії підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАВТО ЛТД" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "КОНТРАКТОВА" про звернення стягнення на предмет застави задовольнити повністю.

2. У рахунок часткового погашення заборгованості по тілу кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «КОНТРАКТОВА» (04176, м. Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 23; ідентифікаційний код 31868367) за договором кредитної лінії № 116 від 29.09.2010, що становить 23 866 960,64 грн, звернути стягнення на предмет застави, а саме: КАМАЗ 53229, 2007 року; номерний знак НОМЕР_17 ; шасі - НОМЕР_18 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» (04052, місто Київ, вул. Нижній Вал (Подільський р-н), будинок 7-9; ідентифікаційний код 42322556), яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСАВТО ЛТД» (03061, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 103; ідентифікаційний код 38513345) шляхом продажу зазначеного транспортного засобу з прилюдних торгів за ціною, визначеною відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАВТО ЛТД" (03061, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 103; ідентифікаційний код 38513345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (04052, місто Київ, вул. Нижній Вал (Подільський р-н), будинок 7-9; ідентифікаційний код 42322556) 4 084,38 грн (чотири тисячі вісімдесят чотири гривні 38 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.06.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ