Рішення

від 01.06.2022 по справі 914/511/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2022 Справа № 914/511/22

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Комерція, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Флеш Продукт Компані, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від позивача: Дацко Юлія Степанівна представник;

Від відповідача: не з`явився;

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з додатковою відповідальністю Комерція, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Флеш Продукт Компані, м. Львів про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 100 027,65грн. та стягнення судових витрат, а саме судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 08.04.22 о 12:30 год.

04.04.2022 р. від представника позивача Товариства з додатковою відповідальністю Комерція, на електронну адресу суду надійшла заява (вх.№7068/22) про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.04.2022 р. о 12:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через онлайн сервіс EasyCon.

Ухвалою суду від 14.04.2022 року заяву (вх.№7068/22) представника позивача Товариства з додатковою відповідальністю Комерція про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.04.2022 р. о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/). Рух справи в ухвалах суду.

30.05.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання за вх.№11297/22 про долучення деталізованого розрахунку заборгованості за договором оренди з доказами надіслання його відповідачу у справі.

В судове засідання 02.06.2022 року позивач явку забезпечив, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 02.06.2022 року відповідач явку представника не забезпечив, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштового відправлення за 20.05.2022 року. Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. 18.05.2022 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням повернення на конверті: за закінченням терміну зберігання».

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві, а саме 79035, м. Львів, вул. Зелена, 238, відтак відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Флеш Продукт Компані було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відтак в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес справи, судом неодноразово відкладався розгляд справи з метою надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву чи заперечення, однак відповідач своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

Отже, неявка відповідача в судове засідання 02.06.2022 року не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Комерція» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГНІС ТРЕЙД» ЄДРПОУ 41011422 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №20.12/20.

Згідно витягу юконтрол встановлено, що 09.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІГНІС ТРЕЙД» ЄДРПОУ 41011422 змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ПРОДУКТ КОМПАНІ", та змінило адресу місцезнаходження на: 79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 238, офіс 56.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди за надані в користування приміщення Орендар сплачує орендну плату в розмірі 16 034, 77 гривень в т.ч. ПДВ за календарний місяць.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2021 року заборгованість Орендаря перед позивачем зі сплати орендної плати становить 86 046, 19 гривень.

Відповідач зобов`язань по сплаті орендної плати у повному обсязі не виконав, відтак у нього перед позивачем виникла заборгованість за період 01.05.2021 19.01.2022, що складає 86046,19 грн. та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2021 року. У зв`язку з простроченням орендарем грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8088,59грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1455,31грн. та 4437,59грн. інфляційних втрат. Відтак, Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оренди нежитлового приміщення у сумі 86 046,19рн., пеню у розмірі 8088,59грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1455,31грн. та 4437,59грн. інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Обставини, встановлені судом.

01 грудня 2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Комерція» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГНІС ТРЕЙД» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №20.12/20. Згідно витягу юконтрол встановлено, що 09.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІГНІС ТРЕЙД» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ПРОДУКТ КОМПАНІ", та змінило адресу місцезнаходження на: 79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 238, офіс 56.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору оренди Орендарю передано в користування нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 147, а саме, складські приміщення площею 188,60 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди за надані в користування приміщення Орендар сплачує орендну плату в розмірі 16 034, 77 гривень в т.ч. ПДВ за календарний місяць.

Відповідно до п. 2.3. Договору оренди оплата за комунальні послуги проводиться Орендарем окремо, до десятого числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі додатково виставлених Орендодавцем рахунків.

30.09.2021 року сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди, якою вирішили припинити термін дії Договору оренди з 01.10.2021 року. 30.09.2021 року сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення, за яким приміщення повернути позивачу.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період 01.05.2021 19.01.2022 станом на 30.09.2021 року заборгованість Орендаря перед позивачем зі сплати орендної плати становить 86 046, 19 гривень.

Відповідно до матеріалів справи, 04.08.2021 року Орендарем надано позивачу гарантійний лист про зобов`язання погашення боргу за Договором оренди. Також Орендарем надано позивачу гарантійного листа від 27.08.2021 року про обов`язок погашення заборгованості до 01 жовтня 2021 року.

Орендар наручно отримав вимогу від позивача про сплату заборгованості за договором оренди, про що свідчить його напис на листі.

Заборгованість за договором оренди орендарем не сплачена, відтак у відповідача перед позивачем заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення становить 86046,16грн., яка не заперечується відповідачем у справі та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.05.2021 19.01.2022, який підписаний та скріплений печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.3. Договору оренди за повну чи часткову несплату, а також несвоєчасну оплату Орендарем передбачених даним Договором платежів Орендодавцем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню за кожен місяць окремо у розмірі 8088,59грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. У зв`язку із простроченням Орендарем грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 1455,31грн. та 4437,59грн. інфляційних втрат.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оренди нежитлового приміщення у сумі 86046,16грн., пеню у розмірі 8088,59грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1455,31грн. та 4437,59грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви суду.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язується факт укладення договору оренди торговельного місця, його належне виконання в частині сплати орендної плати, застосування за невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати пені, 3 % річних у спосіб визначеним законодавством та нарахування інфляційних втрат.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Договору оренди нежитлового приміщення №20.12/20 від 01.12.2020 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідача існує невиконаний ним обов`язок по сплаті орендної плати за договором про оренду нежитлового приміщення, а саме заборгованість за період з 30.04.2021 року по 30.09.2021 рік (30.09.2021 року сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення, за яким приміщення повернуто позивачу) у сумі 86 046,19грн.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати за нежитлове приміщення за період з 30.04.2021 року по 30.09.2021 рік, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за нежитлове приміщення в сумі 86 046,19грн., яка розрахована відповідно до умов договору, підлягає стягненню.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку із простроченням Орендарем грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум які підлягали сплаті за кожен місяць окремо, що складає 1455,31грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні періоди прострочення грошового зобо`язання та суми від яких нараховувались 3% річних за кожен місяць окремо, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 1455,31грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 4437,59грн. інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильно суму боргу від сум яких здійснювались нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в сумі 4437,59грн.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 2.3. Договору оренди оплата за комунальні послуги проводиться Орендарем окремо, до десятого числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі додатково виставлених Орендодавцем рахунків.

Відповідно до п. 6.3. Договору оренди за повну чи часткову несплату, а також несвоєчасну оплату Орендарем передбачених даним Договором платежів Орендодавцем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму заборгованості за період з 01.05.2021 року по 01.01.2022 рік за кожен місяць окремо у розмірі 8 088,60грн., яка розрахована позивачем згідно розрахунку доданого до позовної заяви.

Відповідно до ч.1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені за оренду нежитлового приміщення не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати. Відтак, суд враховуючи порядок та спосіб нарахування пені, запропонований позивачем, виходячи з положень ст. 256 Цивільного кодексу України, пункту 6.3 Договору, суд доходить висновку про часткове задоволення в частині стягнення пені, а саме до стягнення підлягає пеня в сумі 4785,82грн., в задоволенні 3 302,78грн. пені слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає: заборгованість з оренди нежитлового приміщення у сумі 86 046,16грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1455,31грн., 4437,59грн. інфляційних втрат та пеня у розмірі 4785,82грн., а в частині стягнення 3302,78грн. пені слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2399,08 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, то представник позивача заявив клопотання про їх відмову, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Флеш Продукт Компані (79035, м. Львів, вул. Зелена, будинок 238, офіс 56, код ЄДРПОУ 41011422) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Комерція (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 01553066) 86 046,16грн. основного боргу, 4437,59грн. інфляційних витрат, 1455,31грн. 3% річних, 4785,82грн. пені та 2399,08грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2022 року.

Суддя Коссак С.М.