Рішення

від 05.06.2022 по справі 922/370/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2022м. ХарківСправа № 922/370/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50", місто Харків, до фізичної особи-підприємця Ломанова Володимира Олеговича, місто Харків, про стягнення боргу та пені за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50" звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця Ломанова Володимира Олеговича, про стягнення заборгованості у сумі 67 039,32 грн. та пені у сумі 1 972,72грн.

03 лютого 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50" без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - три днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; документу, який підтверджує відправлення відповідачу копії позовної заяви і письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви. 10 лютого 2022 року позивачем, на виконання вимог ухвали суду, направлено через засоби поштового зв`язку заяву про усунення недоліків позовної заяви та пакет документів на усунення недоліків позовної заяви, в точу числі оригінали платіжних доручень № 7131113464 від 13.08.2020 р. на суму 210,20 грн., № 52027566 від 16.06.2021 р. на суму 2 059,80 грн., № 21 від 25.01.2022 р. на суму 211,00 грн., які підтверджують сплату судового збору (вх. № 3300 від 10 лютого 2022 року). 11 лютого 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі 922/370/22, розгляд якої ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 11 лютого 2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлєно певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого 248 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

07 грудня 202019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50"(орендодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Ломановим Володимиром Олеговичем (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди № 019029 (далі за текстом - договір), відповідно умов якого орендодавець зобов`язується надати орендареві за плату в тимчасове користування майно(далі за текстом - об`єкт) на Торговому центрі "Барабашово": код об`єкта оренди D-010-21-0031, тип: Павільйон, загальна площа 21,32 кв. м., а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату й інші платежі відповідно до умов даного договору. Термін оренди відповідно до договору з 01.01.2020 року до 31.12.2021 року (пункти 1.1, 1.6. договору). Відповідно до п. 2.5. договору оренди, нарахування орендної плати та інших платежів за договором починається з дня підписання акту прийому-передачі. 01 січня 2020 року між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі до договору оренди № 019029 від 07.12.2019 року. Відповідно до умов договору відповідач (орендар) має сплачувати позивачу (орендодавцю) орендну плату у розмірі 5 737,48грн. на місяць, а також на період 01.01.2020 року по 31.12.2020 року враховується знижка 24% до базової орендної плати, про яку сторони домовилися підписавши 07.12.2019 року додаткову угоду до договору оренди від 07.12.2019 року (п.п. 2.1. та 2.2. договору). Крім того, договором оренди передбачені інші платежі, які пов`язані з використанням об`єкту оренди, а саме маркетингові витрати у розмірі 56,40 грн.(п. 2.3. договору). Пунктом 2.6 договору оренди передбачено, що відповідач (орендар) сплачує орендну плату та інші платежі щомісячно авансовим платежем за наступний місяць до 20 числа кожного місяця. Пунктом 3.2.2. договору встановлено, що відповідач (орендар) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату позивачу (орендодавцю) та інші платежі в розмірі, порядку та строки, передбачені договором оренди № 019029 від 07.12.2019 року. За несвоєчасну сплату орендної плати орендар (відповідач) сплачує на користь позивача (орендодавця) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (включаючи день оплати) за формулою: сума заборгованості*2*облікова ставка НБУ/365*кількість днів прострочення (п. 6.2 договору). Пунктом 7.2. договору передбачено, що кожна зі сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від договору, у разі порушення іншою стороною взятих на себе зобов`язань за цією угодою. Сторона, що ініціює відмову від договору, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону. В цьому випадку договір вважається розірваним після 30 календарних днів з дня відправки письмового повідомлення, що підтверджується відповідною відміткою поштового відділення. 22 квітня 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору оренди у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди, а саме систематичного порушення п. 3.2.2. договору оренди, яким передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі в розмірі, порядку та строк, передбачені договором оренди. На підставі цього, 22 травня 2021 року в односторонньому порядку розірвано договір оренди. Додатком до договору слугує акт приймання-передачі об`єкта оренди від 01.01.2020 року та додаткова угода від 07.12.2019 року. Договір та всі додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним договору суду не подано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору оренди, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глав 52, 53 та 58 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном, як-то передбачено статтею 762 Цивільного кодексу України, вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами у пунктах 2.1., 2.2., 2.3. договору узгоджено, що за користування об`єктом оренди орендар має сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі 5 737,48 грн. на місяць, а також на період 01.01.2020 року по 31.12.2020 року враховувати знижку 24% до базової орендної плати, про яку сторони домовилися підписавши 07.12.2019 року додаткову угоду до договору оренди від 07.12.2019 року, а також платежі, пов`язані з використанням об`єкту оренди, а саме маркетингові витрати у розмірі 56,40 грн.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за договором оренди позивач передав у користування відповідачу майно (код об`єкта оренди: D-010-21-0031, тип: Павільйон, загальна площа 21,32 кв.м), який розташований на Торговому центрі "Барабашово", у зв`язку з чим у відповідача виник зустрічний обов`язок сплачувати орендну плату за користування майном. При цьому, матеріали справи свідчать, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 67 039,32 грн.

Факт передачі об`єкту оренди від позивача до відповідача в тимчасове платне цільове використання підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди, що слугує додатком до договору оренди № 019029 від 07 грудня 2019 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 Цивільного кодексу України закріплює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження оплати орендованого майна. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв в оренду майно, однак несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунки із позивачем за період квітень 2020 - 22 травня 2021 р.р., суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 67 039,32 грн.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1 972,72 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням свободи договору, який визначений як один із головних принципів в правовідносинах між учасниками, з огляду на надане право, визначили розмір неустойки в розмірі подвійної облікової ставки.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 6.2. договору, приписів статті 231 Господарського кодексу України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору. Здійснивши перерахування розрахунку пені, з урахуванням встановленого позивачем початкового та кінцевого періоду нарахування (який, як встановив суд, не перевищує 6 місячного періоду нарахування, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України), а також суми боргу по кожному із заявлених до стягнення місяців користування майном, суд встановив, що арифметично вірною та такою, що повністю відповідає положенням чинного законодавства є сума пені в розмірі 1 972,72 грн., у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведеного вище висновку, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати за користування майном. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв об`єкт оренди, однак не здійснив повний розрахунок по його користуванню із позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 части 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ломанова Володимира Олеговича ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет 50/50" (61054, місто Харків, вулиця Барабашова, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39805676) суму заборгованості у розмірі 67 039,32 грн., пеню у розмірі 1 972,72 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "06" червня 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко