Рішення

від 06.06.2022 по справі 480/871/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року Справа № 480/871/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/871/22 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить зобов`язати Зарічний районний відділ державної виконавчої служби у м.Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, АА№580262, 10.09.2009, Зарічний ВДВС СМУЮ, ОСОБА_5 . Обтяжувач/заявник: Зарічний районний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Код 34933035, 40030, Сумська область, м.Суми, вул. Кірова, 164/1.

Свої вимоги мотивує тим, що накладений постановою Зарічного ВДВС СМУЮ арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , власником 1/4 частини якої він є разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , має бути знятий за рішенням суду, оскільки всі виконавчі провадження, по відношенню до боржника були завершені, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зберігання накладеного арешту на належне йому майно перешкоджає позивачу реалізувати свої право на розпорядження ним.

Ухвалою від 24.02.2022р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Пунктом 2 ухвали відповідача зобов`язано надати суду до 02 лютого 2022 року копії матеріалів виконавчого провадження, за яким було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , Зарічним ВДВС СМУЮ Код ЄДРПОУ 24020028, АА№580262, 10.09.2009, Зарічний ВДВС СМУЮ, ОСОБА_5 та акт про знищення матеріалів виконавчого провадження, а пунктом 6 - встановлено йому 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) і попереджено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Крім того, пунктом 4 вказаної вище ухвали залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Від представника відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, витребувані судом матеріали виконавчого провадження надані у визначений судом строк подані не були, відтак суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Від третіх осіб письмових пояснень щодо позову не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності є власником 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири в рівних частках є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_4 .

Право власності на квартиру нами набуте на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.1999р. за реєстровим № 172.

Маючи намір реалізувати свої право на розпорядження нерухомим майном, позивач звернувся до нотаріуса та надав документи, що посвідчують право власності на нерухомість. З усного пояснення нотаріуса йому стало відомо, що на квартиру по АДРЕСА_2 , накладений арешт.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 286929444 від 26.11.2021 року на квартиру АДРЕСА_1 СМУЮ накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, АА№580262, 10.09.2009, Зарічний ВДВС СМУЮ, ОСОБА_5 . Обтяжувач/заявник: Зарічний районний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Код 34933035, 40030, Сумська область, м.Суми, вул. Кірова, 164/1.

30.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, Україна, 40003, та до Зарічного районного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми; Пр-т Курський, 6.6, м. Суми, 40020 із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , але отримав відмову з підстав того, що станом на день надання відповіді матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, на виконанні не перебувають та в архіві відділу відсутні, оскільки знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаютьсяЗаконом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404(далі Закон №1404).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїстатті 5 Закону № 1404примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В силу вимог частини першоїстатті 59 Закону № 1404особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною четвертоюстатті 59 Закону № 1404передбачені вичерпні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ятастатті 59 Закону № 1404).

Судом встановлено, що постанова Зарічного ВДВС СМУЮ від 10.09.2009р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження та матеріали виконавчого провадження, в яких вона містилася, були знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, про що свідчить лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області від 30.11.2021р. (а.с.16).

При цьому, суд зазначає, щостаттею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження"(в редакції, чинній на момент прийняття постанови, далі - Закон N 606-XIV) передбачені наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 38Закону N 606у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника (частина друга статті 38Закону № 606).

Наведеними правовими нормами покладено на державного виконавця обов`язок скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження з підстав повернення виконавчого документа стягувачу.

Така ж норма продовжує діяти згідно пункту 1 частини першоїстатті 40 Закону №1404, якою передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, з огляду на завершення виконавчого провадження, накладений арешт у його межах підлягав скасуванню.

Відповідачем листом від 15.08.2018 року №18026 зазначено, що на підставі п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1823/5, зазначене виконавче провадження знищено.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1823/5 завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

Згідно з пунктом п.1 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1823/5 передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Згідно з пунктом п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1823/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що виконавче провадження закінчено, суд вважає чинність арешту, накладеного постановою від 10.09.2009р. безпідставною.

Відповідно до ч. 1ст. 316 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення міститьЦивільний кодекс України. Так, згідно з ч. ч. 1, 2ст. 321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, наявність арешту майна боржника, враховуючи відсутність законних підстав для обмеження права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно та обов`язок державного виконавця зняти арешт при закінченні виконавчого провадження, суперечить вимогамКонституції України, Закону України "Про виконавче провадження" таЦивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992грн.40коп., що підтверджується квитанцією №0.0.2412946589.1 від 12.01.2022р. (а.с.5).

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 992 грн.40коп. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Зарічний районний відділ державної виконавчої служби у м.Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Курський, 6, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 40211137) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, АА№580262, 10.09.2009, Зарічний ВДВС СМУЮ, ОСОБА_5 . Обтяжувач/заявник: Зарічний районний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Код 34933035, 40030, Сумська область, м.Суми, вул. Кірова, 164/1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Курський, 6, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 40211137) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова