Рішення

від 06.06.2022 по справі 396/230/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/230/21

Провадження № 2/396/23/22

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 396/230/21 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "ДЮК" про усунення перешкод у користуванні майном та скасування державної реєстрації іншого речового права,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 та враховуючи уточнені позовні вимоги від 28.01.2022 року, просив усунути позивачеві, ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 7,1347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524086000:02:000:2329, яка розташована: Кіровоградська область Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, шляхом повернення зазначеної земельної ділянки Фермерським господарством «ДЮК» та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди зазначеної земельної ділянки, проведеної на підставі договору оренди землі від 01.03.2012 року, зареєстрованого за № 352400004000444 (запис № 28579824).

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що є власником земельної ділянки площею 7,1347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524086000:02:000:2329, яка розташована у Кіровоградській області, Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку виданим 29.12.2011 р. сер. ЯК № 252832. Дана земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача - ФГ «ДЮК»; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майне речове право користування належною позивачу земельною ділянкою за відповідачем зареєстроване 24.09.2018 p., номер запису 28579824. Звернувшись до керівника ФГ «ДЮК» з питанням щодо підстав користування належною позивачу ділянкою та її повернення, їй було повідомлено про наявність договору оренди земельної ділянки датованого 01.03.2012 p., копію якого позивачу було надано разом з актом визначення меж земельної ділянки в натурі та актом приймання-передачі земельної ділянки. Ознайомившись з копією договору від 01.03.2012 р., позивач вказує, що особисто не підписувала ні договір оренди земельної ділянки, ні акт приймання-передачі земельної ділянки, підписи не її. Позивач вважає, що відсутність підпису у договорі оренди землі від 01.03.2012 р. свідчить про необізнаність нею з істотними умовами такого договору, у зв`язку з чим звернулася до суду.

25.03.2022 року від представника відповідача ФГ «ДЮК» надійшов відзив, відповідно до якого вважає позов необгрунтований та такий, що не підлягає задоволенню. Свій відзив обгрунтовує тим, що договір оренди від 01.03.2012 р., акт приймання-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки підписано особисто ОСОБА_1 , про що свідчать її особисті підписи на оригіналі договору та відповідних актах, та як наслідок підтверджують волевиявлення останньої на укладання спірного договору оренди землі. Факт існування договірних відносин між позивачем та ФГ «ДЮК» підтверджує отримання ОСОБА_1 протягом всього часу дії договору орендної плати за користування земельною ділянкою, про що свідчать видаткові касові ордери від 20.12.2011р, від 23.12.2013р., від 28.08.2014р., від 29.12.2018р., від 05.12.2019 р.. від 30.07.2020р., від 31.12.2020р., які просить долучити до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року клопотання представників сторін про призначення почеркознавчої експертизи задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження по справі зупинено.

10.12.2021 року ухвалою судді поновлено провадження по справі у зв`язку з надходженням на адресу суду від Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, висновоку експерта №4216/5001-5004/21-27 від 01.12.2021 року.

Ухвалою суду від 28.01.2022 року відмовлено представнику відповідача в призначенні судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 28.01.2022 року прийнято заяву представника позивача про уточнення позову, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.119).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача адвокат Жабський Д.В. у судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.133). У відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові в повному обсязі, оскільки існування договірних відносин між сторонами підтверджується тим, що протягом всього строку, позивач отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №252832, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,1347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Семенастівської сільської ради, за межами населеного пункту Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 7).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2021 року номер 243243971, 24.09.2018 року державним реєстратором Феденюк С.П. зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 7,1347 га строком дії до 15.11.2035 року. Номер запису про інше речове право: 28579824. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі серія та номер: 352400004000444, виданий 01.03.2012 року, видавник ФГ «ДЮК»/ОСОБА_1. Відомості про реєстрацію: Державний земельний кадастр, реєстраційний номер іншого речового права: 3524086000:02:000:2329, 01.03.2012, реєстратор: управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (а.с. 11).

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «ДЮК», об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 7,1347 га, яка розташована у Кіровоградській області, Новоукраїнський район, на території Семенастівської сільської ради зі строком оренди до 15.11.2035 року (а.с. 9, 45).

Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі та акту приймання передачі земельної ділянки без зазначення дати від 2012 року, ОСОБА_1 земельну ділянку передала, а представник ФГ «ДЮК» - Кутюк С.Ю. прийняв земельну ділянку в розмірі 7,1347 га (а.с.10, 46).

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_1 вказала, що спірний договір оренди належної їй земельної ділянки та акти пов`язані з цим договором, вона не підписувала та не виявляла наміру на передачу земельної ділянки в оренду вказаному підприємству.

Згідно висновку експерта від 01.12.2021 року №4216/5001-5004/21-27 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №396/230/21, підписи від імені ОСОБА_1 : у договорі оренди земельної ділянки від 01.03.2012 р., укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «ДЮК», (а.с.45) який міститься в графі «Орендодавець ____ підпис»; в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта серія ЯК №252832 від 01.03.2012 (а.с.46), який міститься в графі «Земельну ділянку передав: ___ підпис»; в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акту серія ЯК №252832 від 01.03.2012 (а.с.46), який міститься в графі «Межі земельної ділянки передав:___підпис», виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Ці підписи виконані з ретельним наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 шляхом попереднього тренування з відпрацюванням стереотипу підпису ОСОБА_1 .. Підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від 11.04.2007 року (а.с.47), який міститься в графі «В чому і розписуюсь», виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.80-87).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, інші правочини, юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( частина четверта цієї ж статті ). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як висновок, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, судом встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки позивачем не підписувався, що підтверджується висновком експерта від 01.12.2021 року №4216/5001-5004/21-27 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №396/230/21, тобто він не є укладеним, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають до задоволення (а.с.80-87).

У даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки, які можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).

Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) за даних обставин (не підписання договору оренди землі однією із сторін) такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, оскільки позивачка договору оренди землі не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, тобто волевиявлення на укладення договору не висловлювала, відтак вказаний договір є неукладеним, тобто належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом повернення такої земельної ділянки.

Аргументи сторони відповідача, що існування договірних відносин між сторонами підтверджується тим, що протягом всього строку, позивач отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний висновок експерта, який підтверджує, що позивач спірний договір оренди не підписувала, тобто він є неукладений.

Також, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему в Новоукраїнському районі 01.03.2012 року за №352400004000444, також підлягає задоволенню з огляду на те, що договір оренди є не вчиненим (неукладеним).

Відповідно до статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом - ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Cтаттею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом про визнання договору оренди недійсним) визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на момент звернення з позовом до суду та на момент ухвалення рішення суду, на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №569/15704/18.

Враховуючи наведене, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача (а.с.101-102) в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему в Новоукраїнському районі 01.03.2012 року за №352400004000444, підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2438 грн. 89 коп. та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи від 01.12.2021 року №4216/5001-5004/21-27 в розмірі 5148,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 203, 207, 215, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 7,1347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524086000:02:000:2329, яка розташована: Кіровоградська область Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, шляхом повернення зазначеної земельної ділянки Фермерським господарством «ДЮК» ОСОБА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 7,1347 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524086000:02:000:2329, яка розташована: Кіровоградська область Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, проведеної на підставі договору оренди землі від 01.03.2012 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомземі в Новоукраїнському районі за № 352400004000444 (запис №28579824).

Стягнути з Фермерського госпорадства «ДЮК» (ЄДРПОУ 30350868) на користь ОСОБА_1 , 7587 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 19 коп витрат по сплаті судового збору та витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.06.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна