Рішення
від 29.05.2022 по справі 453/1106/21
СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1106/21

№ провадження 2/453/70/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Курницької В.Я.,

секретаря судового засідання Трембач М.М.,

позивачів - ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

представника позивачів - Гороха В.В. ,

представника відповідача - Цибака О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

11.08.2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до відповідача Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек (далі - СМСПШБ) про поновлення на роботі, в якому просять ухвалити рішення, яким поновити з 01.06.2021 року на роботі працівників, які звільнені без законної підстави: ОСОБА_1 на посаді завідувача організаційно-методичного та бібліографічного відділу або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, ОСОБА_2 на посаді бібліографа або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, ОСОБА_3 на посаді провідного методиста або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, ОСОБА_4 на посаді завідувача відділу комплектування та обробки літератури або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, ОСОБА_5 на посаді завідувача відділу обслуговування або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, ОСОБА_6 на посаді бібліотекаря відділу обслуговування або на рівнозначній посаді Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек.

В позові позивачі зазначили, що наказом директора СМСПШБ ОСОБА_9 від 13.05.2021 № 15 «Про звільнення п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 47 КЗпП України» звільнено із займаних посад з 31.05.2021 року працівників СМСПШБ, а саме: завідувача організаційно-методичного та бібліографічного відділу ЦРБ ОСОБА_1 , бібліографа ЦРБ ОСОБА_2 , провідного методиста ЦРБ ОСОБА_3 , завідувача відділу комплектування та обробки літератури ЦРБ ОСОБА_4 , завідувача відділу обслуговування ЦРБ ОСОБА_5 , бібліотекаря відділу обслуговування ЦРБ ОСОБА_6 . Фактичною підставою для прийняття такого наказу послужили рішення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 18.03.2021 № 504 «Про внесення змін до відомостей комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система», що містяться в Єдиному державному реєстрі» та наказ відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 29.03.2021 № 20 «Про впорядкування структури та скорочення штату працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек», а правовою підставою - розірвання трудового договору у зв`язку із скороченням штату працівників у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ. Вважають наказ директора СМСПШБ ОСОБА_9 від 13.05.2021 № 15 «Про звільнення п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 47 КЗпП України» незаконним у зв`язку із порушенням ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 49, 49-2 КЗпПУ, адже з аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазначають, що вищенаведене нами узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19.

Окрім того, рішенням Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 18.03.2021 № 504 «Про внесення змін до відомостей комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система», що містяться в Єдиному реєстрі» змінено назву комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система» на комунальний заклад «Сколівська міська система публічно-шкільних бібліотек». Про зміну найменування юридичної особи на комунальний заклад «Сколівська міська система публічно-шкільних бібліотек» внесені відповідні записи у трудові книжки позивачів. Натомість в оскаржуваному наказі директором СМСПШБ ОСОБА_9 зазначено посади неіснуючої юридичної особи Сколівської центральної районної бібліотеки, а також невірно вказано найменування рішення Сколівської міської ради від 18.03.2021 № 504. Крім того, всупереч п. 2 наказу Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек від 29.03.2021 № 8 «Про попередження працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України» ОСОБА_9 не видала окремі накази на кожного працівника про його звільнення із займаної посади, а видала лише один зведений наказ.

Відповідно до наказу СМСПШБ від 29.03.2021 № 8 працівників Сколівської централізованої бібліотечної системи Сколівської міської ради попереджено про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпПУ згідно Додатку № 1 до цього наказу - Листа особистого ознайомлення працівників СМСПШБ. Однак, в цьому листі не має відображеної пропозиції іншої роботи в тій самій організації, а також немає відображеної інформації про її відсутність станом на 29.03.2021. Крім того, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовились від підпису в даному наказі, про що складені роботодавцем відповідні акти від 29.03.2021. Однією із причин відмови у підписанні є невірне визначення місця роботи, а саме замість Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек зазначено Сколівську централізовану бібліотечну систему, яка станом на 29.03.2021 вже не функціонувала.

Також зазначають, що згідно з повідомленням про зміну істотних умов праці відповідно до ст. 49-2 КЗпПУ позивачу ОСОБА_3 було запропоновано посаду бібліотекаря інформаційного центру для подальшого працевлаштування у порядку переведення, проте остання від запропонованої посади відмовилась 14.05.2021 року, оскільки ця посада є нерівнозначною та по відношенню до працівників, які залишились працювати в даній організації, вона має більш високу кваліфікацію бібліотекаря - бібліографа і продуктивність праці. З метою встановлення наявності у СМСПШБ вакантних посад та подібних посад, які входили до штату Сколівської централізованої бібліотечної системи, позивач ОСОБА_3 подала запит на інформацію від 15.07.2021 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання копії діючого штатного розпису СМСПШБ, однак їй відмовлено у наданні копії такого документа, про що свідчить лист СМСПШБ від 19.07.2021 № 19. В той же час, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпПУ не була запропонована посада бібліотекаря інформаційного центру для подальшого працевлаштування в порядку переведення.

Стверджують, що всупереч ст. 42 КЗпПУ директором СМСПШБ не проводився аналіз щодо переважного права на залишенні на роботі працівників, які підпадали під скорочення відповідно до наказу від 29.03.2021 № 8. Зазначені порушення трудового законодавства встановлені актом від 30.06.2021 № ЛВ 8958/1353/ПД/АВ та приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30.06.2021 № ЛВ 8958/1353/АВ/П, складеними Головним управлінням Держпраці у Львівській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства в сфері праці. Відтак, директор СМСПШБ ОСОБА_9 звільнила позивачів із займаних посад за відсутності підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та із порушенням порядку, встановленому ст. 42, ч. 2, ч. 3 ст. 49-2 КЗпПУ, внаслідок чого не забезпечила гарантії їх трудових прав та законних інтересів, тому позивачі вимушені звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 13.08.2021 року первісну позовну заяву в даній залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме для сплати судового збору в частині заявлених вимог в сумі 1 816, 00 грн..

Ухвалою судді від 13.09.2021 року, у зв`язку із усуненням позивачами недоліків позовної заяви та поданням позову в новій редакції, позивачам поновлено пропущений з поважних причин строк для звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 09.11.2021 року з викликом учасників справи.

Судове засідання, призначене на 09.11.2021 року, знято з розгляду у зв`язку із проходженням підготовки голови Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. в онлайн режимі.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 17.11.2021 року клопотання представника відповідача - адвоката Цибака О.В. про проведення судових засідань у справі № 453/1106/21 у режимі відеоконференції задоволено, судове засідання в справі № 453/1106/21, призначене на 22.11.2021 року на 11:00 год. та всі наступні засідання в даній справі, постановлено здійснювати у режимі відеоконференції, доручено Франківському районному суду м. Львова забезпечити проведення судових засідань у режимі відеоконференції за участю належно уповноваженого представника відповідача СМСПШБ - адвоката Цибака О.В.

У зв`язку із перебуванням головуючого-судді на лікарняному розгляд справи 20.12.2021 знято з розгляду.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 24.02.2022 року у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 14.04.2022 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.04.2022 року клопотання представника відповідача - адвоката Цибака О.В. про проведення судових засідань у справі № 453/1106/21 у режимі відеоконференції задоволено, постановлено проводити судове засідання, призначене на 14.04.2022 року на 10:00 годину та всі наступні судові засідання у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» з представником відповідача - адвокатом Цибаком О.В.

Представник відповідача СМСПШБ - адвокат Цибак О.В. - в поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статуту, СМСПШБ утворена на підставі рішення сесії Сколівської міської ради та підпорядковується безпосередньо відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради. Саме Сколівська міська рада уповноважена приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, що і відбулося згідно з рішенням сесії Сколівської міської ради від 18.03.2021 року № 504 «Про внесення змін до відомостей комунального закладу «Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек». Зазначає, що керуючись ч. 1 ст. 49-1 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попередили не пізніше ніж за два місяці, адже керівництвом СМСПШБ 29.03.2021 року видано наказ № 8 про попередження працівників СМСПШБ про наступне вивільнення. Відповідно до додатку 1 до даного наказу працівники ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були ознайомлені за два місяці до дати вивільнення, а саме до 31.05.2021 року, що підтверджується їх особистим підписом та датою ознайомлення з наказом. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовились від ознайомлення, що стверджується актами фіксації відмови від письмового ознайомлення з наказом директора СМСПШБ 3 8 від 29.03.2021 року «Про попередження працівників про вивільнення», які є додатками до наказу № 8 від 29.03.2021.

Зазначає і про те, що позивачу ОСОБА_3 14.05.2021 року повідомлено про зміну істотних умов праці та запропоновано посаду бібліотекаря інформаційного центру від чого остання відмовилась, що є належним чином зафіксовано та підписано особистим підписом ОСОБА_3 .

Стверджує, що іншим дана посада не пропонувалась, оскільки кваліфікаційними вимогами даної посади відповідно до посадової інструкції, затвердженої директором Сколівської СМСПШБ від 05.05.2021 року є повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст) та володіння комп`ютером в системі Mikrosoft WORD та PowerPoit. Інші позивачі вищевказаним кваліфікаційним вимогам не відповідали.

Вважає, покликання позивача щодо не проведення директором СМСПШБ ОСОБА_9 аналізу щодо переважного права на залишення на роботі працівників, які підпадали під скорочення безпідставними. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. ОСОБА_9 було враховано кваліфікацію і продуктивність праці працівників, які вивільнялись, адже нею були враховані наявність певної освіти, стаж і досвіт роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи, а оскільки відділи комплектування та обробки літератури, організації методичної та інформаційно-бібліографічної роботи Сколівської СМСПШБ ліквідовано і залишилася вакантною лише посада бібліотекар інформаційного центру, то таку було запропоновано ОСОБА_3 .

Також вважає, безпідставними твердження позивачів про невідповідність виданого наказу про звільнення позивачів закону через його зведеність, а не індивідуальність, адже такий наказ виданий відповідно із с. 95 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242.

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Горох В.В. позовні вимоги підтримав, підтвердив викладені обставини, просив про задоволення позовних вимог та наголосив на обов`язку суду при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали позицію свого представника, позовні вимоги просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача СМСПШБ - адвокат Цибак О.В. позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, давши належу оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником, або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, передбачених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник, або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства або уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, від 01.07.2015 року у справі №6-491цс15, від 09.12.2015 року у справі № 6-2123цс15.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно зі ст. 43 КЗпП України чітко сформульовано, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених чинним законодавством про працю, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 ст. 42 КЗпП України визначено перелік категорій працівників, які мають перевагу в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності і кваліфікації.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Системний аналіз наведених норм права вказує на те, що в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, які залишились на роботі і тих, які підлягають вивільненню. У процесі такого порівняльного аналізу враховуються такі обставин: наявність відповідної освіти, післядипломна освіта, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів та інше.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 визначено, що власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

За змістом частини 1 ст. 243 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Частиною другою ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік.

Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до правового висновку, наведеного у Постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року по справі № 6-511цс16, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 року у справі № 21-395а13.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15.03.2012 року Європейський суд з прав людини у справі «Папазова та інші проти України», вказав: п. 31. Суд також вважає, що у трудових спорах вимагається особлива ретельність, зважаючи на те, що ці провадження мали незаперечну важливість для заявників, а ступінь важливості предмета спору для заявників спонукав до оперативності при прийнятті рішень щодо їхніх вимог (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 27 лютого 1992 року у справі «Руотоло проти Італії» (Ruotolo v. Italy,), Series А № 230-D, С. 39, п. 17; рішення від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), заява №. 23786/02, пп. 46-47).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_10 з 01.08.1978 року працювала в СМСПШБ на посадах бібліотекаря районної бібліотеки для дітей, бібліотекаря районної бібліотеки для дорослих, методиста Сколівської централізованої бібліотечної системи, методиста Сколівської ЦРБ, художника Сколівської ЦРБ, бібліотекаря та завідувача організаційно-методичного та бібліографічного відділу Сколівської ЦРБ, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_11 з 02.07.1972 року працювала в СМСПШБ на посадах завідувача бібліотекою с. Ямельниця, завідувача бібліотекою с. Орявчик, завідувача бібліотекою с. Орів, завідувача бібліотекою с. Гребенів, методиста Сколівської ЦРБ, бібліографа, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_12 з 23.08.1975 року працювала в СМСПШБ на посадах завідувача бібліотекою с. Верхня Рожанка, бібліотекаря для дітей, старшого методиста, провідного методиста, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_13 з 04.01.1981 року працювала в СМСПШБ на посадах редактора та завідувача відділу комплектування і обробки літератури, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_14 серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_15 з 07.09.1976 року працювала в СМСПШБ на посадах старшого бібліотекаря відділу комплектування і обробки літератури, бібліотекаря читального залу відділу обслуговування, завідувача відділу обслуговування, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_16 з 01.09.1977 року працювала в СМСПШБ на посадах старшого бібліотекаря відділу комплектування і обробки літератури, старшого бібліографа, завідуючої відділу обслуговування, бібліотекаря відділу обслуговування , що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 .

Відповідно до рішення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 18.03.2021 року № 504 «Про внесення змін до відомостей комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система», що містяться в Єдиному реєстрі» об`єднано комунальний заклад «Сколівська центральна бібліотечна система» з шкільними бібліотеками (без статусу юридичної особи публічного права) закладів освіти Сколівської міської ради та змінено назву комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система» на комунальний заклад «Сколівська міська система публічно-шкільних бібліотек».

Наказом директора Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек ОСОБА_9 від 29.03.2021 року № 20 «Про впорядкування структури та скорочення штату працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек» внесено зміни у структуру та штатний розпис Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек: припинено шляхом ліквідації з 01.06.2021 року функціонування відділу комплектування і обробки літератури, припинено шляхом ліквідації з 01.06.2021 року функціонування відділу організації методичної та інформаційно-бібліографічної роботи, припинено шляхом ліквідації з 01.06.2021 року функціонування бібліотек-філій СМСПШБ, змінено форму організації обслуговування у бібліотеці для дітей у складі міської бібліотеки, скорочено штат працівників СМСПШБ шляхом виведення посад згідно з додатком, зобов`язано директора ОСОБА_9 попередити у встановленому порядку (ст. 49-2 КЗпП України) всіх працівників про можливе вивільнення з 01.06.2021 року.

Наказом директора Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек ОСОБА_9 від 13.05.2021 № 15 «Про звільнення п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 47 КЗпП України» звільнено із займаних посад з 31 травня 2021 року працівників СМСПШБ, а саме: завідувача організаційно-методичного та бібліографічного відділу ЦРБ ОСОБА_1 , бібліографа ЦРБ ОСОБА_2 , провідного методиста ЦРБ ОСОБА_3 , завідувача відділу комплектування та обробки літератури ЦРБ ОСОБА_4 , завідувача відділу обслуговування ЦРБ ОСОБА_5 , бібліотекаря відділу обслуговування ЦРБ ОСОБА_6 .

Позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 29.03.2021 року ознайомлено з наказом про наступне вивільнення. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від ознайомлення відмовились, про зазначено в актах фіксації відмови від письмового ознайомлення з наказом директора СМСПШБ № 8 від 28.03.2021.

Одночасно з попередженням СМСПШБ не проінформувала позивачів про наявність або відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад.

Не надавалась відповідачем інформація щодо наявності вакантних посад і протягом строку попередження про наступне вивільнення.

Як вказує в додаткових поясненнях представник відповідача адвокат Цибак О.В. в СМСПШБ станом на 01.06.2021 року були вакантними посади бібліотекаря інформаційного центру та бібліотекаря шкільної бібліотеки. ОСОБА_17 працювала на посаді бібліотекаря відділу обслуговування, у вимогах даної посади не було зазначено повну вищу освіту, як і на посаді бібліотекаря по обслуговуванню читачів на яку була переведена ОСОБА_17 . ОСОБА_18 працювала на посаді оператора комп`ютерного набору, переведена на посаду бібліотекаря інформаційного центру, оскільки демонструвала бездоганні знання комп`ютерної техніки та роботу, що є основним та пріоритетним навиком для виконання поставлених завдань. ОСОБА_19 працювала бібілотекарем філії Верхнє Синьовидне та відповідала за роботу з дітьми, була переведена на посаду бібліотекаря по обслуговуванню читачів у дитячу бібліотеку, яка частиною СМСПШБ, посада згідно нового штатного розпису передбачає роботу з дітьми, а саме ОСОБА_20 має у цьому великий досвід по тій самій кваліфікації. Також, представник стверджує, що прийняття на вакантні посади ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 зумовлене затвердженням посадових інструкцій в новій редакції з метою зміни завдань та функцій працівників бібліотечної системи та проведення їх у відповідність до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 82 «Культура та мистецтво», відповідно до якого однією з основних вимог до вищенаведених посад є наявність вищої освіти. Щодо ОСОБА_3 , то їй пропонувалась посада бібліотекаря інформаційного центру, від якої вона відмовилась, а іншої їй не пропонували, тому що ОСОБА_3 не відповідала вимогам (не працювала в навчальних закладах та не володіє комп`ютерною технікою програми Mikrosoft WORD та PowerPoit).

Як встановлено судом, наказом директора Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек ОСОБА_9 від 13.05.2021 року № 15 позивачів звільнено із займаних посад на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до Типового штатного розпису на 2021 року відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради ЦБС, серед іншого, передбачено 1 посаду завідувача відділу та 1 посаду бібліотекаря відділу обслуговування, 1 посада завідувача відділом, 1 посада провідного методиста та 1 посада бібліографа відділу організації методичної та інформаційно-бібліографічної роботи, 1 посада завідувача відділу комплектування і обробки літератури.

Штатним розписом відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради Сколівська міська система публічно-шкільних бібліотек на 2021 рік, серед іншого, передбачено 1 посаду заступника директора - завідувача відділу, 1 посада провідного бібліотекаря та 2 посади бібліотекаря з питань обслуговування читачів, 1 посада завідувача відділом шкільної та культурно-масової роботи.

Також, судом досліджено: копії рішення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 18.03.2021 № 504 «Про внесення змін до відомостей комунального закладу «Сколівська централізована бібліотечна система», що містяться в Єдиному державному реєстрі», копії наказу відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 29.03.2021 № 20 «Про впорядкування структури та скорочення штату працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек» із додатком, копії наказу Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек від 29.03.2021 № 8 «Про попередження працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України» із Додатком № 1 та актами про відмову від підпису в наказі від 29.03.2021 № 8, копії наказу директора Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек ОСОБА_9 від 13.05.2021 № 15 «Про звільнення п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 47 КЗпП України», копії колективного звернення від 01.06.2021, копії листа Головного управління Держпраці у Львівській області від 30.06.2021 № 9572/4/14-04 із доданими до нього копій акту від 30.06.2021 № ЛВ 8958/1353/ПД/АВ та припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30.06.2021 № ЛВ 8958/1353/АВ/П, копії запиту на інформацію ОСОБА_3 від 15.07.2021, копії листа Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек від 19.07.2021 № 19, копії Статуту «Сколівської міської системи публічно-шкільних бібілотек», копія посадової інструкції бібліотекаря інформаційного центру Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек, затвердженої 05.05.2021 року директором ОСОБА_9 , копії Інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, копії дипломів ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , копії Типового штатного розпису на 2021 рік, копії штатного розпису на 2021 Відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради, Аналіз кваліфікації штатних працівників, копії листа-відповіді ГУ Держпраці у Львівській області від 01.10.2011, наданого ОСОБА_2 , довідки відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про заробітну плату за квітень, травень 2021 року від 08.09.2021 № 25, № 26, № 27, № 28, копія диплому ОСОБА_23 , копію посвідчення ОСОБА_1 , копію сертифіката Регіонального тренінгового центру Львівської обласної наукової бібліотеки, виданого ОСОБА_1 від 02.12.2011 року, копію посвідчення про підвищення кваліфікації, виданого ОСОБА_25 30.03.1985 року, копію диплома, виданого 03.07.1976 року ОСОБА_26 про закінчення нею Львівського культосвітнього училища та отримання кваліфікації бібліотекаря середньої кваліфікації, посвідчення про підвищення кваліфікації, копію посвідчення, виданого 14.10.1992 року ОСОБА_4 про підвищення кваліфікації, копію свідоцтва про підвищення кваліфікації в рамках програми «Глобальні бібліотеки», виданого ОСОБА_27 12.08.2011 року, копію постанови Сколівського районного суду Львівської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_9 від 03.09.2022 в справі № 453/981/21 (провадження № 2/453/501/21), довідки відділу культури, туризму та промоції Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області про заробітну плату за квітень, травень 2021 року від 28.05.2021 № 17, № 15, копію посадової інструкції бібліотекаря Сколівської МСПШБ, копію бібліотекаря відділу обслуговування читачів Сколівської МСПШБ, копію посадової інструкції бібліотекаря публічно-шкільної бібліотеки-філії с. Сопіт Сколівської МСПШБ, копію посадової інструкції бібліотекаря шкільної бібліотеки Сколівської МСПШБ, копію посадової інструкції завідувача відділу шкільної та культурно-масової роботи Сколівської МСПШБ, копію посадової інструкції заступника директора-завідувача відділом з питань обслуговування читачів Сколівської МСПШБ, копію посадової інструкції провідного бібліітекаря-редактора Сколівської МСПШБ, копію наказу керівника СМСПШБ від 04/05/2021 № 12 (а) про затвердження посадових інструкцій, копію сертифікату, виданого ОСОБА_28 , копію свідоцтва про підвищення кваліфікації в рамках програми «Глобальні бібліотеки. Бібліоміст -Україна», виданого ОСОБА_29 15.03.2013 року.

Згідно з наказом директора Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек ОСОБА_9 від 29.03.2021 № 20 «Про впорядкування структури та скорочення штату працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек» скорочено штат працівників СМСПШБ шляхом виведення посад згідно з додатком до цього наказу.

Підставою для прийняття Наказу № 8 від 29.03.2021 року зазначено, що: «Відповідно до п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, рішення Сколівської міської ради № 504 від 18.03.2021 року «Про затвердження штатної чисельностіСколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек на 2021 рік, наказу № 20 від 29.03.2021 року відділу культури, туризму та промоції «про впорядкування структури та скорочення штату працівників Сколівської міської системи публічно-шкільних бібліотек» …»

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу і ніхто не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник має право на свій розсуд вносити зміни у штатний розпис. Вказане право підприємству надано відповідно до ст.64 ГК України (підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис).

Суд звертає увагу, що відповідачем не дотримано вимог ст. 43 КЗпП України, ст. ст. 22, 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Крім того, 29.03.2021 року позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 29.03.2021 року ознайомлено з наказом про наступне вивільнення. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від ознайомлення відмовились, про зазначено в актах фіксації відмови від письмового ознайомлення з наказом директора СМСПШБ № 8 від 28.03.2021.

Одночасно з попередженнямСМСПШБ не проінформувала позивачів про наявність або відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад, окрімпозивача ОСОБА_3 , якій запропоновано посаду бібліотекаря інформаційного центру для подальшого працевлаштування у порядку переведення, проте остання від запропонованої посади відмовилась 14.05.2021 року, оскільки ця посада є нерівнозначною та по відношенню до працівників, які залишились працювати в даній організації, вона має більш високу кваліфікацію бібліотекаря - бібліографа і продуктивність праці. Окрім того, СМСПШБ не проведено аналіз щодо переважного права на залишенні на роботі працівників, які підпадали під скорочення відповідно до наказу від 29.03.2021 року № 8 та, незважаючи на наявність вакантних посад, позивачів звільнено із займаних посад. При цьому. Суд звертає увагу і на те, що факт непроведення СМСПШБ аналізу щодо переважного права на залишенні на роботі працівників встановлено в наявних в матеріалах справи листі Головного управління Держпраці у Львівській області № 9572/4/14-04 від 30.06.2021 року, Акті Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ8958/1353/ПД/АВ від 30.06.2021 року, Приписі Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ8958/1353/АВ/П від 30.06.2021 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю, Протоколі Головного управління Держпраці у Львівській області про адміністративне правопорушення № ЛВ 8958/1353/АВ/П/ПТ від 30.06.2021 року, Постанові Сколівського районного суду Львівської області від 03.09.2021 року (справа № 453/981/21, провадження № 2/453/501/21). При цьому, як зазначено в Приписі Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ8958/1353/АВ/П від 30.06.2021 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю, з наданих письмових пояснень директора СМСПШБ ОСОБА_9 встановлено, що нею не проводився аналіз щодо переважного права на залишення на роботі працівників, які підпадали під скорочення відповідно до Наказу № 8 від 29.03.2021 року. Крім того, з постанови Сколівського районного суду Львівської області від 03.09.2021 року (справа № 453/981/21, провадження № 2/453/501/21) вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_9 вину, серед іншого, і у порушенні вимог ч.ч. 1, 2, 3 КЗпП України. Вказана постанова вступила в законну силу.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача щодо правомірності заміщення вакантних протягом строку повідомлення про звільнення та станом на 01.06.2021 року посад в СМСПШБ через наявну необхідну для даних посад кваліфікацію в новоприйнятих працівників, оскільки кваліфікація новоприйнятих та переведених працівників і звільнених позивачів є однаковою.

Окрім того, затвердження в новій редакції посадових інструкцій з оновленими кваліфікаційними вимогами до посади, а саме повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст) та володіння комп`ютером в системі Mikrosoft WORD та PowerPoit, протягом дії строку трудового договору з позивачами не сприяло у збереженні роботи як однієї з основних гарантій, передбачених ст. 5-1 КЗпП України.

Отже, судом встановлено, що відповідач СМСПШБ своєчасно повідомила позивачів про наступне вивільнення, але не отримала згоду профспілкового органу, не виконала обов`язку щодо надання пропозицій про всі наявні вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення та не провела аналізу щодо переважного права на залишення на роботі, які підпадали під скорочення.

Суд доходить до висновку, що з моменту попередження та до звільнення позивачів, у СМСПШБ існували вакансії, тому відповідач не виконав обов`язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України щодо надання пропозиції про всі наявні вакансії, які існували на момент звільнення, адже не запропонував позивачам жодну із наявних вакансій.

Згідно з постановою Сколівського районного суду Львівської області від 03.09.2021 року (справа № 453/981/21, провадження № 2/453/501/21) ОСОБА_9 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 гривень. Постанова набрала законної сили 14.09.2021 року. Вказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді директора СМСПШБ допустила порушення вимог законодавства про працю, в тому числі п. 2 ч.1 ст. 29, ч. 2 ст. 40, ч. ч. 1-3 ст. 42, ч. 2 ст. 66, ч. 4 ст. 79, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 КЗпП України. Крім того суд наголошує, що в судовому засіданні ОСОБА_9 винуу вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП,визнала.

Отже, вказані вище обставини не залишають у суду сумнівів щодо незаконності звільнення позивачів за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов про поновлення на роботі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з 01 червня 2021 року обґрунтований та підлягає задоволенню.

Суд, зауважує, що визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи №223/30/16-ц від 25.09.2017).

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачі мають право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому, як вбачається з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, обов`язок суду при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи є імперативно встановленим обов`язком. Відтак, вішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Отже, з СМСПШБ на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2021 року по день винесення рішення у даній справі 30.05.2022 року (251 робочий день), з врахуванням середнього заробітку ОСОБА_1 , отриманого нею за квітень 9551,25 грн., у травні 2021 року - 23054,70 грн.

Оскільки звільнення позивача відбулось 01.06.2021 року, відтак для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, за основу береться заробітна плата за фактично відпрацьовані позивачем повних два календарні місяці, що передували дню звільнення, а саме: квітень та травень 2021 року.

Згідно з довідкою № 28 від 08.09.2021 року заробітна плата ОСОБА_1 у квітні 2021 року становила 9 551,25 грн., у травні 2021 року - 23 054,70 грн.