Постанова

від 06.06.2022 по справі 160/23906/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/23906/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ» до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не вжиття заходів щодо виконання ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2018 у справі №215/6421/13-к про повернення Гаражно-будівельному кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ» (код ЄДРПОУ 36608320), речових доказів: грошових коштів в сумі 2 900,00 грн., вилучених під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12013040760001508 від 23.05.2013;

- стягнути з Державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ», в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3909,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ», в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000,00 грн.

17.01.2022 від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в обґрунтування якого зазначено, що поданий позивачем позов, в якому останній просить вирішити питання щодо повернення речових доказів вилучених під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про закриття провадження у справі задоволено, закрито провадження у справі за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ» до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги повинні розглядатися в порядку кримінального судочинства та відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що закриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач просить вирішити питання про повернення речових доказів, вилучених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, то вимоги позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивач не погоджується з таким висновком суду, вважає такі висновки помилковими, оскільки поза увагою суду залишилися ті обставини, що кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040760001508 від 23.05.2013 та під час якого були вилучені належні позивачу грошові кошти в сумі 2900,00 грн., було відкрито відносно ОСОБА_1 , який є керівником - Головою Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ», а отже позивач Гаражно-будівельний кооператив «АВТОМОБІЛІСТ» не є стороною цього кримінального провадження. Водночас ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.03.2018 кримінальне провадження №12013040760001508 від 23.05.2013 відносно ОСОБА_1 закрите у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2018 вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-3 ч. 3 КК України. Дійсно, питання про повернення речових доказів було вирішено судом загальної юрисдикції в порядку кримінального судочинства. Разом з цим, після набрання ухвали від 20.06.2018 законної сили позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з метою виконання зазначеного судового рішення. Проте, на численні звернення позивача про виконання судового рішення відповідачем так і не було вжито заходів щодо виконання ухвали суду від 20.06.2018 про повернення речових доказів, а саме грошових коштів в сумі 2900,00 грн. вилучених під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12013040760001508 від 23.05.2013. Таким чином, саме таку бездіяльність відповідача, що полягає у не поверненні речових доказів (грошових коштів) на виконання вищевказаного рішення позивач вважає протиправною.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України слідує, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою наведеної норми встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Зокрема, за цією статтею юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Як слідує з підстав звернення з позовом до суду, предметом позовних вимог є визнання протиправною бездіяльність щодо не вжиття заходів щодо виконання ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2018 та щодо повернення речових доказів: грошових коштів в сумі 2 900,00 грн., вилучених під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12013040760001508 від 23.05.2013.

Судом встановлено, що ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.03.2018 кримінальне провадження №12013040760001508 від 23.05.2013 відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення та ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2018 вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-3 ч. 3 КК України.

Однак, після набрання законної сили судовим рішенням, на неодноразові звернення позивача до органів Національної поліції про виконання судового рішення відповідачем так і не було вжито заходів щодо виконання ухвали суду від 20.06.2018 про повернення речових доказів, а саме грошових коштів в сумі 2900,00 грн. вилучених під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12013040760001508 від 23.05.2013.

Кримінальне судочинство згідно зі рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Положеннями частини першої статті 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно зі статтею 2 цього ж Кодексу завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні передбачений у розділі VIII КПК України.

Статтею 100 КПК України визначено порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

Частиною першою статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього кодексу.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього кодексу (частина дев`ята статті 100 КПК України).

Як вже зазначалось, ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20.06.2018 вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-3 ч. 3 КК України відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040760001508 від 23.05.2013. Водночас суд визначив конкретний перелік речей, які підлягають поверненню.

З огляду на спеціальний статус наведених речових доказів в межах кримінального провадження щодо яких вирішено питання ухвалою суду від 20.06.2018, яка набула законної сили за правилами КПК України, які позивач вимагає повернути, то не виключена процесуальна можливість вирішення цього питання з їх повернення, з урахуванням положень ст.ст. 100, 537, 539 КПК України в порядку кримінального судочинства. Тобто, положеннями кримінально-процесуального законодавства визначений порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням судового рішення.

Крім того, за правилами пункту 14 частини першої статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Абзацом другим частини першої статті 539 КПК передбачено, що інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Позивач не надав доказів того, що він звертався до суду з клопотанням у визначеному розділом VIII КПК порядку та суд відмовив йому у розгляді такого клопотання оскільки його не віднесено до кола осіб, визначених у статті 539 КПК, тому підстав для висновку про те, що звернення до адміністративного суду наразі є єдиним можливим засобом захисту та відновлення порушеного права позивача, немає.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 803/980/17.

Висловлена незгода позивача із протиправною бездіяльністю правоохоронного органу у межах конкретного кримінального провадження стосується не управлінської діяльності відповідача у публічних відносинах із позивачем. Позивачем заявлено вимоги, які не тільки інстанційно не підсудні адміністративному суду, чи предметно не належать до юрисдикції адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду, ініційованому шляхом подання самостійного позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про повернення вилучених в межах кримінального провадження грошових коштів повинні вирішуватися у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, пов`язаних з виконанням судових рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинна України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «АВТОМОБІЛІСТ» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статті 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров