Постанова

від 05.06.2022 по справі 460/9714/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/9714/21 пров. № А/857/444/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (головуючої судді Недашківської К.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне) у справі №460/9714/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Рівне» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Автосервіс Рівне» 13.07.2021 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість №2465689/41489716 від 12.03.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року задоволено позов повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що стосовно позивача були прийняті рішення про відповідність платника податків Критеріям ризикових, а тому оскаржуване рішення прийняте правомірно, оскільки у контролюючого органу була наявна податкова інформація, що визначала ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування, що було безумовною підставою для неврахування таблиці даних.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс Рівне» зареєстроване за юридичною/податковою адресою: вулиця Вербова, 2, квартира 36, місто Рівне, 33024; код ЄДРПОУ 41489716; види діяльності: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання, 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, 43.12 Підготовці роботи на будівельному майданчику, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 49.32 Надання послуг таксі, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 41.10 Організація будівництва будівель, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 8).

Позивач подав до контролюючого органу для реєстрації Таблицю даних платника податку на додану вартість від 11.03.2021 (далі - Таблиця даних) із зазначенням Коду згідно з КВЕД 77.32; коди згідно з УКТЗЕД: 8474310000, 8705400000, 8429519900 (а.с. 17).

Головним управлінням ДПС у Рівненській області платнику податків надіслана Квитанція №2 із зазначенням: Інформацію таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 11.03.2021 за №9046852011 не враховано автоматично через невиконання вимог п. 18 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165; Таблицю даних платника податку на додану вартість прийнято до розгляду (а.с. 16).

У подальшому контролюючим органом прийняте Рішення про врахування / неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 12.03.2021 №2465689/41489716 (далі - Рішення №2465689/41489716), відповідно до якого подану позивачем Таблицю даних не враховано з підстави: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування (а.с. 15).

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами підпункту 20.1.45. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Положеннями пункту 61.1. статті 61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до визначення, яке міститься у пункті 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пунктами 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів, є Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165, таблиця даних платника податку зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

За правилами пункту 12 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 13 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1165, таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що Таблиця даних подана позивачем на реєстрацію з відповідними письмовими поясненнями та додатками (а.с. 19).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1165, комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

За правилами пункту 18 Порядку №1165, таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:

така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);

зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P

Відповідно до пункту 19 Порядку №1165, у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).

За правилами пункту 20 Порядку №1165, якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Аналіз норм Порядку №1165 свідчить про те, що контролюючий орган може прийняти рішення про неврахування Таблиці даних у випадку: у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі.

У такому випадку рішення про неврахування Таблиці даних приймається за формою додатку 7.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення №2465689/41489716 прийняте за формою додатку 6, тобто неврахування Таблиці даних є первинним, а тому посилання контролюючого органу у Квитанції та в оскаржуваному Рішенні №2465689/41489716 на таку підставу як: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування, не була та не могла бути правовою підставою для неврахування Таблиці даних.

Суд зазначає, що вказане в оскаржуваному Рішенні №2465689/41489716 формулювання: «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування» визначене Порядком №1165 як підстава для віднесення платника податків до Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (пункт 8 Критеріїв), а не як підстава для прийняття рішення про неврахування Таблиці даних, а норми Порядку №1165 взагалі не визначають переліку підстав для неврахування первинної Таблиці даних, поданої платником податків на реєстрацію.

Виходячи зі змісту пунктів 13 та 14 Порядку №1165, які визначають, що у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку; то правовими підставами для неврахування поданої Таблиці даних можуть бути: не зазначення видів економічної діяльності відповідно до КВЕД, кодів товарів згідно з УКТЗЕД, відсутність пояснень з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Натомість така підстава для прийняття рішення про неврахування Таблиці даних, як «у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі», стосується виключно того випадку, коли подана первинна Таблиця даних була врахована (тобто наявне рішення контролюючого органу про врахування такої Таблиці даних), проте у подальшому до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації щодо Таблиці даних, яка вже врахована та прийнята.

У даному ж випадку відповідач прийняв оскаржуване Рішення №2465689/41489716 про неврахування Таблиці даних з підстав, не передбачених нормами Порядку №1165, зазначивши таку підставу у розділі «Інше».

Апелянт вказує, що оскаржуване Рішення №2465689/41489716 є правомірним, оскільки щодо позивача прийняті рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника від 18.06.2020 (а.с. 151), від 19.03.2021 (а.с. 152), якіє є чинними станом на дату розгляду даної справи, однак колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції який дійшов висновку, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника від 19.03.2021 та від 18.06.2021 прийняті після оскаржуваного Рішення №2465689/41489716 (12.03.2021).

Якщо ж брати до уваги рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника від 18.06.2020, то суд зазначає, що норми Порядку №1165 не визначають такої правової підстави для прийняття рішення про неврахування Таблиці даних, як наявність відносно платника податків рішення про віднесення до Критеріїв ризиковості платника.

Затверджена форма Рішення про врахування / неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість згідно додатку 6 містить такі графи для зазначення підстав неврахування Таблиці даних:

(1) «наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій»,

(2) «виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам»,

(3) «Інше».

Пункт перший визначає таку підставу, як наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій, а не наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про ризиковість платника ПДВ.

Тому наявність рішень контролюючого органу про віднесення позивача до переліку ризикових платників ПДВ не є правовою підставою для прийняття рішення про неврахування Таблиці даних.

Суд також зазначає, що протокол засідання комісії від 18.06.2020 (а.с. 158), за яким прийняте Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.06.2020, містить опис порядку денного: розгляд наявності ризикових СГ та прийняття Комісією ГУ ДПС у Рівненській області рішення щодо наповнення Журналу ризикових платників АІС «Податковий блок» з метою достовірного та належного їх відображення згідно ознак ризиковості платників податку.

Тобто, прийняття рішення від 18.06.2020 відбулося з підстав «наповнення Журналу ризикових платників АІС «Податковий блок»», а не з підстав наявності у контролюючого органу податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в конкретних поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 по справі №360/1776/19 та від 05.01.2021 по справі № 640/11321/20.

Колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення не містить ні покликання на господарську операцію, яка, на думку контролюючого органу, є ризиковою, ні на підстави, за яких така операція визнана ризиковою, що свідчить про формальність прийнятого рішення, а тому таке є необґрунтованим, оскільки норми Порядку №1165 не передбачають такої підстави для неврахування Таблиці даних, як «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування».

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.

Під час розгляду справи контролюючим органом не подано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанцій жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, а негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів..

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 05 січня 2021 року по справі № 640/11321/20, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору, суд касаційної інстанції серед іншого вказав, що рішення комісії має містити мотиви та обґрунтування віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №460/9714/21 залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький