Ухвала

від 31.05.2022 по справі 461/8854/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8854/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/336/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_7 з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження таким,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу УСБ України у Львівській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, а саме транспортним засобом марки «Mersedes-Benz ML 250», д.н.з НОМЕР_1 , якеперебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2022 року в частині накладення арешту з позбавленням права користуватися та розпоряджатися автомобілем «Mersedes-Benz ML 250», д.н.з НОМЕР_1 , скасувати; постановити нову ухвалу, якою передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_7 .

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що кримінальне провадження розслідується СВ УСБУ у Львівській області з 17 березня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258-5 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 є співвласником ряду суб`єктів господарювання, як і на території України, так і на тимчасово непідконтрольній території так званих ЛНР/ДНР. Однак особисто жодної господарської діяльності не здійснює, керівним чи іншою особою з правом підпису фінансово-господарських документів вказаних підприємств не є.

Автомобіль, на який накладено арешт, використовується ОСОБА_7 як місце зберігання своїх речей та речей, необхідних для його новонародженої дитини.

Зазначає, що ОСОБА_7 у кримінальному провадженні перебуває у статусі свідка, що автоматично виключає накладення арешту на його майно з метою можливої конфіскації такого чи відшкодування завданих злочином збитків..

Крім того, знаходження вказаного автомобіля на площадці, непристосованій для тривалого зберігання, призведе до нищення майна.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримав, зазначивши, що ОСОБА_7 є батьком трьох дітей, а тому має потребу в користуванні вказаним автомобілем. Крім того, такий є волонтером у Благодійному фонді «Серце Медицини».

Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог заперечив, вказавши, що ОСОБА_7 організував на тимчасово окупованій території Донецької області мережу автозаправних станцій, СТО, магазинів, пунктів обміну валют, податки від господарської діяльності яких сплачуються до місцевого бюджету так званої ДНР, а доходи легалізуються через інші комерційні структури, створені ним.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, в провадженні слідчого відділу УСБУ у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021140000000029 від 17 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч 2 ст. 258-5 КК України, за фактом здійснення злочинної змови мешканцями Львівщини та м. Києва з метою фінансування терористичних організацій так званих «ЛНР/ДНР» шляхом спрямування частини прибутку від здійснення підприємницької діяльності по трансляції та ретрансляції програмних продуктів на території України. При цьому фінансування вказаних терористичних організацій повинно було здійснюватися через зв`язки у кримінальних колах Львівської області та м. Києва. З цією метою невстановлені особи у лютому 2021 року фактично придбали суб`єкт господарювання та 26 лютого поточного року розпочали займатися підприємницькою діяльністю, не легалізуючи отримані від неї доходи.

Як слідує з матеріалів клопотання, до вказаної протиправної діяльності причетний, зокрема, громадянин України, зареєстрований на території Донецької області: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, відповідно до отриманих даних організував на тимчасово окупованій території Донецької області мережу автозаправних станцій, СТО, магазинів, пунктів обміну валют, податки від господарської діяльності яких сплачуються до місцевого бюджету т.з. ДНР, а доходи легалізуються через інші комерційні структури, створені ним.

На підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду від 8 квітня 2022 року слідчим 2-ого відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області молодшим лейтенантом ОСОБА_9 9 квітня 2022 року було проведено обшук транспортного засобу марки «Mersedes-Benz ML 250», д.н.з НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 . Результати обшуку зафіксовані у відповідному протоколі.

Постановою слідчого слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_9 від 10 квітня 2002 року, транспортний засіб марки «Mersedes-Benz ML 250», д.н.з НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.

14 квітня 2022 року слідчий слідчого відділу УСБУ у Львівській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказаний вище автомобіль.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №22021140000000029, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

При цьому покликання апелянта на те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи. Крім того, накладення арешту на автомобіль не припиняє права власності ОСОБА_7 , а лише тимчасово обмежує його.

Попри те, що захисник заперечує причетність ОСОБА_7 до здійснення господарської діяльності на території так званих «ЛНР/ДНР», ним не заперечується, що останній є співвласником ряду суб`єктів господарювання як на території України, так і на території так званих «ЛНР/ДНР». Водночас, органом досудового розслідування представлено докази того, що ОСОБА_7 організував на тимчасово окупованій території Донецької області мережу автозаправних станцій, СТО, магазинів, пунктів обміну валют, податки від господарської діяльності яких сплачуються до місцевого бюджету так званої ДНР.

Аргументи апелянта про те, що у своєму клопотанні про проведення обшуку автомобіля не ставив питання про його вилучення не заслуговують на увагу, оскільки у клопотанні та, як наслідок, ухвалі про обшук, відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 234 КПК України вказуються індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням. Водночас, вилучення автомобіля, що є наслідком накладеної заборони на відчуження, розпорядження та користування таким, здійснюється у результаті накладення арешту, що потребує окремого рішення слідчого судді.

Твердження, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 перебуває у статусі свідка, не береться до уваги, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Покликання захисника на те, що ОСОБА_7 добровільно погодився пройти психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа, за результатами якого встановлено його непричетність до жодного з діянь, передбачених диспозицією ч. 2 ст. 258-5 КК України, є безпідставним, оскільки питання винуватості (чи невинуватості) особи вирішується під час судового розгляду та встановлюється виключно вироком суду. Крім того, як зазначено самим апелянтом, ОСОБА_7 перебуває у статусі свідка, відтак питання про його винуватість на даний час взагалі ставитись не може.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_7 з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження таким, - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4