Постанова

від 25.05.2022 по справі 519/313/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4918/22

Справа № 519/313/20

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 519/313/20

Номер провадження: 22-ц/813/4918/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Акціонерне товариство «Укртранснафта»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Укртранснафта» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою адвоката Прокопчук Аліни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Южного міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барановської З.І. о 14 годині 35 хвилині19 вересня 2021 року, повний текст рішення складений 23 вересня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати наказ № 202-к від 27.02.2020 р. про його звільнення з роботи; 2) поновити його на роботі в АТ «Укртранснафта»; 3) стягнути на його користь з АТ «Укртранснафта» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 29 жовтня 2003 року він був прийнятий на роботу на посаду командира відділення пересувних патрулів служби безпеки Морського нафтового терміналу «Південний» філії «Магістральні нафтопродукти «Дружба» ВАТ «Укртранснафта». 27 грудня 2019 року позивач отримав попередження про скорочення посади механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» та наступне звільнення його з займаної посади. Одночасно відповідач в зазначеному попередженні вказав інформацію про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад в АТ «Укртранснафта» станом на 18 грудня 2019 року.

28 лютого 2020 року позивача було звільнено з займаної посади механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблена відмітка в трудовій книжці.

Позивач вважає, що його звільнення є незаконним. Відповідач формально підійшов до обов`язку працевлаштування позивача, оскільки згідно попередження про скорочення посади та наступне звільнення просто зазначив, що «одночасно інформуємо про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад в АТ «Укртранснафта» станом на 18 грудня 2019 року». Між тим, протягом 16-ти років роботи на підприємстві він виконував різнопланову роботу. Відповідач знехтував своїм обов`язком з надання пропозицій щодо іншої роботи. Він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи. Має на на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , 2011 року народження, та ОСОБА_3 , 2014 року народження. Умовами Колективного договору від 30 листопада 2018 року встановлено, що з метою реалізації вимог закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю в АТ «Укртранснафта», та створення необхідних умов для їх участі на рівні з усіма іншими працівниками в економічній і соціальній сферах діяльності Товариства, роботодавець гарантує переважне право на залишення на роботі працівників, які є (стали) особами з інвалідністю при скороченні чисельності чи штату працівників будь-якого підрозділу в Товаристві (Т. 1, а. с. 1 - 3 зворотна сторона).

2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

АТ «Укртранснафта» у відзиві на позов просить в його задоволенні відмовити. Вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Починаючи з 29 жовтня 2003 року по 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 працював у Товаристві. Згідно з наказом від 29.12.2017 №642-К ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року був переведений на посаду механіка Транспортної дільниці МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта». 14 січня 2019 року АТ «Укртранснафта», в особі генерального директора, звернулося з листом № 26-00/6/157 до Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта». У вказаному листі йшлося про те, що у зв`язку із переходом АТ «Укртранснафта» на цільову структуру за функціональними напрямками з урахуванням існуючих бізнес-процесів та зміною загального підходу до формування організаційно-управлінської структури Товариства, проведенням автоматизації виробничих процесів та продовженням впровадження діючих програм оптимізації операційної діяльності, переходом на нові програмні продукти, запровадженням ERP системи SAP, адміністрація Товариства інформує про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» в головному офісі (м. Київ) та територіальних офісах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) Товариства та виробничих підрозділах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса). 30 січня 2019 року відбулося спільне засідання Об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації АТ «Укртранснафта», на якому було розглянуто лист АТ «Укртранснафта» від 14 січня 2019 року про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці АТ «Укртранснафта» та прийняті відповідні рішення. Відповідно до наказу АТ «Укртранснафта» №592-К від 17.12.2019 скорочені окремі посади функціонального напрямку «Управління транспортним забезпеченням» та посада позивача. 27.12.2019 р. позивач був ознайомлений з попередженням від 26.12.2019 №26-03-92/9/1906-19 про скорочення посади та наступне звільнення. Одночасно в попередженні АТ «Укртранснафта» проінформувало позивача про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад. Також повідомлено про те, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору позивачу будуть запропоновані всі вакантні посади (інша підходяща робота), які з`являться в Товаристві протягом цього періоду (з 27.12.2019 по 27.02.2020). 10.02.2020 АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося із поданням №26-03/9/541-20 до голови об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса, у якому просило надати згоду на звільнення механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. 18.02.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса (далі - ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса) розглянула подання від 10.02.2020 №26-03/9/541-20 та надала згоду на звільнення механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. 27.02.2020 АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №202-К з кадрових питань, згідно якого ОСОБА_1 , механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», звільнено з роботи 28.02.2020 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава: наказ АТ «Укртранснафта» від 17.12.2019 №592-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням»; попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/9/1906-19; подання на звільнення від 10.02.2020 №26-03/9/541-20; лист об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса від 24.02.2020 №483/6-20. Відтак, під час звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України позивач: був належним чином повідомлений про скорочення займаної посади та наступне звільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з попередженням; проінформований про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в АТ «Укртранснафта»; проінформований про те, що ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса, членом якої був позивач, прийняла рішення про надання згоди на його звільнення.

В АТ «Укртранснафта» за період з 27 грудня 2019 року по 27 лютого 2020 року не було будь-яких вакантних посад. В Товаристві посада, яку скорочено та яку займав позивач була одна. За період з 27 грудня 2019 року по 27 лютого 2020 року не було будь-яких вакантних посад. Посилання позивача та його представника на положення ст. 42 КЗпП України є безпідставним та недоречним. 10 лютого 2020 року, з метою дотримання вимог статті 43 КЗпП України, Товариство звернулося до профспілкової організації, членом якої є позивач, щодо отримання згоди на розірвання з ним трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. І тільки після отримання згоди профспілкової організації, було проведено звільнення позивача. Фактичне звільнення Позивача відбулося після закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження. Позивачу в день звільнення була виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку та здійснено виплату всіх сум, що належали позивачу від АТ «Укртранснафта», у тому числі грошова компенсація за всі невикористані ним 7 календарних днів щорічної відпустки. Відповідно до зазначених норм права та виходячи з усіх фактичних обставин цієї справи, АТ «Укртранснафта» вважає, що наказ від 27 лютого 2020 року № 177-К з кадрових питань є законним, позивача звільнено із дотриманням передбачених чинним законодавством вимог (а. с. 62 - 69).

2.3 Позиція позивача у відповіді на відзив на позов

Позивач у відповіді на відзив на позов не погоджується з позицією відповідача додатково зазначає, що відповідач повідомив позивача про відсутність вакантних посад. У той же час жодних доказів, що протягом періоду з 27.12.2019 по 28.02.2020 на підприємстві були відсутні будь-які вакансії відповідач не надавав ні під час звільнення позивача з посади, ні під час судового розгляду (а. с. 102 - 103).

2.4 Позиція відповідача у запереченнях на відповідь на відзив на позов

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив додатково зазначає, що в АТ «Укртранснафта» за період з 27.12.2019 по 27.02.2020 не було будь-яких вакантних посад. Вказане підтверджується витягами зі штатно-посадових розміщень на МНТ «Південний» станом на 27.12.2019 та 28.02.2020. Згідно з витягом зі штатного розпису станом на 27.12.2019 на МНТ «Південний» було 194,3 (в тому числі за суміщенням) штатних одиниць. В транспортній дільниці МНТ «Південний» - 23,8 штатні одиниці (в тому числі за суміщенням). Вакансії відсутні. Відповідно до витягу зі штатного розпису станом на 28.02.2020 на МНТ «Південний» було розміщено 178,3 штатні одиниці (в тому числі за суміщенням). В транспортній дільниці МНТ «Південний» - 22,8 штатні одиниці (в тому числі за суміщенням). Вакансії відсутні. Таким чином, твердження позивача, що в Товаристві на дату попередження та дату звільнення були наявні вакантні посади, але позивачу їх запропоновано не було не відповідають дійсності. Згідно витягів зі штатного розпису в Товаристві посада, яку скорочено та яку займав Позивач, а саме - механік транспортної дільниці МНТ «Південний» була одна. Таким чином, посилання позивача та його представника на положення ст. 42 КЗпП України є безпідставним та недоречним (а. с. 121 - 125).

2.5 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Южного міського суду Одеської області від вересня 202і року в задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про скорочення займаної посади та наступне звільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з попередженням, проінформований про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в АТ «Укртранснафта». Під час розгляду справи не встановлено порушень вимог ч. ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, так як звільнення позивача відбулось за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

З наданих відповідачем до суду доказів, вбачається, що позивач один займав посаду, яка була виключена із штатного розпису (скорочена), тому передбачене ст.42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване (Т. 1, а. с. 192 - 200).

2.6 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Прокопчук А.В. , діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвали нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2.7 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) відповідач не проводив попередні консультації з профспілковою організацію щодо майбутнього звільнення працівників; відповідач попередньо повинен був видати обґрунтований наказ про необхідність внесення змін у штатний розпис, який повинен бути погоджений з профспілковою організацією; 2) відповідач не повідомляв державну службу зайнятості про масове звільнення працівників; 3) не прослідковується і не підтверджується зміна в організаційній структурі, оптимізація процесів, перерозподіл функціональних обов`язків; 4) 27.02.2020 року відповідачем був затверджений перелік вакантних посад, згідно якого була наявна робота, яка відповідала його кваліфікації (Т. 2, а. с. 1 - 6).

2.8 Позиція відповідача в суді першої інстанції

Акціонерне товариство «Укртранснафта» у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи відзиву на апеляційну скарги тотожні доводами, викладеним відповідачем у відзиві на позов (Т. 2, а. с. 35 - 39).

2.9 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2021 року апеляційну скаргу адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Южного міського суду Одеської області від 19 вересня 2021 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 16 - 16 зворотна сторона).

29.11.2021 року до апеляційного суду надійшла заява про усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Южного міського суду Одеської області від 19 вересня 2021 року (Т. 2, а. с. 24 - 24 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2021 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 25).

19.01.2022 року надійшов відзив «Укртранснафта» на апеляційну скаргу (Т. 2, а. с. 35 - 39).

26.01.2022 р. до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні відеоконференції поза приміщеннями суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «Easycon» (Т, 2, а. с. 45 - 46).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.01.2022 року задоволено клопотання адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні відеоконференції поза приміщеннями суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на 03.02.2022 року (Т. 2, а. с. 49 - 50).

У судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2022 р. позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Прокопчук А.В. прийняли участь у режимі відеконференції, надали пояснення. Представник відповідача з`явився у судове засідання, надала пояснення.

У судове засідання, призначене на 26.03.2022 року сторони нез`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану та проведення слідуючого судового засідання в режимі відеоконференції.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що під час воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Указом Президента України №64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 27 березня 2022 року.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» внесені зміни до ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Відповідно до цих змін продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

На підставі статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02 березня 2022 року та 16 березня 2022 року, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, керуючись статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", враховуючи рішення Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року та рекомендації Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, вказане розпорядження опубліковано на сайті «Судова влада України».

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

До клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів поважності причин неявки представника відповідача, яке є юридичною особою, у судове засідання, які безпосередньо пов`язані із введенням воєнного стану.

Отже, апелянтом не надано доказів щодо поважних причин, пов`язаних із введенням воєнного стану, за яких неможливо з`явитися у судове засідання, у зв`язку із введенням воєнного стану.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді в апеляційному суді, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення сторонами свої правової позиції у заявах по справі, безпосереднє надання пояснень у попередньому судовому засіданні, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання про відкладення розгляду, справу розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , не підглядає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 з 29.10.2003 по 27.02.2020 працював у АТ «Укртранснафта», що підтверджується копією трудової книжки (Т. 1, а. с. 12 - 13). Згідно наказу АТ «Укртранснафта» №642-К від 29.12.2017 ОСОБА_1 з 01.01.2018 переведений на посаду механіка Транспортної дільниці МНТ «Південий» АТ «Укртранснафта» (Т. 1, а. с. 71).

14.01.2019 АТ «Укртранснафта» звернулося з листом №26-00/6/157 до Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта», зі змісту якого вбачається, що у зв`язку із переходом АТ «Укртранснафта» на цільову структуру за функціональними напрямками з урахуванням існуючих бізнес-процесів та зміною загального підходу до формування організаційно-управлінської структури Товариства, проведенням автоматизації виробничих процесів та продовженням впровадження діючих програм оптимізації операційної діяльності, а також, переходом на нові програмні продукти, запровадженням ERP системи SAP, адміністрація Товариства інформує про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» в головному офісі (м. Київ) та територіальних офісах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) Товариства та виробничих підрозділах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) (Т. 1, а.с.72).

30.01.2019 відбулося спільне засідання Об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації АТ «Укртранснафта» на якому був розглянутий вищевказаний лист та прийнято рішення про взяття даної інформації до відома, звернути уваги адміністрації на вирішення питання максимального забезпечення робочими місцями в Товаристві, які підлягають скороченню, шляхом їх переведення на вакантні посади (Т. 1, а. с. 73 - 74).

17.12.2019 генеральним директором АТ «Укртранснафта» прийнятий наказ №592-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням» у зв`язку з затвердженням нової організаційної структури функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням», змінами в організації виробництва і праці, оптимізацією бізнес-процесів даного напрямку, перерозподілом функціональних обов`язків та, як наслідок, необхідністю скорочення чисельності та штату працівників (Т. 1, а. с. 75). Згідно Додатку №3 до даного наказу підлягає скороченню посада механіка Транспортної дільниці МНТ «Південий», яку обіймав позивач (Т. 1, а. с. 76).

27.12.2019 ОСОБА_1 був ознайомлений з попередженням від 26.12.2019 №26-03-92/9/1906-19 про скорочення посади та наступне звільнення (Т. 1, а. с. 8, 77).

10.02.2020 АТ «Укртранснафта» звернулося із поданням №26-03/9/541-20 до голови об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса у якому просило надати згоду на звільнення механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 78).

18.02.2020 на засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса (далі - ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса) розглянула вищевказане подання та прийняла рішення про надання згоди на звільнення механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 80).

27.02.2020 на підставі наказу №202-К позивач звільнений з посади механіка транспортної дільниці МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» з 28.02.2020 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 9, 81).

Підставою звільнення в наказі зазначені наказ АТ «Укртранснафта» від 17.12.2019 №592-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням», попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/9/1906-19, подання на звільнення від 10.02.2020 №26-03/9/541-20, лист об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса від 24.02.2020 №483/6-20.

Між сторона ми виникли правовідносини з розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках (зокрема) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник ( ч.1 ст. 43 КЗпП).

Згідно п.5 ч.1 ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

За змістом ч.ч. 1,2,3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №487/6407/16-ц, звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади.

Власник або уповноважений ним орган, є таким, що належно виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2015 року у справі №6-40 цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівника.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

В силу частин 1, 2, 3, 5 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що працівник може бути звільнений за ініціативою власника при умові отримання попередньої згоди профспілкового органу, членом якого він є.

Судом не встановлено порушень вимог ч. ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, так як звільнення позивача відбулось за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В свою чергу, частиною 2 ст. 42 КЗпП України, передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Доводи апелянта про не проведення відповідачем попередніх консультацій з профспілковою організацією про майбутнє звільнення працівників колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються тим, що 14.01.2019 АТ «Укртранснафта» звернулося з листом №26-00/6/157 до Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта», зі змісту якого вбачається, що адміністрація Товариства інформує про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» (Т. 1, а. с. 72). 30.01.2019 відбулося спільне засідання Об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації АТ «Укртранснафта» на якому був розглянутий вищевказаний лист та прийнято рішення про взяття даної інформації до відома, звернути уваги адміністрації на вирішення питання максимального забезпечення робочими місцями в Товаристві, які підлягають скороченню, шляхом їх переведення на вакантні посади (Т. 1, а. с. 73 - 74).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повідомляв державну службу зайнятості про масове звільнення працівників колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина не зазначена серед підстав позову, судом першої інстанції ці обставини не досліджувалися. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи ОСОБА_5 про те, що не прослідковується і не підтверджується зміна в організаційній структурі, оптимізація процесів, перерозподіл функціональних обов`язків колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Таким чином, прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права в тотожних правовідносинах викладена в Постанові КСЦ ВС від 08.04.2020 у справі № 756/10727/16, постанові КСЦ ВС від 07.08.2019 у справі № 367/3870/16-ц.

Доводи апелянта про те, що відповідачем йому не було запропоновано вакантні посади під час попередження про звільнення та протягом всього часу попередження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами про відсутність вакантних посад (Т. 1, а. с. 126 - 130, 131 - 134, 166).

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Прокопчук А.В., діючої від імені ОСОБА_1 ,відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Прокопчук Аліни Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області віж19 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 07 червня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе