Рішення

від 06.06.2022 по справі 451/1915/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2022 рокуСправа №451/1915/20 Провадження № 2/451/73/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1915/20 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно (земельні ділянки) в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

30 листопада 2020 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно (земельні ділянки) в порядку спадкування за законом.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Нивицької сільської ради (ввійшла до Лопатинської ОТГ). Окрім позивача, спадкоємцями першої черги за законом були її мати (дружина спадкодавця) - ОСОБА_3 та брат (син спадкодавця) ОСОБА_4 , які від своїх спадкових прав відмовилася. Інших спадкоємців за законом, в тому числі і тих, які мали б право на обов`язкову частку в спадщині батька немає. В встановленому законом порядку, позивач звернулася в Радехівську державну нотаріальну контору, було відкрито спадкову справу, мама та брат від своїх часток у спадщині батька відмовилися. У зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи було втрачено, позивач, як єдиний спадкоємець, позбавлена можливості оформити спадщину іншим способом в позасудовому порядку, а тому змушена звертатися до суду з позовом про визнання за собою права власності на спадкове майно. В даний момент нотаріус не має змоги видати свідоцтво на спадщину, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на землю. Просить визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,8509 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0298, земельну ділянку площею 0,2438 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:1151, земельну ділянку площею 0,8510 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0654, земельну ділянку площею 0,5139 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0652 та земельну ділянку площею 0,6790 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0653, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).

У судове засідання позивач не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій позов підтримує повністю та просить задоволити, розгляд справи здійснювати без її участі та судові витрати із відповідача не стягувати (а.с.73).

Представник відповідача Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.71-72).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 14.08.2013 р. виконавчим комітетом Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області, актовий запис № 18 (а.с.8).

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження позивача, серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС с. Нивиці, Радехівського району Львівської області (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, яка складається з земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Нивицької сільської ради, зокрема: земельна ділянка, площею 0,8509 га та площею 0,2438 га, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІV-ЛВ №058298, виданого 10.10.2001 р. на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ демократичного скликання Нивицької сільської ради від 13.08.2001 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 16419; земельна ділянка, площею 0,8510 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0654, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯН № 549830; земельна ділянка, площею 0,5139 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0652, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯН №549831; земельна ділянка, площею 0,6790 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0653, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯН № 549832 (а.с.10-24).

З матеріалів спадкової справи №16/2014, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , видно, що ОСОБА_1 зверталася в Радехівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, серії НМС 302213, після смерті батька, яка складається з 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Мати та брат ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відмовилися від своїх часток спадщини після смерті ОСОБА_2 , в її користь (а.с.52-68).

Відповідно до довідки №176 від 09.05.2022 року, виданої Лопатинською селищною радою Червоноградського району Львівської області, на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживала ОСОБА_1 (а.с.69).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,8509 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0298, земельну ділянку площею 0,2438 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:1151, земельну ділянку площею 0,8510 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0654, земельну ділянку площею 0,5139 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0652 та земельну ділянку площею 0,6790 га, кадастровий номер 4623982800:06:000:0653, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області (раніше Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки с. Нивиці, Червоноградського району Львівської області, судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 7 червня 2022 року.