Рішення

від 07.02.2022 по справі 469/379/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.02.2022 Справа №469/372/20

2/469/101/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Бережна-Семененко С.В.,

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Давиденко М.М.

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники позивача Миколаївської ОДА та відповідача Миколаївської РДА - не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

25 травня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанської РДА), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у якому зазначав, що розпорядженням Березанської РДА №175 від 12 червня 2014 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,02 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1582 для індивідуального дачного будівництва поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 24 червня 2014 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , а саме на спірну земельну ділянку площею 0,02 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1582.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу №143 від 06 березня 2019 року ОСОБА_2 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , про що 06 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено запис №30586966.

У подальшому за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу №1157 від 30 серпня 2019 року ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , про що 30 серпня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено запис №33021465.

Прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 175 від 12 червня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,02 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1582 для індивідуального дачного будівництва поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним видане 24 червня 2014 року ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 23416890 на спірну земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30586966 від 06 березня 2019 року про право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33021465 від 30 серпня 2019 року про право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку вартістю 60422,00 грн. у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу металевого вагончику, дерев`яного душу та вбиральні.

На думку прокурора, вказане вище розпорядження прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства, містобудівної документації, будівельних норм і правил, так як надана у власність відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться в зоні рекреації, розташована у трикілометровій зоні узбережжя Азовського та Чорного морів, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво.

Крім того, відповідно до ст.88 Водного кодексу України спірна земельна ділянка входить до прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

У звязку з незаконністю набуття права власності ОСОБА_2 прокурор вважав за необхідне визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а також зазначав про відсутність права ОСОБА_2 та наступного покупця - ОСОБА_3 - на відчуження незаконно набутого майна.

Враховуючи законодавчу неможливість набуття громадянами права власності на землі водного фонду власник майна, яким відповідно до положень ст.ст.122, 149 ЗК є Миколаївська ОДА, та без відома і волі якого відбулось вибуття майна, має право вимагати усунення порушень права власності держави на земельну ділянку шляхом заявлення негаторного позову.

Так як на спірній земельній ділянці розміщені металевий вагончик, деревяні душ та вбиральня, на які відсутні документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, прокурор вважає, що належний захист права власності держави на спірну земельну ділянку вимагає покладення на ОСОБА_1 обовязку повернути її у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу вказаного майна.

Ухвалою судувід 29травня 2020року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судувід 29травня 2020року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову: накладено арештна земельнуділянку, кадастровийномер 4820983900:09:000:1582,площею 0,02га,розташовану замежами населеногопункту вмежах територіїРибаківської сільськоїради Березанськогорайону Миколаївськоїобласті,право власностіна якузареєстровано за ОСОБА_1 ;заборонено органам,які проводятьреєстрацію речовихправ нанерухоме майно,здійснювати будь-якіреєстраційні діїщодо спірноїземельної ділянки;заборонено Управліннюдержавної архітектурно-будівельноїінспекції уМиколаївській областіздійснювати реєстраціюдозвільних документівщодо будівництваоб`єктів нерухомостіна спірнійземельній ділянцікадастровий номер4820983900:09:000:1582,площею 0,02га, розташованійза межаминаселеного пунктув межахтериторії Рибаківськоїсільської радиБерезанського районуМиколаївської областіта заборонено ОСОБА_1 вчиняти ізземельною ділянкоюкадастровий номер4820983900:09:000:1582,площею 0,02га, розташованоюза межаминаселеного пунктув межахтериторії Рибаківськоїсільської радиБерезанського районуМиколаївської області,дії,спрямовані назміну їїцільового призначення,укладати договори,вчиняти іншіправочини стосовноцієї земельноїділянки,а такожпроводити наній будь-якібудівельні роботи.

27 жовтня 2020 року заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 до суду надано заяву про зміну предмета позову, яку ухвалою суду від 20 квітня 2021 року прийнято до розгляду та постановлено четверту та п"яту позовні вимоги вважати викладеними у такій редакції: "Скасувати в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.02 га з кадастровим номером 4829883900:09:000:1582 (запис № 30586966 від 06.03.2019). Скасувати в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.02 га з кадастровим номером 4829883900:09:000:1582 (запис № 33021465 від 30.08.2019)".

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

20 квітня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у заявах по суті справи обставини.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Давиденко М.М. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на необхідність дотримання законних прав власника (добросовісного набувача) на вільне володіння нерухомим майном, обрання прокурором неналежного способу захисту, так як прокурором не заявлено вимоги про визнання недійсними угод про відчуження земельної ділянки, відсутність допустимих доказів розміщення земельної ділянки у прибережній захисній смузі, неналежне оформлення документів, наданих прокурором як докази у справі.

Представник позивача Миколаївської ОДА, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у судові засідання декілька разів не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судових повісток.

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністраціі надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та декілька разів не з"явились у судове засідання, і їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України постановив розглянути справу без їх участі.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №175 від 12 червня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян України для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель державної власності (запасу) забудованих земель Рибаківської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, у тому числі у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею до 0,0200 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1582 (а.с.15-16).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на земельну ділянку площею 0,0200 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1582 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 24 червня 2014 року реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області, зареєстроване право власності за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14002317 від 24 червня 2014 року); на підставі договору купівлі-продажу № 143 від 06 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко А.М., право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45841383 від 06 березня 2019 року); на підставі договору купівлі-продажу № 1157 від 30 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48459154 від 30 серпня 2019 року) (а.с.17-19).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджуються витягом із Публічної кадастрової карти України, з якого також вбачається, що відстань від північної межі спірної ділянки до узбережжя Чорного моря становить 216,36 м, відстань від південної межі спірної ділянки до узбережжя Чорного моря становить 196,9 м. (а.с.21).

Згідно із повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації, спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреації, визначеній у чинній на 12 червня 2014 року містобудівній документації - Проекті планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженому постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, будівництво індивідуальних дачних будинків у якому не передбачено (а.с.20).

Відповідно до повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, у реєстрі відсутня інформація щодо видачі/реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів в межах Рибаківської сільської ради Березанського району (а.с.22).

З повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 13 квітня 2020 року з фототаблицею вбачається, що на спірній земельній ділянці розміщені металевий вагончик, дерев`яний душ та вбиральня (а.с.23-26).

Миколаївською обласною державною адміністрацією листом від 06 грудня 2019 року повідомлено Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 про те, що Миколаївській ОДА не було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та про факт відчуження спірної земельної ділянки (а.с.29).

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на недопустимість зазначених вище повідомлень органів державної влади через підписання їх особами, що виконують обов`язки керівника установи, чи відсутність гербової печатки, виходячи з того, що представником відповідача не надано суду доказів щодо відсутності повноважень таких осіб на підписання документів від імені установи, а також враховуючи положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, пункт 67 та додаток 3 не відносять листи такого змісту до документів, що підлягають обов`язковому скріпленню гербовою печаткою установи.

Норми права, які застосував суд

1. Щодо посилань прокурора про порушення водоохоронного законодавства.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Абзацами 3, 4 Додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (у редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) передбачалось, що уздовж морівта навколоморських затокі лиманів виділяєтьсяприбережна захиснасмуга шириноюне менше двохкілометрів відурізу води,яка можевикористовуватись длябудівництва санаторіївта іншихлікувально-оздоровчихзакладів зобов`язковимцентралізованим водопостачаннямі каналізацією.У прибережнихзахисних смугахзабороняється,зокрема, розорюванняземель (крімпідготовки грунтудля залуженняі залісіння),а такожсадівництво тагородництво; будівництвобудь-якихспоруд (крімгідротехнічних,гідрометричних талінійних),у томучислі баз відпочинку, дач,гаражів тастоянок автомобілів.

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірних рішень був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

Згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спірна земельна ділянка розміщена у межах умовної прибережної захисної смуги. Такі обставини є загальновідомими, а тому не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).

Суд небере доуваги посиланняпредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката ДавиденкаМ.М.на недопустимістьнаданих прокуроромдоказів розміщенняземельної ділянкиу межахприбережної захисноїсмуги (роздруківкиПублічної кадастровоїкарти України),виходячи зположень ст.38Закону УкраїниПро Державнийземельний кадастр,відповідно дояких відомості Державногоземельного кадаструє відкритимита загальнодоступними,крім випадків,передбачених цимЗаконом,та надаютьсяу формі: витягівз Державногоземельного кадастру; довідок,що містятьузагальнену інформаціюпро землі(території);викопіювань зкартографічної основиДержавного земельногокадастру,кадастрової карти(плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, з урахуванням зазначених нормативних розмірів, є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

За змістом ст.ст.88, 90 ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Згідно з частиною четвертою статті 59 ЗК (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачена.

Таким чином, Березанською районною державною адміністрацією всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, для потреб, не передбачених законом.

Отже, розпорядження Березанської районної державної адміністрації про затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки у прибережній захисній смузі Чорного моря для індивідуального дачного будівництва суперечить нормам законодавства.

2. Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил), у яких зобороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (пункт г ч.2 ст.61 ЗК України, п.4 ч.1 ст.89 ВК України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, п.п.4 абз.3 п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Згідно з п.10.17 ДБН 360-92, які відповідно до ст..1 Закону України Про будівельні норми є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення містобудівною документацією - Проектом планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженим постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, будівництво індивідуальних дачних будинків у вказаній зоні не передбачено.

Отже, ведення індивідуального дачного будівництва на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 175 від 12 червня 2014 року Про затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, не є законними.

3. Щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження), відповідно до частин третьої і четвертої якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, Березанською РДА при передачі земельної ділянки у прибережній захисній смузі для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту перевищено повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які належать позивачу Миколаївській ОДА.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки оскаржуване розпорядження Березанської РДА суперечить законам України, відповідно до п.а ч.1 ст.21, п.г ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

4. Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

Частина 1 ст.18 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 вказаної статті, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, підставою для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином або підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку у даному спорі, та втрачає свою юридичну силу у зв"язку зі скасуванням документа, що підтверджував право.

Тому вимога прокурора в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.

5. Щодо скасування державної реєстрації права власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно із п.п.1,2 ч.3 cт.26 зазначеного Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну ,реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

З урахуванням приписів вказаної статті, ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів позивача є судове рішення про скасування державної реєстрації права власності за останнім набувачем на спірну земельну ділянку.

Оскільки спірна земельна ділянка набута відповідачами із порушенням норм законодавства, суд вважає за необхідне скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

6. Щодо повернення земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Такою ж є і правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові у справі № 487/10128/14-ц.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому суд, встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, що перебувають у державній власності, доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування земельної ділянки, застосувавши для задоволення вимоги про повернення спірної земельної ділянки приписи ст.391ЦК України та частини другої статті 52 ЗК України.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року та 04 грудня 2019 року в аналогічних справах № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473 цс 19 та №469/1302/16-ц, провадження №61-33984 св18.

Відповідно дост.212ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тому належним способом захисту порушеного права власності є зобов`язання кінцевого набувача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку належному власнику Миколаївській обласній державній адміністрації шляхом приведення майна у первісний стан.

Заявлення вимог про визнання недійсними угод про відчуження земельних ділянок у цьому спорі, за таких обставин, не є ефективним засобом захисту прав держави, передбаченим законом.

7. Щодо порушень прав власника земельної ділянки

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява N 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява N 43768/07)).

Заволодіння приватними особами земельною ділянкою водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності осіб, зацікавлених у набутті у приватну власність земельної ділянки, - первинного набувача, проміжного набувача, а також кінцевого набувача, зокрема, щодо їхньої обізнаності з неможливістю набуття земельної ділянки.

У силуоб`єктивних,видимих природнихвластивостей розташованоїв межахприбережної захисноїсмуги земельноїділянки,яка знаходитьсяза межаминаселеного пунктута відстаньмеж якоїдо урізуводи Чорногоморя становить близько 200 м., первинний набувач, проміжний та кінцевий набувачі не могли не знати про фактичне місцезнаходження спірної земельної ділянки поблизу моря та, відповідно, відповідачі могли та повинні були знати про те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

На час прийняття оскаржуваного розпорядження щодо первинного набувача, так і нас укладення ним договору купівлі-продажу земельної ділянки з проміжним набувачем, а останнім такого ж договору з кінцевим набувачем, діяли, зокрема, такі нормативні акти: Водний та Земельний кодекси України, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, які були доступними, чіткими та передбачуваними. Тому немає підстав вважати, що як перед безоплатним отриманням земельної ділянки первинним набувачем, так і перед придбанням у нього спірної земельної ділянки проміжним набувачем, а надалі кінцевим набувачем, існували перешкоди для відповідачів самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними актами та зробити висновки щодо режиму земельної ділянки.

Тому немає жодних підстав вважати, що відповідачі були добросовісними та не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.

Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

За таких обставин Суд погоджується, що "суспільним", "публічним" інтересом позовних вимог прокурора у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок прибережної водоохоронної смуги із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення у державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

8. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою сплачено судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 10510,00 грн., у тому числі за позовну вимогу майнового характеру (стосовно витребування земельної ділянки) у розмірі 2102,00 грн., за 4 позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 8408,00 грн., за заяву про забезпечення позову 1051,00 грн.

Оскільки у частині вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 24 червня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено, підлягає стягненню з відповідачів Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 судовий збір за подачу до суду 2 позовних вимог немайнового характеру (визнання незаконними та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації) у сумі по 1051,00 грн. з кожного; з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за вимогою немайнового характеру про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності - 2102,00 грн.. Крім того, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 судовий збір за вимогою немайнового характеру про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності - 2102,00 грн., за вимогою про повернення земельної ділянки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та за забезпечення позову судовий збір у розмірі 1051,00 грн., усього стягненню з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5255,00 грн..

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 12 червня 2016 року № 175 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.0200 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1582 для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Скасувати в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.02 га з кадастровим номером 4829883900:09:000:1582 (запис № 30586966 від 06.03.2019).

Скасувати в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.02 га з кадастровим номером 4829883900:09:000:1582 (запис № 33021465 від 30.08.2019).

Зобов"язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0.0200 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1582 у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу металевого вагончику, деревяного душу та вбиральні.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Одеське шосе 18-А, код ЄДРПОУ 04056500) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) у рахунок сплаченого судового збору по 1051,00 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) у рахунок сплаченого судового збору 2102, 00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048) у рахунок сплаченого судового збору 5255,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: