Рішення

від 06.06.2022 по справі 471/82/22

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/82/22

Провадження № 2/471/92/22

Номер рядка звіту 9

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"07" червня 2022 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Новік І.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/82/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки у майні, що є спільною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки у майні, що є спільною власністю.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона з відповідачем з 06 грудня 2013 року перебували у шлюбі, який було розірвано 11 жовтня 2021 року рішенням Братського районного суду Миколаївської області. В період шлюбу за спільні кошти було придбано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При реєстрації права власності та посвідченні договору купівлі-продажу даного житлового будинку записаний тільки відповідач. Після фактичного припинення шлюбних відносин з 2021 року позивач та відповідач спільно проживають в будинку. На сьогодні позивач хоче виділити свою частку в спільному майні, проте відповідач не має бажання посвідчити договір про поділ майна подружжя через нотаріуса, тому позивач змушена звернутися до суду.

В судове засідання не з`явився позивач, представник позивача надав до суду заяву розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 9).

На підставі договору купівлі-продажу посвідченого 01.12.2020 року р. № 674 відповідачу належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 6-7)

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11.05.2022 року було витребувано докази по справі, а саме документи на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу даного будинку власником якого є відповідач.

Встановлено, що 01 грудня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6-7). Серед даних документів наявна заява позивача, яка посвідчена нотаріально в якій вказано, що даний житловий будинок придбався за спільні кошти подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Тобто, майно, набуде подружжям під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя навіть у разі здійснення державної реєстрації на ім`я лише одного з них.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

На підставі ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 статті 71 СК України).

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, є спільною сумісною власністю.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема, статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

На підставі викладеного суд робить висновок, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який придбаний в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на який зареєстроване лише за ОСОБА_2 , є об`єктом права їх спільної сумісної власності.

Статтею 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Домовленості між співвласниками щодо розміру часток вказаної нерухомості не існувало, отже ці частки є рівними.

Враховуючи, що спірний будинок був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, між сторонами відсутній шлюбний договір, а також будь-яка домовленість про розподіл майна, спірна нерухомість є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому вимоги позивача стосовно поділу будинку підлягають задоволенню.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки у майні, що є спільною власністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу майна подружжя.

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

СуддяІ.Б. Гукова