Ухвала

від 06.06.2022 по справі 522/19830/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19830/21

Провадження по справі № 1-кс/522/3164/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника цивільного позивача та потерпілого громадянки КНР ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162510001012 від 12.08.2021 року за фактом заволодіння шляхом шахрайства із використанням підроблених документів ювелірними виробами, належними ТОВ «Ломбард «Центральний» Бейліна О.В. і компанія» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Представник цивільного позивача та потерпілої сторони громадянки КНР ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про арешт майна з метою забезпечення заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні на суму 4949 700, 00 грн, аргументуючи клопотання наступним.

Слідчим відділенням Відділу поліції №2 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162510001012 від 12.08.2021 року за фактом заволодіння шляхом шахрайства із використанням підроблених документів ювелірними виробами, належними ТОВ «Ломбард «Центральний» Бейліна О.В. і компанія» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що чоловік співзасновниці - ОСОБА_5 , - який фактично контролював діяльність ломбарду, діючи на власний розсуд та в інтересах своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без погодження із засновниками (тобто із ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ), всупереч волі та фінансових інтересів останніх, діючи суто із корисливих мотивів, незаконно змінив директора ломбарду на ОСОБА_8 та створив одночасно інше товариство Повне товариство «Ломбард «Центральний плюс» Мошенська і компанія» код ЄДРПОУ 42202999, яке фактично є «клоном» вже заснованого первинного товариства ТОВ «Ломбард «Центральний» Бейліна О.В. і компанія».

Вчинивши зазначені вище незаконні шахрайські дії, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 заволодів золотими виробами товариства «Ломбард «Центральний» Бейліна О.В. і компанія» (код ЄДРПОУ 37811337) загальною вагою більше трьох кілограмів золота, завдавши злочинними діями збитків на загальну суму більш 4949700, 00 грн., (що підтверджено середньою вартістю одного граму золота станом на 17.05.2022 року відповідно до курсу НБУ, яка складає 1649, 95 грн. за один грам золота).

З метою легалізації незаконно отриманих грошових коштів ОСОБА_5 купив та зареєстрував на співмешканку ОСОБА_6 автомобіль Mercedes Bens GLC (вартістю понад 60 тис. євро, який ОСОБА_6 вивезла до Молдови), а також купив і зареєстрував на підконтрольне йому підприємство ТОВ «Саарлоос» код 39501147 автомобіл і: TOYOTA HILUX держ.номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER держ.номер НОМЕР_2 , які з метою отримання прибутку здає фізичним особам в оренду, що підтверджено наданими копіями актів прийому передачі зазначених автомобілів.

Окрім наведених обставин, цивільним позивачем доведено, що на момент вчинення злочинного діяння щодо його майна, ОСОБА_5 є фігурантом у чотирьох кримінальних провадженнях за фактом підпалів автомобілей та будівель, зокрема:

№12019160500006012 від 08.12.2019 року, №12019161250000082 от 03.02.2019 року, № 12018160500008238 от 20.12.2018 р. в рамках якого встановлено, що підпал двох автомобілей організував ОСОБА_5 за участю співвиконавців маючи на меті залякати та отримати від свого колишнього компаньйона грошові кошти у сумі понад 1 млн. долларів США, що підтверджено матеріалами судової справи №522/22756/18 , яка перебуває на розгляді Приморського районного суду м. Одеси.

З огляду на вище зазначені обставини громадянку КНР ОСОБА_3 було визнано в рамках даного кримінального провадження потерпілою та цивільним позивачем, а зареєстровані за ТОВ «Саарлоос» код 39501147 (яке ОСОБА_5 одноособово представляє) автомобілі: TOYOTA HILUX держ.номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER держ.номер НОМЕР_2 ,- визнано речовим доказом у кримінальному провадженні .

На даний час слідством встановлено, що ОСОБА_5 за участю своєї співмешканки ОСОБА_6 вирішує питання щодо вивезення вказаних автомобілей, які є засобом забезпечення позову та мають доказове значення у даному провадженні, до республіки Молдова з метою подальшого перепродажу.

Прокурор будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився.

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про підтримання вимог клопотання та розгляд за його відсутності.

Окрім цього, адвокатом ОСОБА_4 разом із заявою були подані додаткові документи до клопотання.

Вважаю можливим розгляд клопотання провести без виклику власника майна, оскільки представником цивільного позивача в клопотанні було обґрунтовано доведено, що у разі обізнаності власника майна про ініціювання застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існує реальна загроза приховування або знищення відомостей про вчинення злочину та до незаконного відчуження вказаного в клопотанні нерухомого майна третім особам.

Розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах цивільного позивача ОСОБА_9 та додані до нього матеріали, приходжу до наступного висновку.

Мотиви слідчого судді.

Положенням ст. 2 КПК України встановлено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З цією метою ст. 131 КПК України законодавець передбачив перелік заходів забезпечення кримінального провадження спрямованих на досягнення дієвості під час здійснення кримінального провадження, яким серед іншого передбачив арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідностідо ч.2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цивільний позов громадянкою КНР ОСОБА_3 надано в рамках даного кримінального провадження на суму 4949 700, 00 грн й один із примірників долучений до матеріалів судової справи.

Частиною 8 ст. 170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Застосовуючи аналогію закону, суд приходить до висновку, що й клопотання, які долучаються або вказуються в цивільному позові повинні відповідати вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Згідно з приписами ч. 5, ч. 7 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. А у відповідності до п. 10 наведеної вище постанови, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному кримінальному провадженні нікому про підозру не повідомлено.

Відповідно до ч.3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

З дослідженого клопотання встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження адвокатом ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_9 , заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків на суму 4949700 гривень.

Постановою слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 від 23.052022 року громадянку ОСОБА_9 визнано потерпілою та цивільним позивачем в рамках вказаного кримінального провадження.

Постановою слідчогоСВ ВП№2ОРУП №1ГУНП вОдеській області ОСОБА_10 від23.05.2022року автомобілі:TOYOTAHILUXдерж.номер НОМЕР_1 таVOLKSWAGENTRANSPORTERдерж.номер НОМЕР_2 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021162510001012 від 12.08.2021 року.

Згідно довідки з сервісного центру МВС України, у власності ТОВ «СААРЛООС», директором якого є ОСОБА_5 , є автомобілі: TOYOTA HILUX держ.номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER держ.номер НОМЕР_2 . Право власності також підтверджується копіями актів прийому-передачі транспортного засобу договором оренди транспортних засоібв від 01.12.2017 року, наявних в матеріалах клопотання.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що майно, про яке йдеться у клопотанні, відповідає критеріям, визначеним уст. 170 КПК України.

З огляду на викладене вважаю за необхідне задовольнити клопотання представника цивільного позивача та потерпілого та накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження позовних вимог і відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в результаті кримінального правопорушення. Обмеження права власності в даному випадку є співмірним завданням кримінального провадження, та не є обтяжливим для власника майна.

Керуючись ст.ст.170,172,173 КПК України,слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який представляє інтереси цивільного позивача та потерпілого громадянки КНР ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021162510001012від 12.08.2021року задовольнити.

Накласти арештназареєстровані за ТОВ «Саарлоос» код 39501147 автомобілі: TOYOTA HILUX держ.номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER держ.номер НОМЕР_2 , із забороною права відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Виконання ухвали негайно покласти на слідчого та прокурора, які входять до групи у вказаному кримінальному провадженні.

Копії ухвали слідчого судді надати адвокату ОСОБА_4 ,направитидо Регіонального центру МВС України в Одеській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

06.06.2022