Постанова

від 08.06.2022 по справі 991/5913/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022року

м.Київ

справа № 991/5913/21

провадження № 51-4529км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 вересня 2021 року задоволено клопотання детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 , та обрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Постановлено після затримання підозрюваного ОСОБА_6 і не пізніше ніж через 48годин із часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12 листопада

2021 року відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою підозрюваного на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 вересня 2021 року, мотивувавши своє рішення тим, що зазначена ухвала постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а тому оскарженню в апеляційному порядку вона не підлягає.

Вимоги та узагальнені доводи особи, якаподала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу фактично обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, тому таке рішення підлягає апеляційному оскарженню. Стверджує, що недотримання Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду вимог кримінального процесуального закону (зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК) позбавило його можливості перевірити рішення місцевого суду, яким обмежено його право на свободу та особисту недоторканність.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зіст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно дост. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Як установлено п. 8 ст. 129 Конституції України,однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного вРішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується впорядку, визначеному процесуальним законом.

За приписами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від04листопада 1950 року (далі Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, яке становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.

Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд, постановляючи ухвалу від01вересня 2021 року на підставі ч. 6 ст. 193 КПК, дослідив надані прокурором матеріали, зокрема відомості щодо повідомлення ОСОБА_6 у встановленому законом порядку про підозру, наявності обґрунтованої підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також врахував, що підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, та дійшов висновку про задоволення клопотання детектива й обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас постановлено після затримання підозрюваного ОСОБА_6 і не пізніше ніж через 48 годин із часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.

Так, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється вапеляційному порядку (ст. 310 КПК).

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннямист. 394цього Кодексу.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Як установлено ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову увідкритті провадження за апеляційною скаргою повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Однак суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в повній мірі вказаних вимог не дотримався.

Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 , суддя суду апеляційної інстанції послався на ст. 309 КПК, вказавши, що ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання особи з метою приводу, авідповідно і ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесена на підставі ч. 6 ст. 193 КПК, а тому апеляційному оскарженню не підлягає.

Водночас в оскаржуваній ухвалі вказано, що в ході обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя надає дозвіл на затримання такої особи, після чого суд не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу або його заміну більш м`яким запобіжним заходом, що повністю відповідає вимогам п. 4 ст. 5 Конвенції, який покладає на суд обов`язок без зволікання встановити законність затримання особи і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Проте з цією позицією колегія суддів не погоджується у зв`язку з таким.

Процедура, регламентована в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу увигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

У цьому випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17 серпня

2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.

При цьому час затримання такої особи фактично не може перевищувати 30 діб тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.

Тобто на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, є правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.

Такий висновок висловлений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20, відповідно до якого ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Таким чином, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У ході нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3