Рішення

від 05.06.2022 по справі 569/22055/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/22055/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Мізера А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі звернулась ОСОБА_1 у якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №7 від 20.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М»; поновити її, ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М».

В судове засідання позивач не з`явилась, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги викладені у письмовому відзиві на позов підтримує.

Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 з 13.07.2011 року працювала на посаді директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про що в її трудовій книжці зроблено відповідний запис № 13 від 13.07.2014 року.

21.10.2021 року позивача було ознайомлено із Наказом № 7 від 20.10.2021 року про її звільнення. Підстава звільнення: порушення ОСОБА_1 п.2.1 Розділу ІІ; п.п і) п.3.2.Розділу ІІІ; п.п.б) п.3.6 Розділу ІІІ; п.3.7 Розділу ІІІ Статуту Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» при укладанні договорів від імені підприємства по відчуженню торгових точок (торгових павільйонів) №№ 9;23;25;26;29, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, б.41 (пішохідний бульвар до магазину « Арсен ») про що було зроблено відповідний запис у її трудовій книжці № 14 . Позивачку було звільнено відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України яка передбачає одноразове грубе порушення керівником підприємства своїх трудових обов`язків.

Як вбачається з позовної заяви, позивач визнає факт вчинення нею правопорушення при укладанні нею договорів від імені підприємства без отримання згоди від власника підприємства. Враховуючи, що така згода власника підприємства на укладання договорів на відчуження торгових точок передбачена статутними документами відповідача, позивачка реалізувавши від імені відповідача майно (торгові павільйони), порушила свої трудові обов`язки та Статут підприємства відповідача.

Однак, посилання позивача на те, що допущене нею дисциплінарне правопорушення не є грубим, а відтак, не підпадає під дію п.1 ч.1 ст.41 КзПП України не відповідає обставинам справи.

Відповідно до п.п.і) п.3.2 Статуту підприємства затвердження договорів від імені підприємства на суму, що перевищує 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян є виключною компетенцією власника підприємства.

Відповідно до Змін до Статуту ПП «Регіональна компанія «Лідер-М» від 24.12.2008 року (перереєстровано виконавчим комітетом Рівненської міської ради 17.04.2002 року, номер запису 1 608 105 0001 000041) статутний капітал підприємства було збільшено до 2 000 000,00 ( двох мільйонів ) грн. Загальна вартість відчуженого від імені підприємства майна в укладених мною як директором договорах купівлі-продажу складає 126 309,00 грн.

За одноразове грубе порушення трудових обов`язків можуть бути звільнені: безпосередній керівник підприємства, головний бухгалтер, керівник відокремленого підрозділу, їх заступники. В своїй Ухвалі від 23 березня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу, що керівник підприємства, установи, організації - це завжди юридичної особи, керівник філії, представництва та ін.

Отже, п.1 ч.1 ст.148 КЗпП України може застосовуватись до обмеженого кола представників, які характеризуються наявністю керівних функцій.

Оскільки позивач працювала на посаді директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про що в її трудовій книжці зроблено відповідний запис № 13 від 13.07.2014 року, тому вона відноситься до категорії працівників щодо яких може застосовуватись відповідна правова норма.

Визначення ступеню тяжкості правопорушення керівника визначається грубістю порушення яке характеризується розміром завданої (або можливістю завдати) матеріальної шкоди підприємству. Згідно роз`яснень які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення грубим суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких воно вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду, вчинення порушення умисно чи з необережності, суттєвість наслідків порушення.

Важливим елементом застосування п.1 ч.1 ст.148 КЗпП є звільнення керівника за одноразове порушення про що має бути чітко зазначено в наказі про звільнення керівника з відповідним формулюванням.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

ОСОБА_2 є єдиним власником Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» з моменту його створення та реєстрації - з 17.04.2002 року про що зазначено у п.1.3 Розділу I Статуту підприємства. Згідно п.3.4 Розділу III Статуту для керівництва господарською діяльністю підприємства Власник призначає керівника підприємства - директора. Відтак позивачка рішенням власника була призначена директором та здійснювала господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п.п і)п.3.2.Розділу ІІІ Статуту виключною компетенцією власника є затвердження договорів, укладених директором Підприємства на суму, що перевищує 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Неоподаткований мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно - правових актах. Відтак, виключною компетенцією власника є затвердження договорів, укладених директором підприємства сума яких перевищує 17 000,00 грн. Загальна вартість відчуженого позивачкою від імені підприємства майна в укладених нею як директором договорах купівлі-продажу складає 126 309,00 грн. При цьому вартість кожного із п`яти реалізованих об`єктів нерухомого майна складає більше 17000,00 грн., що підпадає під дію п.п і)п.3.2.Розділу ІІІ Статуту.

Відповідно до п.п.б) п.3.6 Розділу ІІІ Статуту до компетенції директора Фірми відноситься розпорядження майном та коштами Фірми у порядку, визначеному засновником Фірми, а п.3.7 Розділу ІІІ Статуту встановлено, що керівник має право приймати рішення по всім іншим питанням діяльності Фірми, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Власника. Фактичною підставою для розірвання трудового договору підприємства з позивачкою за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України стали вчинені нею дії, що порушують трудові обов`язки, передбачені, зокрема, статутом підприємства. Відтак, порушивши вищевказані приписи Статуту підприємства позивачка порушила свої трудові обов`язки і дане порушення є одноразовим, грубим, оскільки своїми незаконними діями вона спричинила майнову шкоду підприємству яке в незаконний спосіб позбулось своєї власності - нерухомого майна. Зазначене нерухоме майно підприємством згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 21/03 від 21.03.2017 року здавалось в оренду суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 та було передано останньому згідно Акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 21.03.2017 року (Додаток № 2 до Договору оренди нежитлового приміщення № 21 березня 2017 року). За оренду майна підприємство отримувало орендну плату. Між неправомірними діями позивачки при укладанні від імені підприємства без погодження з власником договорів купівлі-продажу і шкідливими наслідками для підприємства існує причинно-наслідковий зв`язок, оскільки підприємство без погодження власника втратило як об`єкти нерухомого майна, так і орендні платежі за договором оренди.

Дисциплінарне стягнення було застосовано власником підприємства в межах строків визначених ч.1 ст. 148 КЗпП України. 21.10.2021 року позивачку було ознайомлено із Наказом № 7 від 20.10.2021 року про її звільнення.

27.09.2021 року власник звернувся з листом б/н до директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» ОСОБА_1 з проханням надати йому документи бухгалтерської звітності за 2016-2019 роки. 29.09.2021 року власник отримав від позивачки цінний лист з описом вкладення в якому позивачкою мені було направлено витребувані документи. Ознайомившись із наданими власнику документами бухгалтерської звітності, а саме, з даними відображеними позивачкою в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 10 Місця зберігання; Необоротні активи за 2018 рік власник з`ясував, що у відомість не було внесено торгові точки (павільйони) №№ 9;23;25;26;29, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, б.41 (пішохідний бульвар до магазину « Арсен »). У відомості за 2017 рік зазначені об`єкти на початок періоду було відображено, але згідно даних тієї ж відомості підприємством без відома власника у 2017 році було здійснено бухгалтерські операції по необоротним активам які відображені у відомості в графі «обороти за період»: торговий павільйон № 9 21 (кредит 90011,71 грн.); торговий павільйон № 23 35 (кредит 91087,52 грн.); торговий павільйон № 25 37 ( кредит 90011,71 грн.); торговий павільйон № 26 38 (кредит 90370,29 грн.); торговий павільйон № 29 41 (кредит 90011,71 грн.), що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Богоявленська , б.41 . Для отримання більш детальної інформації щодо підстав внесення такої інформації до звітних документів підприємства власник звернувся 08.10.2021 року до директора підприємства із листом. 11.10.2021 року у відповідь на лист на адресу власника надійшла поштова кореспонденція від директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» ОСОБА_1 з копіями договорів купівлі-продажу торгових точок (павільйонів) №№ 9;23;25;26;29, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, б.41 (пішохідний бульвар до магазину « Арсен »). Відтак, тільки із вищевказаного листування із директором підприємства 29.09.2021 року власник Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» дізнався про факт внесення до документів бухгалтерської звітності даних щодо бухгалтерських операцій стосовно зазначеного нерухомого майна, а 11.10.2021 року власнику було надано копії договорів з інформацією яка дозволила власнику Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» ознайомитись із суттєвими умовами укладених підприємством угод. Дані обставини свідчать про те, що власник Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» дізнався про укладання від імені його підприємства зазначених угод купівлі - продажу торгових точок (павільйонів) №№ 9;23;25;26;29, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, б.41 (пішохідний бульвар до магазину « Арсен ») лише 11.10.2021 року. Оскільки будь - яких дозволів на відчуження майна підприємства власник директору підприємства не надавав, позивачкою під час виконання своїх трудових обов`язків було допущено грубе порушення своїх трудових обов`язків визначених статутом підприємства. 20.10.2021 року власником підприємства відповідача було видано Наказ № 7 про її звільнення з посади директора підприємства, оскільки при укладанні договорів від імені підприємства по відчуженню торгових точок (торгових павільйонів) №№ 9;23;25;26;29, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, б.41 нею було порушено вимоги статуту. Про факт звільнення позивачки було зроблено відповідний запис у її трудовій книжці № 14.

З огляду на вищевикладене, позивачкою внаслідок її неправомірних дій щодо укладання від імені відповідача угод купівлі-продажу торгових точок без дозволу на укладання угод власника підприємства, позивачкою було допущено одноразове грубе порушення свої трудових обов`язків.

Приписами ч. 2 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Хоча власник Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» дізнався про вчинене позивачем грубе порушення трудової дисципліни директором підприємства лише 11.10.2021 року, з моменту вчинення самого проступку пройшло більше шести місяців. Відтак, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку і даний строк не підлягає поновленню.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростованими представником відповідача, а тому вони підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, в тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №7 від 20.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» з моменту звільнення 20 жовтня 2021 року.

Стягнути з приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М», м.Рівне, вул.Богоявленська, 41, код ЄДРПОУ 31994336 судовий збір в розмірі 1816,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_6

Відповідач: приватне підприємство «Регіональна компанія «Лідер-М», м.Рівне, вул.Богоявленська, 41, код ЄДРПОУ 31994336

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов