Рішення

від 07.06.2022 по справі 711/7377/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/7377/21

Провадження № 2/712/1219/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, посилаючись на те, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 із 01.09.2020 позивач призначена на посаду вчителя англійської мови.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв

та організацій, працівники які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії

карантину обов`язковій вакцинації проти СОVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної

освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та

форми власності.

08.11.2021 наказом відповідача № 40, позивача відсторонено від роботи без збереження

заробітної плати.

Позивач вважає, що його трудові права порушені, протиправно позбавлено можливості заробляти собі на життя.

У зв`язку із вказаним з метою відновлення свого становища, позивач звертається за захистом своїх прав до суду.

Як вбачається із пп. 1 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити контроль за проведення профілактичних щеплень проти СОVID -19.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачено підприємства, установи та організації працівники яких на період дії карантину підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID -19.

Технічно до даного переліку відноситься і позивач.

З аналізу абз. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» пп. 1 п. 141-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 вбачається можливість відсторонення працівників від виконання передбачених за ними робіт без збереження заробітної плати за умови відмови або ухилення від вакцинації проти СОVID -19.

Відтак, підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є дії, що свідчать про відмову або ухилення працівника від вакцинації проти СОVID-19.

Однак, позивач не відмовлялась від вакцинації проти СОVID -19, не надавала письмових і пояснень чи заяв щодо відмови від вакцинації.

При цьому, роботодавець навіть не вчиняв дій для проведення організованої вакцинації для працівників та не роз`яснив, де останню можливо зробити та за яких обставин, її необхідність.

Відповідач не довів до відома позивача інформацію про обов`язковість вакцинації проти СОVID -19 у їх сфері.

За таких обставин підстави вважати, що позивач ухилялась чи відмовилась від вакцинації проти СОVID-19 є передчасним та не обґрунтованим.

Відповідно, відсутність доказів про відмову позивача від вакцинації та ухилення від останньої свідчить про незаконність спірного наказу відповідача.

На момент призначення позивача на посаду, вакцинація проти СОVID -19 не була умовою для працівника та не передбачалась в організації праці позивача.

Карантин Кабінетом Міністрів України запроваджений ще із 12 березня 2020 року.

Однак, лише із 04.10.2021 МОЗ наказом №2153 введено обов`язкові критерії для працівників певних професій щодо умов праці.

При цьому постанова КМУ 1236 передбачає із 08.11.2021 обов`язок роботодавців відсторонювати певні категорії сфери зайнятості від роботи без збереження у зв`язку із вакцинацією проти СОVID -19.

Зазначає, що застосування обмежень датою, 08.11.2021, передбачених постановою КМУ № 1236 не відповідає принципу «належного урядування» та порушує Конституцію України, трудові права та трудове законодавство.

В той час, як відповідач повинен після набрання сили наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» підкоритись приписам трудового законодавства та повідомити позивачів про зміну істотних умов праці пов`язаних з організацією праці, викликаною необхідністю вакцинацією проти СОVID -19.

І лише за спливом двохмісячного строку після такого повідомлення вчиняти дії щодо не вакцинованих працівників.

Жодних повідомлень, щодо зміни істотних умов праці відповідач позивачу не зробив, що свідчить про недотримання відповідачем абз. 3 ст. 32 КЗпП.

У випадку відсторонення від роботи без збереження заробітної плати та стажу, що вчинив відповідач наслідки є негативнішими та жорстокішими від звільнення.

У даній ситуації відповідачем порушено «законні очікування» позивача в контексті трудових правовідносин.

Підсумовуючи наведене зазначає про таке.

Позивач не відмовлялась та не ухилялась від вакцинації проти СОVID -19 на момент винесення спірного наказу.

Позивач не була повідомлені відповідачем про зміну істотних умов праці пов`язаних з організацією праці, що викликана необхідністю вакцинацією проти СОVID -19.

Відповідач не вчиняв дій з проведення організованої вакцинації для працівників.

Відповідач не роз`яснив та не надав інформацію позивачам щодо порядку та місця здійснення вакцинації.

Просить визнати протиправним та скасувати Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №20 Черкаської міської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 26424915) від 08.11.2021 №40.

Стягнути із Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №20 Черкаської міської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 26424915) на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Стягнути із Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №20 Черкаської міської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 26424915) на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Представник позивача, позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Відзив вчасно подано до суду..

Заслухавши сторони, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

01 вересня 2020 року ОСОБА_1 прийнята до Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області на посаду вчителя англійської мови на підставі наказу № 22 від 25.08.2020 року про призначення педагогічних працівників.

Відповідачем було повідомлено позивача про необхідність надання в термін до 08.11.2021 року документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або документу про наявність протипоказань до проведення щеплення (вакцинації) проти СОVID -19, повідомлено про те, що у разі не надання одного з зазначених документів починаючи з 08.11.2021 року позивач буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

За наслідками відмови позивача від підписання повідомлення № 556 від 28.10.2021 року, директором, заступником директора та секретарем Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області складено акт від 01.11.2021 року про відмову від підпису на підтвердження отримання повідомлення позивачем.

Наказом Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області № 40 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , у зв`язку з не надання документального підтвердження проведення профілактичного щеплення (вакцинації) проти СОVID -19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID -19, виданого закладом охорони здоров`я, на підставі статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р. №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, ОСОБА_1 , вчителя англійської мови відсторонено від роботи без збереження заробітної плати починаючи з 08 листопада 2021 р. до дати усунення причин, що зумовили відсторонення - надання підтверджуючих документів про проведення профілактичного щеплення (вакцинації) проти СОVID - 19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID -19.

З наказом №40 від 08.11.2021 року, позивач ознайомлена особисто під підпис в той же день - 08.11.2021 року, про що свідчить підпис позивача на даному наказі.

Відповідно до пунктів а, б статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільнені працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільнені роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2)місцевих державних адміністрацій та їх структурні підрозділи;

3)закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4)підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5)установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6)підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначається підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або поставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Водночас законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення, як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

У справі, індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників закладу освіти, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява N 24429/03).

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх працівників закладу освіти, а також учнів та їх батьків, в тому числі і самого не вакцинованого викладача.

Отже, судом встановлено, що за обставинами цієї справи, право позивача на працю було тимчасового обмежено з огляду на суспільні інтереси.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не праця, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Суд зазначає, що норма статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти, у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Позивачем не надано медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, чи сертифікату про проведення щеплення для профілактики вказаної інфекційної хвороби, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 286 ЦК України визначено, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Відповідно до статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Тобто за місцем роботи не може вимагатися інформація про діагноз та методи лікування фізичної особи. Разом з тим документи про вакцинацію таких відомостей не містять.

Отже на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, керівником навчального закладу було обґрунтовано відсторонено ОСОБА_1 від роботи, у зв`язку із відмовою або ухиленням від обов`язкового для працівників закладів освіти профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Твердження ОСОБА_1 про те, що роботодавцем не було встановлено факту її ухилення чи відмови від проведення щеплення, є безпідставними.

Так, ОСОБА_1 08 листопада 2021 року було ознайомлено із наказом директора Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області № 40 від 08.11.2021 року, у якому попереджено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, працівники з 08 листопада 2021 року відсторонюються від виконання своїх посадових обов`язків без збереження заробітної плати.

До 08 листопада 2021 року позивачем не надано роботодавцю інформацію щодо проведення щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19, яке було обов`язковим для працівників закладів освіти з 08 листопада 2021 року, або щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення, що свідчить про відмову чи ухилення ОСОБА_1 від проведення такого щеплення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомS ARS-CoV-2» визначено, що відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 проводиться відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу".

Щодо доводів скаржника про порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 32 КЗпП, а саме недотримання умови повідомлення про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Перелік істотних умов праці не є вичерпним, а тому цей термін є оціночним, оскільки не конкретизований законодавцем та уточнюється щоразу в процесі правозастосування. Зокрема, до зміни істотних умов праці можна віднести встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється. Тобто коли відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості виконуваної роботи, впровадження нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки або створюються інші умови. Однак всі ці умови стосуються безпосередньо виконуваної працівником роботи та характеризують саме трудовий процес. При цьому, якщо попередні істотні умови не можуть бути збережені, а працівник не згідний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір (контракт про службу) припиняється згідно з пункту 6 статті 36 КЗпП.

У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні частини 3 статті 32 КЗпП, а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Суд не бере до уваги покликання позивачки на незаконність та неконституційність нормативних актів Кабінету Міністрів України, які встановили карантин та обов`язковість щеплення. Так, відповідно до частини першої статті 150 Конституції України, питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України відноситься до компетенції Конституційного Суду України, а не до повноважень суду під час розгляду цивільної справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. На цей час нормативні акти, які встановлюють карантин та вимоги щеплення є чинними.

Суд вважає, що доводи позивача про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті не заслуговують на увагу. Так, саме законом - статтею 46 КЗпП України та частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язковість щеплення та відсторонення працівника у випадку його відсутності від роботи.

На підставі вищевикладеного та враховуючи роз`яснення, надані Верховним судом у листі за №3223/0/208-21 від 24.12.2021 «Щодо правового регулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку з відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, тому витрати на правничу допомогу не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Романенко В.А.