Рішення

від 05.06.2022 по справі 160/2065/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Справа № 160/2065/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000/22/32-00-07-01-03-32, №000/23/32-00-07-01-03-32 від 21.01.2022р., -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН» звернулося з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022р. №000/22/32-00-07-01-03-32 форми «Р», яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 3235075,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 808768,75 грн.;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022р. №000/23/32-00-07-01-03-32 форми «В4», яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9500000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі акту перевірки від 24.12.2021р. за висновками якого було встановлено нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «ДОБРОСЛАВ», ФГ «ЛАРИСА» у періоді листопад 2019р., липень-жовтень 2020р., що, на думку, відповідача, призвело до заниження позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, а відповідно, і завищення від`ємного значення сум ПДВ у наведених вище розмірах, що є порушенням вимог ст.ст.44,198,200 ПК України. Позивач не погоджується з вказаними висновками контролюючого органу, вважає, що вони ґрунтуються на хибних припущеннях та є необґрунтованими з підстав того, що відповідачем були порушені вимоги закону під час проведення перевірки (допущені процедурні порушення), а саме: у акті перевірки від 24.12.2021р. серед підстав для її проведення, зазначений п.п.78.1.1 ст.78 ПК України, тоді як зміст наказу на перевірку № 439 від 16.12.2021р., містить такі підстави для перевірки як п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, а отже, позивач вважає, що перевірка була проведена не у відповідності до підстав, зазначених у наказі, оскільки нею не були охоплені відповідні підстави для її проведення, окрім того, і факту ненадання позивачем документального підтвердження на письмовий запит ДПС з боку позивача не було; позапланову перевірку позивача відповідачем було проведено у період дії мораторію на проведення таких перевірок, встановленого п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, за якими встановлено мораторій на проведення таких перевірок до завершення дії карантину, дія карантину була продовжена, у тому числі і до 31.12.2021р., вказана норма податкового законодавства є діючою, а прийнята Кабінетом Міністрів України постанова №89 від 03.02.2021р. про скорочення дії мораторію суперечить приписам Податкового кодексу України, тому позивач вважає, що саме приписи Податкового кодексу України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з урахуванням вимог ст.ст.5,7 Податкового кодексу України. Щодо висновків відповідача з приводу нереальності господарських операцій по взаємовідносинах позивача з вищезгаданими контрагентами, то позивач зазначає про те, що їх реальність підтверджена договорами про закупівлю зернової продукції, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), що підтверджують факти її транспортування, зареєстрованими відповідачем у встановленому законодавством порядку у ЄРПН податковими накладними, платіжними дорученнями про проведення відповідних розрахунків, які підтверджують повністю рух товарів та коштів між сторонами господарських відносин, при цьому, позивач зазначає, що наведені первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки, зазначені у акті перевірки, який не містить інформації, яка могла б вказувати на порушення норм податкового законодавства саме з боку позивача. А щодо посилань відповідача у акті перевірки на те, що деякі контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, то позивач вважає, що відповідачем безпідставно було проігноровано принцип індивідуальної відповідальності платника податків та за відсутності вироків суду, що набрали законної сили згідно до ч.1 ст.17 КПК України, зробити висновки про існування в діях посадових осіб контрагентів позивача ознак кримінальних правопорушень є неможливим. За викладеного, позивач вважає, що висновки, викладені у акті перевірки, є безпідставними, ґрунтуються на хибних припущеннях відповідача, що є порушенням вимог податкового законодавства, тому просить прийняті на підставі вказаних висновків оспорювані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати (а.с.1-21 том 1).

Ухвалою суду від 14.02.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 14 березня 2022 року та зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 175 Кодексу адміністративного судочинства України, надати докази того, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували свій податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг; надати докази на підтвердження надіслання на адресу позивача запиту про надання інформації, докази відмови позивача надати письмові пояснення на такий запит, які свідчать про дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, встановленої п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.151 том 4).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 13.04.2022р. до канцелярії суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за наслідками якої був складений акт від 24.12.2021р. за висновками якого було встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи та ін.) у контрагентів позивача - ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «ДОБРОСЛАВ», ФГ «ЛАРИСА» у періоді листопад 2019р., липень-жовтень 2020р., а саме: визнання за рішеннями контролюючого органу контрагентів позивача такими, що відповідають критеріям ризиковості; наявності у контролюючого органу інформації про те, що вони (контрагенти) є фігурантами кримінального провадження; відсутності у контрагентів позивача орендованих земельних ділянок; недостатності у них трудових ресурсів; відсутності у контрагентів складських приміщень зернових складів; недоліки у оформленні податкових накладних та ТТН і інше, що, на думку відповідача, є порушенням вимог ст.ст.44, 198,200 ПК України та призвело до завищення сум податкового кредиту з ПДВ та сум від`ємного значення, а отже, відповідач, враховуючи наведені обставини, вважає, що позивач створив формальний документообіг між кількома суб`єктами господарювання контрагентами задля мінімізації податкових зобов`язань (формування податкового кредиту, що не підтверджений реально здійсненими операціями за рухом товару), тобто, такі умисні дії позивача (оплата вартості товару невідомого походження) вчинені з усвідомленням настання шкідливих наслідків для бюджету. З огляду на наведене, відповідач вказує на те, що у господарських правовідносинах їх учасники повинні проявляти розумну обачність з вибору недобросовісного контрагента, оскільки такі наслідки необачності покладаються на вказаних учасників при виборі контрагента (а.с.215-233 том 5).

Ухвалою суду від 16.05.2022р. було закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 06.06.2022р. згідно до вимог ст.ст.180-183 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.247 том 6).

Учасники справи про дату, час та місце судового розгляду даної справи були повідомлені належним чином 16.05.2022р. засобами електронного зв`язку згідно відповідного електронного повідомлення та 18.05.2022р. згідно довідки секретаря судового засідання, складною у порядку, встановленому ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.250 том 5, а.с.1-2 том 6).

06.06.2022р. представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив винести рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

За приписами ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, 06.06.2022р. представник відповідача подала до канцелярії суду клопотання, в якому заперечувала проти розгляду справи без участі представника відповідача, просила розглядати дану справу в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні та призначити розгляд на іншу дату.

Розглянувши наведене клопотання представника відповідача, суд вважає за необхідне у задоволенні такого клопотання відмовити, виходячи з наступного.

24.02.2022р. через військову агресію російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було запроваджено військовий стан, який продовжено до 25.05.2022р. та до 23.08.2022р. відповідно.

Статтею 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, ст.55 цієї Конституції.

Згідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до вимог ст.10 Закону України Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.

Аналіз вказаних вищенаведених норм свідчить про те, що у період воєнного стану, суди повинні здійснювати свої повноваження у відповідності до вимог Конституції України, припинення їх діяльності є неприпустимим.

Окрім того, слід зазначити, що 06.06.2022р. у місті Дніпрі з 10:26 год. було оголошено тривогу, яка закінчилася лише о 13:08 год.

З огляду на викладене, та з метою збереження життя та здоров`я учасників процесу в умовах воєнного стану, враховуючи, що суд не має належним чином обладнаного бомбосховища, а відповідно, не може забезпечити безпеку учасників справи під час перебування у приміщенні суду з метою їх участі у судових засіданнях, суд приходить до висновку про необхідність здійснення своїх повноважень, а відповідно, можливість проведення даного судового засідання станом на 06.06.2022р. у місті Дніпрі без участі учасників справи за наявними у справі документами (у письмовому провадженні) та враховуючи, що судом було забезпечено можливість надання сторонами відзиву на позов, додаткових пояснень та додаткових документів на підтвердження своєї правової позиції.

При цьому, судом враховується і те, що згідно до вимог ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду справи, запровадження воєнного стану у державі, подане представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі, строки вирішення спору, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд даної справи без участі учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів з урахуванням вищевикладених обставин та у відповідності до приписів ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 вказаного Кодексу.

Згідно ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО -ОВЕН» з 06.02.1998р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район смт. Магдалинівка, вул. Радянська, буд. 2, на момент складання акту перебувало на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є платником податку з ПДВ, що підтверджується відомостями, наведеними у акті від 24.12.2021р., які не оспорюються сторонами (а.с.31-33 том 1).

У період з 17.12.2021р. по 20.12.2021р. посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №439 від 16.12.2021р., направлень на перевірку від 16.12.2021р., п.п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 статті 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС» за липень-серпень 2020р., ФГ «ЗОЛОТО НИВИ» за вересень-жовтень 2020р., ТОВ «ДОБРОСЛАВ» за жовтень 2020р., ФГ «ЛАРИСА» за листопад 2019 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість у відповідних або в наступних податкових періодах (місяцях) та згідно з правилами податкового обліку, за результатами якої був складений акт від 24.12.2021р. за №907/32-00-07-01-03-27/25522107 за висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог пп. «а» п.198.1, абз. 1-3 п.198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПК України, яке призвело до завищення суми податкового кредиту, а, відповідно, і заниження від`ємного значення сум ПДВ у періоді грудень 2019р., липень листопад 2020р. всього на загальну суму 12735075 грн., 3235075 грн. у періоді грудень 2019р., серпень 2020р. та листопад 2020р. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за листопад 2020р. у розмірі 9500000 грн. (через встановлену посадовими особами відповідача нереальність господарських операцій з контрагентами позивача за договорами з придбання сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи та ін.) у контрагентів позивача, а саме: визнання за рішеннями контролюючого органу контрагентів позивача такими, що відповідають критеріям ризиковості; наявності у контролюючого органу інформації про те, що вони (контрагенти) є фігурантами кримінального провадження; відсутності у контрагентів позивача орендованих земельних ділянок; недостатності у них трудових ресурсів; відсутності у контрагентів складських приміщень зернових складів; недоліки у оформленні податкових накладних та ТТН і інше), що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки, наявного у справі (а.с.31-85 том 1).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 21.01.2022р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №000/22/32-00-07-01-03-32 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4043 843,75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 3235 075 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 808768,75 грн. по податковій декларації з ПДВ №9337758001 від 17.12.2020р. за звітний податковий період листопад 2020р., що підтверджується копією наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.28-30 том 1);

- №000/23/32-00-07-01-03-32 форми «В4» за яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за декларацією з ПДВ №9337758001 від 17.12.2020р. за звітний податковий період листопад 2020р. на суму 9500000 грн., що підтверджується копією наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.26-27 том 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю з таких підстав.

Вивчаючи обставини щодо заявлених позивачем підстав позову з приводу процедурних порушень контролюючим органом вимог податкового законодавства, зокрема, проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за наказом №439 від 16.12.2021р. в період дії мораторію, встановленого абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, суд виходить з наступного.

У разі, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, яка є обов`язковою до застосування адміністративними судами у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, як встановлено судом із наданих учасниками справи копій документів, посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №439 від 16.12.2021р. у період з 17.12.2021р. по 20.12.2021р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за результатами якої був складений акт від 24.12.2021р. за №907/32-00-07-01-03-27/25522107 за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податкового кредиту, формування (заниження/завищення) від`ємного значення сум ПДВ у періодах листопаді 2019р., липні-жовтня 2020р. (згідно періоду, відображеного у наказі на перевірку) та позивач, оспорюючи прийняті за наслідками такої перевірки податкові повідомлення-рішення, оскаржує, у тому числі і дії відповідача з проведення позапланової виїзної перевірки, вважаючи, що така перевірка була проведена протиправно у період дії мораторію, встановленого приписами абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України(а.с.1-21,31-85 т. 1).

Відповідач, в свою чергу, у своєму відзиві не навів жодних правових підстав та не додав до нього доказів з приводу викладених у позові обставин щодо допущення посадовими особами контролюючого органу процедурних порушень, які стосуються проведення позапланової виїзної перевірки позивача у період дії мораторію у порушення вимог п.5 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом дослідженого відзиву та доданих до нього документів (а.с.215-233 том 5).

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отримання в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до вимог п.78.1.4 п78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме : виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -16.12.2021р.), яким встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

-обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального з підстав, визначених підпунктами 80.2.2., 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних заходів протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року по 28 лютого 2021 року.

Надалі, постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104, від 21.04.2021р. №405, від 16.06.2021р. №611, від 11.08.2021р. №855, від 22.09.2021р. №981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину, зокрема, до 01.10.2021р. та до 31 грудня 2021р.

Отже, із аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, можна дійти висновку, що вищенаведеними нормами законодавцем запроваджено загальне правило в силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки, зокрема, і позапланові виїзні.

Тобто, у період з 16.12.2021р. (дата прийняття наказу на проведення позапланової виїзної перевірки), а також і у період з 17.12.2021р. по 20.12.2021р. (період проведення такої перевірки) діяв мораторій, запроваджений вищенаведеними нормативно-правовими актами, у тому числі і на проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податків.

Між тим, у відповідності до вимог п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020р. №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020р. №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 03.02.2021р. №89, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 рок та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 ст.77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті Кодексу.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, має місце правова колізія між положеннями абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-ІХ та положеннями Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ (до яких змін не вносилось та якими запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок) з одного боку та між положеннями п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020р. №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021р. №89 (якими відновлено проведення документальних податкових перевірок) з іншого боку.

В той же час, приписами п.2.1 ст.2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

А згідно до вимог п.5.1, п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та закони з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

У відповідності до п.7.3 ст.7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Так, норми п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення документальних (планових, позапланових) є діючою та не скасована (таких доказів відповідачем суду не надано). Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин на час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 16.12.2021р.(дата прийняття наказу) та у період проведення такої перевірки з 17.12.2021р. по 20.12.2021р. також був діючим.

При цьому, судом враховується і те, що приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021р. №89 і суперечить останній, тому у відповідності до вимог п.5.2 ст.5 та п.7.3 ст.7 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірному випадку призначення та проведення документальної позапланової перевірки позивача здійснено посадовими особами контролюючого органу у період дії мораторію протиправно, тобто, без дотримання та з порушенням норм 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься і у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022р. у справі № 160/11068/21 та від 22.01.2022р. у справі №340/1426/21.

Що стосується висновків посадових осіб контролюючого органу про встановлення відсутності підтвердження реальності господарських операцій позивача з придбання у його контрагентів сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи та іншого) по ланцюгу постачання з ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «ДОБРОСЛАВ», ФГ «ЛАРИСА», які відбулися у періоді листопад 2019р., липень-жовтень 2020р. за договорами про закупівлю зернової продукції, наведених у акті перевірки від 24.12.2021р. через наявність у контролюючого органу інформації про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, відсутності у контрагентів позивача орендованих земельних ділянок, недостатності у них трудових ресурсів, відсутності у контрагентів складських приміщень-зернових складів, недоліки у оформленні ТТН, знаходження контрагентів позивача у переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішеннями контролюючого органу від 16.10.2020р. та від 10.02.2021р. та інше, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст.44 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за оформлення первинних бухгалтерських документів при проведенні господарських операцій покладається на кожного платника податку окремо.

За статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

А отже, один платник податків (покупець товару) не може нести відповідальності за неналежне або неповне оформлення первинних бухгалтерських документів за свого контрагента (продавця товару), що також відповідає і приписам статті 61 Конституції України, правовій позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалася у його постановах та також узгоджується і з судовою практикою, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Так, як встановлено судом при дослідженні умов договорів про закупівлю зернової продукції, які були підставами для висновків відповідача про відсутність підтвердження реальності господарських операцій по ланцюгу постачання позивачеві сільськогоспорадської продукції (пшениці, кукурудзи та іншого) вищенаведеними контрагентами, за умовами договорів про закупівлю зернової продукції у періоді листопад, грудень 2019р., липень-жовтень 2020р. позивач, як покупець товару, не брав на себе зобов`язання з постачання (перевезення) зернової продукції (таких доказів відповідачем суду не надано) , в той же час, зі змісту вищезгаданих договорів встановлено, що згідно п.1.1 договорів постачання зернової продукції за цими договорами здійснювалась продавцями товару, тобто, контрагентами позивача ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «ДОБРОСЛАВ», ФГ «ЛАРИСА» на умовах DDP (Інкотермс-2010), зерновий склад покупця, який зазначається у відповідній видатковій накладній на Товар (а.с. 119-124,201-204 том 1, а.с.35-37, 109-111 том 2).

Згідно умов DDP (Інкотермс-2010) продавець зобов`язаний нести ризики по поставці в це місце товару, умова DDP означає максимальні зобов`язання.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що позивач фактично не брав на себе таких зобов`язань по постачанню на свою адресу вищенаведеного товару (зернової продукції), фактично такі зобов`язання за п.1.1 договорів були покладені на продавців товару (контрагентів позивача), а відповідно, позивач і не може нести жодної відповідальності за недоліки у оформленні ТТН, оскільки така відповідальність покупця товару (позивача) за дії продавця товару (контрагентів позивача) жодними нормами чинного податкового законодавства не передбачена та суперечить приписам як ст.44 ПК України, так і ст.61 Конституції України.

Також, судом встановлено і те, що факт руху активів позивача за отриману зернову продукцію відбувся шляхом сплати позивачем відповідних коштів на рахунки вищевказаних контрагентів, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи платіжних доручень, де у складі вартості товару, позивачем, у тому числі, сплачена і сума ПДВ 20% (а.с.185-215 том 1, а.с.38-108 том 2).

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що, сплативши у складі вартості товару суму ПДВ у встановленому законодавством розмірі, позивач дотримався вимог податкового законодавства та зазначені встановлені судом факти спростовують доводи відповідача про те, що такі умисні дії позивача (по сплаті вартості товару та суми ПДВ) призвели до настання шкідливих наслідків для бюджету, бо таких обставин судом не встановлено, відповідачем жодними доказами не підтверджено з урахуванням того, що сплата платником податку ПДВ у складі вартості товару є його обов`язком.

Також є і безпідставними та необґрунтованими жодними доказами аргументи відповідача з приводу визнання відсутності підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій позивача через те, що у подальшому, після вчинення вищенаведених господарських операцій, контрагенти позивача за рішеннями контролюючого органу були віднесені до переліку ризикових суб`єктів господарювання від 16.10.2020р. (ТОВ «Доброслав»), від 10.02.2021р. (ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС»), з огляду на те, що наведені обставини не можуть бути обґрунтованими підставами для визнання таких господарських операцій нереальними з урахуванням того, що вказані рішення не мають зворотної дії в часі, тобто, не можуть бути застосовані до взаємовідносин позивача з його контрагентами, які сталися раніше (листопаді-грудні 2019р, липні-вересні 2020р.), окрім того, посадовими особами відповідача у ході проведення перевірки не встановлено жодних фактів того, що контрагенти позивача були позбавлені можливості реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, таких доказів суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що норми податкового законодавства, зокрема, ст.201 ПК України містять виключний перелік підстав за якими платники податку в обов`язковому порядку зобов`язані зареєструвати виписані ним податкові накладні за господарськими операціями та наведених підстав таких як віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішеннями контролюючого органу вказана норма не містить.

Також, судом враховується і те, що доказів зупинення реєстрації у ЄРПН податковим накладних чи відмову у такій реєстрації за наслідками нереальності таких господарських операцій, контроль за якими покладено на контролюючі органи, відповідачем суду не надано.

Навпаки, на вимогу суду, позивачем надані копії відповідних податкових накладних по вищезазначених спірних господарських операціях позивача із вищезгаданими контрагентами, а також копії квитанцій про реєстрацію цих податкових накладних у ЄРПН, які проведені контролюючим органом без жодних зауважень, які відповідачем жодними доказами не спростовані (а.с.170-250 том 4, а.с.1-185 том 5).

А виходячи з того, що рух активів позивача по сплаті за отриманий товар (зернову продукцію) на користь контрагентів позивача фактично відбувся, що підтверджено копіями платіжних доручень (а.с.185-215 том 1, а.с.38-108 том 2), де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і суми ПДВ до бюджету, що не спростовано відповідачем жодними доказами, тому висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.12.2021р. про настання шкідливих наслідків для бюджету (діями по сплаті позивачем ПДВ до бюджету), є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються вищенаведеними оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Інші доводи посадових осіб відповідача з приводу нереальності господарських операцій позивача, наведені у акті перевірки від 24.12.2021р. також ґрунтуються лише на припущеннях, які жодними доказами не підтверджені, а отже, є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу даного судового рішення.

Є необґрунтованими, тому є такими, що не приймаються судом до уваги і доводи відповідача про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, а тому зазначені факти свідчать про відсутність підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами, оскільки, по-перше, відповідачем суду не надано жодних доказів на підтвердження зазначеного; по-друге, факт відкритих кримінальних проваджень ще не є належним доказом вини певних посадових осіб контрагентів-постачальників позивача за умови відсутності відповідного вироку суду, який набрав законної сили.

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що посадових осіб контрагентів-постачальників позивача визнано винним у фіктивному підприємництві, відповідних вироків суду не надано, а згідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки, відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено винуватості ні посадових осіб позивача, ні посадових осіб контрагентів-постачальників позивача у даних взаємовідносинах, не надано доказів щодо встановлених фактів їхніх сумісних дій з приводу незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень лише тільки на підставі того, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо відкриття кримінальних проваджень за фактами вчинення фіктивного підприємництва без відповідного обвинувального вироку суду з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення платником податку постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2018р. у справі №К/9901/873/18, постанові від 06.06.2018р. у справі №822/1866/15, у постанові від 19.03.2019р. у справі №826/9534/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача по ланцюгу постачання товару, які викладені в акті перевірки від 24.12.2021р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом детально не надається правова оцінка підставам позову в частині нереальності господарських операцій позивача по ланцюгу постачання з його контрагентами окремо за кожним із договорів про закупівлю зернової продукції, оскільки судом, під час надання правової оцінки порушенням вимог законодавства посадовими особами контролюючого органу при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача, були встановлені процедурні порушення, зокрема, у тому числі і в частині проведення відповідачем виїзної перевірки позивача у період дії мораторію на проведення перевірок, запровадженого п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, які судом визнані вище такими, що тягнуть протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, яка є обов`язковою для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням обставин встановлених судом та аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства, які не спростовані відповідачем.

При цьому, судом враховується і те, що, незважаючи на те, що у позові позивач, як на підстави для скасування оспорюваних рішень, посилався на процедурні порушення, а саме: проведення позапланової виїзної перевірки позивача у період дії мораторію, проте, відповідач у відзиві взагалі не навів мотивів обґрунтованості проведення такої виїзної перевірки позивача у період дії мораторію, запровадженого п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в порушення приписів п.5 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.215-233 том 5).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 24.12.2021р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, тому є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, у зв`язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач протиправно порушив право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення сум ПДВ по взаємовідносинах із його вищенаведеними контрагентами, передбачене нормами ст.198,201 ПК України, у зв`язку з чим таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення №56 від 27.01.2022р. судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 24810 грн. 00 коп. (а.с.23 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000/22/32-00-07-01-03-32, №000/23/32-00-07-01-03-32 від 21.01.2022р. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000/22/32-00-07-01-03-32, №000/23/32-00-07-01-03-32 від 21.01.2022р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Олександра Поля, будинок 57, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН» (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 25522107) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24810 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва