Рішення

від 25.05.2022 по справі 380/676/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

справа №380/676/22

провадження № П/380/680/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Марець В.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Крамар Ю.М.

відповідача: представник Валько В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУСТАНЬ» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тустань» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 553-07 від 10 грудня 2021 року про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 23.11 06.12.2021 року начальником відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Барабаш М.М., начальником відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Мандієм А.І.;

- стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені останнім судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.12.2021 позивачем отримано припис Державної екологічної інспекції у Львівській області №553-07 від 10.12.2021 про усунення природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної посадовими особами відповідача. Підставою для винесення припису слугував Акт від 06.12.2021 №903/07/1227.

Позивач уважає висновки, викладені у Акті перевірки від 06.12.2021 та наведені у приписі №553-07 від 10.12.2021 такими, що не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам матеріального права, з огляду на наступне.

Щодо спалювання автомобільних шин на відкритому ґрунті площею 1,5 кв. м., то причетність службових осіб ТОВ «Тустань» категорично заперечує. Будь-яких доказів зворотного в ході перевірки не здобуто. Вказані дії вчинено невстановленими особами, якими можуть бути місцеві жителі, туристи, тощо, оскільки на територію господарства є вільний доступ. В своїй діяльності ТОВ «Тустань» не використовує автомобільні шини, оскільки на балансі товариства транспортні засоби відсутні. Зазначене у п. 2 змісту припису засмічення внаслідок спалювання невідомими особами автомобільних шин ліквідовано ще до винесення припису. При цьому, в ході перевірки не було проведено будь-яких експертних досліджень щодо погіршення корисних властивостей земель, негативного впливу на навколишнє середовище внаслідок спалювання шин.

Щодо порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України про те, що ТОВ «Тустань» за відсутності речових прав на земельну ділянку ніби-то використовується земельна ділянка із земель лісового фонду Козівського лісництва ДП «Сколівський ЛГ» та із земель запасу Козівської ТГ, то вказане питання уже було предметом перевірок і взагалі не відноситься до компетенції Інспекції, що вбачається із листа Інспекції на адресу ГУ Держгеокадастру у Львівській області про проведення з цього приводу перевірки.

Позивач стверджує, що на території землекористування ТОВ «Тустань» відсутнє каптажне джерело в розумінні вимог чинного законодавства України. Так, каптаж джерела це інженерна водозабірна споруда, призначена для збирання джерельної води в місцях її довільного виходу на поверхню, до складу якої входять камери каптажу (приймальна та освітленої води), каптажне приміщення або павільйон. Споруда з такими ознаками на території мисливського господарства відсутня. Крім цього, у Законі України «Про державний контроль та використанням та охороною земель» відсутній абзац 7 частини 1 статті 7 та відсутня стаття 14 із значком 2 у Земельному кодексі України, на які є покликання в Акті та приписі.

Щодо порушень вимог ст. 50 Закону України «Про тваринний світ», позивач зазначив, що ТОВ «Тустань» не здійснювало переселення, акліматизацію і схрещування диких тварин, на території господарства такі відсутні і ніколи не виявлялись. Натомість у розпорядженні відповідача не має будь-яких доказів про те, що тваринам з числа місцевих видів ратичних після закінчення будівництва вольєру, в його межах, обмежено середовище перебування (вихід на зовні) та шляхи їх сезонної міграції, що встановлено рішенням Трускавецького міського суду від 10.09.2021 у справі №457/1004/21 та постановою Сколівського районного суду від 13.10.2021 у справі №453/1167/21, які набрали законної сили.

Щодо не виконання вимог ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині доведення до відома громадськості строків полювання та порядку його здійснення, позивач зазначає, що дана норма Закону не передбачає такого обов`язку користувача мисливських угідь. Стверджує, що ТОВ «Тустань» систематично та багаторазово доводиться до відома громадськості достовірна та повна інформація про строків полювання та порядок його здійснення у формі зібрань мисливців, усних оголошень, оголошень в мережі Інтернет, та в інший доступний для громадськості спосіб.

Позивач зазначає, що усі витребовувані документи скеровані на адресу відповідача супровідним листом №33 від 06.12.2021. Зокрема, щодо селекційного відстрілу, повідомлено, що такий не проводиться ТОВ «Тустань» з 2018 року, що підтверджено Журналом обліку. Одночасно, під час проведення перевірки відповідачем не досліджувалось питання щодо здійснення позивачем діагностичного відстрілу, письмових запитів з цього приводу від Інспекції на адресу ТОВ «Тустань» не надходило. Журнал обліку тварин, добутих у порядку діагностичного відстрілу є у наявності позивача і заведено його до видачі припису.

Щодо невиконання вимог ст. 13 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», то відповідач було поінформовано листом №33 від 06.12.2021 про те, що відносини щодо умов організації та здійснення полювання іноземцями, розміру плати за надані послуги і добуту продукцію є виключно договірними і така конфіденційна інформація, яка містить ознаки комерційної таємниці, може бути надана компетентному органу, яким Інспекція не являється, за наявності законних для цього підстав. Безумовно, що у всіх випадках з іноземними громадянами ТОВ «Тустань» укладались відповідні договори.

Щодо невиконання вимог ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині проведення ветеринарно-санітарної експертизи дичини при її відпуску для використання на харчові цілі, позивач стверджує, що упродовж часу, який підлягав перевірці, такого відпуску не здійснювалось, доказів зворотного Інспекцією не здобуто.

Також позивач зазначає, що невідповідності між датами проведення полювання, інструктажу та даними ліцензій є виключно механічними помилками, які на даний час усунено шляхом виправлення. Матеріали обліку мисливських тварин, проведених у 2020 -2021 роках представлялись відповідачу під час перевірки.

Крім того, до змісту припису включено вимоги (пункти 6, 9 припису), які не спрямовані на усунення конкретних порушень законодавства, а носять загальний характер, що суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду. Просить врахувати правову позицію, викладену у Постанові КАС ВС від 05 червня 2019 року.

Саме тому просить протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Львівської області № 553-07 від 10 грудня 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач відзиву на адміністративний позов не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від року про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.

В судовому засіданні 26.05.2022 представник відповідача надала усні пояснення, в яких вказала, що заперечує щодо задоволення позовних вимог, уважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають і в задоволенні яких слід відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17 січня 2022 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03 травня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.05.2022 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 18.11.2021 № 651-і/п та направлення на проведення перевірки № 903 від 18.11.2021, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальністю «Тустань» у період з 23.11.2021 по 06.12.2021.

За результатами проведеної планової перевірки ТОВ «Тустань», посадовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області складено акт щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 903/07/1227 від 06.12.2021 (далі Акт перевірки від 06.12.2021).

Позивачем 13.12.2021 скеровано на адресу відповідача заперечення на Акт перевірки від 06.12.2021.

На підставі Акта перевірки від 06.12.2021 відповідачем винесено припис № 553-07 від 10 грудня 2021 року, яким позивачу приписано:

1. Огородити перший пояс каптажного джерела на землях запасу та здійснювати засобами вимірювальної техніки, облік забору та використання вод за координатами (48°57'21.9"N23°23'51.7"E) абзац сьомий частини першої ст. 7 ЗУ №963, абзац восьмий статті 14-2 ЗКУ;

2. Не здійснювати діяльність, що може призвести до забруднення земель, а саме не спалювати автомобільні шини, та ліквідувати дане засмічення (48°57'21.2"N23°23'50.5"E) абзац одинадцятий, дванадцятий частини першої статті 35 ЗУ №962;

3. Не допускати у вольєрі для утримання та розведення у напіввільних умовах оленя європейського та скельниці звичайної, збудованому на землях лісового фонду Козівського лісництва ДП «Сколівський ЛГ» та земельних ділянках і Козівської сільської ради орієнтовною площею 294,2 га в урочищі «Багна» утримання диких тварин (диких кабанів) на яких відсутні документи, що підтверджують законність їх вилучення із природного середовища або придбання, а також тварин, що мають ознаки схрещування із свійськими тваринами (свинями свійськими), що призведе до подальшого їх схрещування стаття 50 Закону України «Про тваринний світ»;

4. Довести строки полювання (терміни полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також добування мисливських тварин, визначені користувачем мисливських угідь, до відома громадськості стаття 31 Закону України «Про тваринний світ», стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

5. Оформити спеціальний журнал обліку тварин добутих у порядку діагностичного відстрілу, який пронумерувати, прошнурувати та скріпити печаткою директора господарства стаття 32 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», пункт 3.5 Інструкції про вибірковий діагностичний відстріл мисливських тварин для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи, затверджена наказом №60 від 08.02.2014 Міністерства аграрної політики та продовольства України;

6. Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір плати за надані послуги і добуту продукцію полювання визначати відповідним договором, укладеним між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання та ТОВ «Тустань» - стаття 13 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

7. Представити матеріали обліку (наказ на проведення обліку, зведені відомості обліків, анкети, журнали спостережень єгерів (рапорти), схеми маршрутів, абриси, облікові картки та інші) мисливських тварин проведених у 2020 та первинні матеріали обліку 2021 стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

8. Відпуск дичини, призначеної для використання на харчові цілі проводити за наявності ветеринарно-санітарної експертизи дичини (ветеринарних довідок) стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 №549, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 №1211/19949;

9. Полювання проводити згідно вимог «Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань» - стаття 14, 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 №549, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 №1211/19949.

Не погоджуючись із указаним приписом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V:

- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-ХІІ (далі - Закон №1264-ХІІ).

Згідно зі статтею 34 цього Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 35 Закону №1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 20-2 Закону №1264-ХІІ визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 51, відповідач є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основним завданням Інспекції є реалізація Держекоінспекції у межах Львівської області.

Відтак, відповідач є уповноваженим органом щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) стосовно дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (абз. 1 ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V).

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону № 877-V розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

З огляду на зміст положень статей 4, 7 Закону № 877-V припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Таким чином, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.

Оцінюючи обґрунтованість вимог, викладених у приписі №553-07 від 10 грудня 2021 року, суд враховує наступне.

Пунктом 1 спірного припису позивачу приписано - Огородити перший пояс каптажного джерела на землях запасу та здійснювати засобами вимірювальної техніки, облік забору та використання вод за координатами (48°57'21.9"N23°23'51.7"E) абзац сьомий частини першої ст. 7 ЗУ №963, абзац восьмий статті 14-2 ЗКУ.

Визначення каптаж джерела - інженерна водозабірна споруда, призначена для збирання джерельної води в місцях її довільного виходу на поверхню, до складу якої входять камери каптажу (приймальна та освітленої води), каптажне приміщення або павільйон, наведено у Наказі Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (Державні санітарні норми та правила, п.2.1) 12.05.2010 № 400.

На підтвердження доводів щодо відсутності на балансі ТОВ «Тустань» каптажного джерела позивачем долучено лист №6 від 06.05.2022.

Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:

а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;

г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;

ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

Суд зазначає, що дана норма визначає виключно повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Стаття 14-2 Земельного кодексу України визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин.

Разом з тим, жодного нормативно-правового обґрунтування, яку саме вимогу законодавства порушено позивачем, ані акт перевірки від 06.12.2021, ані припис не містять.

Щодо п. 2 спірного припису не здійснювати діяльність, що може призвести до забруднення земель, а саме не спалювати автомобільні шини, та ліквідувати дане засмічення (48°57'21.2"N23°23'50.5"E) абзац одинадцятий, дванадцятий частини першої статті 35 ЗУ №962, суд враховує таке.

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем не уживаються заходи щодо запобігання негативному і екологічному впливу на земельні ділянки, не забезпечується захист земель від засмічення, а саме на відкритому ґрунті площею 1,5 м.кв. спалювались автомобільні шини.

Відповідно до вимог абз. одинадцятого ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» 19 червня 2003 року № 962-IV, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

В той же час абзац дванадцятий, на який покликався відповідач, у даній нормі відсутній.

При цьому, в акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо погіршення корисних властивостей земель, негативного впливу на навколишнє середовище внаслідок спалювання шин. Окрім того, відповідачем не враховано доводів позивача, що засмічення внаслідок спалювання невідомими особами автомобільних шин ліквідовано, оскільки організовано та систематично проводиться прибирання, про що повідомлено у запереченні на Акт перевірки від 06.12.2021.

Щодо п. 3 припису № 553-07 від 10 грудня 2021 року - не допускати у вольєрі для утримання та розведення у напіввільних умовах оленя європейського та скельниці звичайної, збудованому на землях лісового фонду Козівського лісництва ДП «Сколівський ЛГ» та земельних ділянках і Козівської сільської ради орієнтовною площею 294,2 га в урочищі «Багна» утримання диких тварин (диких кабанів) на яких відсутні документи, що підтверджують законність їх вилучення із природного середовища або придбання, а також тварин, що мають ознаки схрещування із свійськими тваринами (свинями свійськими), що призведе до подальшого їх схрещування стаття 50 Закону України «Про тваринний світ», суд зазначає наступне.

Стаття 50 Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року № 2894-III, визначає, що переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Самовільне переселення, акліматизація і схрещування диких тварин забороняються.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які утримують або розводять у напіввільних умовах чи в неволі диких тварин, а також свійських тварин, які можуть схрещуватися з дикими тваринами або заподіяти їм шкоду, зобов`язані вживати заходів до запобігання виходу цих тварин у природне середовище.

Суд вказує, що ані припис, ані акт перевірки не містить жодної обґрунтованої інформації, в чому саме полягає порушення позивача в даній частині і що стало підставою для складання пункту такого змісту, адже покликання на утримання диких тварин (диких кабанів) на яких відсутні документи, що підтверджують законність їх вилучення із природного середовища або придбання, а також тварин, що мають ознаки схрещування із свійськими тваринами (свинями свійськими), що призведе до подальшого їх схрещування мають характер припущень.

Також суд враховує в порядку ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням Трускавецького міського суду від 10.09.2021 у справі №457/1004/21 та постановою Сколівського районного суду від 13.10.2021 у справі №453/1167/21, що тваринам з числа місцевих видів ратичних після закінчення будівництва вольєру, в його межах, обмежено середовище перебування (вихід на зовні) та шляхи їх сезонної міграції.

Щодо п. 4 спірного припису - довести строки полювання (терміни полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також добування мисливських тварин, визначені користувачем мисливських угідь, до відома громадськості стаття 31 Закону України «Про тваринний світ», стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

Судом детально проаналізовано, як статтю 31 Закону України «Про тваринний світ», так і статтю 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», жодного обов`язку користувача мисливських угідь щодо доведення строків полювання (терміни полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також добування мисливських тварин, визначені користувачем мисливських угідь, до відома громадськості, наведеними нормами не передбачено.

Щодо оформлення спеціального журналу обліку тварин добутих у порядку діагностичного відстрілу, який пронумерувати, прошнурувати та скріпити печаткою директора господарства стаття 32 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», пункт 3.5 Інструкції про вибірковий діагностичний відстріл мисливських тварин для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи, затверджена наказом №60 від 08.02.2014 Міністерства аграрної політики та продовольства України, суд констатує.

Зі змісту листа Державної екологічної інспекції «Щодо надання інформації» (а.с.12) слідує, що у ТОВ «Тустань» витребовувався спеціальний Журнал обліку селекційного відстрілу тварин, прошитий та пронумерований. Жодної вимог відносно надання Журналу обліку тварин, добутих у порядку діагностичного відстрілу даний лист не містить.

Матеріалами справи підтверджено наявність прошитого і пронумерованого, скріпленого печаткою Журналу обліку тварин, добутих у порядку діагностичного відстрілу ТОВ «Тустань» (а.с.78-80).

Щодо п. 6 припису - Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір плати за надані послуги і добуту продукцію полювання визначати відповідним договором, укладеним між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання та ТОВ «Тустань» - стаття 13 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», суд зазначає.

Стаття 13 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає, що іноземці можуть здійснювати полювання на території України відповідно до цього Закону. Документи на право полювання, видані відповідними органами інших держав, чинні на території України.

Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір плати за надані послуги і добуту продукцію полювання визначаються відповідними договорами, що укладаються між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мисливських угідь.

У матеріалах справи наявний Договір №02/п-2018 від 24 вересня 2018 року, який укладено між ТОВ «Тустань» та іноземцем щодо надання послуг з організації та проведення полювання на диких тварин в мисливському сезоні 2018 року, в той же час, ні акт перевірки, ні припис не містять жодної інформації, в чому саме полягає порушення ТОВ «Тустань» і що стало підставою для складання пункту такого змісту.

Стосовно п. 7 спірного припису - Представити матеріали обліку (наказ на проведення обліку, зведені відомості обліків, анкети, журнали спостережень єгерів (рапорти), схеми маршрутів, абриси, облікові картки та інші) мисливських тварин проведених у 2020 та первинні матеріали обліку 2021 стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», суд враховує таке.

Так, вказаний пункт припису містить вимогу про надання на розгляд до Держекоінспекції матеріали обліку.

Стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначає права та обов`язки користувачів мисливських угідь, в чому саме полягає порушення позивачем в даній частині і що стало підставою для складання пункту такого змісту відповідач не зазначає ні в акті перевірки, ні у спірному приписі. Більше того, відповідачем не зазначено відповідну частину, пункт, абзац, тощо, як цього вимагає опис виявлених порушень вимог законодавства у Акті перевірки.

Щодо відпуску дичини, призначеної для використання на харчові цілі проводити за наявності ветеринарно-санітарної експертизи дичини (ветеринарних довідок) стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 №549, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 №1211/19949.

Позивач стверджує, що упродовж часу, який підлягав перевірці, такого відпуску не здійснювалось.

У той же час, зі змісту акту та припису не вбачається можливим визначити, які саме порушення допущені з боку позивача та норми якого нормативно-правового акту не виконані ним, оскільки як на порушення відповідач у загальному посилається лише на положення статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка визначає права та обов`язки користувачів мисливських угідь.

Відносно п. 9 спірного припису - Полювання проводити згідно вимог «Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань» - стаття 14, 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 №549, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 №1211/19949.

Підставою для даної вимоги стали висновки, викладені в Акті перевірки від 06.12.2021 щодо невідповідності між датами проведення полювання, інструктажу та даними ліцензій. Як стверджує позивач, такі невідповідності є виключно механічними помилками, які усунено шляхом виправлення. Матеріали обліку мисливських тварин, проведених у 2020-2021 роках представлялись відповідачу під час перевірки та долучені до матеріалів справи (а.с. 82-90), також позивачем долучено копію Журналу обліку ліцензій та Журналу реєстрації та інструктажу по техніці безпеки при проведенні полювання.

Суд зазначає, що стаття 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначає перелік документів на право полювання, стаття 20 даного Закону регламентує заборони щодо здійснення полювання, а стаття 30 визначає права та обов`язки користувачів мисливських угідь.

У той же час, зі змісту акту та припису не вбачається можливим визначити, які саме порушення допущені з боку позивача та норми якого нормативно-правового акту не виконані ним, оскільки як на порушення відповідача у загальному посилається лише на положення даних статей без конкретизації частини, пункту, абзацу, тощо.

Щодо обґрунтованості та підстав п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Припису № 553-07 від 10 грудня 2021 року, суд повторно зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, припис - це виключно обов`язкова письмова вимога, яка направлена саме на усунення конкретних порушень вимог законодавства, тобто відповідні порушення повинні бути встановленими на момент проведення перевірки. Включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства (в тому числі щодо надання інформації та копії документів), а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документа, що складається за результатами заходу державного нагляду (контролю).

Із урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги пунктів п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Припису № 553-07 від 10 грудня 2021 року не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, зафіксованих у акті перевірки, а містять загальну інформацію без підтвердження належними та допустимими доказами та фактами.

Отже, в межах спірних правовідносин, суд висновує, що неприпустимим є винесення припису з вказівкою на дотримання загальних норм чинного законодавства, проте, як встановлено судом, більшість з перелічених пунктів припису не містять зазначення конкретного усунення порушення, а також мають вказівку виключно на надання інформації.

Також суд уважає за необхідне звернути увагу, що під час здійснення планового заходу, Державна екологічна інспекція у Львівській області мала усі права та підстави отримувати необхідні для проведення перевірки документи, однак, таким правом не скористалися, змінивши реалізацію свого права на отримання інформації під час перевірки на вимоги у приписі.

Підтвердженням тому, що зазначені обставини є порушенням вимог, встановлених для оформлення припису, та є окремою самостійною підставою для його скасування, є правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/28014/15, від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та від 14 квітня 2020 року у справі № 810/711/17, які суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз наведених норм свідчить, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте не позбавляє позивача від обґрунтування своє позиції щодо незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень, та надання доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано належних доказів на обґрунтування правомірності Припису Державної екологічної інспекції у Львівської області № 553-07 від 10 грудня 2021 року «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому Припис Державної екологічної інспекції у Львівської області № 553-07 від 10 грудня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № № 0.0.2394811397.1 від 24 грудня 2021 року позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору. Отже, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тустань» слід 2270,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУСТАНЬ» (с. Дубина, Сколівський район, Львівська область, 82600) до Державної екологічної інспекції у Львівській області (вул. Стрийська, 98, м. Львів, 79026) про визнання протиправним та скасування припису задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 553-07 від 10 грудня 2021 року «Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Львівській області (вул. Стрийська, 98, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 38057086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУСТАНЬ» (с. Дубина, Сколівський район, Львівська область, 82600, код ЄДРПОУ 32477768) 2270,00 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.0.2394811397.1 від 24 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 червня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.