Рішення

від 31.01.2022 по справі 760/30908/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/1205/22

В справі 760/30908/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І . Вступна частина

01 лютого 2022 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

прокурора Спори Г.І.

представника Позивача - Гаруса О.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Прокуратури Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі Державного управління справами до ОСОБА_1 про витребування майна; третя особа: Представництво Президента України в Автономній республіці Крим.

ІІ. Описова частина

У жовтні 2019 року Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Київського апеляційного суду з клопотанням про визначення підсудності позовної заяви, поданої інтересах Державного управління справами, до ОСОБА_1 про витребування майна.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 підсудність у справі була визначена Солом`янському районному суду м. Києва.

Ухвалою від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі.

Звертаючись з вимогами до ОСОБА_1 . Позивач просить витребувати у неї квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,1 кв.м., у власність держави в особі Державного управління справами (ЄДРПОУ 00037256).

Обгрунтовуючи свій позов Позивач вказує, що прокуратурою АР Крим здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017230270000176 від 18.10.2017 за фактом протиправного відчуження майна, що є державною власністю та перебуває на балансі Представництва Президента України в АР Крим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

За результатами досудового розслідування встановлено, що у власності держави знаходилася квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,1 кв.м. (далі - квартира), яка перебувала на балансі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим та обліковувалася як основні засоби із залишковою вартістю на дату інвентаризації 170,7 тис. грн., інвентарний номер 1030009.

У той же час, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2014, вказана квартира передана у приватну власність громадянці ОСОБА_1

Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06.03.2014, видане Першим заступником Постійного Представника Президента України в АР Крим (копії додаються), у порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, як стверджує Позивач, за рішенням Представництва Президента України в АР Крим квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,1 кв.м, передано у приватну власність громадянці ОСОБА_1 .

Водночас, як зазначено у позові, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим не є уповноваженим органом приватизації та не може самостійно розпоряджатися державним майном, яке закріплене за ним.

Таким чином, передача Представництвом Президента України в АР Крим квартири, яка належить державі, в приватну власність фізичної особи суперечить вимогам законодавства та є протиправною, а сама держава волю на її відчуження не виявляла.

Враховуючи, що органом державної влади, що повинен здійснювати захист інтересів держави у даному випадку, є Державне управління справами, проте враховуючи що вказаний орган позбавлений доступу до доказової інформації, яка необхідна для подання даного позову, з ним звертається саме прокурор в інтересах держави.

У судовому засіданні Прокурор та представник Державного управління справами позов підтримали.

Відповідачка до суду не з`явилася, враховуючи, що місцем її проживання є тимчасово окупована територія України в АР Крим, про розгляд вона справи повідомлялася шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті «Судова Влада».

Від Представництва Президента України в АР Крим пояснень на позов не надійшло, представник Третьої особи до суду не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

За згоди прокурора та представника Позивача суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення прокурора, представника Позивача, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, у виключних випадках і в порядку, що визначені законом до повноважень органів прокуратури належить представництво інтересів держави в суді.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави полягають у необхідності схоронності державного майна та забезпечення порядку його відчуження, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Органом державної влади, що повинен здійснювати захист інтересів держави у даному випадку, є Державне управління справами.

Згідно з відповіді вищевказаного органу № 01-13/16/1414 від 01.08.2019, Державне управління справами не володіє доказовою базою стосовно протиправного відчуження квартири, не має можливості вжити заходів щодо захисту інтересів держави, а тому просить прокуратуру забезпечити їх захист у судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене, подання прокурором позову в інтересах Державного управління справами уявляється судом виправданим.

Встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягів зі звіту Державного управління справами (орган управління) щодо відомостей про державне нерухоме майно станом на 31.12.2013 та 01.04.2016, перебувала у державній власності та знаходилася на балансі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, а також обліковується як основні засоби із залишковою вартістю на дату інвентаризації 170,7 тис. грн., інвентарний номер 1030009.

Право власності держави на зазначену квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.11.2013 (індексний № 13379096), даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.11.2013, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.11.2013.

У той же час, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.03.2014, вказана квартира була передана у приватну власність громадянці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 14.04.1999 Білогірським РВ ГУМВС України в АР Крим). Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06.03.2014, видане Першим заступником Постійного Представника Президента України в АР Крим (копії додаються), у порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі положень якого видане свідоцтво про право власності на житло № 16/01-10 від 06.03.2014, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (стаття 8).

Таким чином, законодавець визначив обмежений перелік уповноважених суб`єктів на приватизацію державного житлового фонду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим не є уповноваженим органом, що створений місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, а також державним підприємством, організацією чи установою, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Крім того, вищевказаним Законом не передбачено повноважень Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим щодо розпорядження державним майном, у тому числі шляхом приватизації.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», управління майном та матеріально- технічне забезпечення діяльності Представництва здійснюються у порядку, визначеному законодавством, суб`єктом управління об`єктами державної власності - органом, що забезпечує діяльність Президента України.

Згідно з п. 1 положення «Про Державне управління справами» від 17.12.2002 № 1180/2002, допоміжним державним органом з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів є Державне управління справами.

Єдиним законодавчим актом, що містить визначення поняття «управління об`єктами державної власності» є Закон України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до ст. 1 вищевказаного закону, управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим не є уповноваженим органом приватизації та не може самостійно розпоряджатися державним майном, яке закріплене за ним, у тому числі, державним житловим фондом, оскільки це право на рівні закону обмежено шляхом встановлення особливого правового режиму управління таким майном та порядком його приватизації.

Відповідно до вимог чинного законодавства розпоряджатися майном, що знаходиться у власності держави має право тільки Державне управління справами, а не Представництво Президента України в АР Крим.

При цьому, згідно з листом Державного управління справами № 01-13/20/1228 від 15.06.2018 вимоги про відчуження державного майна за 2014 рік, зокрема Представництва Президента України в АР Крим, до Державного управління справами не надходили. Представництвом Президента України в АР Крим до Державного управління справами документи на погодження про відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не надавалися.

Таким чином, передача Представництвом Президента України в АР Крим квартири, яка належить державі, в приватну власність фізичної особи суперечить вимогам законодавства та є протиправною, а сама держава волю на її відчуження не виявляла.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц та № 488/6211/14, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Автономної Республіки Крим підлягає сплачений під час подання позову судовий збір в розмірі 1921 гривень.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити

Витребувтаи у ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,1 кв. м, у власність держави в особі Державного управління справами.

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Автономної республіки Крим судові витрати в сумі 1921,00 гривень.

3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

4.Позивач: Держава в особі Державного управління справами, адреса: м. Київ, вул. Банкова, 11, код юридичної особи: 00037256;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Представництво Президента України в Автономній республіці Крим, адреса: м. Херсон, пр. Ушакова, 42; код ЄДРПОУ: 22275298.

Суддя: