Рішення

від 06.06.2022 по справі 160/3560/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Справа № 160/3560/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроторгфрукт» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроторгфрукт» (далі позивач, ТОВ «ДТФ») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Укртрансбезпека), в якій позивач просить скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №317491 від 13.01.2022 р.

В обґрунтування позовної заяви ТОВ «ДТФ» зазначено, що оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що підставою для висновку відповідача про начебто порушення ТОВ «ДТФ» вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стало надання позивачем послуг з вантажоперевезень транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення обов`язкових документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа за 15.11.2021 р. (не використання водієм особистої картки водія). Позивач зауважив, що у встановленому статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» переліку документів, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху відсутні будь-які посилання на тахограф. Також позивач зазначив, що ним не було порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки перевезення вантажу водієм здійснювалось із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія. При цьому, позивач додатково наголосив, що здійснює перевезення вантажів виключно по Україні, а відтак здійснена посадовими особами Укртрансбезпеки перевірка транспортного засобу ТОВ «ДТФ» щодо наявності встановлених тахографів, на думку позивача, є незаконною. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач під час складання спірної постанови та розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 р. забезпечено позов у адміністративній справі №160/3560/22 шляхом зупинення дії постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №317491 від 13 січня 2022 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроторгфрукт» накладено штраф в розмірі 17000,00 грн. до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені документи, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову; належним чином засвідчені копії усіх документів, які були складені відповідачем за наслідками проведеної перевірки; докази направлення та отримання позивачем повідомлення щодо розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 року витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені документи, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову №317491 від 13.01.2022 року; належним чином засвідчені копії усіх документів, які були складені відповідачем за наслідками проведеної перевірки; докази направлення та отримання позивачем повідомлення щодо розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

19.05.2022 р. на адресу суду від представника відповідача надійшли докази у справі.

19.05.2022 р. на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, в якому він не погоджується із позовом та в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування пояснень відповідач зазначив, що в ході проведеної посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки належного ТОВ «ДТФ» транспортного засобу було складено Акт №302627 від 15.11.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка даних роботи водія за 15.11.2021 р. (водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія). Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010. Відповідач зауважив, що транспортний засіб позивача був обладнаний тахографом, а відтак водій цього транспортного засобу повинен був мати при собі роздруківку даних роботи тахографу. При цьому, відповідач наголосив, що у відповідності до п. 6.3 Положення №340 ведення контрольної книжки водія допустиме у тому випадку якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом.

31.05.2022 року від позивача на адресу суду надійшли заперечення проти пояснень, в яких позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що посилання відповідача в поясненнях на статті Закону України «Про автомобільний транспорт» є хибними, оскільки в даних статтях відсутні будь-які посилання на тахограф. Водій ОСОБА_1 вів індивідуальну контрольну книжку, яка у відповідності до норм чинного законодавства України є альтернативою тахографу, але інспектором Різником М.С. даний факт було проігноровано. Таким чином, позивачем не було порушено статтю 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки перевезення вантажу водієм здійснювалось із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Ухвалою суду від 07.06.2022 року провадження у справі поновлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

15.11.2021 на підставі направлення на перевірку №014439 від 27.10.2021 посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-03, 471 км, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовується позивачем. Водій, що знаходився за кермом означеного транспортного засобу передав до перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та товарно-транспортну накладну №Р2820 від 15.11.2021.

Після перевірки документів, які надав водій співробітникам Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки останніми складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №302627 від 15.11.2021, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка даних роботи водія за 15.11.2021 (водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія).

Водію роз`яснено суть порушення, однак останній відмовився від підпису акта перевірки й пояснень про причини порушень водій не надав та в акті не зазначив, про що посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено відмітки у вищезазначеному акті перевірки.

Для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, акт №302627 від 15.11.2021 р. був направлений Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №302627, в якому зазначалося про необхідність прибуття 13.01.2022 р. о 10 год. 00 хв. у приміщення Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

13.01.2022 в.о. начальника Відділу Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дмитром Слюсаренком було проведено розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, в ході якого встановлено порушення ТОВ «ДТФ» ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №302627 від 15.11.2021 р.

За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317491 від 13.01.2022, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000, 00 грн.

Вважаючи вказану вище постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ТОВ «ДТФ» звернулося до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» за №442 від 10.09.2014 р., Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

З огляду на пп.2, 15, 27, 54, 58, 62 п.5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон №2344) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У розумінні абз.18, 20 ст.1 Закону №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Із аналізу положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р. (далі Інструкція №385).

Згідно з п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції майстерні або механіка та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання (далі - Перелік); тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 2.5 Інструкції №385 визначено, що повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

Згідно з п.2.6 Інструкції №385, ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210 х 297 мм) щільністю 100 г/м 2 або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 р. (далі Положення №340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, з наведених приписів Наказу №340 та затвердженого ним Положення №340 випливає, що з 01.06.2015 р. усі вантажні колісні транспортні засоби повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, і дія цього Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача відповідно до приписів Наказу № 340 обладнаний цифровим тахографом, що підтверджується актом перевірки та не заперечується позивачем.

Отже, наведений вище пункт 6.3 Положення №340 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки транспортний засіб позивача на момент перевірки був обладнаний тахографом. Тому на підтвердження дотримання Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водій ОСОБА_1 повинен був пред`явити до перевірки не індивідуальну контрольну книжку водія, а особисту картку водія (для цифрового тахографа).

Тому посилання позивача на наявність у водія індивідуальної контрольної книжки водія, що виключає відповідальність за статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд вважає безпідставними, оскільки за наявності тахографа водій був зобов`язаний мати особисту картку водія.

При цьому, суд також не бере до уваги посилання позивача на наказ Міністерства інфраструктури України №290 від 01.07.2014 р., яким доповнено наказ Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 р. новим пунктом 5 такого змісту (який був чинним до 10.12.2021 р.): "5. Державній інспекції України з безпеки на наземному транспорті забезпечити: здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення" (підпункт 4 пункту 5).

Підставою для неврахування даного доводу позивача є те, що відповідачем не здійснювалася перевірка наявності встановленого тахографу на транспортному засобі позивача, та того, що до відповідальності за відсутність тахографа чи протоколу перевірки та адаптації тахографа позивач не притягувався.

А здійснення перевірки дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом №340, було обов`язком відповідача згідно підпункту 1 пункту 5 цього Наказу. Така перевірка відповідачем була проведена з урахуванням того, що автомобіль був обладнаний тахографом, за зафіксовано в акті перевірки невикористання водієм особистої картки водія та відсутність роздруківки даних роботи тахографа за 15.11.2021 р. (дата перевірки), що є порушенням приписів пункту 3.3 Інструкції №385.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тахокарти (особистої картки водія - для цифрового тахографа) або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією №385 та Положенням №340.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 (у редакції, чинній на час винесення оскарженої постанови), встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема у даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, як здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 р. у справі №820/4624/17 (провадження №К/9901/47839/18).

Разом з тим, доводи позивача стосовно того, що встановлення тахографу та наявність у водія роздрукованої картки водія є обов`язковими лише під час здійснення міжнародних перевезень, суд розцінює, як необґрунтовані, оскільки дія Інструкції №385 поширюється на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

З огляду на вищевикладені обставини та норми права, суд дійшов до висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а, отже, оскаржена постанова за №317491 від 13.01.2022 р. про застосування до ТОВ «ДТФ» адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, постанова якого оскаржується, належним чином доведено правомірність свого рішення, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроторгфрукт» (код ЄДРПОУ 36640630, пр. Богдана Хмельницького, 169, м.Дніпро, 49057) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, пр. Перемоги, 14, м.Київ, 03135) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбаченіст. ст. 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса