Постанова

від 07.06.2022 по справі 400/12173/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/12173/21Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року (суддя Лісовська Н.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 02.02.2022) про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю третьої особи - Коблівської сільської ради, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

2 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 30.10.2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області".

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Позивачу роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На думку апелянта дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність, надання їх у користування, припинення наданих прав чи про зобов`язання названих суб`єктів вчинити певні дії владно-розпорядчого характеру є предметом юрисдикції адміністративних судів. До підвідомчості же цивільних судів відносяться спори, що виникають із земельних правовідносин за участю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, не пов`язані з виконанням ними своїх публічно-владних повноважень.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Разом з тим, є помилковим застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту ОСОБА_1 надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку у розмірі 52,0 га. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів за №112.

Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області земельна ділянка ОСОБА_1 була проінвентаризована та зареєстрована у Національній кадастровій системі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель з присвоєнням кадастрового номеру 48520982200:02:000:0052, площею 41.1312 га. Інша частина земельної ділянки, що перебувала у його користуванні, в подальшому передана у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наказом ГУ Держгеокадастру №797-СГ від 12.02.2021 року.

Оскільки за результатом інвентаризації зменшився розмір земельної ділянки, що надана ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння, останній, як землекористувач, звернувся до адміністративного суду з даним позовом про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.10.2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Березанського району Миколаївської області".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель з присвоєнням кадастрового номеру 4820982200:02:000:0052 Головне управління фактично припинило право довічного успадкованого володіння частини земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (площею 10,8688 га), наданого позивачу.

З метою з`ясування характеру спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що форма володіння землею, як довічне успадковане володіння була регламентована Земельним кодексом Української РСР від 18 грудня 1990 року, який втратив чинність на підставі Постанови ВР УРСР №562-XII від 18.12.90.

Крім того, на підставі постанови Верховної Ради України №2201-XII від 13.03.1992 року, втратила чинність постанова Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, якою було затверджено форми державних актів: на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Станом на час виникнення спірних правовідносин такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння в чином Земельному кодексі України не міститься, разом з тим, відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Це свідчить про те, що громадянам забезпечується можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування.

З огляду на викладене, на відносини щодо володіння земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності). Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид "мирного володіння майном" в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, оскільки за наслідками оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру зменшився розмір земельної ділянки, що надана ОСОБА_1 у довічне успадковане володіння, у даному випадку існує спір про право на частку земельної ділянки площею 10,8688 га, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №825/478/17.

Ураховуючи викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що предмет позову ОСОБА_1 не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції, а тому суд правомірно закрив провадження у адміністративній справі.

Доводи апеляційної скарги позивача зазначених висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні норм права, та не дають підстав уважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року про закриття провадження в адміністративній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов