Постанова

від 07.06.2022 по справі 808/1186/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 808/1186/15

адміністративне провадження № К/9901/26626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2015 (головуючий суддя - Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Чабаненко С.В., Шлай А.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» (далі - ПАТ «Карлсберг Україна», товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 04.11.2014 №0000313900 на загальну суму 591 348 грн, з якої: збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 394 232 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 197 116 грн;

- від 04.11.2014 №0000313900 на загальну суму 516 493 грн, з якої: збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем - 370 361 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 146 132 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами, що висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки від 20.10.2014 №336/28-04-39-00/00377511 щодо порушення позивачем податкового законодавства не відповідають дійсним обставинам справи та нормам податкового законодавства, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, позов ПАТ «Карлсберг Україна» задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 №0000323900; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 №0000313900 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 505'666,00 грн, у тому числі: 337'111,00 грн - за основним платежем та 168'555,00 грн - за штрафними санкціями; в решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що позивач правомірно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Аптар», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», ПП «Вектор 8» та ТОВ «Прорітейл» у періоді, охопленому перевіркою. При цьому по операціям із ТОВ «Протер» за період березень-червень 2014 року суди дійшли висновку, що позивач не мав права на податковий кредит та витрати на підставі первинних бухгалтерських документів за підписом померлої особи ( ОСОБА_1 ) на момент їх виписки.

СДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині - судові рішення залишити без змін.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Аптар», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», ПП «Вектор 8» та ТОВ «Прорітейл», з огляду на аналіз даних товарно-транспортних накладних (ТТН), оскільки такі документи не відповідають можливостям автомобіля та людини з технічної та біологічної точки зору; покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , наданих в межах кримінального провадження № 32014100050000008 від 21.01.2014, щодо надання особами, які розпоряджались документами та печатками ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Аптар», послуг з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток; контрагенти позивача не мали достатніх матеріально-технічних ресурсів для виконання господарських операцій з позивачем (автотранспортні засоби, працівники тощо).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, як безпідставну, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Карлсберг Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відображенню у бухгалтерському та податковому обліках фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із ТОВ «Аптар», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл» за період з 01.07.2011 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 20.10.2014 №336/28-04-39-00/00377511 (далі - акт перевірки; том 1 а.с. 16-229).

У висновках акта перевірки відповідачем зафіксовані порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з вересня 2011 року по червень 2014 року на суму 417'919,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2011-2013 роки на загальну суму 370'361,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

Порушення позивачем зазначених в акті перевірки норм податкового законодавства ґрунтуються на доводах контролюючого органу про відсутність у товариства права на податковий кредит та витрати за взаємовідносинами із ТОВ «Аптар», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл» з перевезення вантажів, що фактично не відбувалися (так званими "нереальними операціями").

Відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вище вказаними контрагентами контролюючий орган доводив такими обставинами, як: невідповідність даних у ТТН на перевезення вантажу можливостям транспортних засобів та людини з технічної та біологічної точки зору; дати виписки актів виконаних робіт по взаємовідносинам із ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «РА-Легат» не збігаються з датами у ТТН; відсутність у контрагентів позивача будь-яких зареєстрованих транспортних засобів; заперечення директора ТОВ «Аптар» ОСОБА_5 , надані у межах кримінального провадження від 21.01.2014 №32014100050000008, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 205-1, 212 Кримінального кодексу України, про її причетність до господарської діяльності цього підприємства, а також пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно того, що діяльність низки підприємств, у тому числі ТОВ «Аптар», ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», була направлена виключно на незаконне формування контрагентами податкового кредиту з податку на додану вартість та неправомірного завищення валових витрат з податку на прибуток; неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Вектор 8», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер».

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту та витрат для цілей оподаткування за звітні періоди, охоплені перевіркою у цій справі, був врегульований нормами статей 138, 138, 198, 201 ПК.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статтею 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктами 201.11 статті 201 Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу (пункт 138.2 статті 138 Кодексу).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єктом господарювання згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" має бути підтверджено первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону на даних бухобліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому вище наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Подібний підхід у справах такої категорії застосований і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, але не виключно, в низці судових рішень (від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18).

Відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару чи дефекти в первинних документах - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Таку ж оцінку для цілей встановлення обставин щодо здійснення господарських операцій Верховний Суд дав і факту порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків (зокрема, постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17).

Отже, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність ТТН при оформленні операцій з постачання товару тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди надали належну правову оцінку всім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідили договори, укладені з останнім, а також усі складені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підставі оцінки наданих товариством доказів, зокрема, договорів від 14.01.2013 №00025-2013-С-ТР із ТОВ «Аптар» про надання послуг з перевезення вантажів по території України, від 14.03.2012 №587/12-ТР з ТОВ «Вектор 8» про надання експедиторських послуг, від 28.11.2011 №562/12-ТР з ТОВ «Прорітейл» про надання транспортних послуг, від 27.07.2011 №552/11-ТР з ТОВ «РА-Легат» про надання транспортних послуг, від 01.07.2013 №652/13-ТР-Е та від 27.12.2013 №652/14-ТР-Е з ТОВ «Протер» про надання послуг з перевезення вантажів по території України, актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактури, накладних на товар, актів приймання вантажу з автотранспорту, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, реєстрів шляхових листів, накладних на внутрішнє переміщення товару, накладних на повернення тари, видаткових накладних, виписок по рахунку, суди попередніх інстанцій встановили реальний зміст господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

На спростування доводів контролюючого органу про невідповідність даних ТТН можливостям автомобіля та людини з технічної та біологічної точки зору суди обґрунтовано звернули увагу на те, що кількість ТТН, які оформлювались на один маршрут у спірних правовідносинах, відповідає кількості отримувачів товару, що перевозився. При цьому логістика рейсу формувалася з урахуванням територіального місцезнаходження покупців та місткості автомобіля по найбільш короткому шляху круговим маршрутом. Тобто, на один рейс виписувалось декілька ТТН, якщо покупці знаходилися в одному місті та/або територіально наближених містах, а відповідачем не враховувалось, що фактично здійснювався один рейс за декількома ТТН із заїздом по ходу основного маршруту до декількох точок розвантаження товару. Стосовно тверджень відповідача, що дати складання актів виконаних робіт не збігаються з датами у ТТН, суди слушно зауважили, що відповідач не врахував той факт, що ТТН складалася у день виїзду автомобіля з відправного пункту, тоді як прибуття та розвантаження товару іноді відбувалось наступного дня. Крім того, у більшості випадків після повного розвантаження транспортний засіб прямував у зворотному напрямку без товару, у звязку з чим підстав для складання ТТН не було.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача власного автомобільного транспорту правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки така обставина не може свідчити про нереальність господарських операцій. Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій з позивачем та виконання умов договору мали господарську та податкову правосуб`єктність та відповідно мали право залучати до виконання умов договору третіх осіб.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні КАС.

Також касаційний суд вважає обґрунтованою оцінку судами доводів контролюючого органу стосовно обставин щодо непричетності ОСОБА_5 до діяльності ТОВ «Аптар» та пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно фіктивної діяльності ТОВ «Аптар», ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «РА-Легат», ТОВ «Протер», наданих у межах кримінального провадження від 21.01.2014 №32014100050000008, за відсутності вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб цих підприємств, або судового рішення про визнання недійсними угод, які були предметом проведеної контролюючим органом перевірки.

Під час розгляду справи сторонами суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «Аптар», ПП «Вектор 8», ТОВ «Прорітейл», ТОВ «Ра-Легат» та ТОВ «Протер», у зв`язку з чим такі посилання відповідача правильно не були прийняті судом, що відповідає правильному застосуванню норм статті 72 КАС (в редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи), частини шостої статті 78 КАС (в чинній редакції).

Одне тільки досудове розслідування, порушене по факту фіктивного підприємництва не свідчить про безтоварність господарських операцій за участі суб`єкта підприємницької діяльності, якого стосується це розслідування. Преюдиційне значення для адміністративного суду мають обставини, встановлені вироком суду в кримінальному провадженні або в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Контролюючий орган відповідно до частини другої статті 71 КАС (в редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи) не надав доказів про відсутність реального характеру відповідних операцій позивача, в тому числі і щодо наявності кримінальних справ, їх суті та результати їх розслідування; не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до зазначених правовідносин.

Доводи відповідача у касаційній скарзі не спростовують такі висновки, оскільки фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.В. Хохуляк

В.П. Юрченко