Вирок

від 08.06.2022 по справі 727/4399/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4399/22

Провадження № 1-кп/727/276/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження № 62022240050000020 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Кельменці Кельменецького району Чернівецької області, з професійно-технічною освітою, не одруженого, солдата військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 ч. 3 КК України, -

Встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2021 № 240 солдат військової служби за контрактом обвинувачений ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.11.2021 №118-РС на посаду навідника 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмовоїротивійськової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Отже з моменту прийняття на військову службу за контрактом солдата обвинуваченого ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного громадянина України захищати Вітчизну, суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

17 березня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014, відповідно до якого в Україні настає особливий період.

14 квітня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, тобто поняття «особливого періоду» є значно ширшим у своєму розумінні, ніж поняття «періоду мобілізації людських ресурсів», про терміни якої йдеться в Указах Президента України: особливий період не закінчується у момент закінчення мобілізації, що визначений Указами Президента України.

Верховний суд сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц, згідно з яким особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» по теперішній час. Така ж правова позиція сформована і в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019р. у справі № 676/2646/17.

З урахуванням вищенаведеного солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, під час дії особливого періоду.

Зокрема встановлено, що навідник 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдат військової служби за контрактом обвинувачений ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір назавжди ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 05.01.2022 близько 08.00 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та вибув до місця свого постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Таким чином, солдат обвинувачений ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1, п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір назавжди ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 05.01.2022 близько 08.00 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та вибув до місця свого постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Обвинувачуваний ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, у своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаюється.

Обвинувачений під час судового засідання визнав себе винним у межах пред`явленого обвинувачення повністю, розуміє зміст обставин, добровільно висловлює свою позицію відносно визнання вини у вчинені злочину, суд розцінює його показання як об`єктивні та такі, які відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Проаналізувавши наведені докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства, його дії правильно кваліфіковані за ст. 408 ч. 3 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ч. 2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є готовність нести передбачену законом відповідальність за вчинене, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що він є учасником бойових дій.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він не одружений, раніше не судимий.

З врахуванням обставин, встановлених у кримінальному провадженні, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом`якшують покарання, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, покарання необхідно призначити у вигляді позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370-376, 395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, і встановити йому обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: