Постанова

від 07.06.2022 по справі 212/8625/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4349/22 Справа № 212/8625/20 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/8625/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Кредитна спілка «Альтернатива»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 листопада 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Кредитна спілка «Альтернатива»(надалі - КС «Альтернатива», Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02.12.2019 року між КС «Альтернатива» та ОСОБА_1 , як членом КС «Альтернатива», був укладений двосторонній правочин - Кредитний договір № 210, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби, у сумі 179 000,00 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою 51 % річних, зі сплатою щомісячних платежів щомісячно, рівними частинами, за попереднім розрахунком виплати кредиту.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, між КС «Альтернатива» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 02 грудня 2019 року укладено договори поруки, відповідно до умов якого останні поручились за повернення кредиту отриманого ОСОБА_1 в сумі 179 000,00 гривень та відсотків за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_1 умови договору не виконала, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала розрахунки за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 24.11.2020 року, заборгованість за кредитним договором становить 216 295,35 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 210 від 02.12.2019 у розмірі 202 142,35 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року, описки у якому виплавлено ухвалою цього ж суду від 18 січня 2022 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Альтернатива» заборгованість за кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року в розмірі 202 142 гривень 35 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Альтернатива» суму судового збору у розмірі по 525 гривень 50 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї грошових коштів, як з поручителя за Кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КС «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу без належного повідомлення відповідачки ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, чим позбавив останню можливості приймати участь у судовому засіданні та заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Наголошує на тому, що вона Договір поруки від 02 грудня 2019 року не укладала, а тому покладення на неї обов`язку із сплати заборгованості за Кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року є незаконним. Також, зазначає, що судом не було враховано відсутності доказів того, що основний позичальник є членом Кредитної спілки та розмір заборгованості не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, випискою за рахунком.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушеннями вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а складений представником КС «Альтернатива» опис вкладення не свідчить про направлення вказаних документів учасникам справи), позивач КС «Альтернатива» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2019 року між КС «Альтернатива» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №210, за умовами якого КС «Альтернатива» надала ОСОБА_1 кредит у розмірі 179 000,00 гривень на споживчі потреби, зі сплатою 51 % річних, на строк 48 місяців з 02.12.2019 року до 29.11.2023 року, а позичальниця ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати кредит та проценти за його користування, шляхом погашення готівкою у касу КС «Альтернатива», згідно графіка розрахунків, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідачка ОСОБА_1 отримала зазначену в кредитному договорі суму грошових коштів, що підтверджується видатковими касовими ордерами № 730 від 02.12.2019 року, № 742 від 03.12.2019 року, № 755 від 04.12.2019 року та № 757 від 05.12.2019 року, а також визнано нею у судовому засіданні.

У відповідності до п. 6.4 Кредитного Договору, у разі затримання Позичальником сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав в повному обсязі. Креди тодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

02 грудня 2020 року між КС «Альтернатива» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з кожним окремо, укладено Договори поруки, згідно умов яких останні поручилися в повному обсязі перед КС «Альтернатива» за виконання ОСОБА_1 свого обов`язку, що випливає з кредитного договору № 210 від 02 грудня 2019 року .

Відповідно до п.1 зазначених Договорів поруки, поручителі поручаються в повному обсязі перед КС «Альтернатива» за виконання ОСОБА_1 свого обов`язку, що випливає з Кредитного договору № 210 від 02.12.2019 між КС та боржником, в тому числі по погашенню кредиту шляхом повернення суми кредиту та сплати відсотків на протязі терміну, встановленого зазначеним кредитним договором, а також по сплаті пені та інших платежів в розмірі, порядку та на умовах, зазначених в кредитному договорі.

Відповідно до п.2, 3 зазначених Договорів поруки, у разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою та цим Договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитною спілкою, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитною спілкою у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги КС «Альтернатива», суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права кредитора, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором достроково. При цьому, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, та, оскільки КС «Альтернатива» підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, з яким погодилася в судовому засіданні позичальниця ОСОБА_1 , наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, а відповідачка ОСОБА_2 не уповноважена діяти від їх імені та оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення з неї заборгованості за кредитом, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог КС «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом, КС «Альтернатива» зазначив наступну адресу місця проживання відповідачки ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с. 1).

Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, в картотеці відсутні відомості щодо реєстрації та зняття з реєстрації у місті Кривому Розі місця проживання ОСОБА_2 (а.с. 45-47).

Отже, зважаючи на відсутність у суду відомостей щодо зареєстрованого місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи відповідачки ОСОБА_2 , суд був зобов`язаний повідомити останню про час та місце розгляду справи, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Натомість, суд першої інстанції, будучи обізнаним про те, що відповідачка ОСОБА_2 не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вказаною у позовній заяві стороною позивача, здійснював направлення всієї судової кореспонденції, у тому числі й судових повідомлень про призначення судового розгляду, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , які повернулися на адресу суду із відміткою відділення зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин відповідачка ОСОБА_2 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомленою про розгляд справи судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право відповідачки ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , без обов`язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду в частині задоволення позовних вимог КС «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, та ухвалює в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, для встановлення наявності або ж відсутності правих підстав для покладення на поручителя обов`язку із погашення заборгованості, як солідарного боржника із позичальником, суд зобов`язаний перевірити наявність у кредитора права вимоги до позичальника, адже обсяг зобов`язань поручителя є похідним від зобов`язань позичальника за забезпеченим кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту укладеного між сторонами КС «Альтернатива» та ОСОБА_1 укладено Кредитного договору №210 від 02 грудня 2019 року вбачається, що КС «Альтернатива» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 179 000,00 гривень на споживчі потреби, зі сплатою 51 % річних, на строк 48 місяців з 02.12.2019 року до 29.11.2023 року, а позичальниця ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати кредит та проценти за його користування шляхом погашення готівкою у касу КС «Альтернатива», згідно графіка розрахунків, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено Розділом 6 Кредитного договору.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші обумовлені договором платежі.

У зв`язку з порушенням боржницею ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальниці заборгованості за кредитним договором, пред`явивши позов до суду.

Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів, кредитор КС «Альтернатива» змінив строк виконання основного зобов`язання, який вважається таким, що настав для позичальниці ОСОБА_1 , що зумовило для неї виникнення обов`язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми заборгованості у розмірі 202 142,35 грн., з яким остання погодилась в суді першої інстанції та зазначила, що визнає свій обов`язок з погашення заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Кредитного договору №210 від 02 грудня 2019 року, який підписано сторонами та який є чинним, та розмір заборгованості не спростовано відповідачкою ОСОБА_2 , яка, зазначаючи в апеляційній скарзі про недоведення позивачем розміру заборгованості за кредитом, власного розрахунку не надала.

Доводи ж останньої про те, що розмір заборгованості не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, випискою за рахунком, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначено вище, позичальниця ОСОБА_5 погодилася із розрахунками позивача, а, згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що судом не було враховано відсутності доказів того, що основний позичальник є членом Кредитної спілки, є взагалі безпідставними, адже своїм підписом у Кредитному договорі №210 від 02 грудня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 підтвердила той факт, що вона є членом КС «Альтернатива» (а.с. 8-10), й доказів протилежного суду не надано.

Як вже зазначено вище, відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Узгодженням умов Договору поруки від 02 грудня 2019 року сторони визначили солідарну відповідальність боржниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 (а.с. 25).

Отже, зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів дійшла висновку про обов`язок поручителя ОСОБА_2 , як солідарного боржника із позичальницею ОСОБА_6 , нести відповідальність перед кредитором щодо погашення заборгованості по кредиту.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона Договір поруки від 02 грудня 2019 року не укладала, а тому покладення на неї обов`язку із сплати заборгованості за Кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року є незаконним, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_7 не надала суду жодного, належного та допустимого доказу, на підтвердження її доводів про те, що вона не укладала та не підписувала Договір поруки від 02 грудня 2019 року.

При цьому, посилання останньої на ту обставину, що вона була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачка ОСОБА_7 не була позбавлена можливості звернутись із відповідним клопотанням до суду апеляційної інстанції, при поданні апеляційної скарги, однак таким правом не скористалась, самоусунувшись від доведення обставин, якими вона обґрунтовує свої заперечення проти заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги КС «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом є обгрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим ухвалює рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , на користь КС «Альтернатива» суми заборгованості за Кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року в розмірі 202 142 гривні 35 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 525,50 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 рокув частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Кредитної спілки «Альтернатива» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_5 , на користь Кредитної спілки «Альтернатива» заборгованість за Кредитним договором №210 від 02 грудня 2019 року в розмірі 202 142 (двісті дві тисячі сто сорок дві) гривні 35 (тридцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Альтернатива» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 525 (п`ятсот двадцять п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

В іншій, неоскаржуваній частині, рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: